Працівника органів внутрішніх справ 7 страница

Згідно з постановою одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) працівника міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення; 2) установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: - п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; - чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; - трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією; 3) поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося: - під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення; - у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.

- у разі виникнення у працівника міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

Розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали: - у зв'язку із засудженням працівника міліції за вчинення умисного злочину за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; - унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції, собі тілесного ушкодження;

- унаслідок шкоди, яку працівник міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

Працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей мають право на безкоштовне медичне обслуговування (в тому числі, безкоштовне забезпечення ліками) під час стаціонарного лікування в медичних закладах системи МВС України. Якщо за місцем служби чи проживання працівників органів внутрішніх справ немає медичних установ системи МВС України, медична допомога працівникам органів внутрішніх справ надається безперешкодно і безкоштовно в державних закладах охорони здоров’я, незалежно від їх відомчої належності. При обслуговуванні в лікувальних закладах, які працюють на засадах госпрозрахунку, витрати щодо лікування працівників, а в окремих випадках і членів їх сімей, здійснюються за кошти МВС.

Працівники органів внутрішніх справ і члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування і організований відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та базах відпочинку системи МВС на пільгових умовах. Якщо працівники органів внутрішніх справ не забезпечуються санаторно-курортним лікуванням у медичних установах МВС України, їм дозволяється придбати путівки в інших санаторно-курортних установах з оплатою на пільгових умовах за рахунок Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств, відомств, служб, організацій, в яких працівники проходять службу.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ має певні особливості, тому регулюється спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийнятий 9 квітня 1992 р. з наступними змінами і доповненнями. Цей закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення та встановлює їх види: довічну пенсію за вислугу років, пенсію по інвалідності, пенсію в разі втрати годувальника.

Так, право на пенсію за вислугу років мають особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої законом вислуги на службі в органах внутрішніх справ (20 років і більше на день звільнення від служби). Право на пенсію за вислугу років мають також особи середнього, старшого і вищого складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв’язку з хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров’я і на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менш 12 років і 6 місяців віддані службі в органах внутрішніх справ. Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам начальницького і рядового складу, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років – 50%, а звільненим у відставку за віком або через хворобу – 55% відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років – 3% відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ: за загальний трудовий стаж 25 років – 50% і за кожний рік стажу понад 25 років – 1% відповідних сум грошового забезпечення.

Вищезазначеним особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії І, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10%, а віднесеним до категорій 2, 3, 4 – на 5% відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 75% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1 – 85%, до категорії 2 – 80%.

Вказаним законом також передбачено можливість збільшення пенсій інвалідам та учасникам війни й надбавки за вислугу років.

Важливе значення при призначенні пенсії за вислугу років має питання про обчислення вислуги років. Воно регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393. У цій Постанові відповідно до згаданого закону вказано періоди часу, які враховуються при призначенні пенсій за вислугу років, у тому числі, на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці, два місяці та півтора місяця), встановлено порядок зарахування до вислуги років строкової військової служби, перераховано види грошового забезпечення, з яких обчислюються пенсії, викладено порядок перерахунку призначених пенсій у зв’язку із зміною розмірів грошового забезпечення та врегульовано інші питання.

Пенсії по інвалідності призначаються особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби чи не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних у період проходження служби.

Залежно від причин інвалідності інваліди поділяються на дві категорії: 1) інваліди війни; 2) інші інваліди. Залежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи: першу, другу та третю. Залежно від категорії та групи інвалідності пенсії по інвалідності призначаються особам начальницького і рядового складу в таких розмірах:

а) інвалідам війни 1 групи – 100%, II групи – 80%, III – групи 60% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим інвалідам 1 групи – 70%, II групи – 60%, III групи – 40% відповідних сум грошового забезпечення.

Законом встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності (відповідно до категорій та груп інвалідності), надбавки до пенсії, порядок перерахування пенсій при зміні групи інвалідності, строки призначення й виплати пенсій, умови поновлення виплати тощо.

Пенсії в разі втрати годувальника сім’ям осіб начальницького і рядового складу призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім’ям пенсіонерів з числа осіб – якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти, осіб начальницького і рядового складу, які перебували на їх утриманні. Члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія в разі втрати годувальника за певних умов призначається також деяким іншим категоріям громадян (непрацездатним дітям, непрацездатним батькам і дружині (чоловікові).

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей осіб начальницького і рядового складу, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших службових обов’язків, чи внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час – 40% заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї;

б) сім’ям осіб начальницького і рядового складу, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням службових обов’язків, або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби – 30% заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї.

Вищезазначеним законом також врегульовані питання щодо обчислення пенсій всіх видів, їх призначення, виплати, порядку перерахунку тощо. Однією з підстав останнього є підвищення пенсій відповідно до індексації грошових доходів населення.

Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з органів внутрішніх справ (за винятком тих, які звільняються зі служби за дискредитацією або у зв’язку з засудженням за вчинення злочину, в тому числі, і з засудженням умовно) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

За особами середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв’язку з хворобою, скороченням штатів чи за обмеженим станом здоров’я без права на пенсію, поряд із виплатою одноразової грошової допомоги зберігається виплата окладу за спеціальним званням протягом одного року з дня звільнення, крім осіб, які працювали перед звільненням зі служби в Радах народних депутатів та їх органах, центральних і місцевих органах державної виконавчої влади і залишилися після звільнення на попередній роботі.

Членам сімей померлих пенсіонерів із числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які не мають права на одержання страхових сум по обов’язковому державному особистому страхуванню, незалежно від призначення пенсій в разі втрати годувальника, виплачується одноразова грошова допомога: дружині – в розмірі тримісячної пенсії годувальника; на кожного непрацездатного члена сім’ї – у розмірі місячної пенсії годувальника.

У порядку і розмірах, встановлених законодавством, виплачується грошова допомога при народженні дитини.

VI.4. Правовий захист персоналу органів внутрішніх справ

Правовий захист працівника органів внутрішніх справ передбачає надання можливості працівнику відновлення стану, в якому він перебував до порушення його прав; припинення дій, які порушують його права чи створюють загрозу їх порушення; визнання недійсними актів державного органу, органу місцевого самоврядування, інших організацій, установ відносно працівника органів внутрішніх справ, якщо вони прийняті з порушенням чинного законодавства; самозахисту своїх прав у передбачених законом випадках; відшкодування збитків, компенсації моральної шкоди, завданої працівникові протиправними діями.

Одним із факторів, які забезпечують ефективність та безпеку правоохоронної діяльності, є кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист, насамперед, здоров’я, честі, гідності працівників органів внутрішніх справ. У цілому в Кримінальному кодексі й Кодексі законів про адміністративні правопорушення досить широко й детально регламентується зміст кримінальних і адміністративних правопорушень проти працівників органів внутрішніх справ, але з різних причин працівники органів внутрішніх справ можливостями кримінально-правового та адміністративно-правового захисту користуються не повністю, що підриває принцип соціальної справедливості й негативно впливає на охорону правопорядку. Такими причинами є незнання законодавчих актів, що захищають працівників органів внутрішніх справ від злочинних посягань, неуважність до цієї проблеми керівників органів внутрішніх справ, їх невимогливість до документального, юридично грамотного оформлення правопорушень щодо працівників.

Зважаючи на підвищений інтерес громадськості, специфічну увагу засобів масової інформації, активний захист адвокатами і самозахист правопорушників, особливе ставлення до таких справ прокурорів і суддів, фактор суворого дотримання вимог закону при оформленні матеріалів з правового захисту працівників органів внутрішніх справ має вирішальне значення. У ряді випадків і небажання працівника втягуватись у боротьбу (а інакше це й не можна назвати) за захист своїх порушених прав сприяє безкарності правопорушень проти працівників органів внутрішніх справ.

Правовою основою захисту працівників органів внутрішніх справ є Конституція України, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, деякі інші закони України.

Працівник міліції має право оскаржити в суді прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність та особисті права, які не пов’язані зі службовою діяльністю.

Звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.

У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить організувати його утримування у призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.

Права, обов’язки та гарантії правового й соціального захисту, а також відповідальність поширюються на всіх працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні громадського порядку або до службових обов’язків яких входить виконання зазначених завдань, або якщо вони залучені до виконання таких завдань тимчасово.

Отже, для того, щоб працівники органів внутрішніх справ успішно захищали права й свободи громадян, їм необхідно професійно захищати самих себе, а для цього потрібно знати відповідне законодавство, бути фізично й технічно підготовленими, вміло і сумлінно виконувати свої обов’язки, навіть якщо це комусь і не подобається, бути впевненими, що їх добросовісна праця буде належним чином поцінована, а честь, гідність, здоров’я й майно їх особисто та їх близьких надійно захищені.

VI.5. Особливості соціальної роботи в органах внутрішніх справ і перспективи її розвитку

Соціальна робота має різні напрямки залежно від завдань, на вирішення яких вона спрямовується, і суспільного середовища, в якому вона реалізується. Має свої особливості й соціальна робота в органах внутрішніх справ. У процесі управління органом внутрішніх справ його керівник здійснює різносторонню соціальну діяльність: забезпечує належні умови праці та її оплати, моральне й матеріальне стимулювання, побутове обслуговування, матеріальне постачання, надає фінансову допомогу, встановлює окремі пільги, контролює фінансове забезпечення й соціальне страхування, забезпечує моральний і правовий захист працівників органу внутрішніх справ. Керівник постійно вивчає інтереси працівників, їх настрої та потреби, і на цій основі організує виховну роботу та роботу щодо морального, соціального і правового захисту колективу в цілому й окремих працівників. Але незважаючи на особливу актуальність соціальної роботи в колективах органів внутрішніх справ, загальний її стан залишається незадовільним. Планування соціальної роботи в колективах органів внутрішніх справ не передбачено і є поки що справою добровільною, залежною від волі та ініціативи керівників і громадських організацій цих органів.

Про актуальність соціальної роботи серед персоналу органів внутрішніх справ свідчить прийняття відповідних наказів МВС України, спрямованих на підвищення рівня загальної і професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ, а також на визначення ролі керівників в організації виховної роботи.

У відповідності з цими наказами керівний склад органів, підрозділів, учбових закладів МВС України зобов’язувався проводити індивідуальну виховну роботу з підлеглими, контролювати питання підвищення професійного, освітнього і культурного рівня працівників, поведінки на службі і в побуті, запобігати небажаним і компрометуючим зв’язкам.

У роботі з персоналом рекомендувалось активно використовувати різні форми професіонального навчання і службової підготовки, інструктажі, аналітичний розгляд проведених операцій і конфліктних ситуацій, наставництво; від підлеглих вимагалося підвищувати рівень культури спілкування і поведінки в громадських місцях, покращувати стройову виправку і зовнішній вигляд, проявляти турботу про духовний і моральний стан працівників. У наказах підкреслюється необхідність розвивати і вдосконалювати такі форми етичного та естетичного виховання працівників органів внутрішніх справ, як школи і університети культури, читацькі конференції і клуби за інтересами, фестивалі самодіяльної творчості, лекції з історії і культури народу України. Однак незабаром стало зрозуміло, що така серйозна справа, як робота з персоналом, не терпить дилетантства, а вимагає глибоких знань психології, соціології, антропології і педагогіки, етики і естетики, філософії і історії, законодавства, теорії і практики виховної роботи, тобто вимагає професіонального підходу до вирішення соціальних проблем.

Вимоги наказів залишаться не виконаними, якщо в органах внутрішніх справ не буде тієї структури, яка б могла і організувати, і проконтролювати їх виконання. Ще в 1993 р. в МВС було створено Управління соціально-психологічної роботи з особовим складом органів внутрішніх справ, пізніше в кадрових апаратах УМВС областей, ГУМВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, м. Севастополі і в УМВС на транспорті були організовані відділи (управління) з виховної і соціально-психологічної роботи з особовим складом. Нині в багатьох органах внутрішніх справ введені посади соціологів і психологів, розробляються їх функціональні обов’язки, а в деяких учбових закладах МВС України розпочато підготовку спеціалістів з питань соціальної і психологічної роботи.

Визначено чотири головні напрямки психологічного забезпечення:

а) професійний психологічний відбір, який передбачає надання допомоги громадянам у виборі професії працівника органів внутрішніх справ, визначення ступеня відповідності психологічних даних кандидата вимогам конкретної професії, розробку пропозицій щодо раціонального розподілу працівників (випускників навчальних закладів) на первинні посади за спеціальностями;

б) психологічне супроводження служби, завданнями якого є: психологічна адаптація працівника до умов служби; оцінка можливостей його кваліфікаційного зростання; надання працівникам допомоги після їх перебування в екстремальних ситуаціях та інші;

в) професійно-психологічна підготовка (організація та проведення психологічної підготовки в системі професійної освіти; формування у працівників психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних, ситуаціях, відповідального ставлення до дотримання правил безпеки тощо);

г) психологічне супроводження оперативно-службової діяльності; аналіз психологічних особливостей правопорушників та надання рекомендацій для здійснення оперативних та слідчих дій; психологічне забезпечення комплектування спеціальних загонів та груп з урахуванням психологічної сумісності і спрацьованості осіб, що входять до їх складу; надання рекомендацій щодо взаємодії з населенням тощо.

Основне призначення вищезгаданих підрозділів полягає в забезпеченні ефективної роботи персоналу органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю і охороні громадського порядку, по зміцненню законності і дисципліни шляхом створення спільно з галузевими службами сприятливих соціально-психологічних умов у підрозділах органів внутрішніх справ, соціального захисту працівників, членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, розвитку культурно-масової і спортивно-оздоровчої роботи.

Основними засобами досягнення поставлених перед цими підрозділами завдань є:

– всебічне вивчення потреб, інтересів, настроїв працівників і врахування їх у процесі організації та проведення соціальної роботи;

– закріплення вольових якостей, виховання рішучості й мужності, людяності й гуманності;

– постійна, стабільна, диференційована індивідуальна робота стосовно кожного працівника з урахуванням його характеру, сімейного стану, професійного рівня;

– навчання керівників усіх рівнів прийомам і методам соціальної роботи, психології, педагогіки, навичкам виховної роботи з підлеглими і самовиховання.

Підрозділам з виховної і соціально-психологічної роботи належить виконувати ряд життєво необхідних для органів внутрішніх справ функцій, а саме:

– мобілізувати зусилля особового складу на успішне виконання службових завдань, створення в колективі обстановки організованості, діловитості, дисциплінованості і взаємодопомоги;

– організовувати роботу в підрозділах з вивчення і оцінки індивідуальних соціально-психологічних якостей працівника;

– проводити роботу з соціального забезпечення і правового захисту інтересів, честі й гідності працівників органів внутрішніх справ, вивчати соціально-побутові проблеми працівників і сприяти їх вирішенню;

– надавати необхідну допомогу в отриманні установлених чинним законодавством пільг і допомоги сім’ям загиблих працівників, потерпілих і захворілих при виконанні службових обов’язків, а також ветеранам органів внутрішніх справ, колишнім воїнам-інтернаціоналістам, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та іншим категоріям;

– проводити соціологічні дослідження з метою вивчення ставлення працівників до своїх обов’язків, соціально-психологічного стану персоналу органів і підрозділів внутрішніх справ, надавати консультативну і методичну допомогу керівникам у питаннях оздоровлення соціально-психологічного клімату в колективі з врахуванням специфіки кожної служби;

– брати участь у підборі, розміщенні, атестуванні і переміщенні по службі працівників органів внутрішніх справ, працювати з резервом кадрів, вносити пропозиції щодо ефективного використання системи заохочень і покарань відповідно до Дисциплінарного статуту і Положення про проходження служби;

– впливати на процеси адаптації молодих спеціалістів і переміщених по службі працівників на нові посади, піклуватися про стан наставництва в органах внутрішніх справ і залучати до роботи з молодим поколінням ветеранів органів внутрішніх справ;

– розробляти спільно з іншими службами прогнози соціального розвитку колективу, кадрових потреб органів внутрішніх справ;

– надавати психологічну допомогу всім категоріям працівників, забезпечувати захист їх психологічного і соціального здоров’я, сприяти підвищенню соціально-психологічної компетентності керівників органів внутрішніх справ.

Соціальна робота в органах внутрішніх справ включає в себе і такий важливий напрямок, як організація прийому громадян, розгляд їх звернень, створення зручностей для населення в разі виникнення потреби зв’язатися з міліцією, викликати допомогу, отримати довідку. Тому в органах внутрішніх справ і в їх підрозділах, розташованих окремо, мають бути відповідно обладнані приймальні кімнати з оголошенням часу прийому і прізвища посадової особи, яка буде здійснювати прийом. Підрозділи виховної і соціально-психологічної служби за дорученням керівництва МВС і в межах своєї компетенції організують розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян, вживають заходів щодо усунення недоліків у роботі з персоналом, беруть участь у проведенні службових розслідувань за фактами порушення законності і морально-етичних норм. Підрозділи з виховної і соціально-психологічної роботи спільно з відділами по роботі з персоналом організовують початкову підготовку, перепідготовку, стажування, підвищення кваліфікації особового складу, проводять конкурси і вікторини професійної майстерності, спільно з галузевими службами визначають ті необхідні заходи, які належить вжити для «корегування» поведінки окремих працівників, вироблення у них стійкого «імунітету» до професійної деформації, створення позитивного настрою, зняття стресового стану. З метою забезпечення духовного розвитку працівників і членів їх сімей, формування у персоналу професійної етики і культури необхідно звертатись до кращих традицій органів внутрішніх справ, стверджувати справедливість і об’єктивність в управлінні колективом, створювати умови для відпочинку, фізичних занять, художньої самодіяльності, залучати творчі спілки та установи до морально-естетичного виховання особового складу.

Велику роль у забезпеченні соціальної роботи серед персоналу органів внутрішніх справ можуть відігравати громадські формування: рада колективу, рада наставників, товариський суд, суд офіцерської честі, жіноча рада, рада ветеранів, побутова комісія, житлова комісія та ін. Керівник органу внутрішніх справ спільно з відділом (управлінням) охорони здоров’я УМВС в областях і містах має забезпечити щорічну диспансеризацію працівників з метою вивчення стану здоров’я особового складу, виявлення відхилень у психічному стані окремих працівників і своєчасного реагування під час організації допомоги тим, хто її потребує.

Керівники органу внутрішніх справ не повинні уникати сімейних проблем працівника, якщо вони впливають на виконання ним службових обов’язків, особливо таких, як забезпечення житлом, стан здоров’я членів сім’ї, відносини між ними. До членів сім’ї, крім найближчих (чоловік, дружина, діти, батьки), можуть належати також інші родичі та особи, не пов’язані родинними зв’язками, якщо вони проживають тривалий час разом і ведуть загальне господарство, мають загальний сімейний бюджет.

У зв’язку з тим, що переважна більшість працівників органів внутрішніх справ – молоді люди, особливої уваги в організації соціальної роботи потребує молода сім’я.

Як правило, в реальній обстановці молода сім’я працівника органів внутрішніх справ самостійно не в змозі забезпечити матеріально свого пристойного існування і виховання навіть однієї дитини. Витрати на харчування дорослих і дитяче харчування, на одяг, на комунальні послуги невпинно зростають, і молодій сім’ї цей тягар просто не по кишені. Якщо ж врахувати, що стан із забезпеченням житлом молодих сімей працівників органів внутрішніх справ є значно гіршим порівняно із середніми показниками для всього населення в Україні, то стає очевидною важливість спеціальних соціальних заходів відносно молодої сім’ї. Це можуть бути і матеріальна допомога, і сприяння у влаштуванні дружини на роботу, а дитини – в дитячу установу, і надання житла позачергово або поселення сім’ї в гуртожиток. Серед багатьох можливостей, які варто було б використати з метою підтримки, надання допомоги сім’ї працівника органів внутрішніх справ, слід назвати ті, що містяться у ст. 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». Йдеться про те, що відповідно до згаданої статті, «при виділенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва місцеві Ради народних депутатів затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім’ям під будівництво житла», та про пільгові довгострокові кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир. Законодавством України передбачено цілий ряд пільг і видів допомоги молодій сім’ї: вагітним дружинам, при народженні першої дитини, а потім інших народжень, при направленні молодого спеціаліста на роботу і переїзді до місця роботи з сім’єю, при захворюванні дітей та ін. На жаль, ці та інші нормативні акти не завжди працюють, але молоді працівники й керівники органів внутрішніх справ (від яких багато залежить у справі реалізації існуючих прав і пільг) повинні їх знати.

Дата добавления: 2014-11-28