Закінчення та відновлення виконавчого провадження

Закінчення виконавчого провадження — це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим до­кументом.

Підстави закінчення виконавчого провадження визначено у ст. 37 Закону. За наслідками закінчення виконавчого провадження їх поділяють на дві групи.

До першої належать підстави, внаслідок яких припиняють чинність арешту майна боржника, скасовують інші вжитні державним виконавцем заходи примусового виконання рішен­ня, а також провадять інші дії, необхідні у зв'язку з завершен­ням виконавчого провадження:

1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і борж­ником про закінчення виконавчого провадження; Мирову угоду, укладену між сторонами, або відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення пода­ють у письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає н до суду за місцем ви­конання рішення на затвердження. Мирову угоду в процесі виконання рішень, ухвал та постанов господарського суду подають на розгляд господарського суду, який виніс поста­нову, що стала підставою виконання (ст. 121 ГПК). Суд має право перевірити і не затвердити мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до загальних правил щодо розпорядження мате­ріально-правовими правами сторін цивільного процесу (ст. 352 ЦПК, ст. 372 ЦПК 2004 р.);

3) смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, лікві­дації юридичної особи-сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому про­вадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової осо­би), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого до­кумента;

5) письмова відмова стягувача від одержання предметів, вилу­чених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яку мало бути передано стягувачеві в натурі;

6) закінчення передбаченого законом строку для певного виду стягнення;

7) передача виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника-юридичної особи або арбітражному ке­руючому в разі визнання боржника банкрутом;

8) фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом.

До другої групи належать підстави без зазначених наслідків:

1) повернення виконавчого документа без виконання на вимо­гу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

2) направлення виконавчого документа за належністю до ін­шого відділу ДВС;

3) повернення виконавчого документа до суду чи іншого орга­ну (посадової особи), які видали виконавчий документ (у порядку ч. З ст. 16 Закону).

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку затверджує начальник відповід­ного відділу ДВС. Копію постанови у 3-денний строк надсила­ють сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постанову про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржено сторонами до начальника відповідного відділу ДВС або до суду у 10-денний строк (ст. 37 Закону). Якщо у виконавчому провадженні державний виконавець накладав арешт на майно боржника, у постанові про закінчення вико­навчого провадження, повернення виконавчого документа стя­гувачеві або повернення виконавчого документа до суду іншого органу (посадовій особі), який його видав, він зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, для и пред’явлення до органу нотаріа­ту та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ве­дуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Відновлення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, яка полягає у поновленні справи щодо виконан­ня припису виконавчого документа після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у випадках, передба­чених законом (ст. 41 Закону).

Підставами для відновлення є: неправомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого документа (визнання судом незаконною, скасування начальником відділу ДВС); інші обставини, передбачені законом (наприклад, повтор­не виконання рішення про вселення стягувача тощо (ст. 80 За­кону).

Після отримання відповідного акта (суду чи начальника відповідного відділу ДВС, заяви стягувача) виконавче про­вадження підлягає відновленню у 3-денний строк.

Про відновлення виконавчого провадження державний ви­конавець виносить постанову, копію якої не пізніше наступно­го дня надсилають до суду, який визнав незаконною постано­ву державного виконавця, сторонам, а також органу (посадо­вій особі), які видали виконавчий документ.

Дата добавления: 2014-11-29