Тема 2. Банківські системи провідних зарубіжних країн

2.1. Банківські системи в розвинутих зарубіжних країнах.

2.2. Центральні банки в зарубіжних країнах.

2.3. Банківські системи країн Центральної та Східної Європи.

2.1. Банківські системи в розвинутих зарубіжних країнах.

Банківська система як складова частина фінансової системи будь-якої держави відіграє вирішальну роль в економічному розвитку країни і є головним механізмом фінансово-кредитних відносин у державі.

Для сучасної практики характерне використання різних моделей орга­нізації і функціонування банківських систем зарубіжних країн, їх організа­ційна структура та правове регулювання залежать від багатьох факторів.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

— принцип сегментування — характерний для США та Японії, де бан­кам заборонено здійснювати операції з цінними паперами корпорацій, з нерухомістю, страхові операції;

— принцип універсальності – характерний для більшості країн Західної Європи, банки другого ріння можуть надавати будь які фінансові по­слуги на грошовому ринку.

Фактори, які впливають на організаційну структуру та правове регулювання банківської системи:

Історичні, політичні та національні традиції;

Рівень розвитку товарно-грошових відносин;

Загальний економічний розвиток країни;

Засоби регулювання грошового обігу.

Принципи побудови комерційних банків:

- Принцип сегментування - банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

- Принцип універсальності - будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

Схеми побудови банківської системи розвинутих зарубіжних країн.

Банківська система Великобританії

Банківська система Великої Британії є дворівневою.

Етапи еволюції банківської системи Великобританії:

- 1694 р. — засновано центральний банк як акціонерну компанію;

- 1861 р. — засновано Національний ощадний банк;

- 1946 р. -- центральний Банк Англії націоналізовано;

- 1979 р. і 1987 р. - видамо закони про банківську діяльність;

- 1998 р. - законодавчо закріплено незалежність Банку Англії.

Банківська система Великобританії включає:

1. Банк Англії - Центральний банк країни;

2. Депозитні, кредитні та торгові банки;

3. Фінансово-кредитні установи небанківського типу.

Банківська система Франції

Для кредитно-банківської системи Франції характерна система держав­ою регулювання банківської справи.

Банківська система Франції є дворівневою.

Банківська система Франції включає:

Перший (вищий) рівень - Центральний банк Франції — Банк де Франс; Центральна кредитна рада; Комітет з банківської регламентації; Комітет з кредитних установ.

Другий (нижній) рівень - Універсальні банки; Народні банки; Фінансові компанії; Асоціації та союзи; Кооперативні кредитні установи; Ощадні і страхові каси; Товариства взаємного кредиту; Каси муніципального кредиту.

У 1993 р. ухвалено закон Франції «Про Статут Банку Франції». На верхньому рівні системи діють чотири суб'єкти, які тісно взаємодіють один з одним, функції яких розподілено так, що створено реальний механізм взаємного контролю, виключається концентрація управління пап системою, передбачається можливість здійснення єдиної державної грошово-кредитної політики, усунення безконтрольної діяльності кредитних установ.

Банківська система США

Сучасна кредитно-банківська система США є дворівневою і складається із таких основних елементів:

- на першому (верхньому) рівні банківської системи - Федеральна резервна система (ФРС), яка включає: Раду керуючих Федеральної резервної системи, 12 федеральних резервних банків, які є центральними для округів і розташовані у різних регіонах країни - Нью-Йорк, Канзас- Сіті, Бостон, Сент-Луіс, Філадельфія, Чикаго, Річмонд, Клівленд, Атланта, Міннеаполіс, Даллас, Сан-Франциско.

- другий (нижній) рівень банківської системи США становлять ко­мерційні банки, небанківські спеціалізовані кредитні інститути: поштові ощадні каси, фінансові і страхові компанії, кредитні кооперативи, пенсійні фонди, фонди соціального страхування, товариства взаємного кре­диту, федеральні кредитні установи.

Етапи еволюції банківської системи США:

1863 р. — ухвалено закон про національну валюту;

1913 р. - створено Федеральну резервну систему, яка виконує функ­ції центробанку;

1933 р. — створено Федеральну корпорацію страхування депозитів як незалежне федеральне агентство;

1936 р. - утворено Федеральний комітет відкритого ринку при Раді керуючих ФРС США.

Банківська система Швейцарії

Сучасна банківська система Швейцарії. На 1500 мешканців припадає 1 банк. У країні функціонує понад 140 філій (відділень) великих іноземних банків. Швейцарська банківська система об'єднує більш як 500 банківських організацій.

Швейцарська банківська система очолюється Національним банком, має статус акціонерного товариства, а всі швейцарські банки поділяються на три групи.

Банківська система Швейцарії включає:

- Національний банк Швейцарії;

- І група банків: Три великі національні банки - Union Bank of Switzerland, Suiss Bank Corporation, Suiss Credit Bank.

- ІІ група банків: кантональні, місцеві та ощадні банки, що працюють з місцевими вкладниками, спеціалізуються на кредитуванні.

- III група банків: приватні банки, основний вид їх діяльності – це управління інвестиційними портфелями.

- Фінансові компанії.

До банківської системи Швейцарії входить велика кількість фі­нансових компаній, за допомогою яких відкриваються широкі можли­вості застосування капіталу в цій країні. їх поділяють на:

- компанії, які публічно рекламують себе для прийому депози­тів і, відповідно, зобов'язані відповідати всім вимогам федерального банківського законодавства;

- компанії, що не приймають депозити, але виконують інші бан­ківські операції.

Характерною рисою швейцарської банківської системи є надзви­чайно високий ступінь контролю за діяльністю банків та інвестицій­них компаній.

На цьому ґрунтується загальноприйняте у світовій практиці ставлення до швейцарських банків як еталона надійності.

Контроль за банками має триступеневу структуру і здійснюється Федеральною банківською комісією, Національним банком і Швей­царською банківською асоціацією.

2.2. Центральні банки в зарубіжних країнах

Світова система центральних банків у їхньому сучасному вигляді створена відносно недавно. До середини XVIII ст. комерційні і центральні банки не розрізнялися. Усі банки виконували функції комерційних та емісійних. У створенні емісійних банків ще не було гострої потреби, бо банкноти у грошовому обігу відігравали незначну роль. З розвитком кредитної системи відбувається процес централізації банкнотної емісії в окремих великих комерційних банках. При цьому монопольне право на випуск грошових знаків (банкнот) поступово закріплюється лише за одним банком. Такий банк у різні часи називався по різному. Спочатку — емісійним або національним, а згодом — центральним, що відповідало його керівній ролі у кредитній системі тієї чи іншої країни.

Уперше у світовій практиці центральний банк було створено у Швеції (Риксбанк) у 1668 р. Дещо пізніше, у 1694 p., засновано Банк Англії. Проте на той час центральні банки ще не мали виключного права на емісію грошових знаків. їхні функції відрізнялися від функцій сучасних центральних банків. Так, призначенням Банку Англії спочатку було фінансувати торгівлю і промисловість, Банку Нідерландів — внутрішню і зовнішню торгівлю. Центральні банки сучасного типу виникли лише в XIX ст. Нині майже в усіх країнах світу функціонують центральні банки. Однак між ними є суттєві відмінності, які пояснюються особливостями політичного та фінансово-економічного розвитку окремих країн.

Історичне виникнення центральних банків переслідувало відмінні від сучасних цілі, що обумовлювалось як іншими уявленнями про можливості держави, так і конкретно-історичними особливостями еволюції грошей та банківництва.

Центральний банк — це банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

Дворівнева структура сучасної банківської системи передбачає взаємодію центрального банку, який забезпечує стабільність грошово­го обігу, та комерційних банків, які безпосередньо здійснюють ком­плекс розрахунків між клієнтами, а також депозитні та кредитні опе­рації.

Етапи формування дворівневої банківської системи:

розмежуван­ня функцій (XVII ст.),

централізація банкнотної емісії,

монопольне право центрального банку на випуск монет (перша половина XX ст.).

У XVII-XVIII ст. не було чіткого розмежування функцій банків і перш за все монополії на емісію банкнот. Комерційними банками ак­тивно випускалися платіжні засоби, практично безконтрольно розши­рювалася грошова маса, витісняючи з обороту повноцінні монети. Крім того, зловживання окремих банків час від часу призводило до неможливості обміну їхніх банкнот на золото, тобто до банкрутства і дестабілізації економіки.

Держава зіткнулася з необхідністю зменшити кількість банків, які мають право на випуск банкнот. Крім того, виникла потреба контро­лювати їх надійність, величину активів, тобто розпочався процес централізації банкнотної емісії, який завершився закріпленням моно­польного права на випуск монет за одним банком. Централізація гро­шової емісії призвела до утворення центральних емісійних банків. У Європі цей процес завершився у першій половині ХХ ст.

Існують два шляхи становлення центральних банків:

• еволюційний - поступове закріплення за банком монопольної емісії банкнот (Банк Англії, Банк Голландії, Банк Франції);

• директивний - рішення держави про створення центрального емі­сійного банку з функціями регулювання діяльності комерційних банків і грошово-кредитного регулювання (Федеральна резервна система США, Резервний банк Австралії, Національний банк України).

Центральний банк виконує функції державного органу і забез­печує:

• захист та стабільність національної валюти;

• розвиток та зміцнення банківської системи;

• ефективне та безперебійне функціонування платіжної системи.

Основні сфери діяльності центрального банку:

1) емісія грошей і підтримка стабільності національної валюти;

2) реалізація грошово-кредитної політики країни;

3) забезпечення ресурсами комерційних банків (кредитор останньої інстанції);

4) нагляд і регулювання банківської діяльності (гарант стабільності);

5) підтримка курсу національної валюти на міжнародному валютно­му ринку (валютний центр);

6) виконання фінансових доручень уряду (банк уряду).

Форми та методи регулювання банківської діяльності та грошово-кредитної сфери:

• ліцензування;

• норми пруденційного нагляду за діяльністю банківських установ;

• операції центральних банків на грошово-кредитному ринку;

• уніфікація системи розрахунків.

Процес створення центральних банків (ЦБ) тісно пов’язаний з процесом демонетизації золота і переходом від грошової системи золотомонетного стандарту до системи обігу кредитно-паперових грошей.

Створення центральних банків відбувається двома шляхами: еволюційним (становлення центрального банку відбувається протягом тривалого часу шляхом поступового закріплення за ним монопольної банкнотної емісії) та директивним (створення центрального банку відбувається за рішенням держави на основі спеціального закону, який надає особливого статусу новоствореному банку з моменту його заснування). Орган державного регулювання і нагляду; Орган монетарного та валютного регулювання економіки

У формуванні органів управління центрального банку головну роль відіграє держава. За формою власності центральні банки можуть бути: державними, акціонерними, змішаними.

Виникнення перших центральних банків:

1668 р. – ЦБ Швеції; 1694 р. – ЦБ Англії; 1816 р. – ЦБ Норвегії; 1860 р. – ЦБ Росії;

1875 р. – ЦБ Німеччини; 1880 р. – ЦБ Франції; 1893 р. – ЦБ Італії.

Моделі взаємовідносин і взаємозв’язків між центральними банками та існуючими гілками влади:

- Перша - Центральний банк виступає агентом уряду (міністерства фінансів) і провідником його грошово-кредитної політики;

- Друга - Центральний банк є незалежним від уряду, що забезпечує йому самостійність у грошово-кредитній політиці без впливу з боку урядових органів.

Функції центральних банків: Емісійний центр держави; Банк уряду; Орган державного регулювання і нагляду; Орган монетарного та валютного регулювання економіки.

Усі функції, які виконують центральні банки, можна поділити на регулюючі, контрольні та обслуговуючі.

Дата добавления: 2014-11-29