Показники ефективності виробничої та невиробничої діяльності у Збройних Силах України

Структура економіки ЗС України як військово-господарського механізму розглядається за двома ознаками.

Перша ознака – економічна, друга – організаційна.

Економіку ЗС України можна поділити на дві сфери: виробничу і невиробничу.

До виробничої сфери належать такі галузі:

капітальне будівництво;

промислове виробництво;

сільське господарство;

військова торгівля.

Основу виробничої сфери становить будівництво та промислове виробництво. Ці сфери мають забезпечувати надійне функціонування сучасних
систем озброєння і військової техніки для забезпечення високої бойової
готовності військ.

До невиробничої сфери належать такі галузі:

матеріально-технічне забезпечення;

бойова підготовка;

гуманітарна підготовка;

наукові дослідження і розробки;

підготовка кадрів;

матеріально-побутове забезпечення особового складу;

транспорт, зв’язок.

Галузі невиробничої сфери або види військово-економічної діяльності по забезпеченню працездатності ЗС України в цілому і їх складових розрізняються за своїми характеристиками залежно від цілей і об’єкта забезпечення.

Невиробнича сфера представлена системою служб матеріально-технічного забезпечення, їх структурних підрозділів зверху донизу, системою з експлуатації озброєння і військової техніки, матеріальному і грошовому забезпеченню особового складу.

Невиробнича сфера є основою економічних зв’язків збройних сил з
галузями матеріального виробництва, вона визначає сутність процесів вироб-ництва і розподілу в межах збройних сил. Залежно від особливостей цієї
сфери формуються фінансові відносини.

Невиробнича сфера має широкі вертикальні зв’язки, які зароджуються у ході розроблення матеріально-технічних завдань щодо озброєння під час
військово-економічних відносин щодо формування обсягів поставок, оплаті, збереженню воєнної продукції, ремонту озброєння і військової техніки. Ці зв’язки продовжуються в процесі матеріально-технічного забезпечення військ, організації, експлуатації і використання всіх видів матеріальних цінностей у військах.

Горизонтальні зв’язки невиробничої сфери проявляються під час використання матеріальних цінностей у військах – це єдиний процес використання озброєння, військової техніки і взаємопов’язаних дій всіх служб, які забезпечують бойову підготовку ЗС України.

За організаційними ознаками економіку ЗС України поділяють на три складові:

центральна;

оперативного командування;

воєнна.

Такий поділ виходить з принципів управління військами, обсягів певної економічної діяльності ступенів розвитку економічних відносин як зовнішніх, так і внутрішніх. Кожна з цих складових об’єднує діяльність органів як виробничої, так і невиробничої сфер.

Центральна – вимагає діяльність головних і центральних управлінь,
будівельних главків, підприємств і будівельних організацій центрального підпорядкування. На центральну складову покладаються завдання, пов’язані з обсягами поставок, матеріально-технічної бази ЗС України, економічних зв’язків з оборонними та іншими галузями, вирішення питань розподілу озброєння і військової техніки, організації діяльності виробничої сфери.

В оперативному командуванні продовжується діяльність, розпочата в центральній складовій, – подальший розподіл засобів матеріально-технічного забезпечення і доведення їх до військ, економічні зв’язки по закупках деяких видів військового майна, продовольства, ПММ, промисловому і сільськогосподарському виробництву, капітальному будівництву.

Ця складова в економічному плані діяльності створює відповідні умови для кінцевого споживання продукту воєнного призначення у військах.

Воєнна складова економіки ЗС України є заключним етапом руху воєнного продукту і характеризує діяльність по його кінцевому споживанню.
Саме у воєнній складовій експлуатується озброєння, військова техніка, військове майно, відбувається поєднання матеріальних і особових факторів бойової готовності військ.

Економічна діяльність заключної складової економіки збройних сил представлена військовим господарством, з експлуатації озброєння і військової техніки, системою матеріального і грошового забезпечення особового складу. Разом з тим у військовій ланці присутня і виробнича діяльність
(будівництво і ремонт господарським способом, військова торгівля, підсобні господарства).

Структура економіки збройних сил складніша ніж структура іншої галузевої економіки в матеріальному виробництві. Її складність полягає в тому, що система забезпечення ЗС України побудована, виходячи з необхідності централізації, об’єднання в одне ціле всіх необхідних компонентів для забезпечення бойової діяльності на єдиній організаційній основі.

Досягнення найефективнішого рішення про розподіл сфер військово-економічної діяльності і відношень структурних елементів економіки ЗС України є складною проблемою, яка вирішується окремо як у мирний, так і у воєнний час.

Розподіл військово-економічних функцій між економікою держави і економікою ЗС України, а також між ланками економіки збройних сил не повинно призводити до подорожчання процесу, утворення паралельних, дублюючих систем. Все має будуватися з раціональним розподілом функцій, які визначаються як з урахуванням воєнної необхідності, так і обсягів витрат.

Дата добавления: 2014-11-29