КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Методика розрахунку імовірної чисельності зараженого населення
У вогнищах ураження БА імовірна чисельність зараженого населення може бути визначена за формулою: де NЗН – імовірна чисельність зараженого населення, чол.; Sм – площа зони можливого біологічного зараження, км2; Sм – площа зони біологічного зараження із щільністю населення на ній γмі, км2; Гмі - глибина поширення зараженого повітря у і -тому населеному пункті, км; Гр – розрахункова глибина поширення зараженого повітря, км; γмі – середня щільність населення у і -тому населеному пункті (приблизні значення див. у таблиці 2, додатку 1), чол./км2; ψІ,ІІ – імовірність зараження людей у зоні І або ІІ. n – загальна кількість населених пунктів, які піддалися біологічному зараженню, шт. Далі процес розповсюдження інфекційної хвороби серед населення можна проходити за типом епідемій і розрахунки потенційної кількості санітарних та безповоротних втрат серед населення на зараженій території проводять, як для епідемічного процесу (див. матеріал в темі 2). Розрахунок глибини поширення зараженого повітря та площі зони можливого біологічного зараження можна проводити за варіантом І (спрощеним алгоритмом) в залежності від типу атаки [46]. При цьому імовірну глибину поширення зараженого повітря розділяють на дві зони: зону І в межах, якої імовірність захворювання людей ψІ, які там знаходяться без ЗІЗ лежить в діапазоні 100 – 30 % (в середньому можна прийняти 70-50 %); та зону ІІ в межах якої імовірність захворювання людей ψІІ, лежить в діапазоні 30 – 1 %. Типатаки А,випадок а: точкова атака у вигляді аерозольного генератора, бомби, снаряду тощо. Цей тип атаки використовують також для токсинів. Місце атаки обводять колом із радіусом 1 км. Із точки атаки за напрямком вітру проводять лінію (імовірну глибину поширення), довжину якої розраховують за формулою:
де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км; υ – швидкість повітря, км/год; Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень чи вночі, метеоумов для спрощених розрахунків в день можна прийняти до 6 годин, а в ночі з моменту атаки до сходу сонця). На кінці лінії імовірної глибини поширення зараженого повітря, перпендикулярно до неї проводять лінії з обох її сторін, довжину яких обчислюють за формулою: де Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км; Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км. Далі із точки атаки проти напряму вітру поводять лінію довжиною у два радіуси (2 км). Потім від початку цієї лінії проводять дотичні промені до кола і далі до пересічення з кінцями ліній імовірної ширини зони зараженого повітря. Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою: де Sр – загальна площа можливого зараження, км; Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км; Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км. Довжина зони І, складає ¼ від імовірної глибини поширення зараження повітря, довжина зони ІІ, складає ¾ від імовірної глибини понирення зараженого повітря. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 1.
Тип атаки А, випадок b: лінійне розповсюдження аерозолю. Розрахунок геометричних параметрів зони І та ІІ має таку послідовність: у точках початку і кінця лінії атаки довжиною L, малюють по колу з радіусом 1 км, після цього кола з’єднують паралельними лініями з шириною у два радіуси (2 км). Із лінії атаки за напрямком вітру проводять лінію Гр (імовірну глибину поширення), довжину якої розраховують за формулою наведеною вище у прикладі атаки А, випадка а.
Далі з точок початку і кінця лінії атаки в протилежному напрямку вітру відкладають лінію у два розміри радіуса (2 км). Від цих точок проводять дотичні промені до кол і до пересічення з лінією імовірної ширини зони зараженого повітря Гр. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 2.
Імовірну глибину поширення розраховують за формулою: де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км; υ – швидкість повітря, км/год; Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень приймають за 6 годин, а вночі від часу початку атаки до сходу сонця, але не більше 8 годин). Імовірну ширину зони поширення зараженого повітря розраховують за рівнянням: де Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км; L – довжина лінії атаки, км; Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км. Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою: де Sр – загальна площа можливого зараження, км; Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км; L – довжина лінії атаки, км; Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км. Тип атаки В: крупно-краплинне зараження поверхні землі. Розрахунок глибини поширення зараженого повітря при типі атаки В, проводиться аналогічно типу атаки А, випадку а. Однак є відмінність. В цьому випадку радіус дорівнює зоні зараження, але радіус повинен бути не менше ніж 5 км, при цьому відстань від центру атаки до вершини трикутника буде складити 10 км. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 3. Імовірну глибину поширення розраховують за формулою: де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км; υ – швидкість повітря, км/год; Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень приймають за 6 годин, а вночі від часу початку атаки до сходу сонця, але не більше 6 годин). Імовірну ширину зони поширення зараженого повітря розраховують за рівнянням: де Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км; Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою: де Sр – загальна площа можливого зараження, км; Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км; Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
Варіант ІІ. Більш точний розрахунок імовірної глибини поширення зараженого повітря, можна провести за наступним алгоритмом. Спочатку оцінююється швидкість осідання частинок аерозолю біосупензії за формулою наведеною нижче: де υ – швидкість осідання частинок аерозолю біосуспензії у повітрі, м/с; g – прискорення вільного падіння, 9,81 м/с²; d0 – імовірний діаметр частинок аерозолю (варіюється в межах 1-20 мкм), м; ρ0 – густина частинок аерозолю (у наближенні можна прийняти за густину води), кг/м³; μ – динамічна в’язкість повітря (для 20 °С дорівнює 1,84·10-6), Па·с. Потім розраховують час осідання частинок з висоти хмари аерозолю за рівнянням: де t – час осідання частинок аерозолю, с; υ – швидкість осідання частинок аерозолю, м/с; Н – висота хмари (для розрахунків при наземному вивільненні аерозолю під час вибуху чи розпилення можна прийняти 10-20 м), м. Далі розраховують імовірну глибину поширення зараженого повітря при заданій його швидкості: де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, м; υ – швидкість повітря, м/с; t – час осідання частинок аерозолю, сек; Кп – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (0,13 для інверсії; 0,23 для ізотермії; 0,24 для конвекції); Кр – константа, яка враховує вплив рельєфу місцевості (див. табл. 4.2). Площу зони можливого зараження аерозолем можна визначити за формулою (по аналогії з хімічними інцидентами): де - площа зони можливого зараження, км2; - розрахункова глибина зони можливого зараження, км; - кут зони, який залежить від швидкості повітря. Залежність кута від швидкості приземного вітру зображена нижче в таблиці 5.1.
Зона фактичного зараження, має форму еліпсу і включається в зону можливого зараження. Внаслідок можливих переміщень хмари аерозолю під дією вітру, зображення зони фактичного зараження на мапу (схему) не наноситься. Площу зони фактичного зараження можна визначити за формулою: де - площа зони фактичного зараження, км2; Кп – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (0,081 для інверсії; 0,133 для ізотермії; 0,235 для конвекції); - розрахункова глибина зони можливого зараження, км; t – час, який пройшов після утворення аерозолю, годин. Деякі найважливіші характеристики БА за даними [14, 16, 52], неведені у таблиці 1, додатку 3. Препарати для екстренної профілактики при визначених інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження [29], наведені у таблиці додатку 4. Препарати для екстренної профілактики при невизначених видах інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження наведені нижче в таблиці 5.2 [29].
* Препарати розташовані за ступенем зниження ефективності.
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 383; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |