Загальний огляд тіла людини

Тіло людини в цілому зберігає будову, притаманну усім хребетним: двополярність (головний та хвостовий кінці), двобічну симетрію, переважність парних органів, наявність осьового скелету, збереження деяких ознак метамерії.

На відзнаку від тварин людина – істота соціальна, здатна свідомо за допомогою штучно виготовлених знарядь праці здійснювати дії, спрямовані на утворення предметів матеріальної та духовної культури. Сучасна людина володіє членороздільною мовою, що пов'язано з розвитком другої сигнальної системи.

Іншими морфофункціональними особливостями тіла людини є: високополіфункціональна грудна кінцівка (рука), значний розвиток плаща головного мозку і мозкового відділу черепа, відсутність загального волосяного покриву, рівний ряд зубів, прямоходіння, тривале дитинство та ін.

В анатомії прийнято вивчати тіло людини з розташованими поруч нижніми та опущеними в стані супінації – долонями уперед – верхніми кінцівками.

В тілі людини розрізняють: голову, шию, тулуб, і дві пари верхніх та нижніх кінцівок (Іл. 1).

На тулубі людини визначають два кінці – черепний, або краніальний (cranialis), і хвостовий, або каудальний (caudalis), і чотири поверхні – черевну, або вентральну (ventralis), спинну, або дорзальну (dorsalis), та дві бічних –праву (lateralis dextra) і ліву (lateralis sinistra).

На кінцівках відносно тулуба визначають два кінці –проксимальний, т.т. більш близький (ргохіmalis), та дистальний, т.т. віддалений (distalis).

В анатомічній термінології часто вживаються означення – глибокий (ргofundus), поверхневий (superficialis), верхній (superior), нижній (іnferior), передній (аnterior), задній (роsterior), внутрішній (internus), зовнішній (ехternus), великий (major), малий (minor), більший (magnus), найменший (minimus).

Через одну точку тіла людини можна провести лише одну вертикальну лінію та безліч вертикальних площин. В анатомії прийнято розрізняти два види взаємоперпендикулярних вертикальних площин: сагітальні (від лат. sagitta – стріла), розташовані суворо спереду назад, і фронтальні (від лат. frons – лоб), що йдуть справа наліво (або навпаки) приблизно паралельно площині лоба. Використовують також горизонтальні площини, розташовані перпендикулярно до попередніх.

Сагітальна площина, проведена суворо по середині тулуба, називається серединною (medianus). Всі сагітальні площини, проведені назовні від серединної, називаються бічними, або латеральними. При цьому попередня бічна площина по відношенню до наступної стає медіальною, тобто, наближеною до середини (medialis), залишаючись по відношенню до серединної площини завжди бічною.

Будь–яка фронтальна площина, проведена наперед від іншої фронтальної площини, називається черевною, або вентральною, а проведена назад – спинною, або дорзальною. Будь–яка горизонтальна площина, проведена по відношенню до іншої горизонтальної площини доверху, отримує назву краніальної, а така ж, проведена нижче попередньої, називається каудальною (Іл. 2).

Згадані терміни: медіальна (–ий, –іше), латеральна (–ий, –іше), краніальний (–а, –іше), каудальний (–а, –іше), – зберігають силу і для позначення положення будь–яких частин і точок тіла людини.

Дата добавления: 2014-11-29