Воєнно-економічні потреби держави та джерела їх задоволення

Для реформування ЗС України все більшого значення набувають питання раціонального використання наявних можливостей і ресурсів, спрямування обмежених ресурсів з найбільшою користю для оборони держави. Через це виникає необхідність вивчення процесів реалізації воєнно-економічної політики, пошуку нових шляхів для інвестування ОПК України з метою отримання дієвих результатів у воєнно-економічній, соціальній та інших сферах життя суспільства.

Зрозуміло, що в основу вирішення таких питань покладено економічну науку та практику, тому актуальним є визначення воєнно-економічних
потреб України та можливих джерел їх задоволення для формування ВЕП держави.

Воєнно-економічний потенціал розвинутих держав, виконуючи функцію забезпечення оборони держави, часто набуває рис каталізатора, що прискорює економічний розвиток держави. Сфера діяльності суспільства, що пов’я-зана зі створенням засобів для оборони, надає реальні можливості використання науки у виробництві, розвитку новітніх технологій. На цій основі
можуть бути відпрацьовані нові механізми реального розвитку економіки держави в цілому.

Економічний розвиток взагалі існує тільки за умов наявності потреб та потенційних можливостей для їх задоволення. На цьому будується система управління не лише в економіці, а й загалом в суспільстві. Спираючись на відповідну ідеологію, керівництво СРСР виділяло для оборони практично всі необхідні ресурси. За таких умов принцип першочергового задоволення
потреб оборони був основою розвитку суспільства, на реалізацію цього принципу була налаштована і система стратегічного управління суспільством. Теза “зробити будь-якою ціною” стала нормою діяльності державного управління, але ефективність такої організації управління стрімко наблизилася до нуля, активізувалися процеси саморуйнації економічного та ВЕП
суспільства. Це стало підставою для розпаду СРСР. Погодитись з такими
методами управління та використовувати цей досвід в управлінні сучасною ринкової економікою не можна. Необхідно застосовувати нові перспективні методи управління, які мають чітко враховувати реальні потенційні можливості держави, з одного боку, а з іншого – правильно формувати та раціо-нально задовольняти потреби оборони України.

Воєнно-економічні потреби – це вся сукупність економічних потреб суспільства, які обумовлені необхідністю всебічного забезпечення підготовки і ведення збройного конфлікту.

До складу воєнно-економічних потреб належать:

виробничі воєнно-економічні потреби, тобто потреби в матеріальних
засобах (засобах і предметах праці) та в робочій силі, необхідних для виго-товлення оборонної продукції і надання послуг. Економічне забезпечення збройних сил спирається на оборонне виробництво та економіку держави, формує потреби в матеріальних засобах (засобах праці і предметах праці), необхідних для виготовлення оборонної продукції і послуг. Прикладом може бути ситуація з виробництвом танків на Харківському об’єднанні ім. Малишева, коли значна кількість обладнання, необхідного для виробництва танків, створювалась паралельно з виробництвом танків за Пакистанським контрактом;

невиробничі воєнно-економічні потреби – потреби в засобах збройної боротьби, предметах особистого та колективного споживання військово-службовців.

За внутрішньою структурою воєнно-економічні потреби являють собою складну систему, яка відрізняється значною динамічністю: деякі потреби з часом відпадають, інші, навпаки, з’являються відповідно до розвитку збройних сил, оборонного виробництва та змін у стратегії їх використання.
Наприклад, пристрої нічного бачення, потреба в яких збільшується, але зі зміною технологій виготовлення пристроїв, потреба на застарілі пристрої зменшується.

Існує відмінність у воєнно-економічних потребах мирного та воєнного часу, яка полягає, по-перше, у збільшенні потреб у воєнний час, але при цьому збільшення окремих воєнно-економічних потреб має свої особливості
залежно від форми стратегічних дій та структури операцій. По-друге, у воєнний час відбувається зміна пропорцій щодо воєнно-споживчої вартості грошових, людських і матеріальних ресурсів. У період збройної боротьби воєнно-економічне значення грошей зменшуватиметься, а конкретних матеріальних ресурсів, які забезпечують збройну боротьбу, збільшуватись.

Відмінності у воєнно-економічних потребах мирного та воєнного часу полягають також у зміні значення готових матеріальних ресурсів, зміні значення запасів і поточного виробництва залежно від тривалості та інтенсив-ності збройного конфлікту, збільшенні потреб для проведення наступальних дій.

Дата добавления: 2014-11-29