Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки. Характерні риси державного регулювання у різних економічних системах

Тема 8

Характерні риси державного регулювання у різних економічних системах

Тип економічної системи	Базові принципи організації	Характер регулювання	Механізм регулювання
Традиційна	Натуральне госпо­дарство	Натуральний обмін	Відсутній
Ринкова	Економічна свобо­да, вільна конку­ренція	Ринковий	Ринкове саморегулювання

Адміністративно-командна	Монополія дер­жавної власності, жорстка централі­зація	Централізовано-директивний	Планово-державний
Змішана	Плюралізм форм власності і господа­рювання	Змішаний	Система ринкових і державних важелів
Перехідна	Відсутність чіткої стратегії	Неорганізова­ний, стихійний	Безсистемна лібе­ралізація

Ринковий тип економічної системи, заснований на ринково­му механізмі регулювання економічних процесів, містить багато переваг. За висловом А. Сміта, «незрима рука» ринку об'єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпоряд­ковує виробництво суспільним потребам у формі платоспромож­ного попиту. В ринковій економіці, де виробництво і розподіл благ здійснюються на основі використання механізму цін, ви­робляються саме ті товари, ціна яких перевищує витрати, тобто виробники принаймні у довгостроковій перспективі прагнуть уникнути неефективних виробництв. Іншими словами, в умо­вах ринку одна з найфундаментальніших проблем суспільства -розподіл обмежених ресурсів - шляхом дії механізму ринкового саморегулювання спрямовує ресурси на виробництво найбільш потрібних суспільству товарів, вишукуючи при цьому найефек­тивніші його форми.

Однак, у реальній дійсності, що далека від ідеальних умов, механізму ринкового саморегулювання притаманні ряд недо­ліків, що обумовлюють об'єктивну потребу державного регулю­вання. Внаслідок існування низки обставин ринковий механізм нездатний без зовнішнього втручання з боку держави подола­ти перешкоди на шляху до ефективного розподілу ресурсів або доходів, прийнятного з точки зору соціальної справедливості. В таких випадках йдеться про вади, неспроможність ринку. Згідно з положеннями теорії суспільного добробуту, ринок вва­жається неспроможним, якщо за допомогою ринкових механіз­мів не вдається досягнути оптимального за Парето розподілу ресурсів. Стосовно причин такої неспроможності (див. табл.), то основними з них є такі.

1. Неспроможність конкуренції. Система досконалої конку­
ренції не завжди забезпечує ефективність ринку. На конкурент­
них ринках можуть виникати обставини, що ведуть до відхилен­
ня обсягів випуску від рівноважних та ефективних. Існування
неповної конкуренції на багатьох ринках веде до втрат в ефек­
тивності порівняно з ситуацією повної конкуренції. Недосконала
конкуренція та монополізація ринків у більшості випадків не від­
повідають інтересам суспільства з економічних і соціальних мір­
кувань. За монопольної влади фірми завищують ціни, на моно­
полізованих ринках втрачаються чисті вигоди для суспільства
порівняно з конкурентними ринками, зменшується суспільний
добробут, зростає нерівність доходів за рахунок монополістич­
ного прибутку. Крім того, монополії створюють певну політичну
небезпеку для суспільства, коли вони здійснюють надмірний
тиск на уряд у пошуках пільг та привілеїв.

Все це є причиною проведення у більшості країн світу ан-тилюнопольної політики, а саме втручання держави в роботу ринкової системи з метою підтримки конкуренції, а значить ефективності економіки. Так, у Конституції України (ст. 43) за­значається, «Держава забезпечує захист конкуренції у підприєм­ницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визна­чаються законом».

Стосовно природних монополій, які існують об'єктивно, то вони можуть підтримуватися державою. Підприємства, які є природними монополістами, можуть бути і у державній, і у приватній, і у комунальній власності. Ефективнішою вважа­ється регульована державою приватна природна монополія, але у кожному конкретному випадку питання вирішується шляхом суспільного вибору. Державне втручання на ринках природних монополій відбувається не через обмеження поведінки в анти-монопольному законодавстві, а у вигляді прямого регулювання, коли ставиться завдання послаблення ринкової влади. Найпо­ширенішим засобом регулювання природних монополій є регу­лювання цін (тарифів) на товари та послуги монополістів на рівні середньої або граничної вартості.

2. Недосконалість інформації. Неповна інформація учасни­
ків як щодо цін, так і інших аспектів функціонування ринків,

які необхідно знати всім учасникам для прийняття ефективних рішень, обмежує можливості ефективного використання ресур­сів, зумовлює неоптимальну поведінку продавців і покупців, об­межує конкуренцію та заважає укладанню довгострокових угод, /нфорліаційна асиметрія в сучасних умовах є однією з основних причин фінансової кризи окремих суб'єктів господарювання. Прагнення окремих суб'єктів отримати «інформаційну ренту» призводить до витіснення з ринку його чесних учасників тими, які надають недостовірну інформацію. Держава має ставати на перешкоді асиметричному (нерівномірному) розподілу інфор­мації, необхідної для здійснення ринкових угод.

Приватний ринок також часто не забезпечує учасників необ­хідною інформацією. Тому тут необхідна певна підтримка з боку державної влади у вигляді законодавства про захист прав спожи­вачів, фінансування інституцій з поліпшення окремої інформації (бюро погоди) та інше.

3. Зовнішні ефекти (екстернаті). Вони мають місце, коли на економічний стан суб'єктів господарювання здійснюється позитивний (позитивні зовнішні ефекти) чи негативний (нега­тивні зовнішні ефекти) вплив в результаті дій інших економіч­них суб'єктів без відповідної сплати за позитивний вплив або компенсації за заподіяну шкоду.

Завдання держави - усунення небажаних наслідків зовнішніх ефектів та підвищення ефективності функціонування ринкової економіки. Для цього існують різні засоби, а саме:

- встановлення прав власності на ресурси і можливість віль­
ного обміну цими правами;

- колективне або державне надання благ, яким притаманні

зовнішні ефекти;

- заборона або встановлення обмежень на викиди речовин,
які забруднюють довкілля (адміністративне регулюван­
ня);

- запровадження коригуючих податків і субсидій.

Мета використання цих інструментів (за винятком державно­го надання таких благ) полягає у включенні додаткових суспіль­них витрат або додаткової суспільної вигоди від благ із зовнішні­ми ефектами до приватних (внутрішніх) витрат або, відповідно, до приватних (внутрішніх) вигод економічних суб'єктів. Такі за­ходи називають інтерналізацією зовнішніх ефектів.

Тема 8

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки

Можливість інтерналізації зовнішніх ефектів через установ­лення прав власності на ресурси і можливість вільного обміну цими правами пояснюють теоремою Коуза. Згідно з цією теоре­мою, незалежно від того, кому будуть надані такі права в процесі їх вільного обміну, досягається ефективний розподіл ресурсів. При розподілі доходів, виграє той, хто першим отримав право на використання ресурсів.

На практиці інтерналізація зовнішніх ефектів на основі пере­говорів є досить складною справою. Фактично зовнішні ефекти виникають через відсутність або недостатньо чітке визначення, чи незадовільне втілення в життя прав власності. В деяких ви­падках це неможливо здійснити через суто технічні причини. Однак частіше це недоцільно з економічного або соціального погляду. В такому разі надання таких благ бере на себе держава, фінансуючи відповідні витрати за рахунок бюджету.

У сучасній економічній теорії Концепція зовнішніх ефектів розроблена англійським економістом А. Пігу. Податок Пігу є кла­сичним прикладом використання податків для інтерналізації негативних зовнішніх ефектів. Основна його ідея полягає у тому, що економічні суб'єкти, діяльність яких призводить до виник­нення зовнішніх витрат, необхідно оподатковувати так, щоб при оптимальному (з народногосподарської точки зору) випуску при­ватні граничні витрати дорівнювали суспільним. Аналогічний підхід може бути використано й для інтерналізації позитивних зовнішніх ефектів за допомогою субсидій. Інша можливість інтерналізації зовнішніх ефектів ґрунтується на застосуванні штрафних санкцій.

4. Існування суспільних благ. В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, є так звані «суспільні» або колективні блага. Вони мають дві характерні ознаки: а) неви-ключеність - неможливість виключення будь-якого суб'єкта зі споживання, незалежно від його участі у фінансуванні відпо­відних витрат; б) неконкурентність - відсутність суперництва у споживанні, коли споживання блага одним суб'єктом не пере­шкоджає споживанню того ж блага іншими.

Розрізняють так звані «чисті» суспільні блага, які поширю­ються на все населення країни, незалежно від того, хто брав участь у фінансуванні відповідних витрат (оборона, маяк). Проте більшість із суспільних благ є «недосконалими», що пов'язується

з такими чинниками. По-перше, з різними можливостями вико­ристання (через географічне положення, належність до окремої суспільної групи населення (окреме місто, регіон), наявність до­даткових приватних товарів (наприклад, можливість користу­вання шосе, автострадою залежить від наявності автомобіля) тощо. По-друге, відсутність суперництва у споживанні суспіль­ного блага може тривати доти, доки не досягнуто межі потужнос­тей. А саме, при збільшенні кількості споживачів може зменшу­ватися «якість» блага. Тобто, при наданні таких суспільних благ виникає проблема переобтяження (наприклад, кількість учнів у класі може впливати на якість занять).

Окремою проблемою є регулювання ринків так званих «до­стойних» і «недостойних» благ. «Достойні» блага - це ті, спожи­вання яких у суспільстві вважається бажаним, незалежно від індивідуальних смаків та уподобань (медичні послуги, зокрема щеплення для запобігання інфекційним захворюванням, серед­ня освіта, безпека руху на транспорті). Щодо споживання «не­достойних» благ (алкоголь, тютюн, наркотики) держава може порушувати суверенітет споживача.

У тих випадках, коли за дії ринкових механізмів неможливо забезпечити споживача суспільними товарами, у багатьох краї­нах надання цих благ приймає на себе уряд (державний сектор). Інколи суспільні блага можуть вироблятися й приватним секто­ром, але це не завжди ефективно або неможливо чи небажано. Як правило, пропозиція суспільних благ фінансується через бю­джет держави, а обсяги їх надання визначаються політичним процесом прийняття рішень.

5. Нестабільність розвитку. Окремою проблемою є форму­
вання механізму протистояння економічній нестабільності, що
обумовлена об'єктивно притаманному економіці циклічному
характеру розвитку, який чергує постійні спади та піднесен­
ня і не може бути забезпеченим ринковим саморегулюванням,
а тому зумовлює необхідність державного регулювання.

6. Досягнення суспільного добробуту і соціальної справедли­
вості неможливе без державного втручання. Досягнення біль­
шої міри справедливості в суспільстві нерозривно пов'язане з
перерозподілом доходів і потребує від держави різноманітних
заходів. Кожне суспільство має визначити для себе критерій,
який допоможе зробити вибір щодо розуміння справедливості

Дата добавления: 2014-11-29