Соціологія управління

Питання до самоконтролю

1.Які основні підходи використовують при аналізі соціальної структури суспільства та її елементів?

2. Дайте визначення поняття «соціальна стратифікація».

3.Які історичні типи стратифікації вам відомі?

4.Назвіть об’єктивні основи соціальної нерівності.

5.Які ви знаєте види соціальної нерівності?

6.Які існують підходи до визначення чинників і критеріїв стратифікації?

7.Що таке статусна позиція, статусний набір?

8.Назвіть методи вивчення соціальної стратифікації.

9.У чому полягає сутність соціальної мобільності? Назвіть її види.

Соціологія управління як галузь соціології вивчає соціальні наслідки функціонування механізму цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси в суспільстві, а також соціальні відносини, які з цим зв’язані. Це стосується всіх сфер суспільного життя: економічної, політичної, релігійної, культурної тощо. Механізм управління забезпечує вироблення та застосування відповідних способів, методів і форм здійснення передбачуваних змін.

Соціальне управління як сфера соціальної діяльності виникла тоді, коли стала реальною потреба у спільній праці людей та координації їх дій. На початку XXI cт., коли суспільство як соціальна система постійно ускладнюється, проб­лема соціального управління, його організації, механізму, підвищення ефективності стає найважливішою, від її розв’язання багато в чому залежить майбутнє суспільства. Соціальне управління — найбільш складна діяльність з організації, регулювання і контролю економічної, соціальної, політичної і духовно-культурної сфер життєдіяльності суспільства, окремих соціальних спільностей і індивідів, його головна мета — забезпечення стабільного функціонування і ефективного розвитку соціальної системи.

Соціальне управління можна позначити як здатність суб’єкта впливати на об’єкт (суспільство або на його окремі елементи (індивіди, соціальні групи та ін.)) з метою стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

Необхідність соціального управління визначали практично всі соціологи, політики і філософи, але сутність його визначали по-різному. Наприклад, Карл Маркс розглядав соціальне управління насамперед якрегулювання відносин власності,без чого, на його погляд, неможливі соціальний прогрес і добробут людини. Макс Вебер, обґрунтовуючи раціональний тип організації, на якій базується сучасне виробництво, розкрив необхідність і сутність механізму контролю і стимулів у відносинах та діяльності індивідів і груп, що стали важливою методологічною основою концепції соціального управління. Подальший розвиток цієї концепції вітчизняними і зарубіжними соціологами забезпечує наукове пізнання, аналіз і використання механізму соціального управління.

Управління здійснює держава, її певні заклади та органи, однак у соціальному управлінні беруть активну участь організації громадянського суспільства: профспілки, органи самоврядування трудових колективів та ін. Соціальне управління з боку держави і з боку організацій громадянського суспільства має спільні складові, жодну з яких неможливо ігнорувати.

Основні складові соціального управління реалізуються в тому або іншому обсязі в малих, середніх, великих соціальних утвореннях, а також на державному рівні. Дуже важливо, щоб кожну складову реалізували освічені, грамотні, досвідчені фахівці, в іншому випадку соціальне управління стає неефективним.

Базові складові соціального управління можна виокремити наступним чином:

- Розробка та організація управлінських рішень;

- Збір, аналіз та використання інформації, застосування ефективних методів впливу на об’єкт соціального управління;

- Розвиток громадських (недержавних) механізмів соціального контролю;

- Планування соціального розвитку та контроль за їх втіленням у соціальні сфери.

Соціальне управління в будь-якому суспільстві виконує дуже важливі функції, які забезпечують життєдіяльність суспільства і кожного громадянина, їх розвиток, безпеку тощо.

Цей перелік функцій соціального управління, попри його неповноту, дає уявлення про його обсяг та різноманітність завдань.

Соціальне управління є одним з основ­них видів суспільної взаємодії, яке спрямовано, перш за все, на реалізацію наступних завдань:

— забезпечення реалізації потреб розвитку суспільства і його підсистем;

— формування критеріїв і показників соціального розвитку об’єкта;

— розробку і застосуванні методів розв’язання проблем, що вини­кають;

— досягнення запланованих параметрів у розвитку суспільства.

В соціальному управлінні можна виокреслити такі напрями:

— управління соціально-економічними процесами, що означає соціальний контроль за виконанням соціально-економічних програм, мотивацію економічної діяльності людей, регулювання економічної поведінки, ролі працівника в системі економічних відносин;

— управління соціально-політичними процесами, яке полягає у відтворенні змісту політики і способах її впровадження в життя;

— управління процесами сфери духовного життя, що виявляється у формі освіти й виховання, визначенні засобів та методів активного залучення людей до суспільного життя.

Соціальне управління здійснюється за допомогою регулювання відносин між окремими спільнотами людей згідно з головними завданнями розвитку суспільства. Визначення соціального змісту цих завдань, шляхів і засобів їх розв’язання є цільовою функцією соціального управління, яка полягає, насамперед, в усуненні суперечностей суспільного розвитку, гармонізації інтересів різних соціальних груп.

Систему соціального управління становлять:

— методи управління — планування, організація, контроль, облік, аналіз, стимулювання, виховання;

— засоби цілеспрямованого впливу на соціальні процеси — управ­лінські рішення, виробничі завдання, розпорядження, накази, прохання, норми, стимули, санкції;

— організаційна структура — внутрішня побудова системи, яка відбиває особливості розподілу та кооперації праці, технічні засоби збирання, збереження та передавання інформації, мотивацію тощо.

Ядром системи управління є люди — керівники, спеціалісти, допоміжний персонал і робітники. Система управління спрацьовує на всіх рівнях вияву соціальних процесів (суспільство, організація, особистість) задля використання організаційно-технічних, економічних і соціальних можливостей об’єк­та управління для розв’язання соціальних завдань.

Дата добавления: 2014-11-29