Умови праці при роботі на самохідних с-г машинах

Особливістю механізації сучасного сільськогосподарського виробництва є перехід від створення розрізнених машин до розробки взаємопов'язаних комплексів і складних багатоопераційних самохідних машин. Складність обслуговування і керування, велика потужність двигунів, збільшені маси перероблюваного технологічного матеріалу і грунту, робота в екстремальних кліматичних умовах ставлять підвищені вимоги до систем захисту механізатора від тепла, холоду, пилу, шуму, вібрації тощо.

Робоче місце. Кабіна. Основними функціями механізаторів під час роботи на самохідних сільськогосподарських машинах є водіння агрегату по міжряддях чи інших орієнтирах, контроль за технічним станом і технологічним процесом, вивантаженням продукції. Завдання оптимального розміщення робочого місця є досить складним, тому що, крім задоволення функціональних вимог, при цьому необхідно вирішувати питання віддалення від нього джерел тепла, шуму, вібрації. На відміну від тракторів у самохідних машин інша компоновка основних вузлів і робочого місця. Завдяки великим габаритам самохідних машин можливе значне віддалення робочого місця від джерел шкідливих факторів.

Робочі місця на самохідних сільськогосподарських машинах, як правило, обладнують кабінами. Місткість кабіни становить 2,4—3,2 м³, висота від 1400 до 1750 мм. Понад 50 % всієї площі огороджень кабіни засклені, що забезпечує хорошу оглядовість, особливо вперед. Оглядовість назад на більшості машин обмежена внаслідок великих габаритів машин, тому причеплення візків для збирання урожаю на деяких комбайнах утруднене і небезпечне для допоміжного працівника, який змушений знаходитися між з’єднуваними машинами.

Кабіни обладнують сидіннями, важелями і педалями керування, приладами для контролю за технічним станом і технологічним процесом, засобами нормалізації мікроклімату, склоочисниками, аптечкою і термосом.

Розміри кабін більшості машин відповідають вимогам і дозволяють раціонально розмістити обладнання. Проте кабіна бурякозбирального комбайна КС-6 надмірно насичена органами керування, що утруднює посадку на робоче місце. У більшості комбайнів на 60—70 мм зменшена ширина дверей кабіни, це утруднює вхід на робоче місце.

Керування на всіх машинах з гідроприводом не уніфіковане. Так, на кукурудзозбиральному комбайні КСКУ-6, самохідному комбайні КСК-ЮО та інших машинах педалі керування рухом машина вперед і назад розміщені на тому місці, де на автомобілях і тракторах знаходиться педаль гальма. У зв'язку з тим, що в період польових робіт механізаторам доводиться відповідно до технологічного циклу з трактора пересідати на зерновий, силосозбиральний чи кукурудзозбиральний комбайни, цей конструктивний недолік ускладнює освоєння машини.

Компоновка органів керування комбайнів відповідає послідовності виконання робочих операцій і частоті користування цими органами. Винятком є самохідна косарка КПС-5Г, на якій керування рухом вперед здійснюється ручним важелем, розміщеним зліва. Оскільки це важіль постійного користування, розподіл робочих рухів і навантаження на ліву руку в роботі нераціональні.

Контрольні прилади на робочих місцях у кабінах змонтовані на спеціальних панелях. На комбайні КСКУ-6 панель розміщена справа, не в полі зорового спостереження, що зумовлює непотрібний поворот голови під час контролю за показаннями приладів.

Недостатньо ще впроваджується автоматичний контроль за технологічним процесом. Особливо цей недолік характерний для зернозбиральних комбайнів, де немає приладів контролю і попередження про перевантаження основних вузлів машини та якість технологічного процесу. Для компенсації цього конструктивного недоліку механізатор змушений використовувати слухову інформацію, що значно збільшує напруженість праці і підвищує вимоги до кваліфікації механізаторів.

Введення автоматичного контролю за роботою основних вузлів кукурудзою і бурякозбиральних комбайнів, а також технологічним процесом полегшує працю комбайнерів, зменшує час освоєння машини і знижує вимоги до рівня кваліфікації, підвищує ефективність праці. З ергономічної точки зору найбільш раціональне розміщення органів керування на кукурудзозбиральному комбайні КСКУ-6, силосозбиральному комбайні КСК-100 та інших.

Проте на деяких машинах, як і на тракторах, відміча­ються конструктивні недоліки, які знижують ефективність робочих рухів і підвищують трудомісткість. Найбільш по­ширеним з них є перевищення допустимого вільного ходу і висоти над підлогою педалей керування, розміщення важе­лів керування поза зоною досяжності рук механізаторів, відсутність нахилу опорної площадки для ніг та інше.

Робочі місця механізаторів обладнують сидіннями, які регулюють по висоті, положенню і жорсткості. На комбай­нах КСКУ-6 і КСК-Ю0 сидіння відповідають усім ергоно­мічним вимогам. На комбайнах СК-5 «Нива», СК-6 «Ко­лос», РКС-б, СКД-5Р «Сибиряк» менше допустимих глиби­на, ширина, висота сидіння і висота спинки. Не відповіда­ють нормативним межі регулювань по висоті і положенню динамічний хід сидінь на більшості бурякозбиральних ма­шин, а також розмірні характеристики сидінь на сінозби­ральних машинах.

Зусилля на органи керування більшості машин переви­щують допустимі величини.Перевищення зусиль при частоті робочих рухів до 25—40 за хвилину визнача­ють трудомісткість керування машинами.

Мікроклімат. Самохідні сільськогосподарські машини є в основному збиральними. Застосовуються вони з липня до другої половини листопада. Зерно- і кормозбиральні маши­ни у південних районах працюють в умовах високих тем­ператур. Буряко-, картопле- і зернозбиральні машини у півсамохідних сільськогосподарських машин у північних районах країни використовують у перехідний і хо­лодний періоди при низьких температурах, високій воло­гості повітря і випаданні опадів.

Основний приплив теплоти у кабіни здійснюється від сонячної радіації. Для захисту від неї застосовують такі ж технічні рішення, як і на тракторах. Екранування кабін за допомогою жалюзі захищає механізатора від дії прямих сонячних променів і зменшує теплоприплив у кабіну, не порушуючи оглядовості. Конструкція кабін, які випуска­ються промисловістю, ще недосконала. Вони не герметизо­вані, ефективність теплоізоляційних покриттів мала. В ре­зультаті температура в кабінах на комбайнах може пере­вищувати зовнішню на 6,5—8,6 °С.

Найбільше перевищення температури на машинах, де теплоприплив здійснюється від двигуна через огорожі кабіни, наприклад, на комбайні СК-6 «Колос». На комбайнах виробництва Ні­меччини, США, не обладнаних кондиціонерами, різниця температур також значна і становить 7,3—8,4 °С.

Для зниження температури у кабінах самохідних машин використовуються припливні вентилятори подачею до 250 м³/год. Застосування кондиціонерів випарного типу на комбайнах обмежене, тому що на збиральних роботах пил в основному складається з рослинних решток, які, поступо­во нагромаджуючись у малодоступних місцях кондиціонера, при наявності вологи загнивають, що надає охолоджувано­му повітрю неприємного запаху.

Шум. У кабінах комбайнів СК-5 «Нива» і СК-6 «Колос» шум має рівень допустимого. У кукурудзозбиральному ком­байні КСКУ-6 і зернозбиральному комбайні «Інтернейшл Харвестер» (США), де поверхні кабіни вкриті протишумними матеріалами, рівень шуму нижче допустимого. У ком­байнах СК-6 «Колос», СКД-5Р «Сибиряк», РКС-6, БС-6, КСК-ЮО і КПС-5Г внаслідок недостатньої звукоізоляції кабіни і близького розміщення від двигуна шум на робочих місцях перевищує допустимий рівень.

Зниження рівня шуму на самохідних машинах до гра­нично допустимого менш складне, ніж на тракторах, і не вимагає серйозних конструкційних розробок внаслідок від­даленості робочого місця від джерела шуму — двигуна. Так, застосування шумовіброзахисних композиційних матеріа­лів на комбайні СК-5 «Нива» дозволяє знизити рівень шу­му до 83—84 дБА.

Вібрація. На зернозбиральних комбайнах СК-5 «Нива», СК-6 «Колос», СКД-5Р «Сибиряк» і кукурудзозбиральному комбайні КСКУ-6, що працюють переважно на швидкостях 4—5 км/год, вертикальна вібрація в межах допустимої. На кормозбиральних машинах КСК-100, КПС-5Г і коренезбиральній машині КС-6 рівень вібрації у вертикальному напрямку на сидінні перевищує допустимі величини. Це зумовлено більш високими робочими швидкостями та від­даленим розміщенням робочих місць від центру коливань машини.

Рівень високочастотної вібрації на органах керування і робочій площадці машин не перевищує допустимої.

Найбільше впливають на вміст пилу в зоні дихання механізатора вологість грунту і напрямок руху агрегату відносно напрямку вітру. У кабіну пил проникає крізь не­щільності підлоги і стінок.

Найбільша концентрація пилу спостерігається на само­хідному томатозбиральному комбайні СКТ-2, де робочі міс­ця не обладнані кабінами. З метою її зменшення у зоні ди­хання перебиральників зроблена спроба обладнати комбай­ни вентиляційною установкою, що подає чисте повітря на робочі місця. Проте ефективність її незначна.

Освітленість. Шлях і робочі органи, за якими ведеться спостереження, освітлюються двома основними і додатко­вими фарами, що забезпечують можливість роботи вночі.

Шкідливі речовини. Потрапляння вихлопних газів у ка­біну відбувається при деяких екстремальних умовах, най­частіше через вентиляційні пристрої. У кабінах машин з двигунами, віддаленими від робочого місця, лише в деяких випадках виявляють окис вуглецю. На машинах РКС-6, КСК-100 і КПС-6Г внаслідок безпосереднього контакту ка­біни з двигуном вміст оксиду вуглецю інколи може пере­вищувати гранично допустимий рівень.

Таким чином, обладнання машин кабінами дозволило знизити рівень запиленості у 8—10 разів і більше та набли­зити параметри мікроклімату до гігієнічних нормативів. Серйозним конструктивним недоліком машин є велика тру­домісткість обслуговування і відсутність надійного й ін­формованого зв'язку машини з механізатором під час ви­конання технологічного процесу.

Дата добавления: 2014-11-29