Заняття № 3

Дієслово (2год.)

Дієсловом називається самостійна змінна частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?

Дієслово виражає активну дію і має граматичні, категорії способу, часу, виду, стану, особи (чи роду) та ін.

Узагальнене поняття дії, яке називає дієслово, включає і реальну фізичну дію особи (місити,, креслити, різати, вари ти), і стан, в якому перебуває предмет (сидіти,, стояти, дрі мати), і зміну та виявлення якості предмета або перехід його з однієї якості в іншу (розквітати, молодіти), і ставлення особи до когось чи чогось (любити, ненавидіти, шанувати), і переміщення в просторі (летіти, мчати, їхати).

Дієслова не слід плутати з віддієслівними іменниками: хо­дити - хід, читати - читання, від'їздити - від'їзд.

Морфологічними особливостями дієслова є те, що воно має такі основні форми: неозначену форму (інфінітив), особові форми, дієприкметник та дієприслівник.

Інфінітив та дієприслівник належать до невідмінюваних форм дієслова, а решта - до відмінюваних.

Багато дієслів сучасної української мови (крім дієприк­метників) можуть сполучатися з часткою -ся (-сь), яка за­вжди стоїть у кінці (постфікс). За її допомогою творяться зворотні дієслова: мити - митись, вмився. Окремі дієслова з цією часткою не сполучаються (застати, світати, вирос ти, поїсти), інші - без неї не вживаються (сміятись, диви тися).

Дієслова у реченні виконують різноманітні функції, але найчастіше бувають присудком (тут і далі йдеться про най-численнішу групу особових дієслів):

Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, бризнуть вріз нобіч з-під ніг коники, та ще й жайворонки дзюркочуть у тиші, невидимі у повітрі, як струмки, що течуть і течуть, розмаїті, джерельно дзвінкі (За О. Гончаром). Любити жінку - чемно до землі вклонятися і сумніву не мати (М. СингаївськийУ

Якщо учитель навчив дитину (чого?) дукати, він май же цілковито виконав своє завдання.

Дійсний спосіб

Теперішній час

1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:

І дієвідміна

	Однина	Множина
1 ос.	ід-у кол-ю чу-ю	ід-емо кол-емо чу-ємо
2 ос.	ід-еш кол-еш чу-єш	ід-ете кол-ете чу-єте
3 ос.	ід-е кол-е чу-є	ід-уть кол-ють чу-ють

II дієвідміна

	Однина	Множина
1 ос.	робл-ю бач-у го-ю	роб-имо бач-имо го-їмо
2 ос.	роб-иш бач-иш го-їш	роб-ите бач-ите го-їте
3 ос.	роб-ить бач-ить го-їть	робл-ять бач-ать го-ять

За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

Поділ дієслів за дієвідмінами

2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:

Друга дієвідміна

а) Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї-) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:

бачи-ти	бач-у	бач-ать
вари-ти	вар-ю	вар-ять
дої-ти	до-ю	до-ять
леті-ти	леч-у	лет-ять
сиді-ти	сидж-у	сид-ять
крича-ти	крич-у	крич-ать

До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я), спа-ти (з основою на -а не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний).

Перша дієвідміна

б) Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:

ви-ти (док. завити)	ви-ю	ви-ють
жи-ти	жив-у	жив-уть
кри-ти	кри-ю	кри-ють
ми-ти	ми-ю	ми-ють
ни-ти	ни-ю	ни-ють
ши-ти	ши-ю	ши-ють
чу-ти	чу-ю	чу-ють

В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють.

2) Дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:

білі-ти	білі-ю	білі-ють
жовті-ти	жовті-ю	жовті-ють
сині-ти	сині-ю	сині-ють

3) Дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:

гна-ти	жен-у	жен-уть
закиса-ти	закиса-ю	закиса-ють
міша-ти	міша-ю	міша-ють
писа-ти	пиш-у	пиш-уть
сія-ти	сі-ю	сі-ють

4) Дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у фо

та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:

буд-ува-ти	буд-у-ю	буд-у-ють
гор-юва-ти	гор-ю-ю	гор-ю-ють
намал-юва-ти	намал-ю-ю	намал-ю-ють

Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють. Але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;

5) Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:

поло-ти	пол-ю	пол-ють
поборо-ти	побор-ю	побор-ють

Дієслова з основою інфінітива на -ну-:

гляну-ти	глян-у	глян-уть
кину-ти	кин-у	кин-уть

7) Дієслова з основою інфінітива на приголосний:

нес-ти	нес-у	нес-уть
пас-ти	пас-у	пас-уть
тер-ти	тр-у	тр-уть

8) Дієслова з основою на -ота-:

бульк-ота-ти	булькоч-у	булькоч-уть
мурк-ота-ти	муркоч-у	муркоч-уть

9) Окремі дієслова:

жа-ти	жн-у	жн-уть
іржа-ти	ірж-у	ірж-уть
реві-ти (й ревти)	рев-у	рев-уть
сла-ти (= посилати)	шл-ю	шл-ють
сла-ти (= стелити)	стел-ю	стел-ють
хоті-ти	хоч-у	хоч-уть

Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и. Але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.

Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках

4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.

5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.

Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.

6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:

а) У дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений.

б) У похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати, але заважати, хоч завадити, заваджу.

в) У віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.

Примітка. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження – напруга, вожу – возити; лажу – лазити; воджу – водити; ладжу – ладити; ходжу, розходження – ходити.

У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:

а) У дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений.

б) У дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий.

в) У дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи.

г) У віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.

Примітка. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.

Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ БУТИ)

7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.

Однина

1 ос.	дам	їм	відповім
2 ос.	даси	їси	відповіси
3 ос.	дасть	їсть	відповість

Множина

1 ос.	дамо	їмо	відповімо
2 ос.	дасте	їсте	відповісте
3 ос.	дадуть	їдять	відповідять

Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.

Майбутній час

8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:

1) Особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (рідше будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити.

2) Інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) – -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.

б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:

1) Префікс + теперішній час: зроблю, напишу.

2) Деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду з закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.

Минулий і давноминулий час

9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.

Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.

Примітка. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.

У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула – потяг, тягла.

Примітка. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного (але: стерігся, обпікся тощо

Наказовий спосіб

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2 ос.	однини	-и	= ø (нульове закінчення)
1 ос.	множини	-ім (о),	-мо
2 ос.	множини	-іть,	-те

1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:

а) Під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть.

б) У дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть.

У дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть.

г) У дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть); провітри, провітрім(о), провітріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:

а) Після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте.

б) Після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте.

в) Після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.

Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі – -те.

Примітка. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).

Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).

Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.

Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.

Умовний спосіб

Частка б, би в умовного способі пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би – після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.

Неозначена форма дієслова (інфінітив)

Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: глибшати, годувати, годуватися (годуватись), жити, кинути, лізти, нести, пекти, пектися (пектись), ревти, ходити, хотіти.

Примітка. В усному мовленні, а відповідно й у художній літературі іноді вживаються також скорочені форми інфінітива на -ть, коли перед ним немає приголосного: брать, казать, кинуть, терпіть, ходить.

Розбір дієслова як частини мови

1.Слово. Частина мови.

2.Неозначена форма (інфінітив).

3.Вид.

4.Перехідне чи неперехідне.

5.Спосіб.

6.Час.

7.Число.

8.Особа (якщо є), рід (якщо є).

9.Дієвідміна.

10.Особливості правопису.

11.Спосіб створення.

12.Синтаксична роль.

Зразки розбору дієслова

Соняшники горять на подвір'ях, за огорожами, вони повиходили до самої дороги, тут ростуть на вільному місці, й, дивлячись на них, хочеш усміхнутись, ловиш себе на тому, що зласкавів й здобрів безпричинно (Є. Гуцало).

Горять - дієслово; неозн. ф. - горіти; недоконаний вид; неперехідне, дійсний спосіб, теперішній час, множина, 3-я особа; II дієвідміна; пишеться з о та ь; непохідне; у реченні простий дієслівний присудок; повиходили - дієслово; неозн. ф. - повиходити; докона­ний вид,'неперехідне, дійсний спосіб, минулий час, мно­жина; II дієвідміна; пишеться з и (вихід); слово утворене префіксальним способом від слова виходити; у реченні виступає присудком;

ростуть - дієслово; неозн. ф. - рости; недоконаний вид, неперехідне, дійсний спосіб, теперішній час, множина, 3-я особа; І дієвідміна; непохідне; у реченні виступає присудком;

хочеш - дієслово; неозн. ф. - хотіти; недоконаний вид, неперехідне, дійсний спосіб, теперішній час, однина, 2-а особа; І дієвідміна; пишеться з є без ь; непохідне; у реченні виступає присудком;

усміхнутись - дієслово; стоїть у неозначеній формі; докона­ного виду, неперехідне, зворотне; утворене суфіксальним способом від слова усміх; у реченні виступає присудком;

ловиш - дієслово; неозн. ф. - ловити; недоконаний вид, перехідне, дійсний спосіб, теперішній час, однина, 2-а особа; II дієвідміна; пишеться з и; непохідне; у речен­ні виступає присудком;

зласкавів - дієслово; неозн. ф. - зласкавіти; доконаний вид, неперехідне, дійсний спосіб, минулий час, однина, чо­ловічий рід; І дієвідміна; пишеться з префіксом з-; утворе­не суфіксально-префіксальним способом; у реченні висту­пає присудком;

здобрів - дієслово; неозн. ф. - здобріти; доконаний вид, неперехідне, дійсний спосіб, минулий час, однина, чо­ловічий рід; І дієвідміна; пишеться з префіксом з-; ут­ворене суфіксально-префіксальним способом; у реченні виступає присудком.

Тренувальні вправи:

Вправа 1. Поставте подані дієслова в різних формах майбутнього часу І, ІІ, ІІІ особи однини.

Зробити, носити, слати.

Вправа 2. Випишіть дієслова, що належать:

а) до І дієвідміни: 1. Мазати. 2. Кидати. 3. Кричати. 4. Просити. 5. Поїти. 6. Боятися. 7. Віяти. 8. Вести. 9. Бігти. 10. Радити.

б) до ІІ дієвідміни: 1. Писати. 2. Кричати. 3. Лягати. 4. Чекати. 5. Зробити. 6. Везти. 7. Вирощувати. 8. Доїти. 9. Жити. 10. Радити.

Вправа 3. Запишіть словосполучення: 1) дієслово + прислівник; 2) іменник + + прислівник; 3) прикметник + прислівник; 4) прислівник + прислівник.

Вправа 4. Перекладіть подані словосполучення українською мовою. Поставте дієслова у формі 2-ї особи множини наказового способу.

Наложить штраф, вызвать по служебным делам, обрисовать способы исследования, появиться вовремя, принять к сведению, объявить выговор, выплатить пособие, начать в 10,00, объяснить поступок, придти к началу, рассказать подробно.

Дієприкметник

Дієприкметником називається дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією, яку виконує пред­мет або яка на нього спрямована. Дієприкметник відповідає на питання який? яка? яке? які?

Наприклад:

Маленьке вогнище з сухого бур'яну, встромлена в зем­лю чимала вербова гілляка, щедро обвішана квітами, поміж якими блимають куценькі, з мізинець завбіль­шки, свічечки, зліплені з потай узятого в запічку воску (М. Олійник).

Сталеві гуркочучі потвори просуваються в степ, як уособлення самої війни, її сліпої, всепідминаючої під себе сили (0. Гончар).. У дієприкметнику поєднуються значення двох частин мови - дієслова (від нього дієприкметник має категорії часу, виду, стану й перехідності) та прикметника (як і він, дієприк­метник змінюється за родами, числами, відмінками).

Дієприкметник має тільки два часи - теперішній (сяючий сніг) і минулий (замерзла річка).

Дієприкметник має вид того дієслова, від якого утворений (виконувати - виконуючий; виконати - виконаний). Дієприкметники бувають активні і пасивні. Активні дієприкметники виражають ознаку особи (предме­та) за його дією (нападаюча команда - команда, що нападає), пасивні дієприкметники виражають ознаку того предмета, на який спрямована дія (випалена галявина, укритий ковдрою хлопчик, присипане цукром тістечко).

При пасивних дієприкметниках діюча особа або предмет стоїть (або може стояти) у формі орудного відмінка: написана журналістом стаття, виконана учнем, домашня робота.

Дієприкметники можуть мати при собі пояснювальні слова: намальований аквареллю, посивілий від смутку.

У реченні дієприкметник найчастіше буває узгодженим оз­наченням, але може виконувати і функцію підмета чи присуд­ка, додатка, якщо виступає у ролі іменника:

Пароплав став тим часом до берега бортом і виріс в очах кирилівців до небачених розмірів (Д. Міщенко); дієприкметник - означення.

І в тому шумі постає
Усе, що чуте й перечуте,
Усе, що серцем не забуте.
(Ю. Петренко)

дієприкметники - присудки.

Управляючий обійшов садибу; дієприкметник - підмет. Керуючих багато, а працювати нікому; дієприкмет­ник - додаток.

Дієприкметники активного стану

1. Активного стану:

а) теперішнього часу на -чий (-а, -е) – зрідка: виконуючий, зростаючий, мобілізуючий, організуючий, перетворюючий, працюючий;

б) минулого часу на -лий (-а, -е): зжовклий, навислий, осілий, почорнілий.

Дієприкметники пасивного стану

2. Пасивного стану минулого часу:

а) на -ний, -а, -е (-аний, -яний, -ений, -єний, -ований, -йований, -ьований, -уваний, -юваний): (зі)гнаний, (по)сіяний, (с)творений, (за)гоєний, (з)будований, (с)копійований, (с)формульований, намічуваний, виготовлюваний;

б) на -тий (-а, -е): закритий, митий, початий, ужитий.

Примітка. а) Дієприкметники на -тий утворюються від односкладових дієслівних основ на -и, -і, -у, -я (після шиплячого -а), -ер: бити - битий, гріти - грітий, взути - взутий, взяти - взятий, м’яти - м’ятий, жати - жатий, терти - тертий.

б) Паралельні форми на -тий, -ний утворюються від дієслів із суфіксом -н- (-ну-): вернути – вернутий і вернений, замкнути – замкнутий і замкнений, кинути – кинутий і кинений, усунути – усунутий і усунений.

в) Паралельні форми на -тий, -ний утворюються й від дієслів з основою інфінітива на -оло-, -оро-: колоти - колотий і колений; пороти - поротий і порений.

Від дієслова молоти паралельні форми – молотий і мелений.

г) Від інших дієслів утворюються дієприкметники на -ний: варити - варений; вертіти - верчений, вразити - вражений, громадити -громаджений, дарувати - дарований, копіювати - копійований, купити - куплений, малювати - мальований, пи­сати - писаний, погасити - погашений.

Дієприкметники від дієслів з основою інфінітива на приголосний, на -и, -і (-ї) перед -ний мають е (після голосних є): запрягти — запряжений, виїздити - виїжджений, засидіти - засиджений, вигоїти - вигоєний.

Не з дієприкметниками

1. Не пишеться з дієприкметником разом, якщо в реченні він є означенням і не має при собі залежних слів:

У високих травах виспівували пташки, десь у нескошених просах вдарили в свої литаври коники (І. Цюпа). Для цього потрібно щось таке... щось незнане, незвідане, якщо хочете, дивовижне (Д. Міщенко).

2. Не пишеться з дієприкметниками окремо, якщо при ньо­
му є залежне слово, дієприкметник в реченні виступає при­
судком або має протиставлення:

Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане ка­міння (А. Шиян).

Скільки це разів говорене,

А не випите до дна. (М. Рильський)

Не здоланий, а гордий і непокірний постав перед слідчим Григорій Многогрішний (За І. Багряним).

Н і нн у дієприкметниках

У суфіксах дієприкметників пишеться тільки одна н: не-скінчений роман, зроблений якісно, визнаний всіма, сказане слово, нездоланий народ, незрівняна поверхня, невпізнана міс­цевість, недозволена поїздка, не допущений арбітром до зма­гань, недоторкана особа, неописана знахідка, не пояснений вчителем матеріал, неоцінений товар, неподолана перешко-

да, сформульована- теза, виїжджений кінь, погашений борг, збудований палац, занепокоєні батьки та ін.

Примітка: Дієрикметники слід відрізняти від при­кметників дієприкметникового походження, які мають наголошені суфікси -анн-, -янн-, -енн- і пи­шуться з нн: невблаганна доля, невпізнанний край, незбагненний вчинок, нездоланні перешкоди, не­зрівнянний артист, неоціненний скарб, неприми­ренний ворог, несказанна краса та ін.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметник разом із пояснювальними словами утворює дієприкметниковий зворот. На письмі в реченні дієприкмет­никовий зворот може виділятися комами (чи комою):

- якщо зворот стоїть після означуваного слова (слова, до
якого відноситься), наприклад:

- якщо зворот стоїть перед особовим займенником і нале­
жить до нього (або стоїть перед іменником, має обставин­
ний відтінок чи віддалений від іменника іншими члена­
ми речення):

Втомлений нічною біганиною, задрімав, не заплющу­ючи очей (За В. Пархоменком).

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім інший (О. Довженко). В інших випадках і дієприкметник, і дієприкметниковий зворот не виділяється:

Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко... (М. Стельмах) Стоять поринулі в думи дуби.

Понад синіючим долом мерехтіли хвилі розігрітого пові-тря (І. Франко).

Примітка: Не слід плутати й такі схожі між собою слова:»

Дієприкметники	Прикметники
визначений внесок	визначний внесок
змінені дані	змінні дані
підписаний документ	підписний документ
перекладена літера­тура	перекладна літера­тура
непереможена команда	непереможна команда

Дієприкметники можуть також, переходити в іменники: учений, працюючий, завідуючий, відпочиваючий.

Безособові дієслівні форми на -но, -то

У сучасній українській мові вживаються дієслова на -но, -то, які виступають присудком в односкладному безособовому реченні:

Проса покошено (М. Рильський). Всі взолочено віконця (ТІ. Тичина). Дощ без упину лив осінь і літо; Луки затоплено, трави побито (ТІ. Грабовський). Безособові дієслова на -но, -то не відмінюються ні за числа­ми, ні за відмінками, ні за родами. Ці форми можна утвори ти від кожного пасивного дієприкметника із суфіксом -н(ий), -т(ий): збудований - збудовано, забутий - забуто.

Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова

1. Слово. Частина мови, її форма.;

2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

3. Активний чи пасивний.

Дата добавления: 2014-11-29