Особливості творення відносних прикметників від географічних назв

У рядку всі прикметники належать до твердої групи?

а) українські, відважні, сиві;

б) дорожні, морські, гучні;

в) сильніші, справедливі, всесвітні;

г) професійні, безперечні, новітні.

6. У рядку всі прикметники м’якої групи:

а) вразливі, чесні, прадавні;

б) м’які, безмежні, сині;

в) мужні, самотні, вечірні;

г) сучасні, факультетські, заочні.

7. У реченні прикметник м’якої групи вжито в орудному відмінку:

а) Щоб стати щасливим треба, мріяти завжди.

б) Не хизуйся колишніми здобутками.

в) Стародавньою столицею України-Русі було славне місто Київ.

г) Надзвичайна мова наша є ще таємницею…

8. У рядку від усіх іменників утворюються прикметники з суфіксом -зьк:

а) Волга, козак, товариш, Приволжя, Прикарпаття;

б) Прилуки, Вінниця, ткач, Одеса, Черкаси;

в) Прага, чуваш, чех, Дамаск, казах;

г) Кавказ, Запоріжжя, Париж, боягуз, Рига.

9. Правильно використано прикметники:

а) довжелезний, дуже багатий, найбільш доцільний, пропозиції директора;

б) радий, надто великий, двосторонній договір, житель м. Біла Церква;

в) дуже працьовитий, менш вдалий, на старому обладнанні, викладачеві поради;

г) найбільш дотепний, синєє, надзвичайно довго, адреса в м.Київ.

10. Правильно написано складні прикметники:

а) народногосподарський, двадцятиповерховий, соціал-демократичний, масовополітичний;

б) електросиловий, вузько-діалектне, лінгвостилістичні, навчально-виховний;

в) нижчепідписаний, суспільно корисний, віце-президентський,

південно-східний,

г) машино-будівний, глухонімий, семиразовий, механіко-математичний;

F На замітку майбутньому фахівцю

1. Ці прикметники активно творяться від географічних назв за допомогою суфікса - ськ (-цьк, -зьк): Київ → київ+ськ-ий, Гадяч → гадя+цьк-ий, Париж → пари+зьк-ий.

Творення прикметників із суфіксом -ськ супроводжується рядом чергувань приголосних, голосних та змін у твірній основі.

Запам’ятайте типові правила цих змін:

а) г, з, ж + ськ → зьк: Лейпциг+ськ → лейпци+зьк-ий, Кавказ+ськ → кавка+зьк-ий, Лютеж+ськ → люте+зьк-ий;

б) к, ц, ч + ськ → цьк: Хрещатик+ськ → хрещати+цьк-ий, Кролевець+ськ → кролове+цьк-ий, Гадяч+ськ → гадя+цьк-ий.

в) х, с, ш + ськ → ськ: Карабах+ськ → караба+ськ-ий, Одес-(а)+ськ → оде+ськ-ий;

г) суфікс -к- в кінці твірної основи випадає: Русанівк-а → русанів+ськ-ий, Боярк-а → бояр+ськ-ий;

е) о, е чергується з і у відкритих/закритих складах: Лозова → лозів+ськ-ий, Берегове → берегів+ськ-ий, Мукачеве → мукачів+ськ-ий.

Увага! У прикметниках, утворених не від українських географічних назв, о, е зберігаються: Ростов → ростовський, Габрово → габровський, Сараєво → сараєвський.

є) при збігу приголосних у кінці твірної основи між ними з’являються о, е: Москв-а → москов+ськ-ий, Лубни → лубен+ськ-ий;

ж) перед суфіксом -ськ- м’який знак не пишеться, навіть якщо твірна основа закінчується на «ь»: Ірпінь+ськ → ірпінський, Прип’ять+ськ → прип’ятський, Оболонь – оболонський.

Увага! -ь- пишеться тільки після -л- перед -ськ: Ворзель+ськ → ворзельський, Поділ+ськ → подільський, Сімферополь+ськ → сімферопольський.

2. Деякі прикметники творяться від географічних назв з допомогою гібридних суфіксів: -ів+-ськ, -ан+-ськ, -ен+-ськ, -ин+-ськ.

Є певні закономірності у виборі цих суфіксів:

а) -ів+ськ додається переважно до твірних основ множинних іменників: Вишняк-и → вишняк+ів-ськ-ий, Півн-і → півн+ів-ськ-ий, Семипілк-и → семипілк+ів-ськ-ий. Але! Кам’яна Балка → кам’янобалк+ів-ськ-ий/

б) -ан+ськ додається до географічних назв на -а(я): Руж-а → руж+ан-ськ-ий,

Рудн-я → рудн+ян-ськ-ий;

в) -ен+-ськ додається до географічних назв на -е: Рівн-е → рівн+ен-ськ-ий, Ставищ-е → ставищ+ен-ськ-ий;

г) -ин+-ськ додається до неукраїнських географічних назв: Ялта → ялт+ин-ськ-ий, Сочі → соч+-ин-ськ-ий.

Прикметники, утворені від географічних назв із дефісом, теж пишуться через дефіс: Ла-Манш → ла-манш+ськ-ий; Нью-Йорк → нью-йорк+ськ-ий; прикметники, утворені від географічних назв у формі «рикметник + іменник» пишуться разом: Вітряні Гори – вітряногір+ськ-ий; Західна Європа – західноєвропей+ськ-ий.

¥ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищ. та серед. спец. навч. закладів. – К., 2000.

2. Горбул О.Д. та ін. Ділова українська мова: Навчальний посібник – К., 2000.

3. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. Практикум. – Донецьк, 2000.

4. Культура української мови: Довідник./За ред. В.М.Русанівського. – К., 1994.

5. Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник – К., 1998.

6. Словник-довідник труднощів української мови. – К., 1992.

7. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003.

8. Чак Є.Д. Складні випадки правопису та слововживання. – К., 1998.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

Ковальчук

10. http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pravXXI/32.html

11. Мова ділових паперів. – http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style

Дата добавления: 2014-11-29