Спостерігаються певні тенденції змін у воєнно-економічних потребах в сучасних умовах

Під впливом науково-технічного прогресу та революції у військовій справі відбувається зростання обсягу воєнно-економічних потреб і ускладнення їх внутрішньої структури. Встановлення істинного характеру дії цієї тенденції дає змогу обґрунтувати шляхи завчасної підготовки економіки до задоволення воєнно-економічних потреб.

Так, якщо порівняти Іракські війни, то у 1991 р. США використали 278 крилатих ракет, лише незначна кількість літаків була здатна виконувати
завдання з використанням високоточної зброї, а в 2003 р. було використано 700 крилатих ракет і всі літаки (у кількості 1000 одиниць) могли виконати бойові завдання із застосуванням високоточної зброї. Це вказує на те, що кількісні показники воєнно-економічних потреб за певними напрямами збільшуються, і ця тенденція зберігатиметься в перспективі.

Поряд із збільшенням обсягів воєнного постачання ускладнюється його структура. Так, на постачання збройних сил США спрямовується близько
5 млн найменувань продукції, яку виробляє американська економіка. На задоволення потреб ЗС України спрямовується приблизно 350 тис. найменувань продукції і не лише вітчизняного виробництва.

Невпинно зростає потреба у кваліфікованих робітниках для оборонного виробництва. В оборонному виробництві у провідних державах світу зайнята майже половина працюючих авіаційних інженерів, чверть учених-фізиків. За даними ООН, оборонними дослідженнями й розробками займаються близько чверті дипломованих учених та інженерів світу.

В сучасних умовах потреби в ОВТ зросли, їх питома вага по вартості у збройних силах стрімко збільшується.

Одночасно в сучасному збройному конфлікті, порівняно навіть з недалеким минулим, значно зростають потреби оборони в людських ресурсах,
особливо вимоги до їх фізичного стану і професійної підготовки. Збільшується кількість осіб, зайнятих забезпеченням особового складу.

Потреби оборони змінюються якісно. В останніх конфліктах все більше використовується зброя, яка зроблена з використанням принципово нових або революційних досягнень науки.

Особливо швидко зросли фінансові потреби воєнної сфери суспільства в розвинутих країнах.

Задоволення воєнно-економічних потреб – це забезпечення оборони матеріальними засобами збройної боротьби та людьми.

Задоволення воєнно-економічних потреб має велике значення у створенні можливостей щодо вирішення завдань щодо зміцнення обороноздат-ності держави.

Вартісним показником кількісних і якісних зрушень у сфері забезпечення воєнно-економічних потреб є фінансові витрати держави на оборону. В умовах ринкової економіки фінанси є одним із важелів, за допомогою якого держава зміцнює свій ВЕП та на його основі створює реальну систему оборони.

Аналіз військових витрат та їх розподілу у провідних та суміжних державах за 2009 р. свідчить, що зберігається тенденція до підвищення питомої ваги витрат на ОВТ в загальних витратах на утримання збройних сил, а в Україні цей відсоток найменший при тому, що і оборонні витрати найнижчі. Україна витрачає непропорційно мало коштів на закупівлю ОВТ (а за оцінками експертів, ця цифра має становити 20–30%). Держави НАТО виділяють на цю статтю в 4–5 разів більшу частку оборонного бюджету. В Україні недостатньо фінансується розроблення нових систем озброєнь: якщо держави НАТО в середньому витрачають на НДДКР близько 10% бюджету на оборону, то Україна – лише 3%. Разом із тим, що Україна ще не увійшла у міжнародні системи колективної безпеки, такий стан фінансування оборони загрожує національній безпеці держави.

Основними джерелами задоволення воєнно-економічних потреб є:

1. Поточне оборонне виробництво держави і накопичені запаси мате-ріальних засобів (внутрішні джерела).

2. ОВТ та інші матеріальні запаси, які держава отримує через зовнішню торгівлю, за рахунок безкоштовних постачань союзників тощо (зовнішні джерела).

Обмеженість фінансових ресурсів сприяє формуванню відповідної стратегії задоволення воєнно-економічних потреб.

В сучасному збройному конфлікті вирішальне значення має ефективне використання можливостей самої воєнної економіки – основного внутрішнього джерела задоволення економічних потреб збройного конфлікту.

Говорячи про розвиток ОПК, слід виділити кілька моментів, що у майбутньому змінять роль ОПК в економіці і в політиці.

1. Загальне економічне зростання призводить до того, що зброя стає елементом розкоші. Тому, в майбутньому слід очікувати закупівель озброєнь від країн, що розвиваються.

2. У зв’язку із змінами в геополітичній картині світу цілком можливо очікувати подальшого перерозподілу військової сили. Ці процеси зможуть підвищити роль ОПК як інструменту військово-економічного тиску.

3. Перегляд завдань, що поставлені перед ЗС України, спричинить зміну якісного рівня продукції, виробленої в ОПК. Основним завданням збройних сил на новому етапі буде участь у локальних конфліктах без застосування зброї масового знищення. В умовах малої війни найважливішого значення набуде високоточна, “інтелектуальна” зброя.

В ОПК матимуть місце дві суперечливі тенденції. З одного боку, поступове відкриття ОПК для міжнародного співробітництва, конверсія і перехід до ринкових відносин у галузі закупівель озброєнь призведуть до зростання конкуренції у сфері виробництва ОПК та інтернаціоналізації. З іншого боку, “інтелектуалізація” озброєнь, підвищення технологічної складності їх виробництва спричинить зростання монополізації.

4. Порівняльні переваги країн у сфері воєнно-економічних розробок набудуть нового значення. Раніше робився акцент на стратегічному паритеті, коли перевага противника в одних видах озброєнь компенсувалася завдяки розвитку інших видів. Така постановка питання неминуче приводить до стимулювання модернізації вже наявних технологій, але до відставання в галузі передових. Надалі слід говорити про паритет не за видами озброєнь, а за технологіями.

5. Тенденції до концентрації військово-промислового капіталу і монополізації призведуть до витіснення “непрофільних” країн з виробництва озброєнь. Це створить малу групу країн (США, Франція, Велика Британія, Ізраїль, Росія), які є постачальниками зброї на світовий ринок. Втрата конкурентноздатності на цьому ринку означає ліквідацію ОПК і остаточну втрату ринку.

6. Гонку озброєнь замінить гонка військових технологій.

Особливого значення набуває науково обґрунтоване прогнозування поточного оборонного виробництва і стратегічних запасів матеріальних засобів (в Україні державного резерву, куди входить також і мобілізаційний резерв), а також всього сукупного обсягу матеріальних запасів.

Процес задоволення воєнно-економічних потреб України має передбачати належне фінансування оборонної сфери.

Розв’язувати проблеми ефективності використання коштів потрібно комплексно, на підставі системного підходу, суворої субординації за ступенем важливості, а також дотримуючись певної послідовності рішень, чіткої та узгодженої системи критеріїв (головним із яких є “ефективність – час – вартість”), з урахуванням специфіки завдань, які вирішуються на різних етапах реформування та розвитку ЗС України.

Актуальним є проведення радикальних реформ в ОПК. Після розпаду СРСР Україна успадкувала майже третину підприємств, які виробляли оборонну продукцію, загальний обсяг їх виробництва становив 17% від союзного. В Україні вироблялося більше половини ракет стратегічного призначення, 20% танків, 70% електронного устаткування. Нині обсяги виробництва
зменшилися до 5–6%. Більшість підприємств і організацій продовжують свою діяльність лише за рахунок постачання своєї продукції на експорт. За цих умов, виходячи з досвіду Росії, інших постсоціалістичних країн, в тому числі прийнятих в НАТО, пріоритетними напрямами розвитку ОПК України є: оптимізація складу і структури ОПК при збереженні найцінніших елементів і критичних технологій; підтримання процесу розроблення найновіших технічних засобів як основи модернізації збройних сил; завершення формування ядра ОПК; забезпечення довгострокової життєздатності учасників
нових структур як основне завдання реструктуризації ОПК; державна підтримка інноваційних проектів в ОПК; виважене роздержавлення оборонних підприємств тощо.

Задоволення воєнно-економічних потреб має відбуватися шляхом мобілізації додаткових матеріальних та фінансових ресурсів, ефективного використання накоплених запасів і резервів, що вимагає удосконалення системи постачання, економічної підготовки керівного складу.

Організація забезпечення, яку зараз пропонує МО України, надасть можливість значно скоротити чисельність особового складу та інфраструктуру, поліпшити задоволення потреб, звільнити керівництво військових частин від вирішення багатьох непритаманних їм завдань забезпечення.

Для ефективного використання воєнно-економічних ресурсів у конф-ліктних ситуаціях необхідно завчасно вивчати і прогнозувати розвиток подій у потенційно вибухонебезпечних районах і оцінювати їх економічні наслідки.

Поряд із прогнозуванням конфліктних ситуацій доцільне також розроблення сценаріїв розвитку конфліктного процесу і можливих способів його
запобігання або розв’язання. При цьому за допомогою воєнно-економічного аналізу доцільно моделювати можливі варіанти витрат матеріальних, фінансових і людських ресурсів. Виходячи з цього можна визначити оптимальні способи тилового, технічного, інженерного й інших видів забезпечення військ, найкращим чином використовувати можливі джерела задоволення
воєнно-економічних потреб миротворчих сил.

Оскільки регіональні конфлікти часто бувають затяжними, одним із чинників оптимізації економічного забезпечення військ є створення системи використання мобілізаційних ресурсів в умовах ринкових відносин, що формуються в Україні. Необхідні розроблення та запуск у серійне виробництво предметів нового бойового екіпірування для різних родів військ.

У зв’язку із недосконалістю нормативно-правової бази фінансового
забезпечення військ (сил) у воєнний час необхідно розробити керівний документ, що регламентує фінансове забезпечення військ (сил), де будуть визначені порядок фінансування військових частин, їх розрахунки з іншими організаціями, організація бухгалтерського обліку, порядок грошового забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей у воєнний час.

Предметом особливої уваги упродовж реформування ЗС України є
соціальний фактор, забезпечення прав, пільг, гарантій і компенсацій військовослужбовцям, цивільному персоналу як тим, що будуть звільнені із лав
ЗС України, так і тим, хто продовжуватиме службу. Необхідне удосконалення системи матеріального стимулювання військовослужбовців, яке зараз проводиться.

Таким чином, головними у процесі задоволення воєнно-економічних
потреб України є належне фінансування державою оборонної сфери, проведення радикальних реформ в ОПК держави, удосконалення системи постачання, економічної підготовки керівного складу, прогнозування розвитку
подій та моделювання можливих варіантів витрат матеріальних, фінансових і людських ресурсів, мобілізаційна підготовка, розроблення нормативно-правової бази, удосконалення системи матеріального стимулювання. Вирішення цих проблем створить основу щодо формування ВЕП України.

Дата добавления: 2014-11-29