Показники природного та механічного руху

Показники старіння та демографічного навантажен­ня постійного населення міст і сіл України

Вікові групи, років	Чисельність населення в поселеннях, млн. осіб
міських	сільських
0-14	5,74	3,08
15-59	21,73	8,78
в т.ч. 15-49	18,08	7,14
Всього осіб віку: працездатного післяпрацездатного	21,20 6,03	8,53 4,14
У цілому (р.1 + р.2 + р.5)	33,50	16,00

Рівень старіння сільського населення d60+ =4,14: 16,0 = 0,259, або 25,9% значно вищий, ніж у міських поселеннях d60+=18%.

За міжнародною оціночною шкалою сільське населення вважається надзвичайно старим (20% і більше), а міське старим (15% - 20%).

Загальний демографічний тягар сільських «батьків» К н.з = (3,08 + 4,14): 7,14 • 1000= 1011 осіб майже вдвічі переви­щує відповідний показник у містах 65Іосіб.

Отже, в сільських регіонах України надзвичайно гострою є проблема соціально-еко­номічного забезпечення дітей (К н.д.= 43Іосіб) і осіб старшого віку (К н.с. = 580 осіб).

За віковим розподілом населення визначають його середній, модальний і медіанний вік. Середні показники розраховують за відповідними формулами для інтервального ряду розподілу, де варіантами (х') є середини вікових інтервалів, а вагою - чисель­ність кожної вікової групи або її частка.

Населення зазнає змін у часі завдяки його відтво­ренню та міграції. Відтворення населення - це зміна в чи­сельності та складі населення за рахунок його природного приросту. Отже, загальний абсолютний приріст (скорочен­ня) чисельності населення розкладається на природний при­ріст Δе та механічний Δм.

Природний рух - це процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення, а механічний рух - за раху­нок його територіального переміщення.

Процес зміни лише складу населення внаслідок його соціа­льно-економічного та культурного розвитку називається соціаль­ним рухом.

Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою:

Δe=N-M

де N- чисельність народжених за період (рік); М - чисельність померлих за той самий період. Отже, Δе може набувати додат­них та від'ємних значень або дорівнювати нулю. Тривале збері­гання від'ємного приросту призводить до депопуляції населення країни або її окремого регіону.

Депопуляція населення - процес систематичного скорочен­ня чисельності населення з одночасним погіршенням його які­сних характеристик.

Абсолютну чисельність померлих, народжених, а також одружених і розлучених подають у розрізі статі, віку, за видами поселень та регіонами. На підставі їх розраховують відносні показники природного руху (коефіцієнти інтенсивності та порів­няння протилежних явищ). До групи останніх належить коефі­цієнт життєвості (Покровського):

Він показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей. Також обчислюється коефіцієнт несталості шлюбів:

де С- число одружених; D - число розлучених пар за рік.

Інтенсивний аналіз ґрунтується на коефіцієнтах інтенсивно­сті, які обчислюються в розрахунку на 1000 населення (%о):

• смертності;

• народжуваності;

• шлюбності;

• розлучуваності;

• природного приросту.

Залежно від сукупності населення, відносно якої визнача­ється інтенсивність демографічного процесу, розрізняють кое­фіцієнти інтенсивності:

• загальні (до всього населення регіону або виду населення);

• спеціальні (до сукупності населення, яка продукує процес);

• часткові (відносно окремої вікової групи чи вікового контингенту);

• сумарні, як сума часткових (використовуються при дослідженні плідності, шлюбності та розлученості).

Кожний із зазначених коефіцієнтів має своє призначення та сутність залежно від демографічного процесу, силу якого вони характеризують.

Показники, що належать до однієї групи, ма­ють спільний алгоритм розрахунку, тому можуть бути подані в системі:

Загальні коефіцієнти:

- смертності

- шлюбності

- народжуваності

- розлучуваності

Загальні коефіцієнти показують, скільки в середньому померлих або народжених припадає на 1000 осіб середнього населення за період, що розглядається. Як правило це однорічний період, тому в знаменнику подається середньорічне населення, яке розраховується за середньою арифметичною простою (у разі, коли відомі данні про чисельність населення на початок та кінець року) або за середньою хронологічною (коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу).

Спеціальні коефіцієнти смертності обчислюються окремо для кожної статі:

За допомогою спеціальних коефіцієнтів можна обчислити загальний коефіцієнт смертності як середньоарифметичну зва­жену на частку чоловіків s^m та жінок s^F в усьому населенні:

m = m^ms^m + m^Fs^F.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності обчислюється в розрахунку на 1000 жінок дітородного віку і називається коефіцієнтом плідності (F15-49):

де - середньорічна чисельність жінок у віці 15 - 49 років.

Спеціальні коефіцієнти шлюбності та розлучуваності розраховуються окремо для кожної статі по відношенню до населення шлюбоздатного віку (15 і більше років).

Наприклад, для чоловіків:

Інтенсивність процесів природного руху в окремих х-вікових групах визначають часткові коефіцієнти:

Смертності

де M_x – число померлих за рік у х – віковій групі, - середньорічна чисельність населення х – вікової групи.

Народжуваності (плідності)

показують, скільки народжених припадає на 1000 жінок кожної х – вікової групи.

шлюбності ; розлучуваності

За віковими (частковими) коефіцієнтами плідності та шлюб­ності визначаються відповідні сумарні коефіцієнти:

де h - величина вікового інтервалу (5 років).

Коефіцієнт показує, скільки дітей може народити в середньому одна жінка за існую­чого режиму плідності, якщо вона проживе весь дітородний пе­ріод. Сумарний коефіцієнт обчислюється як сума вікових коефі­цієнтів плідності. Оскільки останні розраховуються в промілє, то для обчислення плідності в середньому на одну жінку сума коефіцієнтів ділиться на 1000. Якщо F_x обчислюються за 5-річними віковими інтервалами, то їх сума помножується на 5:

показує, скільки разів у середньому кожна людина візьме шлюб за все своє життя.

Розрахунок показників відтворення міського та сільського населення України за 2012 рік наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Дата добавления: 2014-11-29