Еволюція ролі держави в економічних теоріях

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки 249

Тема 8

Через існування різних співвідношень держави і ринку в меж­ах змішаної системи управління виділяються окремі види регу­лювання. При економічному лібералізмі домінують ринкові регу­лятори, а роль держави зведена до мінімуму. Прикладом такого виду регулювання вважають американську модель державного регулювання економіки. Економічний диршкизм - передбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток. Як приклад цього виду регулювання, можна навести японську модель і особливо шведську, де на відміну від централізовано­го регулювання соціально-економічного розвитку на основі використання переважно економічних методів (яке застосо­вано в японській моделі) здійснюється управління соціально-економічним розвитком на основі активного втручання держави в процес розподілу і перерозподілу доходів, створення міцної системи соціального захисту на основі ідей рівності та солідар­ності.

У перехідних економіках на відміну від розвинених механізми ефективного і державного, і ринкового впливу на економічні процеси перебувають ще в стадії формування. Найголовнішу проблему становить відсутність усталеної системи консоліда­ції інтересів, яка в розвинених країнах існує у вигляді симбіозу промислового, торговельного і фінансового капіталу, розвиненої системи ринків, фінансово-кредитних, бюджетно-податкових та інших відносин, нормативно-правової бази. Відтак основним за­вданням держави у сфері економічної політики в перехідних еко­номіках є здійснення заходів, які забезпечуватимуть мінімізацію підстав для конфлікту інтересів при максимумі безпосередньої зацікавленості провідних економічних груп у реалізації запропо­нованої державою стратегії економічного зростання. При цьому основу регулюючої ролі держави становлять закони розвитку й функціонування ринкової економіки. Держава не повинна діяти поза межами цих законів, інакше вона підриватиме основи рин­кової економіки. Це ніякою мірою не означає підпорядкованості державного регулювання процесам ринкової самоорганізації. Йдеться про поєднання загальних закономірностей ринково­го розвитку, цінностей економічної лібералізації з інтересами суспільства, завданнями підвищення ефективності суспільного відтворення, зростання добробуту населення.

Світовий досвід розвитку економіки засвідчує, що однією з його визначальних рис було постійне чергування періодів посилення то ринкового, то державного регулювання. Для наукового обґрунтування цих процесів на практиці вико­ристовувалися різні теорії макроекономічного регулювання

(табл. 8.3).

В ХУІІХУШ ст. провідною була ідея меркантилістів про ак­тивну роль держави в справі накопичення золота, сприяння експорту та стримання імпорту. Зокрема, державою вперше були використані тарифи, мито для обмеження ввезень в кра­їну. Прихильники школи меркантилістів вважали, що для роз­витку промисловості й торгівлі та взагалі сприяння загальному добробуту необхідні активні дії уряду. Така політика проводи­лася у Франції та Німеччині, а також у Росії. Активна участь держави в економіці забезпечила багатьом державам еконо­мічне процвітання.

Водночас у світі існували країни, де держава менше втруча­лася в економіку, проте їх економічне становище характеризу­валося високими показниками. Саме в таких країнах найперше сталася промислова революція. Це Англія, Шотландія, Бельгія та Швейцарія. Виявлення причин таких розбіжностей стало поштовхом для відповідних досліджень. Адам Сміт у своїй пер­шій праці «Багатство націй» (1776) дійшов висновку, що досягти суспільного добробуту дозволяє прагнення індивідів додержува­тися власних інтересів (мотив особистої вигоди). Ці ідеї А. Сміта мали значний вплив на участь держави в економіці. Поступово переважаючою стала думка про обмеження ролі уряду. Вільна конкуренція вважалася найкращим засобом захисту інтересів

суспільства.

В класичній теорії виділяються дві основні школи її розвитку: французька, що дістала назву «фізіократи», та англійська або промислова. Основна їх розбіжність полягала у різному тракту­ванні сфери і джерел національного багатства, доходів, функції грошей. Фізіократи (засновником цієї школи є Ф. Кене) вважали, що джерелом багатства є праця у сільському господарстві, тому рекомендували урядам своїх країн розвивати саме цю галузь.

Дата добавления: 2014-11-29