Фінанси підприємств. Місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори

Порядок визначення і стягнення місцевих податків і зборів виз­начений Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 ро­ку «Про місцеві податки і збори». Цим Декретом визначено 17 ви­дів платежів у місцеві бюджети. З прийняттям у лютому 1997 року нового варіанту Закону України «Про систему оподаткування» встановлено 16 видів платежів: два місцевих податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за видачу доз­волу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикордонних областей авто­транспорту, який направляється за кордон; за участь у бігах на іпо­дромі; ринковий збір тощо).

Місцеві податки і збори сплачують юридичні та фізичні особи. Вище перераховано збори, які сплачують юридичні особи. Особли­вості їх стягнення і прояву впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання такі:

Місцеві податки і збори входять до складу валових затрат, які виключаються зі складу відкоригованого доходу, а отже, зменшу­ють суму оподаткованого прибутку.

Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання зараховують до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формуван­ня їхнього прибутку.

Органи місцевого самоуправління мають право:

- запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені за­
конодавчими актами;

- встановлювати ставки, які не перевищують граничні їх
розміри, передбачені законодавчими актами;

- встановлювати додаткові пільги для віддалених платників по­
датків (встановлені ставки нижче максимальної, звільнення від по­
датку).

Платниками комунального податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні заклади.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Він роз­раховується множенням середньооблікової чисельності працівни­ків на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян.

Граничний розмір ставки податку — 10% від об'єкта оподатку­вання (фонду оплати праці).

Податок сплачується щомісячно до 15 числа з розрахунку суми оподаткованого об'єкта за попередній місяць.

Платниками податку з реклами є суб'єкти підприємницької діяльності, які рекламують свою діяльність (власну продукцію, по­слуги).

Податок з реклами стягується з усіх видів оголошень і повідо­млень, які передаються з комерційною ціллю через засоби масової інформації (радіо, телебачення, періодична преса); вміщуються в афішах, на плакатах, рекламних щитах (на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспортних засобах); на одягу, майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами.

Ставки податку визначено в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення рекла­ми на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одягу.

Передбачено строки для сплати податку. Рекламодавці сплачу­ють податок під час оплати послуг, виробники реклами — щомі­сячно, до 15 числа наступного за звітним місяцем.

Платниками збору на право використання місцевої символіки є юридичні особи, які використовують символіку з комерційною ціллю.

Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, вико­наних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищу­вати 0,1% від об'єкта оподаткування.

Дата добавления: 2014-11-29