Дискусійні питання. Барсков А. Г. Научный метод познаний: возможности и иллюзии

Що прочитати?

Барско в А. Г. Научный метод познаний: возможности и иллюзии. — M., 1994.

Варді А. Ф. Загадковий світ людини. — К., 1988.

Гурьев Д. В. Загадки происхождения сознания. — M., 1986.

Загадка человеческого понимания. — M., 1991.

Ильин В. В. Теория познания: Введение. Общие проблемы. — М., 1994.

Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. — М., 1984.

Лой А. Н. Сознание как предмет теории познания. — К., 1988.

Марков Б. В. Разум и сердце. — М., 1993.

Москвичев Л. Н. Знания о мире и мир знаний. — М., 1989.

Потебня А. А. Мысль и язык. — К., 1993.

Проблема сознания в современной западной философии. — М., 1989.

Рыбаков Н.С. Факт. Бытие. Познание. — М., 1994.

Спиркин А. С. Сознание и самосознание. — М., 1972.

Фрейд 3. Психология бессознательного. — М., 1989.

Запитання для самоконтролю

1. У чому виявляється "вторинність" свідомості, її залежність від матерії?

2. Чи можна зрозуміти природу свідомості, якщо вивчати лише мозок людини?

3. Як ви розумієте співвідношення відображення і свідомості?

4. Як ви зрозуміли природу ідеального?

5. Чому трудову діяльність і людське спілкування вважають необхідними передумовами свідомості?

6. Яка структура свідомості?

7. Як пов'язані між собою свідомість і самосвідомість?

8. Чи може людина обмежуватися лише чуттєвим пізнанням? Обґрунтуйте свою відповідь.

9. Як співвідносяться мова і мислення?

10. Що таке суспільна свідомість і яка її структура?

11. Що таке істина, які її ознаки і критерії?

12. У чому сутність заблудження?

13. Як ви розумієте поняття "метод"? Яка його роль у пізнанні?

14. Чи існують закони в самому світі?

1. Чи справедливе положення про те, що свідомість не тільки відображає світ, а й створює його?

2. У чому ви вбачаєте складність вирішення проблеми свідомості?

3. "Знання — це сила", — вважав Ф. Бекон. Поясніть, як ви це розумієте.

4. Які функції свідомості необхідні у житті людини?

5. Чи завжди свідомість є регулятором нашої поведінки?

6. Що, на вашу думку, є складнішим — пізнання "Я", тобто себе (самопізнання), чи пізнання світу?

7. Як ви зрозуміли ланцюжок таких понять: "свідомість" —> "пізнання" —> "знання"?

8. Які прояви несвідомого знайомі вам з власного досвіду? У яких формах проявляє себе несвідоме?

9. На вашу думку, двомовність (чи багатомовність) — це позитивне чи негативне для людини явище?

10. Чим небезпечна для суспільства стихія несвідомого?

Словник

Абстракція — мислене виділення істотних, суттєвих властивостей речей і явищ та відокремлення їх від неістотних, другорядних. За допомогою абстрагування формулюються наукові поняття. Протилежністю є конкретне — існуюче реально, предметне визначення всіх сторін і зв'язків речі, її властивостей.

Відображення — всезагальна властивість матерії, яка полягає у відтворенні ознак, властивостей і відносин відображуваного об'єкта. Здатність до відображення, його характер залежать від рівня організації матерії, про що йшлося у тексті розділу (згадаймо: подразливість — чутливість — психіка — свідомість. Остання властива лише людині).

Догматизм — сприйняття певного вчення чи положення як вічної (абсолютної) істини, як догми, тобто положення, яке приймається без досвідного обґрунтування і практичної перевірки, на віру. Там, де наявний догматизм, закінчується наука.

Егоцентризм — філософський та етичний принцип, за яким індивід, особистість вважається центром всесвіту; також — риса характеру, що полягає в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі.

Екстравертний — звернений назовні, орієнтований на зовнішні подразники, націлений на навколишнє середовище.

Інтравертний — звернений всередину себе, орієнтований на власні, внутрішні переживання. Звідси — два протилежних типи особистості.

Пам'ять — психічна здатність зберігати у свідомості сприйняття і уявлення після переживання їх. Значення пам'яті неоціненне: якщо її немає, то решта людських здібностей стають непотрібними. Пізнання, мислення без пам'яті неможливі, адже ми не могли б вийти за межі безпосередньо сприйнятих нами об'єктів.

Прагматизм — один із напрямів сучасної філософії, представники якого вважають, що істинність знання перевіряється його практичною користю: "істинно все, що корисно".

Реальність — те, що є в дійсності, що існує. Об'єктивна реальність — усе, що існує незалежно від людини, людства (матерія, Всесвіт тощо). Суб'єктивна реальність — те, що притаманне людині: її думки, почуття (духовний світ людини).

Рефлексія — принцип людського мислення, що спрямовує його на осмислення й усвідомлення власного психічного стану. Рефлексія, як свідомість, спрямована сама на себе, тобто є самосвідомістю.

Формалізація — заміна всіх змістовних термінів символами, а всіх змістовних тверджень — відповідними їм послідовностями символів або формулами (згадайте математику).

Дата добавления: 2014-11-29