Структура пасивів балансу

Пасиви відображають джерела коштів підприємства. Структу­ру І розділу пасиву ми уже розглядали в темі «Фінанси акціонерних товариств». Зупинимось більш детально на другій значній скла­довій джерел — зобов'язаннях підприємства.

Згідно з П(С)БО 2 зобов'язання — це заборгованість підприєм­ства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання — це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо:

- його оцінка може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбут­
ньому внаслідок його погашення.

Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучен­ня коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок

P.А. Слав'юк

прийнятих у минулому обов'язків. Разом з тим, підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це не обов'язково призво­дить до виникнення і відображення у його балансі певного зо­бов'язання. Обов'язки підприємства розглядаються як його зо­бов'язання, якщо вони:

1. Існують на даний момент і є наслідком минулих господарсь­
ких операцій (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій
(понесені чи ймовірні збитки, за які підприємство несе відпові­
дальність).

Необхідно відрізняти теперішні та майбутні зобов'язання. Так, рішення керівництва підприємства придбати активи у майбутньо­му саме собою не призводить до виникнення зобов'язання.

Як правило, зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отри­мано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив, тобто в результаті минулих операцій або інших минулих подій. Так, придбання товарів і отримання послуг призводить до виникнення кредиторської заборгованості (якщо вони не були по­передньо сплачені), а одержання позики банку призводить до зо­бов'язання повернути.

У той же час, зобов'язання щодо замовлених, але ще не отрима­них активів не відображається у балансі замовника, оскільки в та­кому випадку виникає безумовна зустрічна вимога — зобов'язання покупця оплатити певний товар компенсується його правом на от­римання цього товару. Як правило, зобов'язання виникає, коли от­римані права використання товарів чи послуг.

2. Пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збере­
ження господарських зв'язків підприємства або у відповідності із
здійсненням нормальної підприємницької діяльності.

3. Мають бути виконані неминуче. Економічні наслідки неви­
конання зобов'язання, наприклад, у зв'язку зі штрафними санк­
ціями, не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ре­
сурсів на користь іншої сторони.

4. Мають визначений термін виконання, хоча точна дата може
бути не відомою.

5. Прийняті відносно суб'єктів (юридичних чи фізичних осіб
або їх групи), які можуть бути ідентифіковані якщо не в момент
прийняття зобов'язання, то в момент його виконання.

Зобов'язання можуть мати юридичну силу внаслідок укладених контрактів або статутних вимог (наприклад, кредиторська заборго­ваність за отримані товари чи послуги). Вони також можуть виника-

Фінанси підприємств

ти в результаті бажання підприємства підтримувати свою ділову ре­путацію (якщо, наприклад, підприємство вирішило виправити недо­ліки своєї продукції, виявлені після закінчення гарантійного строку).

Погашаючи зобов'язання, підприємство, як правило, віддає ре­сурси, що втілюють у собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої сторони.

Погашення існуючого зобов'язання може здійснюватись:

• сплатою грошових коштів;

• передаванням інших активів;

• наданням послуг;

• заміною даного зобов'язання іншим;

• перетворенням зобов'язання на капітал.

Борг також може бути анульовано, коли боржник офіційно на законній підставі або за волевиявленням кредитора звільняється від прийнятих ним на себе зобов'язань. Анулювання боргу не при­зводить до зменшення ресурсів боржника але збільшує прибуток підприємства і сприяє виникненню додаткових зобов'язань з його оподаткування.

Зобов'язання можуть бути монетарними і немонетарними. Мо­нетарні зобов'язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні — зобов'язання по­ставити товари або надати послуги визначеної кількості і якості.

Значна частина зобов'язань підприємства регулярно (щомісяч­но) нараховується з відображенням в обліку по дебету рахунків ак­тивів або витрат, а по кредиту — нарахованих зобов'язань. У таких випадках визнання зобов'язань (кредиторської заборгованості) без­посередньо залежить від визнання відповідних активів або витрат.

Другою умовою визнання зобов'язання у балансі є можливість його достовірної оцінки. Як правило, сума зобов'язання визна­чається однозначно і прямо вказується у відповідних документах. Проте існують ситуації, коли сума платежу залежить від подаль­ших подій. Зобов'язання визнається у таких випадках, якщо його можна оцінити з певною мірою достовірності.

Звичайно, сума, що підлягає сплаті для погашення заборгова­ності, визначається угодою (контрактом) або розраховується на підставі встановлених правил (ставок, норм, тарифів тощо).

Зобов'язання, що виникли внаслідок авансової оплати покуп­цем товарів чи послуг за визначеними цінами, асортиментом, кількістю і якістю можуть змінювати свою грошову оцінку в часі, але незмінними залишаться обумовлена кількість та якість товару.

P.А. Слав'юк

У деяких випадках в момент виникнення зобов'язання його су­ма визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи екс­пертних оцінок. Такі зобов'язання називають забезпеченнями. На­приклад, підприємство, яке реалізує продукцію з гарантією, бере на себе зобов'язання забезпечувати її ремонт або заміну протягом га­рантійного терміну. Оскільки конкретна сума витрат та час їх ви­никнення залежать від майбутніх подій, у звітному періоді, коли бу­ла реалізована продукція, підприємство змушене створити відповідний резерв, виходячи з попереднього досвіду та прогноз­них оцінок фахівців.

Такі види зобов'язань відображаються у II розділі пасиву ба­лансу «Забезпечення наступних витрат і платежів».

Для визначення балансової вартості зобов'язань використову­ють такі види оцінок:

• історична собівартість:

• поточна собівартість:

• вартість розрахунку (платежу);

• теперішня вартість;

Історична собівартість зобов'язання — сума надходжень, отри­маних в обмін на зобов'язання або, за деяких інших обставин, суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть спла­чені з метою погашення зобов'язання під час звичайної діяльності підприємства.

Поточна вартість зобов'язання — недисконтована сума грошо­вих коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання на поточний момент.

Вартість погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашен­ня зобов'язань під час звичайної господарської діяльності підпри­ємства.

Теперішня вартість зобов'язання — теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих відпливів грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Залежно від терміну погашення зобов'язання поділяються на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» зобов'язан­ня класифікується як поточне, якщо воно бути погашене протягом операційного циклу підприємства або дванадцяти місяців, почина­ючи з дати балансу.

Усі інші зобов'язання є довгостроковими.

Фінанси підприємств

До поточних зобов'язань, звичайно, належать:

• заборгованість із розрахунків з бюджетом по податках та
інших платежах;

• кредиторська заборгованість постачальникам і підрядни­
кам за отримані від них товари, роботи, послуги;

• заборгованість з оплати праці;

• заборгованість зі страхування;

• авансові платежі замовників;

• короткострокові кредити банку;

• нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

При віднесенні заборгованості до складу поточних зобов'язань застосовують підхід, аналогічний визначенню поточних активів.

Зобов'язання, що пов'язані з витратами, які виникають у ході нормального операційного циклу (в результаті придбання сирови­ни, нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу.

Зобов'язання, що прямо не пов'язані з операційною діяльністю підприємства (кредити банку, оголошені дивіденди, податок на прибуток, що підлягає сплаті), вважають поточними лише за умо­ви, що їх потрібно погасити протягом 12 місяців з дати балансу.

Проте слід мати на увазі, що до складу довгострокових вклю­чається лише та частина зобов'язань, що не підлягає погашенню протягом 12 місяців, віддати балансу.

Поточне зобов'язання може бути перекласифіковане у довгост­рокове, якщо:

• первісний строк погашення зобов'язання перевищував
12 місяців;

• підприємство має намір рефінансувати зобов'язання на дов­
гостроковій основі;

• цей намір підкріплений відповідною угодою про рефінансу­
вання або переглянутим графіком платежів, який буде пого­
джено до затвердження фінансових звітів.

Суму такого зобов'язання та пояснювальну інформацію про причину його виключення зі складу поточних зобов'язань слід на­водити у примітках до балансу.

У тих випадках, коли кредитна угода передбачає погашення зо­бов'язання на вимогу позикодавця, в разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим становищем позичальника, зобов'язання розглядається як непоточне лише тоді, коли:

P.А. Слав'юк

• позикодавець погодився до затвердження фінансових звітів
не вимагати сплати, яка обумовлена порушенням відповід­
них умов;

• немає свідчень про можливість виникнення подальших по­
рушень протягом 12 місяців від дати балансу.

У статті «Довгострокові кредити банків» відображається сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них пози­ками, яка не є поточним зобов'язанням.

У попередніх розділах ми вже розглянули таке поняття, як відстрочений податковий актив, який виникає, коли податкове зо­бов'язання, визначене згідно з чинним законодавством, перевищує суму нарахованого облікового податку на прибуток.

У тому випадку, коли, навпаки, обліковий податок на прибуток більший за податкове зобов'язання, визначене за чинним законо­давством, виникає відстрочене податкове зобов'язання, яке кла­сифікується як довгострокове.

	Поточні зобов 'язання
	а) короткострокові кредити банків б) поточна заборгованість із довгострокових зобов'язань в) векселі видані г) кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги ґ) поточні зобов'язання з розрахунків: • з авансів одержаних • з бюджетом • з позабюджетних платежів • зі страхування • з оплати праці • з учасниками • із внутрішніх розрахунків д) інші поточні зобов'язання ж) доходи майбутніх періодів з) нарахування непередбачених зобов'язань (МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання і непередбачені активи")

Фінанси підприємств

Тема 14. Фінансовий аналіз стану активів та зобов'язань підприємства

Дата добавления: 2014-11-29