Методи розрахунків плану формування одногрупних призначень 2 страница

Е

А Б В Г Д

	20
	180
	140
	200
		30
		80
		180
			16
			190
			64
				80

Рисунок 8.8 – Результат першого циклу розрахунків

Е

А Б В Г Д

	20
	180
	140
	200
	100+20
		30
		80
		180+20
			16
			190
			64
				80+20

Рисунок 8.9 – Результат другого циклу розрахунків

Е

А Б В Г Д

	20
	180
	140
	200
	100+20+140
		30
		80
		180+20+140
			16
			190
			64
				80+20

Рисунок 8.10 – Результат третього циклу розрахунків

Е

А Б В Г Д

	20
	180
	140
	200
	100+20+140
		30
		80
		180+20+140+80+30
			16
			190
			64+100+16
				80+20+30+16
				110+80+190

Рисунок 8.11 – Кінцевий результат розрахунків

Метод послідовного покращення плану

Автором цього методу є професор, д-р техн. наук С.В.Дувалян.

Суттєвість методу полягає в поступовому покращенні плану шляхом переходу від однієї множинності призначень до іншої за рахунок доповнення її іншими призначеннями. Цей процес починають з множинності обов’язкових призначень і закінчують тоді, коли в план включаються всі призначення, що зменшують суму приведених витрат на накопичення та переробку транзитних вагонів.

Множинність обов’язкових призначень складають призначення між суміжними станціями та призначення, що задовольняють ЗДУ (достатній умові маршрутизації). Цій множинності відповідають вихідні значення приведених витрат. Щоб обрати перше додаткове призначення, слід визначити для кожного призначення із числа струменів, що не увійшли до обов’язкових призначень, таке значення:

(8.5)

В план включається то із призначень, для якого Е визначилося максимально негативним числом. При цьому приведені витрати нового плану зменшуються на абсолютну величину .

Алгоритм пошуку всіх призначень аналогічний попередньому методу САС, з тією лише різницею, що формуються всі варіанти ПФП за принципом одноначальності та однокінцевості струменів на напрямку.

Для кожного варіанту об’єднання розраховуються витрати вагоно – годин на накопичення, а також економія від пропуску без переробки через попутні технічні станції.

Якщо економія наступного плану стає меншою, чим в попередньому, то таке призначення відміняється. Якщо економія збільшується, то використовують ДУ для уявлення економії по станціях уступу. Призначення, що задовольняють ДУ попередньо виділяються в оптимальний варіант плану формування та із подальших розрахунків вагонопотоки, що входили до даного призначення, виключаються.

Метод спрямованого перебору варіантів

Автором методу є канд.. техн. наук О.І.Попов, громадянин Болгарії

Для розрахунків ПФП за цим методом, необхідно побудувати спрямований граф варіантів, вершинами якого являється кількість наскрізних призначень, а дугами – номери наскрізних призначень. Число всіх можливих призначень складає:

, (8.6)

Якщо полігон не розгалужений і при розрахунку ПФП двогрупних поїздів число таких призначень складе:

. (8.7)

Алгоритм розрахунку:

1. Всі наскрізні призначення, що відповідають необхідній умові включаються в вихідний план. Якщо струмінь не відповідає необхідній умові, він не включається в самостійне призначення, а використовується для поповнення інших струменів більш ближніх призначень.

На осях графа розміщують вершини, номера яких відповідають номерам наскрізних струменів. Вершини на сусідніх осях графа можуть бути поєднані дугами (ребрами) графу. Наявність дуги між вершинами вказує на належність їх до одного варіанту. Число вершин графа відповідає числу варіантів плану формування на напрямку

2. Розраховуються сумарні затрати, пов’язані з накопиченням і переробкою таких струменів і економії від пропуску струменю без переробки. При переході від вершини до вершини по дузі графу корегуються витрати вагоно – годин: витрати на накопичення збільшуються на сm, а витрати на переробку зменшуються на величину економії на попутних технічних станціях. Сумарні вагоно – години порівнюються з відповідною величиною їх на попередній вершині. Якщо при переході від варіанту с К_с до варіанту с К_с+1 наскрізних призначень відбувається зростання витрат приведених вагоно – годин, то подальший розрахунок в цьому напрямку може бути припинений.

З усіх отриманих варіантів обираються найкращі. Якщо в процесі розрахунку витрати на накопичення починають перевищувати економію від пропуску, подальші розрахунки по цій вітці припиняються. Користування цим методом на ПЕОМ наведено в [2, 3, 11].

Метод абсолютного розрахунку

Цей метод може використовуватися тільки на нерозгалужених полігонах з не більш ніж 5 технічних станцій. При розрахунку цим методом визначаються всі можливі об’єднання струменів. При цьому розраховуються всі можливі витрати по станції формування і витрати, пов’язані з переробкою на попутних технічних станціях. При цьому за оптимальний варіант, приймається варіант з мінімальними витратами. Розрахунки ведуться, як правило, в розрахунковій формі (рисунок 8.12), яка має 4 частини:

1 частина - визначається полігон і розрахункові вагонопотоки;

2 частина – визначаються вагоно - години на формування і переробку всіх можливих варіантів об’єднання вагонопотоків по станції А (небажані варіанти закреслені);

3 частина – розраховуються решта станцій (Б, В, Г);

4 частина – визначаються загальні затрати вагоно - годин по всіх варіантах, крім небажаних, з них обирають оптимальний та три близьких до нього.

Дата добавления: 2014-11-29