Задачі та структура ЦО

Цивільна оборона

Удосконалення цивільної оборони є однією з головних задач держави з метою захисту населення як під час війни, так і при інших надзвичайних ситуаціях.

Головною задачею цивільної оборони є захист населення від усіх сучасних засобів ураження. Виконання цієї задачі досягається укриттям населення в захисних спорудах, евакуацією із міст та забезпеченням засобами індивідуального захисту, а також навчанням населення способам захисту від зброї масового ураження.

Основна задача навчання у вищих навчальних закладах з цивільної оборони полягає в тому, щоб підготувати студентів, майбутніх спеціалістів, до практичного здійснення заходів цивільної оборони в мирний і воєнний час, а також до виконання обов’язків командирів формувань ЦО. Успіх практичних дій у значній мірі залежить від обізнаності спеціалістів у питаннях структури цивільної оборони та планування заходів ЦО.

Закон України “Про цивільну оборону України” було затверджено Президентом України 3.02.93 р., а 24.03.99 р. були внесені доповненя до цього закону.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил цивільної оборони не входять.

Систему цивільної оборони складають:

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбпчені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони.

Основні задачі ЦО:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, химічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Для виконання цих задач необхідно завчасно виконати складний комплекс заходів та спланувати дії ЦО.

Захист населення від зброї масового ураження передбачає комплекс заходів:

1) своєчасне оповіщення населення про небезпеку нападу противника;

2) будівництво сховищ та укриттів;

3) забезпечення засобами індивідуального захисту;

4) евакуація та розосередження населення;

5) утворення запасів та захист продовольчих, медичних запасів, води та предметів першої необхідності в містах евакуації;

6) організація радіаційного, хімічного і бактеріального спостереження, розвідки та лабораторного контролю;

7) обов’язковим навчанням населення способам захисту;

8) проведенням санітарно-гігієнічних, профілактичних та протиепідемічних заходів.

Підготовка об’єктів господарства до стійкої роботи в умовах нападу противника – складна задача, виконання якої залежить від характеру об’єкта. Заходи:

1/ підвищення надійності та дублювання джерел енерго-, газо-, водопостачання та створення запасів сировини, палива, комплектуючих деталей, обладнання і матеріалів;

2/ удосконалення технологічних процесів, забезпечення їх автоматичного відділення при виході з ладу елементів;

3/ будівництво та обладнання сховищ для працюючих на підприємствах;

4/ підготовка в приміський зоні баз для розміщення науково-дослід -них, конструкторських та інших об’єктів;

5/ утворення захисних споруд для пунктів управління;

6/ постійна готовність формувань до ведення РіНР;

7/ проведення організаційних та інженерно-технічних заходів.

Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР) в осередках уражень (заражень) та в районах стихійних лих.

Заходи:

1/ організувати із працюючих та навчаємих формування ЦО та підготувати їх до роботи в осередках уражень;

2/ оснастити формування засобами індивідуального захисту, приладами, майном та технікою;

3/ завчасно спланувати дії формувань ЦО як при загрозі нападу противника, так і під час проведення РіНР;

4/ перевірити та уточнити плани ЦО на навчаннях (об’єктові навчання з ЦО);

5/ терміново вивести формування ЦО у приміську зону, розмістити їх та привести у готовність до ведення рятувальних робіт;

6/ організувати управління та здійснювати чітке керування формуваннями під час проведення рятувальних робіт.

Таким чином, завчасне виконання заходів цивільної оборони у мирний час дає змогу не тільки зменшити ураження людей, але й забезпечити безперебойну роботу тилу.

Загальні принципи організації ЦО:

1/ За стан цивільної оборони районів та міст несуть відповідальність органи виконавчої влади від низових рівнів (районні, міські) до Кабінету Міністрів.

2/ У повсякденній роботі начальники ЦО здійснюють керівництво за допомогою відповідних штабів ЦО.

3/ Організація передбачає розумне поєднання централізованого та децентралізованого управління силами та засобами ЦО.

4/ ЦО – всенародна справа, обов’язок кожного громадянина.

Організація ЦО на об’єкті господарства.

ЦО організується на всіх об’єктах з метою:

1/ захист працюючих та населення селищ об’єкта від зброї масового ураження;

2/ проведення заходів підвищення стійкості роботи;

3/ безперервне керування службами та формуваннями, підготовка надійної системи оповіщення та зв’язку;

4/ створення, оснащення та підготовка сил ЦО, підтримка їх у постійній бойовій готовності;

5/ обов’язкове навчання працюючих та населення способам захисту від ЗМУ;

6/ проведення заходів захисту продуктів харчування та джерел водопостачання від Р, Х та Б зараження;

7/ ведення РіНР в осередках ураження.

Начальник ЦО об’єкта – перша особа на підприємстві (керівник). Він підкоряється начальнику ЦО відомства, а в оперативному відношенні – начальнику ЦО за місцем розташування об’єкта. На крупних об’єктах начальник ЦО має заступників з питань розосередження, інженерно-технічної частини, матеріально-технічного постачання.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує заходи з цивільної оборони і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, химічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбаченими відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

На об’єкті утворюється штаб ЦО з метою:

1/ безперервного управління ЦО;

2/ своєчасного оповіщення;

3/ розробки плану ЦО, периодичної коректировки та організації його виконання;

4/ організації заходів захисту населення;

5/ організації бойової підготовки формувань ЦО та навчання працюючих та населення;

6/ забезпечення постійної готовності сил ЦО.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони.

Служби ЦО об’єкта:

1/ зв’язку;

2/ охорони суспільного порядку;

3/ протипожежна;

4/ аварійно – технічна;

5/ сховищ та укриттів;

6/ медична;

7/ протирадіаційного та протихімічного захисту;

8/ автотранспорту;

9/ матеріально-технічного постачання;

10/ інші – в залежності від специфіки об’єкта та наявності бази для їх утворення.

Кількість служб визначає начальник ЦО об’єкта.

Невоєнізовані формування – основна сила ЦО, їх розділяють на формування загального призначення та формування служб.

Формування загального призначення - для ведення стихійних лих, РіНР в осередках ураження і в районах стихійних лих, аварій і катастроф. До них відносяться: зведені загони (команди, групи); загони (команди, групи) механізації робіт та рятувальні загони (команди, групи).

Формування служб ЦО – для ведення розвідки, спеціальних заходів при веденні РіНР, для підсилення та забезпечення дій формувань загального призначення.

За підпорядкуванням формування розділяють на об’єктові та територіальні.

Об’єктові формування - для ведення РіНР на своїх об’єктах за планами ЦО об’єкту та можуть залучатися для виконання задач на інших об’єктах.

Територіальні формування – для ведення РіНР самостійно або разом з об’єктовими формуваннями на території району, міста, на важливих об’єктах, а також для ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф.

Формування ЦО промислових об'єктів комплектуються за виробничим принципом: по цехам, дільницям, змінам та бригадам. Це – зведені загони (команди, групи) та рятувальні загони (команди, групи). Головний принцип – їх відволікання не повинно впливати на виробництво цього підприємства.

Рятувальні загони ведуть пошук уражених, визволення їх із завалів, винесення уражених і подання їм першої допомоги. Рятувальні загони зазвичай підсилюються інженерною технікою та формуваннями служб.

Зведені загони утворюють для швидкої ліквідації аварій та наслідків стихійних лих, проведення РіНР; до їх складу входять підрозділи: рятувальні, медичні та механізації робіт.

Крім формувань загального призначення на об′єктах утворюють:

1/ групи розвідки у кожній виробничій зміні;

2/ пости спостереження за радіоактивністю повітря, води, опадів та ґрунту;

3/ групи зв′язку;

4/ сандружини та санпости;

5/ аварійно-технічні команди та групи;

6/ команди пожежегасіння;

7/ команди обеззараження;

8/ санітарно - обмивочні пункти та станції знезараження одягу;

9/ команди охорони суспільного порядку;

10/ групи обслуговування сховищ та укриттів – за кількістю сховищ;

11/ транспортні команди;

12/ пересувні пункти харчування та підвозу води.

Організація ЦО в навчальних закладах.

Начальником ЦО є ректор. Організація подібна до промислових об'єктів і залежить від штату викладачів та службовців і контингенту студентів, наявність конкретних служб. Об'єктів формування утворюються, як правило, для вирішення задач ЦО в інтересах учбового закладу.

В вузах утворюють і рятувальні групи із складу студентів та співробітників; сандружини і санпости; аварійно-технічні групи та групи по обслуговуванню сховищ із складу співробітників адміністративно-господарського відділу; команди охорони суспільного порядку із студентів.

Дата добавления: 2014-11-29