Економічний потенціал національної економіки. ництво означають конкретні зрушення в розвитку і розміщенні продуктивних сил

Тема З

ництво означають конкретні зрушення в розвитку і розміщенні продуктивних сил.

Господарство України характеризується великим виробничим потенціалом. У структурі основних виробничих фондів майже 50 % припадає на промисловість, 23,5 % - на сільське господар­ство, 16 % - на транспорт і зв'язок, 3,9 % - на будівництво.

Рівень використання основних виробничих фондів і фондоос-нащеність зайнятих у матеріальному виробництві - найважливі­ші фактори, що впливають на територіальні показники продук­тивності праці. Відносне забезпечення виробничого персоналу основними виробничими фондами характеризується істотною територіальною диференціацією.

Основною складовою виробничого потенціалу є промисловий потенціал. Промисловий потенціал України є одним із фунда­ментальних системоутворюючих елементів національної еко­номічної системи та суспільства загалом. Вітчизняна промис­ловість безпосередньо забезпечує в українській економіці 45 % валового випуску продукції та 25 % робочих місць. Та не менш важливо, що вона лежить в основі відтворювального циклу на­ціональної економіки, є базисом, на який спирається діяльність решти секторів економіки: сільське господарство, енергетика, будівництво, торгівля, фінансова діяльність, сфера послуг тощо, є рушієм соціально-економічного розвитку країни.

Промислові підприємства забезпечують значну частку доходів державного бюджету та соціальних фондів, заробітної плати пра­цюючої частини населення, формують інвестиційний потенціал країни, визначають спрямованість її науково-технологічного розвитку.

На жаль, у період економічних перетворень 1991-2008 рр. відбулося фактичне марнування промислового потенціалу Укра­їни, якому не завадив навіть період економічного зростання, що розпочався з 1999 р. Ознаками цього є погіршення структури промисловості, сповільнення темпів її зростання у 2008 р. та різке падіння приросту інвестицій, втрата українськими під­приємствами внутрішніх ринків.

Відповідно до даних Держкомстату, обсяги виробленої про­мислової продукції за січень-травень 2009 р. порівняно з від­повідним періодом попереднього року скоротились на 31,9 %. Випуск промислової продукції на підприємствах переробної

промисловості зменшився на 37,6 %, добувної промисловості -на 18,5 %, з виробництва та розподілену електроенергії, газу та води - на 17,1 %. У травні 2009 р. порівняно з квітнем 2009 р. загальний обсяг випуску промислової продукції зріс на 1,3 %. У переробній промисловості обсяги виробництва збільшились на 2,4 %, найсуттєвіше на підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (на 10,2 %), металургійно­го виробництва та виробництва готових металевих виробів (на 7,2%), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюно­вих виробів (на 5,7 %). Водночас було зафіксовано зменшення об­сягів випуску продукції хімічної та нафтохімічної промисловості (на 6,5 %), целюлозно-паперовому виробництві; видавничій ді­яльності (на 5,3 %), легкій промисловості (на 3,2 %), машинобу­дуванні (на 3,1 %), обробці деревини та виготовленні виробів з деревини, крім меблів (на 3,1 %).

На підприємствах добувної промисловості обсяги виробни­цтва зросли порівняно з квітнем 2009 р. на 1,7 %, у тому числі у добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних,-на 7,8 %, ау добуванні паливно-енергетичних корисних копалин зменшились на 1,7 %.

У виробництві та розподілі електроенергії, газу та води обсяги випуску продукції зменшились на 6,1 %.

У зв'язку з таким становищем промисловий потенціал Украї­на у світовому поділі праці закріплюється як сировинний та ре­сурсний придаток, зростаючий ринок збуту продукції іноземного походження. При цьому вітчизняна економіка втрачає продук­тивні робочі місця, новостворену додану вартість, на території України розміщуються ресурсо-, енерго- та екологоємні вироб­ництва. У 2008 році, згідно з рейтингом конкурентоспромож­ності, опублікованим Всесвітнім економічним форумом, Україна посіла 54 місце серед 55 країн світу. Світовий рейтинг конкурен­тоспроможності вже 15 років поспіль очолює США. Крім того, до першої п'ятірки найбільш конкурентоздатних країн увійшли Сингапур, Пшконг, Швейцарія і Люксембург. До першої десятки входять Данія, Австралія, Канада, Швеція та Нідерланди. Ни­нішній рейтинг Росії впав на 4 позначки - до 49 місця.

Обов'язковою умовою всебічного розвитку українського сус­пільства, економічного й соціального добробуту нації є відро-

Тема З

Економічний потенціал національної економіки

дження вітчизняного промислового потенціалу через здійснення цілеспрямованої державної промислової політики, яка має реа­лізувати нагромаджений потенціал інституційних змін, спряму­вати технічні, фінансові, людські, організаційні ресурси, набуті протягом періоду економічного зростання, на завдання якісної структурної перебудови.

Стратегічним завданням такої перебудови є забезпечення системної модернізації промислового виробництва, його відпо­відності сучасним вимогам науково-технологічного прогресу та постіндустріального розвитку. Галузева структура промисловості має наблизитися до пропорцій, які притаманні економічно роз­виненим країнам світу.

Стратегічною метою відродження промислового потенціалу є побудова високоефективної конкурентоспроможної економіки, яка здатна забезпечити громадянам України фундаментальні права і свободи людини, першість загальнолюдських цінностей, пріоритет національних інтересів суспільного розвитку.

Запропонована Концепція відродження промислового потен­ціалу є базисним документом, виявом політичної волі до якісних позитивних зрушень. Концепція має лягти в основу відповід­ної державної Програми відродження промислового потенціа­лу, а також низки цільових міжвідомчих та міжгалузевих про­грам. Отже, відродження промислового потенціалу України-це не лише розвиток вітчизняної промисловості, це передумова конкурентоспроможності економіки України.

Економічна криза 2008-2009 рр., яка охопила все народне господарство, вкрай негативно позначилася на розвитку науки і техніки. Скорочення виробництва валової та товарної продукції, валового внутрішнього продукту і національного доходу створи­ли несприятливі умови і для розвитку науки й техніки.

Науково-технічний потенціал є важливою складовою су­купного економічного потенціалу, що являє собою сукупність усіх її наукових засобів та ресурсів. В свою чергу, науково-технічний потенціал ґрунтується на науково-технічному прогресі, який визначається як безперервний і довготривалий процес доко­рінних якісних і кількісних змін у техніці й технології виробни­цтва, енергетиці, знаряддях та предметах праці, в організації планування, виробництва й управління в характері трудової діяльності людей. Базується він на розвитку науки і техніки,

розширенні масштабів наукових досліджень та використанні їх результатів у практиці народного господарства. Для того, щоб дати ґрунтовну характеристику такого комплексного процесу, як науково-технічний прогрес, необхідно вивчати і використовува­ти досвід економічного й технічного розвитку зарубіжних кра­їн. Зміна структури виробництва, впровадження наукомістких технологій та інші чинники інноваційної стратегії, регулювання економіки впродовж тривалого післявоєнного періоду визначили динамічний розвиток найбільш промислове розвинених країн світу, сприяючи поглибленню технологічних та економічних зв'язків між ними. Значний розвиток науки й освіти, підвищення їх ролі у розвитку наукомістких технологій і науково-технічного прогресу та інформаційної індустрії, що в сукупності називають сферою виробництва нових технологій, зумовлює великі якісні й кількісні зміни співвідношень у структурі інноваційного про­цесу, від якого залежить економічне зростання і розвиток про­дуктивних сил.

Науково-технічний потенціал включає в себе:

- матеріально-технічну базу: сукупність засобів
науково-дослідницької праці, в тому числі наукові органі­
зації, наукове устаткування і пристрої, експериментальні
заводи, лабораторії, електронно-обчислювальні бази ін­
формаційного забезпечення та ін.;

- кадри наукової системи: вчені, дослідники, конструктори,
винахідники, експериментатори, науково-технічний пер­
сонал, тобто національний науково-технічний інтелект;

- інформаційну систему, яка забезпечує наявність і постійне
вдосконалення банку наукових знань: наукові прогнози.
Здатні до оперативної видачі інформації банку патентів,
авторських свідоцтв, банку даних про світові досягнення
в галузях конкретних наук та ін.;

- організаційно-управлінську підсистему, у тому чис­
лі систему планування науково-дослідних і дослідно-
конструкторських робіт (НДДКР), структуру управління
НДДКР, організаційно-управлінські структури науко­
вих підрозділів, методи управління НДДКР. Сам процес
науково-технічного розвитку має щонайменше три дещо
відмінні ознаки:

Дата добавления: 2014-11-29