Робота командира підрозділу щодо організації бойових дій в обороні

Навчальне питання №2

Роботу по організації бойових дій командир підрозділу ППО проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робота проводиться по карті (на макеті місцевості). Однак і в цьому випадку командир підрозділ повинен знайти можливість для уточнення завдань підрозділам і організації взаємодії на місцевості.

Порядок роботи командира підрозділу ППО по організації бойових дій залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання та наявності часу. Роботу по організації бойових дій він починає, як правило, з отриманням бойового наказу (бойового розпорядження, попереднього бойового розпорядження) або після оголошення рішення безпосереднім начальником.

З отриманням бойового наказу або бойового розпорядження командир підрозділу ППО: усвідомлює завдання; визначає заходи, які необхідно провести негайно для найбільш швидкої підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання; проводить розрахунок часу; орієнтує заступників (підлеглих командирів) про майбутні дії; дає начальнику штабу (підлеглим командирам) вказівки по підготовці підрозділів до виконання майбутніх завдань, по організації розвідки, про час та порядок роботи на місцевості; оцінює обстановку; приймає рішення, доповідає його безпосередньому командиру; проводить рекогносцировку; віддає усний бойовий наказ та організує взаємодію, дає вказівки щодо організації управління, всебічного забезпечення та виховної роботи.

Потім він безпосередньо керує підготовкою підрозділу до бойових дій і у встановлений час доповідає про готовність підрозділу до виконання бойового завдання. У тому випадку, коли час дуже обмежений або отримано тільки попереднє бойове розпорядження, р бота командира підрозділу по організації бойових дій проводиться у тій же послідовності, що і в першому випадку, але після оцінки обстановки командир підрозділу визначає замисел бойових дій, доповідає його безпосередньому командиру, знайомить з ним своїх заступників (підлеглих командирів), віддає усні попередні бойові розпорядження та дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бойових дій, управління та виховної роботи.

З отриманням бойового наказу він завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та організує взаємодію. Потім безпосередньо керує підготовкою підрозділу та у встановлений час доповідає про готовність підрозділу до в конання бойового завдання.

При усвідомленні завдання командир підрозділу ППО повинен зрозуміти: завдання загальновійськової частини (підрозділу), яка прикривається; замисел старшого начальника; своє завдання (кого, де і коли прикрити); порядок ведення розвідки та вогню; місцезнаходження найближчих стартових (вогневих) позицій сусідніх підрозділів ППО, порядок підтримання взаємодії з ними та загальновійськовими підрозділами, які прикриваються; строки готовності.

Розрахунок часу містить розподіл часу, який мається (з моменту отримання завдання до готовності його виконання) для командира підрозділу та його підлеглих при виконанні заходів по підготовці до майбутніх дій.

При оцінці обстановки командир підрозділу ППО повинен вивчити: положення переднього краю та характер дій наземного противника; можливий характер дій повітряного противника, базування, належність, типи засобів повітряного нападу, найбільш імовірні напрямки, висоти та способи його дій, можливості по радіоелектронному подавленню, застосуванню високоточної зброї та вертольотів вогневої підтримки; склад, положення, стан, можливості, захищеність та забезпеченість своїх підрозділів; склад, положення характер дій сусідніх підрозділів та порядок взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів; радіаційну, хімічну та біологічну (бактеріологічну) обстановку. Крім того, при оцінці обстановки командир підрозділу враховує стан погоди, час року, доби та їх вплив на підготовку та ведення бойових дій.

В результаті оцінки обстановки командир підрозділу ППО робить висновки та проводить необхідні розрахунки по висуванню, перегрупуванню, підготовці ракет, ефективності бойового порядку з урахуванням реального збереження сил, укомплектованості, забезпеченості та умов обстановки, які складаються.

Рішення командир підрозділу ППО приймає єдиновладно на основі усвідомлення отриманого завдання, оцінки обстановки та проведених розрахунків. В рішенні він визначає: замисел бойових дій, бойові завдання підлеглим, основні питання організації управління, взаємодії, забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення становить замисел, в якому визначаються:

для батареї (взводу) - які підрозділи, в які періоди бою, з яких стартових (вогневих) позицій прикрити; де зосередити основні зусилля; бойовий порядок та спосіб зайняття позиції і її інженерне обладнання, порядок ведення розвідки та вогню, переміщення (маневр) в ході бойових дій; способи введення противника в оману.

Рішення командир підрозділу оформлює на своїй робочій карті.

Забороняється наносити на робочу карту дані, які не мають відношення до виконання поставленого бойового завдання та перевищують компетенцію даної посадової особи.

Після доповіді та затвердження рішення старшим начальником командир підрозділу ставить бойове завдання підлеглим шляхом віддачі усного бойового наказу усьому підрозділу або тільки підлеглим командирам.

У бойовому наказі командир батареї (взводу) вказує:

в першому пункті - стислі відомості про наземного противника та висновки із оцінки повітряного противника;

в другому пункті - місцезнаходження та завдання взаємодіючих підрозділів та підрозділів, які прикриваються;

в третьому пункті - бойове завдання підрозділу та замисел бойових дій;

в четвертому пункті після слова "НАКАЗУЮ" ставляться бойові завдання:

а) відділенню управління - місце розгортання КП (ПУ); порядок переміщення в ході бою; можливі райони розгортання; порядок ведення розвідки повітряного противника та видачі даних про нього у підрозділи;

б) взводам (обслугам) - кого, коли прикрити і який мати бойовий порядок; порядок пересування у складі підрозділів, які прикривають, а при розташуванні на місці - стартові (вогневі) основні, запасні та хибні позиції, характер та порядок їх інженерного обладнання; склад та завдання кочуючих підрозділів (машин, установок), діючих із засад; порядок ведення розвідки та вогню;

в) зенітному відділенню - місце в бойовому порядку, порядок отримання цілевказання, відкриття та ведення вогню;

г) взводу (відділенню) забезпечення - де, коли та якими силами провести технічне обслуговування і ремонт озброєння та техніки, місце розміщення та порядок пересування в ході бою;

в п'ятому пункті - витрати ракет (боєприпасів) по завданням бою, порядок їх поповнення, запас, який не знижується;

в шостому пункті - час готовності;

в сьомому пункті - місце та час розгортання пункту управління, характер та порядок його інженерного обладнання, сигнали бойового управління, заступники.

У бойовому розпорядженні вказуються: стислі відомості про повітряного противника; бойове завдання підрозділу та способи його виконання; порядок ведення розвідки повітряного противника та оповіщення про нього частин (підрозділів); порядок взаємодії з іншими засобами ППО; час готовності до виконання бойового завдання.

У попередньому бойовому розпорядженні вказуються: дані про повітряного противника; місцезнаходження та завдання, які вирішують частини (підрозділи), які прикриваються; місцезнаходження та завдання взаємодіючих підрозділів; основні заходи по підготовці до бойових дій; строки готовності.

При організації взаємодії між взводами, обслугами командир батареї, взводу визначає взаємне розташування елементів бойового порядку на позиції; призначає відповідальні сектори (для радіолокаційних підрозділів вказує порядок визначення висоти, нумерації цілей та передачі даних про них); доводить сигнали бойового управління, взаємодії, оповіщення та вказує порядок ведення розвідки та вогню, розпізнавання своїх літаків та вертольотів.

При організації взаємодії з частинами та підрозділами, що прикриваються, зенітними, радіолокаційними та ракетно-технічними підрозділами командир батареї, взводу уточнює їх бойові порядки (місцезнаходження на місцевості), порядок обміну інформацією про зміни наземної та повітряної обстановки, діях літаків та вертольотів противника, порядок відкриття та ведення вогню; узгоджує дії щодо відбиття наземного противника, який проник у район позиції; уточнює сигнали оповіщення, взаємодії та заходи щодо забезпечення електромагнітної сумісності.

Отримавши вказівки по взаємодії зі своєю авіацією, командир дивізіону (батареї, роти, взводу) доводить до всього особового складу час, висоту та напрямок польоту своїх літаків, зони чергування у повітрі своїх винищувачів, діючі сигнали розпізнавання та взаємодії.

Командир обслуги (відділення) несе відповідальність за його стан, бойову готовність, точне виконання завдань, які поставлені. Отримавши завдання (команду), усвідомлює характер дій наземного та повітряного противника, своє бойове завдання, порядок і строки його виконання та ставить завдання підлеглим.

В завданні вказує: орієнтири; стислі відомості про противника; завдання підрозділу та своєї обслуги (відділення); строки та ступені готовності; сигнали бойового управління, оповіщення, взаємодії, розпізнавання та порядок дії по ним. При необхідності він ставить завдання окремим номерам обслуги (стрілкам-зенітникам).

Для забезпечення управління ведуться такі документи:

робоча карта командира батареї; журнал бойових дій батареї; журнал запису команд, розпоряджень та донесень; журнал розвідки постом повітряного спостереження; журнал індивідуального обліку доз радіоактивного опромінювання особового складу; схема охорони та самооборони підрозділу; в зенітній артилерійській, зенітній ракетній артилерійській батареях додатково до документів, що вказані, ведеться журнал запису бюлетенів "Метеосередній";

Командири взводів, начальники обслуг з числа офіцерів та прапорщиків ведуть робочу карту.

При організації управління командир підрозділу визначає місця розташування ПУ, порядок їх інженерного обладнання, маскування, переміщення в ході бою, організує зв'язок та застосування АСУ.

Командир підрозділу управляє підлеглими, перебуває на своєму ПУ, а командир відділення (начальник обслуги)- на робочому місці в бойовій машині і діє разом зі своєю обслугою.

Місце розташування ПУ повинно забезпечити: найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями сусідніх підрозділів та підрозділів, які прикриваються; безперервне управління.

ВИСНОВКИ ТА ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

Таким чином, товариші курсанти, на сьогоднішній лекції ми розглянули зміст підготовки бойових дій підрозділів ППО СВ.

Актуальність даної лекції полягає в тому, що досвід локальних війн та конфліктів підтверджуй те, що успішне ведення бойових дій військами ППО СВ в значній мірі будуть визначатися рівнем підготовки особового складу батарей, взводів, обслуг (екіпажів). Це вимагає від офіцерів військ ППО СВ твердих знань і навичок з питань організації бойових дій і вмілого управління підлеглими підрозділами в ході бойових дій. Організувати і підготувати доручені підлеглі підрозділи до бойових дій і досягти найбільш повного використання бойових можливостей О і ВТ підрозділу не представляється можливим без чіткого розуміння і знань питань організаційно-штатних структур і бойових можливостей підлеглих підрозділів, а також вмінь проводити розрахунки бойових можливостей і будувати бойові порядки в різних умовах обстановки згідно з завданням, замислом дій підрозділів, що прикриваються і очікуваними діями повітряного противника. І тому в ОМВ Головнокомандуючого СВ ставиться завдання “Привити курсантам навички в управлінні, бойовому застосуванні та грамотному використанні О і Т”. Знання раніше названих питань важливо і тому, що бойові дії будуть вестися в обставинах, що швидко змінюються, в умовах відсутності управління, РЕП, застосування різних засобів поразки. Це вимагає також самостійного прийняття рішення кожним командиром з метою виконання підрозділом поставлених бойових завдань.

Дата добавления: 2014-11-29