Напрямки організації праці

Завдання і напрямки організації праці

Мета організації праці як управлінської діяльності - створення організаційних умов, необхідних для досягнення високої соціально-економічної результативності трудової діяльності. Реалізація даної мети забезпечується вирішенням наступних завдань.

Завдання організації праці:

Þ економічні, які полягають в створенні такої системи взаємозв'язків людини з засобами виробництва й один з одним, що забезпечує максимальну продуктивність праці, мінімальну собівартість виготовлення продукції, високу рентабельність виробництва. Такий взаємозв'язок забезпечується на основі вибору оптимальних варіантів поділу і кооперування праці, застосування передових прийомів і методів праці на робочих місцях, оптимальних систем їхнього обслуговування, встановлення обґрунтованих і напружених норм праці, створення комфортних умов праці;

Þ соціальні, які полягають у створенні умов для різнобічного і гармонійного розвитку особистості. Для цього необхідно внести елементи творчості в процес праці, постійно підвищувати кваліфікацію робітників, покращувати трудову дисципліну;

Þ психофізіологічні, які полягають у створенні сприятливих умов праці на робочих місцях, що забезпечують високу і стійку працездатність людини протягом тривалого періоду часу, збереження її здоров'я. Це стає можливим завдяки застосуванню при організації трудового процесу фізіологічно обґрунтованих режимів праці і відпочинку, оптимізації темпу робіт при встановленні працівникам міри праці, створенню на робочих місцях нормальних умов праці.

Вирішення психофізіологічних і соціальних задач створює умови для гуманізації праці, що представляє собою врахування людського фактора при організації праці. Під гуманізацією розуміють створення таких умов на підприємстві, що найбільшою мірою враховують психофізіологічні і соціальні потреби працівників. Гуманізація - найважливіша вимога організації праці, реалізувати яке досить складно. Для цього іноді необхідно поступитися принципом економічності.

Усі перераховані завдання вирішуються в комплексі, причому в зв'язку не тільки між собою, але і з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва і управління. Тільки такий підхід може забезпечити максимальну ефективність організації праці, напрямки якої, виходячи з перерахованих груп завдань, можна сформулювати в такий спосіб:

1) розробка раціональних форм поділу і кооперування праці заснованих на відокремленні частин виробничого процесу виходячи з їхніх технологічних особливостей, виконуваних функцій і кваліфікаційних вимог до робітників. Іншою стороною цієї діяльності є встановлення тісних зв'язків між різними групами працівників і окремих працівників у процесі їхньої спільної праці. Розділяючи працю, одночасно розробляють систему її кооперування;

2) оптимізація трудового процесу шляхом упровадження раціональних методів і прийомів праці передбачає побудову будь-якого трудового процесу на основі прийомів і методів праці, які забезпечують максимальну економію робочого часу при найменших витратах фізичної енергії й оптимальному темпі роботи;

Рис 2.2 Завдання і напрямки організації праці

3) організація та обслуговування робочих місць включає організацію РМ, організацію обслуговування РМ, атестацію і раціоналізацію РМ. О рганізація РМ передбачає забезпечення їх засобами виробництва, предметами праці, інструментом, пристосуваннями і оснащенням, засобами зв'язку, а також їхнє раціональне розміщення на робочій площадці й у робочій зоні, що сприяє застосуванню раціональних методів і прийомів праці і в кінцевому підсумку високої ефективності праці кожного працівника; обслуговування робочих місць передбачає пошук оптимальних варіантів взаємодії основних і допоміжних робітників, що дозволяє безперебійно постачати робочі місця сировиною, матеріалами, заготовками, послугами налагоджувального і ремонтного характеру, транспортним і господарським обслуговуванням і ін.; атестація і раціоналізація робочих місць, представляє собою періодичний облік, всебічну оцінку й атестацію робочих місць на предмет їхньої відповідності сучасним вимогам, а у випадку цієї невідповідності - розробку заходів щодо їхньої раціоналізації;

4) створення сприятливих умов праці на робочих місцях, раціоналізація режимів праці і відпочинку передбачають установлення науково обґрунтованих річних, тижневих, добових і змінних режимів праці і відпочинку, комфортних умов праці на кожному робочому місці, що забезпечують стійку працездатність людей протягом тривалого періоду часу і збереження їхнього здоров'я;

5) нормування праці, що представляє собою діяльність по управлінню працею і виробництвом, спрямовану на встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також відповідності між чисельністю різних груп персоналу і кількістю одиниць устаткування;

6) добір, підготовку і підвищення кваліфікації працівників;

7) зміцнення дисципліни праці.

Зазначені напрямки організації праці нерозривно зв'язані між собою, тому їх варто розглядати як систему. Усі вони в однаковій мірі відносяться як до основних так і допоміжних робітників.

Зміст напрямків організації праці наведений на рис 2.3.

Рис 2.3 Зміст напрямків організації праці

продовження рис. 2.3

1.4. Взаємозв’язки дисципліни "Організація праці" з іншими дисциплінами та науками

Організація праці спирається на використання знань ряду точних наук, їхніх законів, методів і принципів. Математичні методи знайшли широке застосування при розробці норм праці, у методиках вивчення витрат робочого часу, при оптимізації організації робочих місць, визначенні чисельності працюючих. Крім того, режими різання, що використовуються для розрахунку основного часу, розроблені на основі досліджень в галузі фізики твердого тіла, теорії пластичної деформації, опору матеріалів, металознавства і технології металів.

Іншою характерною рисою організації праці є широке використання аналітичного методу дослідження в вирішенні організаційних питань і розрахунках норм витрат праці. Глибока диференціація складних явищ на прості і найпростіші, усебічне дослідження останніх і, нарешті, проектування їхньої раціональної структури і послідовності, тобто синтез складного явища, дозволяє знаходити найбільше оптимальні варіанти в усіх напрямках організації праці.

Для успішного виконання своїх завдань організація праці спирається на природничі науки і насамперед фізіологію, психологію праці і соціологію. Це пов’язано з тим, що в процесі будь-якої праці обов'язково відбувається мобілізація фізіологічних і психологічних функцій, витрата нервової і м'язової енергії. Функції людського організму обмежені. Вони нормально виконуються за певних умов. Якщо останні порушуються, це приведе до стомлюваності і виникнення патологічних явищ. Отже, прагнення до досягнення найвищої продуктивності праці може бути виправдано, якщо є присутнім оптимальна відповідність змісту й організації праці фізіологічним і психологічним вимогам.

Фізіологія і психологія праці — науки про психофізіологічні явища і їхні особливості, що виникають в організмі людини в процесі праці.

Фізіологія і психологія праці розрізняє у кожному виді живої праці дві його основні характеристики: з одного боку, психофізіологічний зміст праці, а з іншого боку - умови праці. Психофізіологічним змістом праці називають роботу органів чуттів,

Таблиця 2.1

Взаємозв'язок проблем дослідження дисципліни "Організація праці" з іншими дисциплінами та науками

	Економічна теорія	Нормування праці	Соціологія, фізіологія та психологія праці	Системи технологій	Менеджмент	Охорона праці	Трудове право	Організація виробництва	Математичні методи	Економіка підприємства
Сутність, задачі зміст ОП	+		+	+	+			+
Процес праці		+		+				+	+
Поділ та кооперація праці	+	+	+	+				+		+
Форми організації праці		+	+				+	+
Організація і обслуговування робочих місць			+				+	+	+	+
Умови праці			+			+	+
Управління ОП		+			+				+
Аналіз і проектування ОП		+				+			+	+

логічні операції мозку, рефлекторні м'язові рухи і позотонічні напруги мускулатури. Усе це є природною потребою організму, неминучим наслідком його біологічної організації — здатності до діяльності.

З погляду раціонального використання ці природні процеси можуть бути поставлені в сприятливі або несприятливі умови праці, що представляють собою усі виробничі фактори, від яких залежать і під впливом яких складаються величина і тривалість фізичного, нервово-психічного й емоційного навантаження працівника. Розрізняють санітарно-гігієнічні, психофізіологічні і естетичні фактори умов праці.

Вирішення проблем кооперування і поділу праці, його нормування також спирається на соціологію праці — науку, що досліджує взаємини людей і соціальних груп у виробничих колективах. Вона допомагає в вирішенні питань забезпечення працівникам змістовної праці, підвищення його привабливості за рахунок розмаїтості виробничих операцій, зміни праці, насичення творчими елементами.

У вирішенні завдань, які стоять перед організацією праці, велику роль відіграє і така наукова дисципліна, як ергономіка — галузь знань про пристосування до людини засобів виробництва. Ергономіка (від грецького егоз — робота і потоз — закон) ґрунтується на фізіології, анатомії, психології і технічних науках. Вона використовує найбільш важливі положення і рекомендації цих дисциплін для вироблення рекомендацій з удосконалення організаційних і психофізіологічних умов праці при проектуванні нової техніки, пристосовуючи її до людини.

Запитання для самоконтролю

1. Що є предметом курсу "Організація праці"?

2. В чому особливість сучасної концепції організації праці"?

3. Який зміст і напрямки організації праці на підприємстві?

4. Знання яких основних дисциплін використовує організація праці?

5. В чому суть системного підходу до організації праці?

6. Як співвідносяться поняття "організація праці", організація виробництва", організація управління"?

7. Які завдання вирішує організація праці?

Дата добавления: 2014-11-29