Питання 4. Комунальні підприємства

Лазні. Найбільш поширені в нашій країні лазні з мильним і париль­ним відділеннями та допоміжними приміщеннями. Технологія роботи лазні передбачає використання гарячого повітря, насиченого паром, і водні гігієнічні процедури. Застосовують також сауни, технологія яких передбачає використання сухого повітря при 1°у 90 - 120°С в спеціаль­ному приміщені і миття під душем. Досить часто в лазнях проектують басейни для купання в нагрітій або охолодженій воді.

Водопостачання лазні складається з двох мереж, які забезпечують подачу води на господарсько-питні та технологічні потреби. Мережі гос­подарсько-питного водопроводу проектують з нижнім розведенням магі­стралей. Технологічні мережі, як правило, живляться від запасних водо­напірних баків холодної і гарячої води.

Схема водопостачання лазні: 1 - технологічні мережі; 2 - господарсько-побутові мережі; 3 - нагрівник води; 4 - водомір.

Для забезпечення господарських та побутових потреб в лазнях встановлюють: у роздягальні - 1 умивальник на 75 місць і один душ для ніг на 26 місць; в мильних - 1 водорозбірну колонку на 8 місць, 1 душ на 12 місць. Санвузли повинні обладнуватись з розрахунку: 1 унітаз і 1 умивальник на 50 місць в роздягальнях.

Норми водоспоживання в лазнях наведені в СНиП 2.04.01-85. Розрахунок водопроводу починають з виробничої мережі від баку. На аксонометричній схемі обирають розрахунковий напрямок і розбивають його
на розрахункові ділянки. За витратами визначають діаметри труб, приймаючи швидкість руху води в трубах в межах 1 - 1,5 м/с.

При розрахунку систем холодного і гарячого водопостачання необхід­но, щоб всі водорозбірні пристрої забезпечували нормативні витрати води, а на підведеннях холодної і гарячої води були забезпечені однакові робочі напори. Мережі холодної і гарячої води, що подають воду більше ніж до трьох душових сіток, повинні бути закільцьовані горизонтально або вер­тикально. Підведення холодної і гарячої води до душів повинні бути окре­мими, не пов'язаними з підведеннями до водорозбірних колонок та інших водорозбірних приладів. Душові сітки встановлюють на висоті 2,2 м від підлоги, водорозбірні крани - 0,8 - 0,9 м, змішувачі душів - 0,9 - 1,0 м.

Об'єм запасних баків має дорівнювати годинним витратам води при централізованому водопостачанні, а віддаль між баками холодної і гаря­чої води- не менше 0,7 м. Висоту встановлення баків визначають з ура­хуванням будівельних конструкцій споруди. Протипожежний водопровід у лазнях не передбачають. Каналізація лазні складається з трубопровід­них і лоткових мереж з необхідними прочистками і ревізіями. Розраху­нок лотків і трубопроводів проводять за загальноприйнятими формула­ми або таблицями. Діаметри каналізаційних труб приймають рівними 50 - 100 мм. Трапи діаметром 100 мм встановлюють з розрахунку один на 3 - 4 душові сітки і на 8 місць в мильному або парильному відділенні, а 50 мм - якщо запроектовано один трап на дві суміжні кабіни або трапи при­значені для відводу стоків від миття підлоги в тамбурах, роздягальнях та інших приміщеннях.

У лазнях на 100 відвідувачів і більше рекомендується встановлювати теплоуловлювачі, при цьому проектують роздільні системи побутової і технологічної каналізації. Після теплоуловлювачів вода направляється до мережі господарсько-побутової каналізації.

Пральні можуть бути механізовані або напівмеханізовані. Продук­тивність пральні визначається кількістю сухої білизни, що обробляється за зміну. Висота виробничих приміщень пралень залежить від продук­тивності: 3,6 м - при продуктивності до 1 т білизни за зміну; 4,8 м - при 2-3 т і 5,4 м - при 5 т і більше.

Внутрішній водопровід пралень складається з мережі трубопроводів, які обслуговують всі водорозбірні крани, прилади і водонапірні баки. З баків вода подається до мережі виробничого водопроводу. Виробничі ме­режі прокладаються відкрито по стінах з верхнім розведенням магістра­лей.

Протипожежний водопровід у пральнях проектують в тому випадку, коли об'єм будівлі більше, ніж 0,5 тис. м³. Протипожежний водопровід об'єднують з господарсько-питним і влаштовують його в приміщеннях обробки і зберігання сухої білизни.

В системах холодного і гарячого водопостачання встановлюють напірні запасні баки місткістю на 45-ти хвилині витрати води на технологічні потреби в пральнях продуктивністю до 3 т білизни за зміну і на 30-тихвилинний запас води при більшій продуктивності.

Подача води в запасні баки, з яких живиться мережа технологічного водопроводу, здійснюється від господарсько-питного водопроводу. На гоподарсько-побутові потреби вимагається подача холодної і гарячої води питної якості (за ГОСТ 2874-82), на технологічні потреби, крім того, - вода жорсткістю не більше 7 мг*екв/л.

Розрахункові витрати води на господарсько-питні потреби визнача­ють за СНиП 2.04.01 - 85, на технологічні потреби - за характеристиками технологічного обладнання і режимами роботи з урахуванням одночас­ної дії обладнання.

Для пралень продуктивністю до 2 т сухої білизни за зміну передбача­ють влаштування одного водопровідного вводу, а при більшій продук­тивності - не менше двох вводів. У схемі водопостачання пральні влаш­товують один водомірний вузол з обвідною лінією.

Схема відведення стічних вод від пральної машини: 1 - збірний лоток; 2- збірний приямок; 3 - пральна машина.

Відвід стічних вод з пралень здійснюють за допомогою лотків, які закривають решітками або дірчастими плитами, і системою труб. Відвід стічних вод від пральних машин може здійснюватись або безпосередньо в каналізаційні трубопроводи і лотки, або в спеціальні приямки, які влаш­товують під машинами. Воду з приямків відводять в збірний резервуар. У пральнях проектують роздільні мережі господарсько-фекаль­ної і виробничої каналізації. На виробничій каналізації доцільно вста­новлювати теплоуловлювачі. Крім утилізації тепла від стічних вод в праль­нях з великою продуктивністю передбачають регенерацію лугу і мила та повторне використання відпрацьованих розчинів миючих засобів. Мильні розчини та розчини миючих речовин можуть бути скинуті в міську кана­лізацію за умови їх розбавлення не менше ніж 1:1 побутовими стоками.

Дата добавления: 2014-11-29