Інтерфейс табличного процесора 1 страница

Що таке електронна таблиця

Електронна таблиця -комп'ютерний еквівалент звичайної таблиці, у клітках (осередках) якої записані дані різних типів: тексти, дати, формули, числа.

Результат обчислення формули в клітці є зображенням цієї клітки. Числові дані і дати можуть розглядатися як окремий випадок формул. Для керування електронною таблицею використовується спеціальний комплекс програм - табличний процесор.

Головне достоїнство електронної таблиці - це можливість миттєвого перерахування всіх даних, зв'язаних формульними залежностями при зміні значення будь-якого операнда.

Рядка, стовпці, осередки і їхні адреси

Робоча область електронної таблиці складається з рядків і стовпців, що мають свої імена. Імена рядків - це їхнього номера. Нумерація рядків починається з 1і закінчується максимальним числом, установленим для даної програми. Імена стовпців - це букви латинського алфавіту спочатку від А до Z, потім від АА до AZ, ВА до BZ і т.д..

Максимальна кількість рядків і стовпців визначається особливостями використовуваної програми й обсягом пам'яті комп'ютера, Сучасні програми дають можливість створювати електронні таблиці, що містять більш 1 млн. осередків, хоча для практичних цілей у більшості випадків цього не потрібно.

Перетинання рядка і стовпця утворить осередок таблиці, що має своя унікальна адреса. Для вказівки адрес осередків у формулах використовуються посилання (наприклад, А2 чи З4).

Осередок - область, обумовлений перетинанням стовпця і рядка електронної таблиці.

Адреса осередку - визначається назвою (номером) стовпця і номером рядка.

Посилання - спосіб (формат) вказівки адреси осередку.

Указівка блоку осередків

В електронній таблиці існує поняття блоку (діапазону) осередків, що також має свою унікальну адресу. Як блок осередків може розглядатися чи рядок частина рядка, чи стовпець частина стовпця, а також прямокутник, що складається з декількох рядків і чи стовпців їхніх частин (мал. 14.1). Адреса блоку осередків задається вказівкою посилань першої й останній його осередків, між якими, наприклад, ставиться розділовий символ - двокрапка <:> чи дві крапки підряд <.. >.

Приклад 14.1.

Адреса осередку, утвореної на перетинанні стовпця G і рядка 3, буде виражатися посиланням G3.

Адреса блоку, утвореного у виді частини рядка 1, буде А1..Н1.

Адреса блоку, утворена у виді стовпця B, буде В1..У10.

Адреса блоку, утворена у виді прямокутника, буде D4..F5.

Кожна команда електронної таблиці вимагає вказівки блоку (діапазону) осередків, у відношенні яких вона повинна бути виконана.

Блок використовуваних осередків може бути зазначений двома шляхами: або безпосереднім набором із клавіатури початкової і кінцевої адрес осередків, що формують діапазон, або виділенням відповідної частини таблиці за допомогою клавіш керування курсором. Зручніше задавати діапазон виділенням осередків.

Типовими установками, прийнятими за замовчуванням на рівні всіх осередків таблиці, є: ширина осередку в 9 розрядів, ліве вирівнювання для символьних даних і основний формат для цифрових даних з вирівнюванням вправо.

Блок осередків - група послідовних осередків. Блок осередків може складатися з одного осередку, рядка (чи її частини), стовпця (чи його частини), а також послідовності чи рядків стовпців (чи їхніх частин).

Типова структура інтерфейсу

Як видно на мал. 14.1, при роботі з електронною таблицею на екран виводяться робоче поле таблиці і панель керування. Панель керування звичайно включає: Головне меню, допоміжну область керування, рядок введення і рядок підказки. Розташування цих областей на екрані може бути довільним і залежить від особливостей конкретного табличного процесора.

Рядок головного меню містить імена меню основних режимів програми. Вибравши один з них, користувач одержує доступ до спадаючого меню, що містить перелік вхідних у нього команд. Після вибору деяких команд спадаючого меню з'являються додаткові підменю.

Рис. 14.1. Вид електронної таблиці на екрані

Допоміжна область керування включає:

• рядок стану;

• панелі інструментів;

• вертикальну і горизонтальну лінійки прокручування.

У рядку стану (статусному рядку) користувач знайде зведення про поточний режимі роботи програми, імені файлу поточної електронної таблиці, номері поточного вікна і т.п. Панель інструментів (піктографічне меню) містить визначена кількість кнопок (піктограм), призначених для швидкої активізації виконання визначених команд меню і функцій програми. Щоб викликати на екран ті області таблиці, що на ньому в даний момент не відображені, використовуються вертикальна і горизонтальна лінійки прокручування. Бігунки (движки) лінійок прокручування показують відносну позицію активного осередку в таблиці і використовуються для швидкого переміщення по ній. У деяких табличних процесорах на екрані утворяться спеціальні зони швидкого виклику. При щиглику миші в такій зоні викликається відповідна функція. Наприклад, при щиглику миші на координатній лінійці викликається діалог завдання параметрів сторінки.

Рядок уведення відображає дані, що вводяться в осередок. У ній користувач може чи переглядати редагувати вміст поточної осередку. Особливість рядка введення - можливість бачити формулу, що міститься в поточній осередку, чи функцію, a не її результат. Рядок уведення зручно використовувати для чи перегляду редагування текстових даних.

Рядок підказки призначений для видачі повідомлень користувачу щодо його можливих дій у даний момент.

Приведена структура інтерфейсу є типової для табличних процесорів, призначених для роботи в середовищі Wіndows. Для табличних процесорів, що працюють у DOS, найчастіше відсутні командні кнопки панелей інструментів і лінійки прокручування.

Робоче поле - простір електронної таблиці, що складає з осередків, назв стовпців і рядків.

Панель керування - частина екрана, що дає користувачу інформацію про активний осередок і її вміст, меню і режимі роботи.

Поточна осередок і екран

Поточної (активної) називається осередок електронної таблиці, у якій у даний момент знаходиться курсор. Адреса і вміст поточної осередку виводяться в рядку введення електронної таблиці. Переміщення курсору як по рядку введення, так і по екрані здійснюється за допомогою клавіш руху курсору.

Можливості екрана монітора не дозволяють показати всю електронну таблицю. Ми можемо розглядати різні частини електронної таблиці, переміщаючи по ній за допомогою клавіш керування курсором. При такім переміщенні по таблиці нові рядки (стовпці) автоматично з'являються на екрані замість тих, від яких ми ідемо. Частина електронної таблиці, що ми бачимо на екрані монітора, називається поточним (активним) екраном.

Вікно, робоча книга, лист

Основні об'єкти обробки інформації - електронні таблиці - розміщаються табличним процесором у самостійних вікнах, і чи відкриття закриття цих таблиць є, по суті, чи відкриття закриття вікон, у яких вони розміщені. Табличний процесор дає можливість відкривати одночасна безліч вікон, організувати тим самим "многооконный режим" роботи. Існують спеціальні команди, що дозволяють змінювати взаємне розташування і розміри вікон на екрані. Вікна, що у даний момент ми бачимо на екрані, називаються поточними (активними).

Робоча книга являє собою документ, що містить кілька аркушів, а які можуть входити таблиці, чи діаграми макроси. Ви можете створити книгу для спільного збереження в пам'яті цікавлячих вас аркушів і вказати, яке кількість аркушів вона повинна містити. Всі аркуші робочої книги зберігаються в одному файлі. Помітимо, що, термін "робоча книга" не є стандартним. Так, наприклад, табличний процесор Framework замість нього використовує поняття Frame (рамка).

ДАНІ, ЗБЕРЕЖЕНІ В ОСЕРЕДКАХ ЕЛЕКТРОННОЇ ТАБЛИЦІ

Типи вхідних даних

У кожен осередок користувач може ввести дані одного з наступних можливих видів: символьні, числові, формули і функції, а також дати.

Символьні (текстові) дані мають описовий характер. Вони можуть містити в собі алфавітні, числові і спеціальні символи. У якості їхнього першого символу часто використовується апостроф, а іноді - чи лапки пробіл.

Приклад 14.2. Символьні дані:

Відомість по нарахуванню премії 'Група N142

Числові дані не можуть містити алфавітних і спеціальних символів, оскільки з ними виробляються математичні операції. Єдиними виключеннями є десяткова крапка (кома) і знак числа, що коштує перед ним.

Приклад 14.3. Числові дані:

100 -135

123.32. 435

Формули. Видиме на екрані вміст осередку, можливо, - результат обчислень, зроблених по наявної, але не видимої в ній формулі. Формула може включати ряд арифметичних, логічних і інших дій, вироблених з даними з інших осередків.

Приклад 14.4. Припустимо, що в осередку знаходиться формула +У5 + (З5 + 2 * Е5) / 4. У звичайному режимі відображення таблиці на екрані ви побачите не формулу, а результат обчислень по ній над числами, що містяться в осередках У5, З5 і Е5.

Функції. Функція являє собою програму з унікальним ім'ям, для якої користувач повинний задати конкретні значення аргументів функції, що коштують у дужках після її імені. Функцію (так само, як і число) можна вважати часткою случаємо формули. Розрізняють статистичні, логічні, фінансові й інші функції.

Приклад 14.5. Осередок містить функцію обчислення середнього арифметичного значення безлічі чисел, що знаходяться в осередках У4, У5, У6, У8. у наступному виді:

@AVG (У4.. У6, У8).

Дати. Особливим типом вхідних даних є дати. Цей тип даних забезпечує виконання таких функцій, як додавання до дати числа (перерахування дати вперед та назад) чи обчислення різниці двох дат (тривалості періоду). Дати мають внутрішній (наприклад, дата може виражатися кількістю днів від початку 1900 чи року порядковим номером дня по Юліанському календарі) і зовнішній формат. Зовнішній формат використовується для введення і відображення дат. Найбільш уживані наступні типи зовнішніх форматів дат:

- ДД-МММ-ГГ (04-янв-95);

- МММ-ДД-ГГ (Янв-04-95);

- ДЦ-МММ (04-янв);

- МММ-ГГ (Янв-95).

Увага! Тип вхідних даних, що містяться в кожнім осередку, визначається першим символом, що повинний трактуватися не як частина даних, а як команда переключення режиму:

якщо в осередку містяться числа, те перший їхній символ є або цифрою, або десятковою крапкою, або знаком числа (чиплюсом мінусом); якщо в осередку міститься формула, те перший її символ повинний бути обраний певним чином у відповідності зі специфікою конкретного табличного процесора. Для цього часто використовуються ліва кругла дужка, знак числа (чиплюс мінус), знак рівності і т.п.;

осередок, що містить функцію, завжди використовує в якості першого спеціальний символ @;

якщо осередок містить символьні дані, її першим символом може бути одинарна (апостроф) чи подвійні лапки, а також пробіл.

Форматування числових даних в осередках

Ви можете використовувати різні формати представлення числових даних у рамках однієї і тієї ж електронної таблиці. За замовчуванням числа розташовуються в клітці, вирівнюючи по правому краї. У деяких електронних таблицях передбачена зміна цього правила. Розглянемо найбільш розповсюджені формати представлення числових даних.

Основний формат використовується за замовчуванням, забезпечуючи запис числових даних в осередках у тім же виді, як вони чи вводяться обчислюються.

Формат з фіксованою кількістю десяткових знаків забезпечує представлення чисел в осередках із заданою точністю, обумовленої встановленим користувачем кількістю десяткових знаків після коми (десяткової крапки). Наприклад, якщо встановлений режим форматування, що включає два десяткових знаки, то число, що вводиться в осередок, 12345 буде записано як 12345,00, а число 0.12345 - як.12.

Процентний формат забезпечує представлення введених даних у формі відсотків зі знаком % (відповідно до встановленої кількості десяткових знаків). Наприклад, якщо встановлена точність в один десятковий знак, то при введенні 0.123 на екрані з'явиться 12.3%, а при введенні 123 - 12300.0%.

Грошовий формат забезпечує таке представлення чисел, де кожні три розряди розділені коми. При цьому користувачем може бути установлена визначена точність представлення (з округленням до цілого чи числа в два десяткових знаки). Наприклад, уведене число 12345 буде записано в осередку як 12,345 (з округленням до цілого числа) і 12,345-00 (з точністю до двох десяткових знаків).

Науковий формат, використовуваний для представлення дуже великих чи дуже маленьких чисел, забезпечує представлення чисел, що вводяться, у виді двох компонентів:

- мантиси, що має один десятковий розряд ліворуч від десяткової крапки, і якогось (обумовленого точністю, заданої користувачем) кількості десяткових знаків праворуч від її;

- порядку числа.

Приклад 14.6. Уведене число 12345 буде записано в осередку як 1.2345Е +04 (якщо встановлена точність складає 4 розряди) і як 1.23Е +04 (при точності в 2 розряди). Число.0000012 у науковому форматі буде мати вид 1.2Е-06.

Форматування символьних даних в осередках

За замовчуванням символьні дані вирівнюються по лівому краї осередку. Ви можете змінити формат представлення символьних даних в електронній таблиці. Для цього існують наступні можливості.

Вирівнювання до лівого краю осередку розташовує перший символ даних, що уводяться вами, у крайній лівій позиції осередку. Для багатьох програм цей режим використовується за замовчуванням як основний.

Вирівнювання до правого краю осередку розташовує останній символ даних, що вводяться в осередок, у її крайній правій позиції.

Вирівнювання по центрі осередку розташовує вводимые дан по центрі осередку.

Форматування даних - вибір форми представлення числових чи символьних даних в осередку.

Зміна ширини стовпчика

Відображення числових даних залежить не тільки від обраного формату, але також і від ширини стовпчика (осередку), у якій ці дані розташовуються. Ширина стовпчика при текстовому режимі екрана встановлюється в знаках, а при графічному режимі екрана - у незалежних одиницях. Кількість знаків в осередку залежить від її ширини, кегля, гарнітури, а також від конкретного тексту. Так, наприклад, не складає проблеми розташувати число 12345 у форматі з коми без дробової частини в осередку шириною в 9 знаків. Однак ви не зможете його розташувати там у грошовому форматі з двома десятковими знаками, оскільки число $12,345.00 займає 10 розрядів, перевищуючи тим самим ширину осередку. У даному випадку необхідно змінити використовуваний формат представлення числа або збільшити ширину стовпчика.

Увага! Якщо ширина числа, що вводиться, перевищує ширину осередку (стовпчика), осередок заповнюється зірочками, що сигналізують про те, що ширина осередку недостатня для відображення даних.

Формули

Обчислення в таблицях виробляються за допомогою формул. Результат обчислення міститься в осередок, у якій знаходиться формула.

Формула починається зі знака чи плюс лівої круглої дужки і являє собою сукупність математичних операторів, чисел, посилань і функцій.

При обчисленнях за допомогою формул дотримується прийнятий у математику порядок виконання арифметичних операцій.

Формули складаються з операторів і операндов, розташованих у визначеному порядку. У якості операндов використовуються дані, а також посилання окремих чи осередків блоків осередків. Оператори у формулах позначають дії, вироблені з операндами. У залежності від використовуваних операторів розрізняють арифметичні (алгебраїчні) і логічні формули.

В арифметичних формулах використовуються наступні оператори арифметичних дій:

+ додавання,

- вирахування,

* множення,

/ розподіл,

^ зведення в ступінь.

Кожна формула в електронній таблиці містить трохи арифметичних дій з її компонентами. Установлено послідовність виконання арифметичних операцій. Спочатку виконується зведення в ступінь, потім - множення і розподіл і тільки після цього - вирахування і додавання. Якщо ви вибираєте між операціями одного рівня (наприклад, між множенням і розподілом), то варто виконувати їх ліворуч праворуч. Нормальний порядок виконання операцій змінюють уведенням дужок. Операції в дужках виконуються першими.

Арифметичні формули можуть також містити оператори порівняння: дорівнює (=), не дорівнює (< >), більше (>), менше (<), не більш (<=), не менш (>=). Результатом обчислення арифметичної формули є число.

Логічні формули можуть містити зазначені оператори порівняння, а також спеціальні логічні оператори:

#NOT# - логічне заперечення "НЕ",

#AND# - логічне "И",

#OR# - логічне "ЧИ".

Логічні формули визначають, вираження щире чи ложно. Щирим вираженням привласнюється чисельна величина 1, а помилковим - 0. Таким чином, обчислення логічної формули закінчується одержанням оцінки "Істинно" (1) чи "Ложно" (0).

Приклад 14.7. Приведемо кілька прикладів обчислення арифметичних і логічних формул по наступним даним:

	A	B	C
	Формула	Результат	Объяснение
	=А1+В1*3		Содержимое ячейки В1 умножается на 3, и результат складывается с содержимым ячейки А1. (Умножение выполняется первым).
	=А2-В3+С2	-3	Содержимое ячейки В3 вычитается из содержимого ячейки А2, а затем к результату добавляется содержимое ячейки С2. (Сложение и вычитание как действия одного уровня выполняются слева направо).
	=В2/(С1*А2)		Содержимое ячейки С1 умножается на содержимое А2, и затем содержимое ячейки В2 делится на полученный результат. (Любые действия в скобках выполняются первыми).
	=В1^С1-В2/А3		Содержимое ячейки В1 возводится в степень, определяемую содержимым ячейки С1, затем определяется частное от деления содержимого ячейки В2 на содержимое ячейки А3. Полученное частное вычитается из первого результата. (Возведение в степень выполняется первым, затем выполняется деление и только потом - вычитание).
	=А1>0#OR#C3>0		Поскольку содержимое ячеек А1 (3>0) и С3 (6>0) представляет собой положительные числа, всему выражению присваивается численная величина 1 ('Истинно').

За замовчуванням електронна таблиця обчислює формули при їхньому введенні, перераховує їх повторно при кожній зміні вхідних у них вихідної даних, формули можуть включати функції.

Функції

Під ф у н к ц и е й розуміють залежність однієї перемінної (у) від однієї (х) чи декількох перемінних (х1, х2,..., xn). Причому кожному набору значень перемінних х1, х2,..., xn буде відповідати єдине значення визначеного типу залежної перемінний y. Функції вводять у таблицю в складі формул або окремо. В електронних таблицях можуть бути представлені наступні види функцій:

математичні;

статистичні;

текстові;

логічні;

фінансові;

функції дати і часу й ін.

Математичні функції виконують різні математичні операції, наприклад, обчислення логарифмів, тригонометричних функцій, перетворення радіан у градуси і т.п..

Статистичні функції виконують операції по обчисленню параметрів випадкових чи величин їхніх розподілів, представлених безліччю чисел, наприклад, стандартного відхилення, середнього значення, медіани і т.п..

Текстові функції виконують операції над текстовими чи рядками послідовністю символів, обчислюючи довжину рядка, перетворюючи заголовні букви в рядкові і т.п.

Логічні функції використовуються для побудови логічних виражень, результат яких залежить від істинності умови, що перевіряється.

Фінансові функції використовуються в складних фінансових розрахунках, наприклад визначення норми дисконту, розміру щомісячних виплат для погашення кредиту, визначення амортизаційних відрахувань і ін.

Усі функції мають однаковий формат запису і включають ім'я функції і перелік аргументів, що знаходиться в круглих дужках, розділених комами. Приведемо приклади найбільше що часто зустрічаються функцій.

Приклад 14.8. SUM(Список) - статистична функція визначення суми всіх числових значень у Списку. Список може складатися з адрес осередків і блоків, а також числових значень.

SUM(B5..E5)

SUM(A3..E3, 230)

AVERAGE(Список) - статистична функція визначення середнього арифметичного значення всіх перерахованих у Списку величин.

AVERAGE(5, 20, 10, 5)

AVERAGE(B10..B13, B17)

МАХ(Список) - статистична функція, результатом якої є максимальне значення в зазначеному Списку.

МАХ(У3..У8,А3.,А6)

ІF(Умова, Істинно, Ложно) - логічна функція, що перевіряє на істинність задана логічна умова. Якщо умова виконується, то результатом функції є значення аргументу "Істинно". Якщо умова не виконується, то результатом функції стає значення аргументу "Ложно".

ІF(B4<100, 100, 200)

- якщо осередок У4 містить число менше 100, то функції привласнюється значення 100, якщо ж ця умова не виконується (тобто вміст осередку В4 чи більше дорівнює 100), функції привласнюється значення 200.

АВТОМАТИЧНА ЗМІНА ВІДНОСНИХ ПОСИЛАНЬ ПРИ КОПІЮВАННІ І ПЕРЕМІЩЕННІ ФОРМУЛ

Буфер проміжного збереження

Важливою особливістю багатьох електронних таблиць є буфер проміжного збереження. Буфер використовується при виконанні команд копіювання і переміщення для тимчасового збереження копируемых чи переміщуваних даних, після якого вони направляються по новій адресі. При видаленні даних вони також містяться в буфер. Уміст буфера зберігається доти, поки в нього не буде записана нова порція даних.

Буфер проміжного збереження - це область оперативної пам'яті, надана в розпорядження користувача, за допомогою якої він може перенести дані з однієї частини таблиці в іншу, з одного вікна (таблиці) в інше чи з одного додатка Wіndows в інше.

Відносна й абсолютна адресація

При чи копіюванні переміщенні формули в інше місце таблиці необхідно організувати керування формуванням адрес вихідних даних. Тому в електронній таблиці при написанні формул поряд із уведеним раніше поняттям посилання використовуються поняття відносного й абсолютного посилань.

Абсолютне посилання - це що не змінюється при копіюванні і переміщенні формули адреса осередку, що містить вихідне дане (операнд).

Для вказівки абсолютної адресації вводиться символ $. Розрізняють два типи абсолютного посилання: повна і часткова.

Повне абсолютне посилання вказується, якщо при чи копіюванні переміщенні адреса клітки, що містить вихідне дане, не міняється. Для цей символ $ ставиться перед найменуванням стовпця і номером рядка.

Приклад 14.9. $B$5; $D$12 - повні абсолютні посилання.

Часткове абсолютне посилання вказується, якщо при копіюванні і переміщенні не міняється номер чи рядка найменування стовпця. При цьому символ $ у першому випадку ставиться перед номером рядка, а в другому - перед найменуванням стовпця.

Приклад 14.10. У$5, D$12 - часткове абсолютне посилання, не міняється номер рядка; $B5, $D12 - часткове абсолютне посилання, не міняється найменування стовпця.

Відносне посилання - це змінюється при копіюванні і переміщенні формули адреса осередку, що містить вихідне дане (операнд). Зміна адреси відбувається за правилом відносної орієнтації клітки з вихідною формулою і кліток з операндами.

Форма написання відносного посилання збігається зі звичайним записом.

Правило відносної орієнтації клітки

Формула, де в якості операндов використовуються посилання осередків, сприймається системою як шаблон, а посилання осередків у такому шаблоні - як засіб указівки на місце розташування осередків з операндами щодо осередку з формулою.

Розглянемо правило відносної орієнтації клітки на прикладі.

Приклад 14.11. Клітка з посиланням З2 містить формулу-шаблон додавання двох чисел, що знаходяться в осередках A1 і В4. Ці посилання є відносними і відбивають ситуацію взаємного розташування вихідних даних в осередках A1 і В4 і результати обчислення по формулі в осередку З2. За правилом відносної орієнтації кліток посилання вихідних даних сприймаються системою не самі по собі, а так, як вони розташовані щодо клітки З2:

посилання A1 указує на клітку, що смешена щодо клітки З2 на одну клітку нагору і на двох кліток уліво;

посилання В4 указує на клітку, що смешена щодо клітки З2 на двох кліток вниз і одну клітку вліво.

Копіювання формул

Іншою особливістю електронних таблиць є можливість автоматичної зміни посилань при копіюванні і переміщенні формул.

Копіювання вмісту одного осередку (блоку осередків) в іншу (блок осередків) виробляється для спрощення введення однотипних даних і формул. При цьому здійснюється автоматичне настроювання відносних посилань операндов. Для заборони автоматичного настроювання адрес використовують абсолютні посилання осередків.

Вихідна формула, що підлягає чи копіюванню переміщенню, сприймається як деякий шаблон, де вказується місце розташування вхідних даних щодо місця розташування клітки з формулою.

Копируемую формулу назвемо формулою-оригіналом. Скопійовану формулу - формулою-копією. При копіюванні формул діє правило відносної орієнтації кліток. Тому після закінчення копіювання відносне розташування кліток, що містять формулу-копію і вихідні дані (заданими відносними посиланнями), залишається таким же, як у формулі-оригіналі. Пояснимо на прикладі.

Приклад 14.12. На мал. 14.2 ми бачимо результат копіювання формули, що міститься в осередку A3, при використанні відносних, цілком абсолютних і частково абсолютних посилань. При копіюванні формули з використанням відносних посилань відбувається їхнє автоматичне підстроювання (мал.14.2а). Результати копіювання з використанням абсолютних посилань зі знаком $ приведені на мал.14.2б. Як неважко помітити, застосування абсолютних посилань забороняє автоматичне настроювання адрес, і копируемая формула зберігає свій первісний вид. У приведеному на мал. 14.2у прикладі для заборони автоматичного підстроювання адрес використовуються змішані посилання.

Рис. 14.2. Копіювання формул: а - з відносними посиланнями;

б - з абсолютними посиланнями; у - з частково абсолютними посиланнями

Автоматична зміна посилань відбувається не тільки при копіюванні суб'єкта (тобто формул, що містять посилання), але і при переміщенні об'єкта (тобто осередку, на яку маються зсипання в інших місцях).

Переміщення формул

В електронній таблиці часто переміщають дані з одного осередку (діапазону осередків) в інший заданий осередок (блок осередків). Після переміщення даних вихідний осередок виявиться порожньою. Це головна відмінність переміщення від процесу копіювання, у якому копируемая осередок зберігає свої дані. Переміщення формул також зв'язано з автоматичним підстроюванням вхідних у неї адрес операндов. При переміщенні формул, так само як при їхньому копіюванні, діє правило відносної орієнтації кліток. Тому після переміщення відносне розташування кліток, що містять переміщену формулу і вихідні дані (заданими відносними адресами), зберігається таким же, як у формулі-оригіналі.

Приклад 14.13. На мал. 14.3а ми бачимо переміщення вмісту окремого осередку A3 в осередок З3. У цьому випадку уміст вихідного осередку, не змінюючись, переміщається в осередок призначення, а вихідний осередок залишається порожній. Рис. 14.3б ілюструє випадок переміщення вмісту трьох осередків Al, A2 і A3. При цьому осередки взаємозалежні - уміст третього осередку містить у собі вміст перших двох. Після переміщення ми бачимо, що в результаті автоматичного підстроювання посилань содержащаяся в осередку A3 формула змінився, щоб відбити, що відбулися в електронній таблиці зміни (тепер компоненти содержащейся в осередку З3 суми знаходяться в інших осередках). Так само як і в попередньому випадку, діапазон вихідних осередків після виконання операції переміщення спорожнів.

На мал. 14.3у ми бачимо переміщення вмісту осередку A3 а осередок З3, коли адрес стерпного осередку входить в іншу формулу. Це випадок переміщення залежних осередків. Наприклад, мається додатковий осередок У1, уміст якої залежить від умісту переміщуваного осередку A3. У даному випадку вміст переміщуваного осередку не змінюється, але змінюється вміст залежного осередку В1 (хоча вона не переміщається). Автоматичне підстроювання адрес і в даному випадку відіб'ють зміни в електронній таблиці так, щоб результат формули, що міститься в осередку В1, не змінився.

Дата добавления: 2014-11-29