Організація перевезення сил і засобів матеріальних ресурсів ,необхідних для здійснення заходів реагування на НС

РОЗДІЛ ДРУГИЙ (транспортний профіль).

Л.4. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту(транспорту)

Автомобільний транспорт, маючи високу маневреність і велику живучість, найбільш повно відповідає вимогам безперервності перевезень при виконанні завдань ЦЗ, забезпечує перевезення людей і матеріальних засобів до місця призначення.

Автомобільний транспорт в інтересах ЦЗ використовується для виконання наступних заходів:

§ розосередження робітників і службовців у безпечну зону;

§ евакуація населення з великих міст і важливих об'єктів в приміську зону;

§ підвезення робочих змін на об'єкти, які продовжують виробничу діяльність у місті під час надзвичайної ситуації;

§ вивіз матеріальних цінностей та засобів з міст на приміські бази і склади;

§ перевезення формувань ЦЗ;

§ підвіз будівельних матеріалів для будівництва захисних споруд;

§ забезпечення медичної евакуації.

Крім того, виділення автотранспорту передбачається задля забезпечення виробничої діяльності підприємств, які продовжують роботу в місті, підтримки життєдіяльності міста (транспорт, комунальне господарство, підвіз продовольства і таке інше).

Для планування, організації і виконання автотранспортних перевезень ЦЗ при адміністраціях створюються автотранспортні служби (областей, міст, районів). При начальниках автотранспортних служб створюються технічні служби, які комплектуються з працівників установ, які входять до складу служби.

Основними завданнями автотранспортної служби є:

§ розробка планів перевезень автотранспортом по забезпеченню заходів ЦЗ і організація їх виконання;

§ створення невоєнізованих формувань служби;

§ забезпечення постійної готовності особового складу формувань служби для виконання масових перевезень в інтересах ЦЗ;

§ забезпечення взаємодії всіх транспортних і дорожніх підприємств незалежно від відомчого підпорядкування в інтересах ЦЗ;

§ організація захисту особового складу служби і формувань ЦЗ від наслідків надзвичайних ситуацій;

§ накопичення і обладнання автомобілів задля перевезень населення, вантажів, хворих і уражених;

§ планування і організація переміщення автогосподарств в приміську зону;

§ керівництво бойовою і спеціальною підготовкою особового складу служби і автогосподарства.

Силами і засобами автотранспортної служби є: автотранспортні господарства підприємств, організацій, установ, підприємств сільсько­го господарства незалежно від відомчого підпорядкування з особовим складом та технікою, яка не приписана до Збройних Сил.

Від забезпечення заходів ЦЗ автотранспорт міністерств, відомств, підприємств, промисловості, сільськогосподарських підприємств може звільнюватися тільки у виключних випадках рішенням відповідних ор­ганів влади.

Автогосподарства для виконання завдань ЦЗ використовуються у існуючій організаційно-виробничій системі.

З метою найбільш раціонального використання автотранспорту і забезпечення централізованого управління перевезеннями в автогосподарствах створюються автомобільні колони ЦЗ.

Автотранспорт автогосподарств, відомств і організацій, де по наявності машин не можна створити автоколони, зводиться в об'єднані автоколони або приписується до крупних автопідпризмств.

Автомобільні колони ЦЗ повинні комплектуватися по можливості однотипними автомобілями (однієї марки).

В залежності від призначення автоколони ЦЗ створюються двох видів:

§ колони для перевезення людей;

§ колони для перевезення вантажів.

Автоколони для перевезення людей у своєму складі мають три ланки для перевезення людей та ремонтну ланку.

Кожна ланка для перевезення людей має такий склад:

§ командир ланки-водій - 1 чол.;

§ водії - 6-9 чол.;

§ автомобілі - 7-9.

До складу ремонтної ланки входять: командир ланки-шофер, один ремонтник, один електрик та ремонтна майстерня.

Всього в автоколоні:

§ особового складу - 27-36 чол..;

§ автомобілів - 21-30;

§ ремонтний майстер - 1 чол.

Автоколони для перевезення вантажів створюються з однотипних автомобілів і складаються з трьох ланок для перевезення вантажів по 5 машин в ланці та ремонтної ланки.

2. Проведення заходів щодо запобігання і реагування на НС на транспортних засобах і комунікаціях.

Отримавши сигнал (розпорядження) на автомобільні перевезення, начальник ЦЗ діє згідно з розробленим планом ЦЗ, обстановки, що склалася та вказівок старших начальників.

Начальник штабу ЦЗ АТП уточнює плани, організовує збір і підготовку водіїв та рухомого складу, організовує формування автоколон та оформляє необхідні документи.

По готовності автоколон ставиться завдання на перевезення. Завдання на перевезення начальник автоколони отримує від начальника ЦЗ АТП, а в штабі ЦЗ АТП йому видають такі документи:

§ відомість складу автоколони та посвідчення начальника колони;

§ маршрутні листи та шляхові листи на автомобілі;

§ план-графік руху автоколони;

§ перепустку на автоколону або на кожний автомобіль;

§ сигнали оповіщення та управління.

Отримавши завдання, начальник автоколони організовує роботу в такій послідовності:

§ уточнює отримане завдання (порядок і строки його виконання, основні і запасні маршрути руху);

§ дає вказівку особовому складу на підготовку автомобілів та залучаємих до перевезень засобів матеріально-технічного та медичного забезпечення;

§ уточнює дані про обстановку в пунктах посадки (вантаження), висадки (розвантаження) та на маршрутах руху автоколони;

§ проводить огляд автоколони;

§ указує особовому складу місце та час побудови автоколони;

§ визначає порядок оповіщення за сигналами ЦЗ та управління колоною.

В установлений час начальник автоколони перевіряє стан автомобілів, їх оснащеність, обладнання для перевезення людей (вантажів), технічний стан, забезпеченість запасними частинами та засобами зне­заражування автомобілів. У водіїв перевіряє наявність засобів ін­дивідуального захисту, екіпірування, наявність документів.

Після особистої перевірки начальник автоколони докладає на­чальнику АТП про готовність автоколони до перевезень, вручає воді­ям шляхові листи та видає наказ на перевезення, в якому указує:

§ відомості про обстановку;

§ завдання автоколоні;

§ район посадки (вантаження), висадки (розвантаження);

§ маршрут руху;

§ час і порядок виходу на маршрут;

§ порядок побудови колони, швидкість руху та дистанції між автомо­білями в путі;

§ час та місце привалів і відпочинку;

§ завдання технічного замикання колони;

§ порядок та місце дозаправки автомобілів та харчування особового складу;

§ порядок подолання ділянок місцевості, заражених радіоактивними, хімічними речовинами та бактеріологічними засобами;

§ порядок медичного забезпечення;

§ заходи безпеки при посадці (вантаженні) та висадці (розвантаженні);

§ порядок подолання перешкод, підйомів, спусків, мостів, бродів, залізничних переїздів;

§ сигнали управління, оповіщення та дії по них.

Після видачі наказу начальник автоколони в призначений час виводить автоколону в район посадки (вантаження), розміщує її в пункті чекання, докладає начальнику ЗЕП або начальнику складу про прибуття автоколони під навантаження та представляє лист для відмітки про час прибуття.

Подача автомобілем з пунктів очікування до місць посадки (площадки навантаження) виконується за командою начальника автоколони. Посадкою людей (вантаження вантажів) керують відповідальні за перевезення особи зі складу ЗЕП або робітники складів. В період посадки людей на автомашини або вантаження матеріальних засобів начальник автоколони слідкує за виконанням правил посадки (вантаження), а також за виконанням заходів безпеки.

По закінченню посадки (розвантаження) начальник автоколони відмічає у відповідного начальника маршрутний лист та дає команду на будову колони для руху.

Для руху колони, як правило, будується в такому порядку:

головна машина начальника колони зі спостерігачем, хіміком-дозиметристом та радіостанцією; далі слідують автомашини з людьми або вантажем і завершується автоколона технічним замиканням.

Команда на початок руху подається установленим сигналом. Рух автоколони по маршруту відбувається у відповідності з витягом із графіка руху автомобільних колон АТП, який являє собою розклад руху автоколони по маршруту від початку до кінця виконання завдання.

Під час руху колони водії повинні суворо дотримуватися установлених швидкостей руху та дистанцій між машинами. Середня швидкість руху, як правило, установлюється така: вдень - 40 км/год, вночі - 25-30 км/год.

Дистанція між машинами в колоні, як правило, не повинна бути меншою за швидкість руху машини (їх числові значення). При подолан­ні зон радіоактивного зараження місцевості та інших надзвичайних си­туаціях дистанції між машинами збільшуються.

При наближенні до населений пунктів та проходженні їх швидкість руху установлює начальник автоколони. При русі на підйомах та спусках дистанції між машинами збільшуються на відстань, яка забезпечує безпеку руху. Через залізничні переїзди автоколона рухається зі швидкістю не більше 14-15 км/год, через мости з обмеженою вантажо­підйомністю автоколона може проходити тільки при умові, якщо вага автомобіля з вантажем не перевищує вантажопідйомність мосту.

При зупинці колони машини зупиняються на правій обочині або справа від дороги, дотримуючись порядку побудови колони, на дистанціях між машинами не менш як 10 м або дистанціях, установлених начальником автоколони.

Зупинка окремих машин не повинна затримувати рух колони. При вимушеній зупинці машина повинна ставитися на праву обочину або з'їжджати з дороги. Особистий склад ремонтної майстерні виконує технічну допомогу машині, що зупинилася, після цього вона продовжує рух за своїм маршрутом. Наздогнавши свою колону, водій не має права обгонити колону, що рухається. Своє місце в колоні він може зайняти лише на привалах або зупинках із дозволу начальника автоколони.

Добовий пробіг автоколони залежить від ряду причин, в тому числі, і від кількості водіїв. При одному водієві він може складати 250-300 км за добу.

При перевезеннях на відстань 250 км і більше через кожні 3-4 години руху призначаються зупинки тривалістю до 1 години для огляду, дозап­равки машин та відпочинку. В другій половині доби робиться зупинка для прийняття їжі тривалістю до 2-х годин. При перевезенні населен­ня привали призначаються через кожні 2-3 години руху на 20-30 хв.

Успішне виконання плану перевезень у великій мірі залежить від чіткого управління колоною при русі начальником автоколони.

Управління колоною на марші - це сукупність організаційних за­ходів і дій начальника автоколони з метою підтримання установленого порядку і режиму руху.

Управління включає в себе: подачу команд і сигналів та перевірку їх виконання; контроль за додержанням правил та порядку руху, за­безпеченням організованого перепуску колони через небезпечні та ре­гульовані місця; своєчасне оповіщення про небезпеку руху або загро­зу надзвичайної ситуації іншого характеру.

В колоні за сигналами начальника спостерігають старші машин та спостерігачі. Дії головного автомобіля, в якому знаходиться началь­ник колони, повинні повторюватися всіма автомобілями, що їдуть за ним.

Для управління автоколоною на марші (в процесі перевезень) вико­ристовуються:

§ сигнальні прилади автомобіля;

§ дії головної машини;

§ ручна, прапорцями та світлова сигналізація;

§ світлосигнальні прилади (бортові світлофори та комбіновані задні ліхтарі);

§ світлосигнальні засоби (ракети);

§ радіотехнічні засоби зв'язку.

Світлосигнальні прилади побудовані на принципі передачі комбінацій червоного, зеленого та жовтого кольорів. При цьому кількість можливих кольорових комбінацій може дорівнювати 20.

Таблиці сигналів повинні бути в кабіні кожного автомобіля в полі зору водія.

На бортових автомобілях колони повинні бути необхідні знаки з у казанням номера колони (нумерація колони єдина для міста та області).

Для своєчасного виконання перевезень із забезпеченням їх прихованості та безпеки в нічні години та в умовах обмеженої видимості можуть бути використані:

§ обладнання автомобіля світломаскуючими пристроями;

§ прилади нічного бачення;

§ зниження швидкості руху;

§ зменшення дистанції для забезпечення безпеки та необхідної види­мості автомобіля, що їде попереду.

Контроль за рухом автоколони здійснюється диспетчерським апаратом АТП. Крім того, за рухом автоколони слідкує служба регулюван­ня руху ДАІ.

Технічне забезпечення перевезень забезпечується своєчасним технічним обслуговуванням машин з допомогою ремонтних засобів технічного замикання автоколони та самих водіїв.

Технічне обслуговування автомобілів, що приймають участь в перевезеннях, у більшості випадків буде здійснюватися в польових умовах. Всі види техоглядів та щоденного обслуговування проводяться на мар­ші під час привалів, відпочинку та в період завантаження і розвантаження силами водія та технічного замикання. Невеликі несправності ліквіду­ються, в основному, на місці виходу автомобіля із ладу, більш складні в місцях привалів або на пунктах посадки (висадки).

Матеріальне забезпечення полягає в організації харчування та обігрівання у зимню пору особового складу автоколони в районах посадки (навантаження), висадки (розвантаження) або на великих привалах; забезпеченні ГЗМ, водою та необхідними запасними частинами.

Медичне забезпечення полягає в тому, що всьому складові водіїв видаються індивідуальні перев'язочні пакети, забезпечується медичне обслуговування особового складу автоколон в місцях посадки та висадки. Для надання допомоги в путі в кожну колону виділяється медпрацівник із набором медикаментів та перев'язочних засобів.

Перевезення, які здійснюються після виникнення надзвичайної ситуації, можуть здійснюватися в умовах масових пожеж, руйнування доріг і мостів, а може і радіоактивного або хімічного зараження місцевості. При всіх, навіть самих складних умовах, автоколона повинна ви­користовувати всі можливості для своєчасної доставки людей і ванта­жів у призначені пункти.

При русі автоколони по місцевості, охопленій пожежами, на особистий склад, техніку, людей та вантажів, які перевозяться, будуть діяти високі температури, задимленість та обмежена видимість. В умовах масових пожеж утворюються небезпечні ділянки доріг. В цих умовах необхідне проведення заходів протипожежного захисту людей та техні­ки (нанесення вогнезахисних речовин на автомобілі, спеціальна підго­товка водіїв).

Райони інтенсивного горіння автоколона повинна обходити, а в окремих випадках, проходити на підвищених швидкостях під захистом пожежних машин. При подоланні глибоких осередків пожежі найбільш небезпечними є кромки входу та виходу з них. Долання їх здійсню­ється під особливим контролем.

Якщо обхід і подолання кромки пожежі неможливі, колона чекає самоліквідації пожежі, яка здебільше наступає в населених пунктах з дерев’яними будівлями через 3-4 години, а з кам'яними - через 3-10 годин після виникнення пожежі. В зв'язку із підвищенням відносної вологості, зниженням температури і ослабленням вітру інтенсивність горіння через 18-20 годин знижується.

З метою захисту особового складу та матеріальних засобів від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів перевезення і вантажів, як правило, проводиться по зараженій місцевості. Але іноді може виникнути необхідність виконання перевезень в умовах радіоактивного і хімічного зараження місцевості. Перед подоланням ділянок радіоактивного і хімічного зараження з розпорядження начальника колони або за установленим сигналом особовий склад надягає за­соби індивідуального захисту.

Подолання зони радіоактивного зараження відбувається за маршрутом з найменшим рівнем радіації, на великих швидкостях і при збільшених дистанціях між автомашинами.

Перед початком руху необхідно підняти скло кабіни, жалюзі радіатора, відключити вентиляцію, перевірити підготовку пасажирів та укриття вантажів. При русі по зараженій ділянці не можна допускати зупинки колони. Об'їзд машини, що зупинилася, необхідно здійснювати з підвітряного боку.

Для підготовки колони до подолання ділянки зараження начальник колони в 30-40 м від покажчиків зараженої ділянки зупиняє колону на 8-10 хв., на протязі яких віддає розпорядження відносно порядку руху, а водії готують машини до руху по зараженій місцевості.

Контроль опромінення особового складу під час руху через уражену ділянку начальник колони здійснює згідно з показаннями індивідуальних дозиметрів, якими забезпечуються начальник колони і кожен водій.

Після подолання зараженої ділянки колоні необхідна зупинка на 15-20 хвилин для проведення часткової спеціальної обробки. Повна спеці­альна обробка проводиться за рішенням начальника ЦЗ АТП після виконання завдання. Ділянки хімічного зараження колони об'їжджають.

3.Підготовка обєктів транспортної інфраструктури до масових перевезень.

На основі завдань штабу ЦЗ міста (района) автотранспортна служба визначає кількість населення, що треба вивезти автотранспортом по кожному ЗЕП і ППЕ, кількість виділяємих автомобільних колон та кількість автомобілів у них, автогосподарства, що виділяють автомобільні колони, на які ЗЕП та ППЕ, для якого підприємства та в який час подаються автоколони, час їх відправлення та прибуття на місце висадки.

Вивіз населення планується безпосередньо в місця його примісь­кого розміщення.

Для виконання перевезень для розсредження та евакуації планується використання всіх автомобілів, на які покладене перевезення населення і, в першу чергу, автобусів, вантажних, бортових автомобілей і фургонів, обладнаних сидіннями, а також легкових автомобілей. В разі недостатньої кількості машин планується використання сідельних тягачів з напівпричіпами та самоскидів, які повинні мати пристрої проти самоперекидання кузовів.

Для евакуації медичних установ передбачається використання ав­тобусів та вантажних автомобілів з тентами.

Одладнання вантажних автомобілів, фургонів, сідельних тягачів напівпричепами та самоскидів для перевезення, посадки та висадки лю­дей виготовляється та накопичується в автогосподарствах, автомобілі яких залучаються до евакоперевезень.

Легкові автомобілі індивідуальних власників залучаються, як правило, для вивозу сімей власників. З цією метою вони прибувають на збірні пункти підприємств. Автомобілі зводяться в колони, забезпечу­ються перепустками визначенного зразка і виводяться на маршрути згідно із загальним планом автотранспортної служби.

Крім обладнання автотранспорта для перевезення населення необ­хідно також виконати спеціальну підготовку пунктів посадки (висадки). Пункт посадки людей на автомобілі повинен вибиратися близько сіл ЗЕП на вихідних магістралях із міста і забезпечувати одночасну по­садку на всі машини автомобільної колони.

Час на посадку (висадку) однієї автомобільної колони повинен складати 25-30 хвилин.

Для розсредження та евакуації населення використовується автотранспорт тих міст, з яких відбувається перевезення, при недос­татності транспорту рішенням начальника ЦЗ області залучаються автомобілі найближчих сільських районів.

Вивіз населення з проміжних пунктів евакуації планується ав­тотранспортом сільських районів. Після закінчення перевезень для розсредження та евакуації з цією метою може залучатися авто­транспорт великих міст. Вивіз населення від залізничних станцій та причалів висадки до місць розміщення здійснюється транспортом сіль­ських районів.

ВИСНОВКИ

Правильне і ефективне використання автомобільного транспорту для цілей ЦЗ може бути досягнуто тільки при наявності своєчасно розроблених, реальних планів перевезень як в місті (районі), так і в автогосподарствах.

Від керівників автогосподарства вимагається правильне розташовування транспортних сил і засобів для ефективного їх використання при виконанні завдань ЦЗ. При рішенні питань транспортного забезпечення необхідно передбачати гнучке маневрування і надійне управління роботою транспорту

Л.5.СПЕЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГОЗАХИСТУ (транспорту)

1.Види розвідки її завдання і способи ведення.

Види розвідки поділяються на радіаційну, хімічну та бактеріологічну.

Радіаційна розвідка призначена для виявлення і оцінки радіаційної обстановки.Для своєчасного визначення рівнів радіації організується і безперервно ведеться радіаційна розвідка та моніторинг,які проводяться на суші (наземна), на воді (річна, морська) і у повітрі (повітряна).

На об’єктах радіаційна розвідка ведеться формуваннями ЦЗ, які готуються службами протирадіаційного і протихімічного захисту (ПР і ПХЗ) об’єкта та формуваннями ЦЗ, які діють у відриві від своїх об’єктів.

До цих формувань належать:

- пости радіаційного і хімічного нагляду (спостереження)РХН;

- ланки і групи радіаційної і хімічної розвідки (РХР).

Пост РХН включає трьох осіб (начальника поста,розвідника-хіміка, розвідника-дозиметриста).На кожному об’єкті встановлюється один або декілька постів,в залежності від площі території об’єкта.Пост підпорядковується начальнику служби ПР і ПХЗ або начальнику штабу ЦЗ об’єкта (там де немає служби ПР і ПХЗ).

Пост розгортається поблизу штабу ЦЗ або пункту управління

(ПУ). В районі поста викладається коло з розміткою < Північ>, <Південь >, < Схід>, < Захід > і стрілками,які вказують напрямки на великі міста, розміщені на відстані від 25.км до 100км. Для особового складу поста будується перекрита щілина (бліндаж).

Пост забезпечується вимірювальними приладами,біноклем, секундомірами,захисними окулярами і ЗІЗ. У разі виявлення наявності отруйних речовин (ОР),або радіоактивних речовин (РР), розвідник подає сигнал < хімічна або радіаційна небезпека >,і начальник поста доповідає керівнику на ПУ.

На території об’єкта розвідка ведеться групами радіаційної і хімічної розвідки.

Група РХР складається з чотирьох осіб.Оснащується крім того,що було перелічено для поста,радіостанцією,автомобілем для пересування по території підприємства з метою її обстеження.

Розвідка ведеться за заданими маршрутами.Виміри робляться в місцях розміщення людей (цех,сховище,ПРУ і т. ін.)

Одержані штабом ЦЗ данні радіаційної розвідки обробляються і використовуються для виявлення радіаційної обстановки,результати якої наносяться на карту чи схему.

Виявлення радіаційної обстановки включає:

- збір даних про рівні радіації на місцевості (Р /год);

- приведення рівнів радіації до одного терміну;

- нанесення зон радіоактивного зараження на карту (схему).

Хімічна розвідка призначена для виявлення і оцінки хімічної обстановки.

Виявлення хімічної обстановки включає

- визначення глибини зони хімічного зараження (ЗХЗ) по кількості СДОР,швидкості вітру і його напрямку;

- визначення ширини ЗХЗ (по таблицям);

- визначення площі ЗХЗ (як S трикутника);- нанесення ЗХЗ на карту (схему).

Бактеріологічна розвідка призначена для виявлення і оцінки бактеріологічної обстановки.

- кордони зони бактеріологічного зараження (ЗБЗ) і осередка

бактеріологічного ураження (ОБЗ) визначаються протиепідемічними установами медслужбами,службами захисту тварин і рослин ЦЗ на основі повідомлень постів спостережень та санепідемстанцій.

2.Основні фактори,які впливають на стійку роботу об’єктів автотранспорту у НС.

Під стійкістю,або надійністю роботи підприємства розуміють здатність протистояти аваріям та стихійним лихам, випускати продукцію у запланованому об’ємі,а при пошкодженні інженерно - технічного комплексу (ІТК) і часткового порушення системи постачання та зв’язків по кооперуванню відновляти своє виробництво у максимально короткі терміни.

Стійкість роботи об’єктів автотранспорту залежить від комплексу факторів,що пов’язані з географічним розміщенням об’єкта,так і з особливостями технологічного процесу,системами управління,продукції тощо.

Велика кількість виробничих зв’язків,необхідність для виробництва чисельних комплектуючих,складний технологічний процес,особливо при використанні агресивних і отруйних речовин, та інші вказані нижче фактори знижують стійкість підприємства:

- район розміщення об’єкта;

- виробничі зв’язки;

- системи енергопостачання;

- внутрішнє планування та забудова території;

- система управління;

- технологічний процес;

- підготовленість до відновлення виробництва.

Підвищення стійкості роботи підприємства в умовах НС досягається:

- моніторингом зовнішніх та внутрішніх небезпечних факторів для підприємства;

- підвищенням надійності роботи та створенням дублюючих джерел енерго -,газо - та водопостачання, а також створенням запасів сировини,палива,комплектуючих деталей, обладнання і матеріалів;

- вдосконаленням технологічних процесів виробництва, забезпеченням автоматичного відключення при виході з ладу установок;

- забезпеченням співробітників підприємства ЗІЗ;

- підготовкою в заміській зоні баз для розміщення невиробничих підрозділів підприємства;

- постійною готовністю аварійно-рятувальних формувань до проведення РіНР;

- будівництвом та обладнанням ЗС на підприємствах для робітників і службовців та ПУ;

- проведенням організаційних та інженерно-технічних заходів щодо підготовки підприємства до режиму роботи у НС.

Дата добавления: 2014-11-29