Організація роботи органів досудового слідства 3 страница

Начальник органу внутрішніх справ при забезпеченні взаємодії зі слідчими підрозділами вживає заходів з метою припинення будь-якого втручання в процесуальну діяльність слідчих з боку осіб, не уповноважених на те законодавством, недопущення без відома та доручень слідчих у справах, що перебувають у їх провадженні, проведення слідчих дій іншими працівниками органів внутрішніх справ. Унеможливлює залучення слідчих для виконання роботи, не пов’язаної з безпосереднім розслідуванням злочинів. Винятком з цього є проведення масових заходів за участю всього особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ. Залучення можливе за умови погодження з начальником слідчого підрозділу і тільки для роботи з розслідування кримінальних справ або в складі слідчо-оперативних груп.

Начальник органу внутрішніх справ вживає заходів щодо забезпечення слідчих додатковими службовими приміщеннями, телефонами, іншими засобами зв’язку, організаційною, комп’ютерною, криміналістичною технікою та транспортом для виїзду на місця подій і проведення інших слідчих дій, виконання друкарських робіт та розмноження документів у ході розслідування кримінальних справ; закріплення за слідчим підрозділом автомобілів у межах табельної належності, але не менш, ніж одного автомобіля на слідчий підрозділ, організувавши їх заправлення пальним, технічне обслуговування та закріплення за цими автомобілями водіїв з числа працівників органів внутрішніх справ; забезпечення слідчих житлом і квартирними телефонами, своєчасної оплати за проведені судові експертизи в кримінальних справах, а слідчого підрозділу – в достатній кількості металевими шафами для зберігання кримінальних справ, папером та канцелярським приладдям, іншими засобами.

При зміні керівника слідчого підрозділу в обов’язковому порядку проводиться інвентаризація кримінальних справ зі складенням відповідного акта.

Питання про організацію та стан взаємодії слідчих та оперативних служб ОВС у розкритті і розслідуванні злочинів, вжиття заходів до покращання цієї роботи розглядаються на оперативних нарадах.

ХІ.6. Організація роботи слідчих підрозділів з виконання законодавства України про звернення громадян

Організація роботи щодо розгляду звернень громадян покладається на керівника слідчого підрозділу і здійснюється у відповідності до вимог Закону України „Про звернення громадян”, Указу Президента України від 13 серпня 2002 р. № 700 „Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення”, наказу МВС України від 10.10.2004 р. № 1177 „Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 р. за № 1361/9960.

Начальник слідчого підрозділу, під час організації роботи з розгляду звернень громадян забезпечує:

‑ перевірку всіх звернень громадян, в яких йдеться про недоліки в роботі слідчих підрозділів, оскаржуються рішення слідчих у кримінальних справах. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Керівник вживає заходів для припинення неправомірних дій та скасування незаконних рішень;

‑ особистий розгляд звернень Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України та інвалідів Великої Вітчизняної війни здійснюється у відповідності до ст. 14 Закону України „Про звернення громадян”;

‑ приділення особливої уваги розв’язанню проблем, порушених у зверненнях ветеранів війни та праці, інвалідів, непрацездатних осіб та тих, хто постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, багатодітних сімей, одиноких матерів, інших осіб, які потребують соціального захисту та підтримки;

‑ особистий прийом громадян у відповідності до ст. 22 вище зазначеного закону. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час. Графіки прийому визначаються керівниками органу і доводяться до відома громадян;

‑ обов’язкову особисту зустріч з ініціатором повторного звернення. Повторними вважаються звернення, в яких оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу внутрішніх справ; повідомляється про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу надходження останнього минув установлений законодавством термін розгляду і відповідь авторові не надавалась; повідомляється про невирішене по суті або вирішене не в повному обсязі питання, порушене в першому зверненні; звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні питання, порушеного в попередньому зверненні. Звернення від громадян з одного і того ж питання, надіслані органами вищого рівня за належністю для їх вирішення до органів внутрішніх справ, повторними не вважаються;

‑ систематичний аналіз та узагальнення звернень для виявлення причин, що їх породжують, а також найбільш гострих суспільно значущих проблем, які потребують негайного вирішення;

‑ щоквартальний розгляд на оперативних нарадах питання про стан цієї роботи та шляхи її покращання.

У випадках неналежного вирішення порушених у зверненні громадянина обґрунтованих питань, які належать до компетенції органу внутрішніх справ, посадової чи службової особи, що призвело до повторного звернення чи звернення до органу вищого рівня, має глибоко аналізуватися і в разі виявлення ознак тяганини, формалізму та бюрократизму мати наслідком невідворотне притягнення винних у цьому осіб до встановленої законодавством відповідальності.

ХІ.7. Організація роботи слідчих ОВС у галузі міжнародного співробітництва і надання правової допомоги в кримінальних справах

Співробітництво слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами іноземних держав здійснюється відповідно до вимог ст. 31 Кримінально-процесуального кодексу України, визначається законодавством України та міждержавними угодами і договорами у сфері боротьби зі злочинністю, учасником яких є Україна, а саме: Європейськими Конвенціями “Про видачу правопорушників” 1957 року, ”Про взаємну допомогу в кримінальних справах” 1959 року, “Про передачу провадження у кримінальних справах” 1972 року та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах країн-учасниць СНД, іншими міжнародними договорами з питань надання правової допомоги в кримінальних справах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Співпраця між слідчими органів внутрішніх справ України та компетентними органами іноземних держав з питань виконання міжнародно-правових доручень у кримінальних справах і реагування на інформацію та запити іноземних правоохоронних органів здійснюються через Головне слідче управління МВС України в межах його компетенції. Організація виконання міжнародно-правових доручень та надання методичної і практичної допомоги покладається на відділ міжнародно-правових доручень ГСУ МВС України, начальників слідчих управлінь, відділів, відділень ОВС.

Підготовка і надсилання звернень (запитів, доручень) про надання правової допомоги в кримінальних справах здійснюється з урахуванням меж компетенції сторін. До компетенції сторін щодо надання допомоги належить: вручення документів; виконання окремих процесуальних дій; порушення кримінального переслідування; виклик свідків та тимчасова видача осіб, які утримуються під вартою, для допиту як свідок; видача (екстрадиція) осіб, які підлягають притягненню до кримінальної відповідальності; отримання інформації про рух коштів по банківських рахунках та накладення на ці кошти арешту; видача предметів, що мають значення в кримінальній справі як речові докази; повернення викраденого майна та незаконно придбаних предметів і цінностей; іншої інформації, що стосується розслідування злочинів. Звернення про надання правової допомоги повинні бути оформлені охайно, без помилок працівниками органів внутрішніх справ України на місцях. Не допускаються виправлення і підчистки, а також застосування скорочень і абревіатур. До звернення з питань надання правової допомоги в кримінальних справах долучається переклад його тексту, а також переклад усіх інших документів у двох примірниках, що надсилаються разом зі зверненням, мовою запитуваної сторони. Переклади цих документів повинні бути завірені підписом перекладача та скріплені печаткою організації, яка здійснила переклад.

Зносини слідчих органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами країн, з якими не укладено угод про надання правової допомоги в кримінальних справах, здійснюються шляхом надіслання через Головне слідче управління МВС України звернень про надання правової допомоги до Генеральної прокуратури України, якою ці звернення, у свою чергу, надсилаються до Міністерства закордонних справ України для виконання дипломатичним шляхом. Перед направленням звернення до Головного слідчого управління МВС України мають бути вирішені всі питання підготовки звернення з консульським відділенням Посольства тієї країни, до якої буде надіслано таке звернення.

Клопотання про надання правової допомоги (за винятком затримання іноземних громадян на території України та вирішення питання про їх екстрадицію), що надійшли до органів внутрішніх справ України, розглядаються Головним слідчим управлінням МВС України, яким здійснюється контроль за якісним та своєчасним виконанням викладених у зверненнях заходів. За наявності підстав, що роблять надання допомоги неможливим, клопотання надсилаються до ГУМВС, УМВС для організації виконання.

Надання правової допомоги в кримінальних справах має свої особливості. Виконання звернення про надання правової допомоги в кримінальних справах органи внутрішніх справ України відповідно до ст. 3 Кримінально-процесуального кодексу України здійснюється у відповідності до законодавства України або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Участь запитуючої сторони у проведенні процесуальних дій можлива за наявності відповідного дозволу. Після виконання звернення його виконавець надсилає відповідні документи безпосередньо до органу, який звертався за правовою допомогою та повідомляє про це ГСУ МВС України.

При розслідувані кримінальної справи, що надіслана правоохоронним органом іноземної держави в порядку кримінального переслідування, слідчий керується нормами кримінально-процесуального законодавства України. По закінченню розслідування в такій справі слідчий, який виніс у ній остаточне рішення, зобов’язаний безпосередньо повідомити ініціатора звернення про надання правової допомоги про закінчення слідства і прийняте у кримінальній справі рішення. У разі закриття справи або зупинення в ній слідства за підставами, передбаченими ст. 206 Кримінально-процесуального кодексу України, слідчим надсилається копія відповідної постанови до Головного слідчого управління МВС України. Головне слідче управління МВС України про результати слідства у справі інформує Генеральну прокуратуру України для повідомлення іноземного органу, від якого надійшов запит.

Притягнення до кримінальної відповідальності особи, що перебуває за межами держави, як уже зазначалось, має свої особливості. У випадку, коли особа, що притягається до кримінальної відповідальності, перебуває за межами держави і не підлягає видачі Україні, готується доручення про порушення кримінального переслідування відповідно до чинного законодавства держави, в якій ця особа перебуває. До доручення долучаються матеріали кримінальної справи, кожен аркуш якої завіряється гербовою печаткою. З матеріалів справи готується копія, яка зберігається в органі внутрішніх справ за місцем учинення злочину (інформація про це вказується в супровідному листі). Ця копія надсилається до архіву для подальшого зберігання лише після отримання від запитуваної сторони повідомлення про остаточне рішення у справі. Якщо у справі є речові докази (крім громіздких та таких, що за своїми властивостями потребують спеціального зберігання), вони також надсилаються разом з матеріалами справи. Права третіх осіб на предмети, що передаються зі справою як речові докази, зберігаються, і після винесення остаточного рішення у справі запитувана сторона повертає їх ініціатору звернення про кримінальне переслідування. При підготовці звернення про виклик свідка, потерпілого чи експерта слід брати до уваги, що зазначені особи незалежно від їх громадянства не можуть бути притягнуті в Україні до кримінальної відповідальності або позбавлені волі в будь-якій формі за правопорушення, здійснені ними до перетинання державного кордону України. Цей привілей не застосовується, якщо свідок, потерпілий чи експерт не залишить територію України протягом 15 діб з моменту повідомлення про те, що його присутність в Україні не є обов’язковою. У цей строк не зараховується час, протягом якого вказана особа не була в змозі залишити територію України за незалежних від неї обставин.

Дії працівників органів внутрішніх справ при затриманні особи, яка розшукується за межами України, та повідомлення про це органів досудового слідства та суду. Орган внутрішніх справ, що здійснює розшук особи у зв’язку з учиненням злочину на території України, протягом доби після отримання з-за кордону повідомлення про затримання такої особи направляє факсимільним зв’язком інформацію з особливою поміткою “Терміново. Екстрадиція”:

‑ до правоохоронного органу зарубіжної країни, що затримав розшукувану особу, – про підтвердження її розшуку та необхідність тримання під вартою для подальшої екстрадиції в Україну; одночасно до цього органу факсимільним зв’язком і поштою надсилається належним чином завірений процесуальний документ про арешт такої особи;

‑ до слідчого підрозділу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, в якій винесено постанову про оголошення розшуку затриманої особи, – з вимогою підготувати матеріали про видачу осіб, які вчинили злочини, відповідно до міжнародних угод.

Орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, в якій оголошено розшук затриманої особи, зобов’язаний протягом доби після отримання повідомлення про затримання за кордоном розшукуваної особи поінформувати про це факсимільним зв’язком з особливою поміткою “Терміново. Екстрадиція” слідче управління ГУМВС, УМВС, зазначивши дату затримання та місце тримання вказаної особи за кордоном.

Слідче управління ГУМВС, УМВС після отримання повідомлення про затримання за кордоном розшукуваної особи зобов’язане забезпечити належний контроль за терміновою підготовкою органом, який здійснює розслідування, матеріалів про видачу затриманої особи та направлення цих матеріалів протягом 3 діб до ГСУ МВС України.

Нормативні акти і література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 144.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради. – 1961. – № 2. – Ст. 15 (із змінами та доповненнями).

3. Про Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 02.02. 2006 р. № 3460-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 245.

4. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 161 (із змінами та доповненнями).

5. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (із змінами і доповненнями).

6. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793. (із змінами та доповненнями).

7. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України №1138 від 17.10.2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 234 (із змінами від 24.12.2004 р. за № 1248).

8. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України № 121 від 18 лютого 2002 р. // Електронна система “Нормативні акти України”. Підсистема: upr. – Nr0143_02.

9. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р., № 114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – С. 438-464

10. Про вдосконалення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 422 від 02.09.2008 р.

11. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 1155 від 04.10.2003 р.

12. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості: Наказ МВС України № 458 від 30.04.2004 р.

13. Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 1177 від 10.10.2004 р.

14. Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 160 від 31.03.2008 р.

15. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 400 від 14 квітня 2004 р.

Питання до семінарських занять та самостійної роботи:

1. Поняття та зміст статистичної роботи органів досудового слідства.

2. Зміст планів роботи органів внутрішніх справ і органу досудового слідства.

3. Зміст методичної роботи органів досудового слідства.

4. Поняття координації діяльності слідчих підрозділів.

5. Права начальників органів внутрішніх справ щодо організації роботи слідчих підрозділів.

6. Обов’язки начальника органу внутрішніх справ щодо організації діяльності слідчих підрозділів і слідчих.

7. Обов’язки начальника слідчого відділу або відділення щодо організації діяльності слідчих підрозділів і слідчих.

8. Контроль начальника слідчого відділу або відділення в організації роботи досудового слідства.

9. Основні функції діяльності організаційно-методичного підрозділу.

10. Основні функції слідчого управління.

11. Кримінальні справи, що беруться на контроль начальником слідчого управління.

12. Принципи взаємодії слідчих підрозділів з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України.

13. Форми роботи організаційно-методичних підрозділів.

14. Обов’язки начальника ОВС при розгляді заяв і повідомлень про злочини та при їх перевірці в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.

15. Обов’язки начальника слідчого підрозділу при розгляді заяв і повідомлень про злочини та при їх перевірці в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.

РОЗДІЛ ХІІ

ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ДІЗНАННЯ

ХІІ.1. Поняття, структура та місце органів дізнання в системі МВС України. Основні завдання та функції підрозділів дізнання

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про міліцію» міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Повноваження щодо реалізації кожної з вищезазначених функцій мають окремі підрозділи міліції, а саме: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, судової міліції, спеціальної міліції. До таких підрозділів належать і підрозділи дізнання, які займають одне з особливих місць в системі структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до чинного законодавства підрозділи дізнання органів внутрішніх справ України здійснюють розгляд та вирішення заяв і повідомлень про злочини, розслідування в кримінальних справах, провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів та виконання доручень органів досудового слідства і суду.

Систему органів дізнання утворюють:

- Управління дізнання Міністерства внутрішніх справ;

- відділи, сектори дізнання головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті (далі – ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ);

- відділи, сектори, групи дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

Очолюють та здійснюють керівництво органами дізнання:

- у МВС України – заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник Головного слідчого управління;

‑ у головних управліннях, управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті – начальники відділів, секторів дізнання ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ;

‑ у міськрайлінорганах, відділах міліції – начальники відділів, секторів, старші груп дізнання та старші дізнавачі (за відсутності посад начальника відділу, сектору чи групи дізнання).

Правовою основою діяльності підрозділів дізнання є Конституція і закони України, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та Положення про підрозділи дізнання органів внутрішніх справ України, затверджене Наказом МВС України №422 від 2 вересня 2008 року.

Діяльність органів дізнання здійснюється виходячи з принципів поваги прав і свобод людини та громадянина, законності, гуманізму, презумпції невинуватості, а також на основі тісної взаємодії з органами державної влади в регіоні, органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями, координації дій з іншими правоохоронними органами.

На працівників органів дізнання, які мають спеціальні звання міліції, поширюються правові та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про міліцію». Умови і порядок проходження служби в органах дізнання встановлюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Діловодство і заходи з режиму секретності здійснюються в усій системі органів дізнання відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів МВС України.

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення Управління дізнання, відділів, секторів дізнання головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, а також відділів, секторів, груп дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, інших джерел, не заборонених законодавством.

Структуру органів дізнання складають підрозділи Управління дізнання Міністерства внутрішніх справ, відділи, сектори дізнання головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, відділи, сектори, групи дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

У складі Управління дізнання МВС України діють відділ зонального контролю, кон­трольно-методичний відділ та канцелярія.

До складу відділів, секторів дізнання ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ входять підрозділи зонального контролю і контрольно-методичний (сектор, група) та канцелярія.

Управління дізнання Міністерства внутрішніх справ України є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України, який забезпечує організаційно-методичне керівництво діяльністю підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України і здійснює відомчий процесуальний контроль за діяльністю дізнавачів при розслідуванні ними кримінальних справ та здійсненні провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

Діяльність Управління дізнання МВС України здійснюється на засадах планування, поєднання єдиного керівництва у вирішенні питань службової діяльності та колегіальності при їх обговоренні, персональної відповідальності кожного працівника за стан справ на своїй ділянці роботи.

Організаційне та методичне керівництво діяльністю підрозділів дізнання ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ, міськрайлінорганів, а також контроль за їх роботою з розкриття та розслідування злочинів, складання протокольних форм досудової підготовки матеріалів здійснює начальник Управління дізнання МВС України.

Відділи, сектори дізнання є самостійними структурними підрозділами апарату головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті.

Структура і штат відповідних відділів і секторів дізнання затверджуються в установленому порядку Міністром внутрішніх справ України. Керівництво відповідними підрозділами здійснює начальник ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

У межах своєї компетенції відділи, сектори дізнання забезпечують організацію роботи підпорядкованих підрозділів дізнання міських, районних і лінійних органів внутрішніх справ, а також здійснюють контроль за процесуальною діяльністю дізнавачів, надаючи їм організаційно-методичну та практичну допомогу в розкритті злочинів і розслідуванні кримінальних справ.

Робота відділів і секторів дізнання апарату головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті будується на основі зонально-лінійного принципу та відповідно до перспективних і поточних планів роботи відділів, секторів дізнання, які узгоджуються із загальними планами ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ.

Відділи, сектори, групи дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ у межах своєї компетенції здійснюють безпосереднє розслідування кримінальних справ про злочини, які згідно з кримінально-процесуальним законодавством України належать до підслідності органів внутрішніх справ та провадження за протокольною формою до судової підготовки матеріалів.

Діяльність відділів, секторів, груп дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів роботи, що складаються з урахуванням оперативної обстановки та стану роботи дізнання.

Штат відповідних підрозділів та зміни до нього затверджуються наказами начальника ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ за погодженням з Управлінням дізнання МВС.

Нагляд за законністю діяльності відділів, секторів, груп дізнання міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь, відділів, відділень ГУМВС, УМВС, УМВСЗТ здійснюється відповідним прокурором у межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до Положення про підрозділи дізнання органів внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України №422 від 2 вересня 2008 року, основними завданнями підрозділів дізнання є:

- організація і проведення розслідування в кримінальних справах, провадження в матеріалах за протокольною формою досудової підготовки та здійснення інших видів кримінально-процесуальної діяльності;

- ужиття заходів щодо забезпечення відшкодування матеріальної шкоди громадянам, установам, організаціям, які потерпіли від злочину;

- здійснення контролю за повнотою збору матеріалів у протокольній формі досудової підготовки працівниками інших служб органів внутрішніх справ та надання їм методичної допомоги в цій роботі;

- у межах компетенції, передбаченої чинним законодавством, ужиття відповідних заходів щодо припинення порушень прав громадян та інтересів держави;

- виявлення причин та умов, що сприяють учиненню злочинів, і вжиття через відповідні органи заходів до їх усунення;

- визначення основних напрямків удосконалення роботи служби дізнання, запровадження в практику досягнень науки і техніки, позитивного досвіду, прогресивних форм і методів організації діяльності дізнавачів.

Виконання вищезазначених завдань покладено на всі органи та підрозділи у системі органів дізнання. Виходячи із цих завдань, визначені завдання для кожної ланки органів дізнання. Так, Положення про Управління дізнання МВС України, яке затверджено вищезазначеним наказом МВС України, визначає, що основними завданнями Управління дізнання МВС України є:

- організаційне та методичне керівництво діяльністю підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України з метою забезпечення належної організації дізнання у кримінальних справах, що стосуються їх компетенції, усебічного, повного, об'єктивного їх розслідування та розкриття злочинів;

- контроль за неухильним дотриманням законності в діяльності підрозділів дізнання при розгляді заяв та повідомлень про злочини, під час розслідування кримінальних справ та здійсненні провадження в матеріалах за протокольною формою досудової підготовки;

- організація взаємодії підрозділів дізнання з іншими службами органів внутрішніх справ, у межах своєї компетенції, з органами прокуратури, судами та іншими органами державної влади;

Дата добавления: 2014-11-28