Джерела водопостачання 1 страница

V 470

Пiсля цього фактичну величину КОП порівнюють з необхідною, тобто тiєю, що повинна бути i обгрунтовують висновок щодо ефективності вентиляцiї.

Методика оцінки теплового балансу людини шляхом розрахунку тепловиділення

Оцінка теплового самопочуття людини виконується шляхом порівняння величини теплоутворення при виконанні роботи і тепловиділення, визначених шляхом розрахунку – кількості тепла, яке виділяється людиною випромінюванням, проведенням, випаровуванням вологи.

Вихідні показники:

а) теплопродукція організму у спокої складає 0,8 – 1,5 ккал (3,34 – 6,27 кДж) на 1 кг маси тіла за 1 годину, при виконанні важкої роботи – 7-9 ккал/кг год;

б) поверхня тіла “середньої” людини зі зростом 170 см та масою тіла 65 кг складає приблизно 1,8 м² (див. табл. 7);

в) у виділенні тепла проведенням та випаровуванням поту приймає участь 100 % поверхні тіла;

г) у виділенні тепла випромінюванням бере участь 80 % поверхні тіла (див. дані табл. 6).

Якщо є однобічне джерело теплової радіації, то по відношенню до нього у теплообміні випромінюванням бере участь 40 % поверхні тіла.

Таблиця 7

1. Формула для розрахунку тепловиділення випромінюванням (радіацією):

Qрад. = 4,5× (Т1 – Т2) S

(1)

де: Q – кількість тепла, що виділяється випромінюванням, ккал/год;

Т₁ – температура тіла, °С;

Т₂ – температура внутрішньої поверхні стін °С;

S –площа поверхні тіла, кв. м.

2. Формули для розрахунку тепловиділення проведенням:

Qпр = 6(Т1 – Т2) × (0,5 + ) S	(2.1)
Qпр = 7,2 (Т1 – Т2) × (0,27 + )S	(2.2)

де: Q – кількість тепла, виділеного проведенням, ккал/год;

6; 0,5 – постійні коефіцієнти при швидкості руху повітря менше 0,6 м/с;

Т₁ – температура тіла, °С;

Т₂ – температура повітря,°С;

7,2; 0,27 – постійні коефіцієнти при швидкості руху повітря більше 0,6 м/с;

V – швидкість руху повітря, м/с;

S –площа поверхні тіла, кв. м.

3. Формула для розрахунку максимальної кількості води, яка може випаровуватися з поверхні тіла:

Рвип = 15(Fmax – Fабс) × (0,5 + )S

(3.1)

де: Р_вип – кількість води, яка може випаровуватися з поверхні тіла при даних умовах, мл/год;

15 – постійний коефіцієнт;

F_max – максимальна вологість при температурі шкіри тіла;

F_абс – абсолютна вологість при даній температурі повітря.

“F_абс” – можна визначити за формулою:

(3.2)

де: F _max– максимальна вологість при температурі шкіри тіла, мм рт.ст.;

F_відн.– відносна вологість при даній температурі повітря, %;

(F_max – F_абс) – фізіологічний дефіцит насичення, мм рт.ст.;

V – швидкість руху повітря, м/с;

S – площа поверхні тіла, м².

Кількість тепла, що виділяється при цьому, можна розраховувати,помноживши результат на 0,6 (калорійний коефіцієнт випаровування 1 г води), або замість коефіцієнта “15” у формулі (3.1) поставити цифру “9” (0,6 × 15 = 9). При цьому необхідно врахувати, що нормальне теплове самопочуття зберігається, якщо величина випаровування поту не перевищує 250 мл, на що витрачається 150 ккал.

Приклад розрахунку:

Оцінити теплове самопочуття “стандартної людини” (поверхня тіла 1,8 м², зріст 170 см, маса 65 кг) у легкому одязі при температурі поверхні тіла 36° С, яка виконує важку роботу (570 ккал/год) у приміщенні, де температура повітря 32° С, середня радіаційна температура 22° С, швидкість руху повітря 0,7 м/с, відносна вологість 70 %.

За спрощеною формулою (1) визначаємо тепловіддачу за рахунок випромінювання (віддачі тепла з 80 % поверхні тіла) та проведення:

Q_рад = 4,5(36-22) × 1,8 × 0,8 = 90,72 ккал/год

Q_пров = 7,2 × (36-22) × (0,27 + 0,83) × 1,46 = 160 ккал/год

Для розрахунку максимальної кількості води, яка може випаровуватись з поверхні тіла, за таблицею “Максимальна напруга водяних парів при різних температурах” визначаємо величину максимальної вологості при температурі 36° С. Вона складає, згідно таблиці, 42,2 мм рт. ст.

Абсолютну вологість при температурі повітря 32° С визначимо за спрощеною формулою (3.2):

F_абс. = = 29,5 мм рт.ст.

Підставимо знайдені результати у формулу (3.1):

Р_вип =15 × (42,2 – 29,5) × (0,5 = 0,83) × 1,8 = 456 мл/год.

Кількість тепла відданого випаровуванням при цьому складає:

456 × 0,6 = 273,6 ккал/год.

Розраховуємо сумарне тепловиділення:

Q = 90, 72 + 160,0 + 273,6 = 524,32 ккал.

Зіставляючи розрахункове тепловиділення і теплопродукцію (570 ккал/год) для оцінки теплового самопочуття людини можна прийти до висновку, що в умовах даного приміщення теплопродукція людини перевищує величину тепловиділення. Мікроклімат приміщення викликає нагріваючий ефект.

ТЕМА №6. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ВПЛИВУ КЛІМАТО-ПОГОДНИХ УМОВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Клімат – багаторічний режим погоди в даній місцевості;

середній стан погоди в даній місцевості, що повторюється протягом багатьох років.

Кліматоформуючі чинники:

1. Географічна широта, довгота

2. Ландшафт

3. Циркуляція повітряних мас

4. Близькість до морів, океанів

Кліматохарактеризуючі чинники:

1. Метеорологічні чинники: температура, вологість, атмосферний тиск, рух повітря

2. Інсоляція

3. Роза вітрів

4. Індекс мінливості погоди

5. Глибина промерзання грунту

Акліматизація – адаптація організму людини до незвичних кліматичних умов

Фази акліматизації:

І Початкова

ІІ Перебудови динамічного стереотипу

ІІІ Стійкої акліматизації

Види акліматизації:

1. Повна – супроводжується лише фізіологічними змінами в функціональному стані організму

2. Часткова – супроводжується деякими патологічними змінами в функціональному стані організму

Погода – комплекс фізичних властивостей повітря в даній точці земної кулі (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск, радіаційна температура).

* Примітка: Радіаційна температура повітря у приміщенні – середня інтенсивність інфрачервоного випромінювання всіх оточуючих людину предметів і поверхонь.

	Сонячна радіація Ландшафт Особливості циркуляції повітряних мас
		Меліорація Штучні водойми Забруднення атмосферного повітря Вирубка лісів Іригація

Погодохарактеризуючі фактори:

1. Хімічний склад атмосфери

2. Геофізичні показники

3. Метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск)

4. Електричний стан атмосфери: газові розряди, грози

5. Синоптичні чинники: опади, хмарність, мряка

*Примітка: Метеорологія – наука про атмосферу, її властивості.

Механізм формування погоди

Причина змін погоди – рух повітряних мас (із різними властивостями).

* Примітка: Синоптична метеорологія – розділ метеорології, що присвячений вивченню великомасштабних атмосферних процесів (виникнення та переміщення циклонів та антициклонів, повітряних мас та атмосферних фронтів) та прогнозуванню погоди.

Фронт атмосфернний:

– перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями;

– причина швидкої зміни погоди (за 1 добу).

Види атмосферних фронтів:

Теплий атмосферний фронт

Холодний атмосферний фронт

Погода оклюзії – результат нашарування холодного фронту на теплий, результатом якого є зникнення атмосферного фронту.

Фронтальна погода – погода, що формується в даній місцевості в момент проходження атмосферного фронту.

Погодопереніс – явища формування певних погодних умов в момент проходження над даною територією повітряної маси із певними властивостями.

Два основні синоптичні стани:

Циклон – ділянка пониженого атмосферного тиску із зниженням від перфіферії до центру

– в зоні циклону погода нестійка:

значний перепад тиску,

значний перепад температури,

підвищена вологість,

опади

Антициклон – ділянка підвищеного атмосферного тиску із підвищенням від перфіферії до центру

– в зоні циклону погода стійка:

незначний перепад тиску,

незначний перепад температури,

без опадів

Геліометеотропні реакції = фронто-синдром – реакції організму людини на швидку зміну погодних умов.

Фази геліометеотропних реакцій:

І Фаза клініко-фізіологічної адаптації – настає за 2 доби до зміни погоди

Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів.

ІІ Фаза підвищеної чутливості до погоди - настає за 6 годин до зміни погоди

Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів + зміна електромагнітного поля Землі, потенціалу “Земля-повітря”Þ зміна іонного складу повітря

ІІІ Фаза дезадаптації – в момент гострої погоди (безпосередньої зміни погоди)

Метеотропний синдром – симпотомокомплекс, що пов’язаний з певним типом погоди.

Категорії найбільш чутливих до зміни метеоумов хворих:

1. Із кардіоваскулярним синдромом

2. Із церебральним синдромом

3. Із суглобним (ревматоїдним) синдромом

4. Із катаральним синдромом

Метеопати – люди із підвищеною чутливістю до змін погодних умов.

Всі люди – метеопати, тільки ступінь чутливості до метеоумов в кожного – свій, індивідуальний.

Категорії людей за метеолабільністю:

1. Метеолабільні.

2. Віднсно метеостабільні

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ПОГОДИ ЗА РІЗНИМИ КЛАСИФІКАЦІЯМИ

В ході заняття студенти знайомляться з медичними класифікаціями погоди за І.І.Григор’євим (табл.1), за Г.П.Федоровим (табл.3) та за В.Ф.Овчаровою (табл. 4), орієнтованою схемою медичної оцінки погодних умов за І.І.Нікбергом (табл. 2).

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІНДЕКСУ МІНЛИВОСТІ ПОГОДИ

Далі, за даними ситуаційних задач, визначають тип погоди за кожною з наведених класифікацій, указують особливість впливу погодних умов на здоров’я людини та найбільш доцільні проведення профілактики загострень серцево–судинної патології (табл.5), визначають індекс та ступінь мінливості погоди (табл.6).

Індекс мінливості визначається за формулою (1):

N

К = –––. 100; (1)

n

де, К – індекс мінливості погоди;

N – кількість днів з різкою зміною погоди;

n – загальна кількість днів протягом періоду спостереження.

Таблиця 1

Медична класифікація погоди за І.І.Григор’євим

Типи погоди	Характеристика погоди
Вельми сприятлива погода	Стійка, частіше зумовлена антициклоном, істотна хмарність та опади відсутні. Атмосферний тиск – вище 760 мм рт ст., швидкість руху повітря – 0,3 м/с, перепад тиску – не більше 5 мм рт ст. вміст кисню – більше 315 г/м3.
Сприятлива погода	Незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні нерясні опади та мінлива хмарність. Атмосферний тиск – 760–755 мм рт ст., швидкість руху повітря – 4¾7 м/с, перепад атмосферного тиску – 6¾8 мм рт ст., перепад температури ¾ не більше 5°С, вміст кисню – більше 315 г/м3.
Погода посиленого медичного контролю	Хмарна, нестійка погода, опади, зумовлені помірним циклоном, грози місцевого походження. Атмосферний тиск – 745¾754 мм рт ст., швидкість руху повітря – 8¾10 м/с, перепад атмосферного тиску – 9¾14 мм рт ст., перепад температури – 6¾9 °С, вміст кисню – 289¾260 г/м3.
Погода суворого медичного контролю	Погода, зумовлена глибоким циклоном. Грози, інтенсивні опади. Атмосферний тиск – нижче 745 мм рт ст., добовий перепад температури – 10°С і більше, вміст кисню– менше 260 г/м3.

Таблиця 2

Таблиця 3

Медична класифікація погод за Г.П.Федоровим

Типи погод	Оптимальний	Подразнюючий	Гострий
Перепад температури повітря (добова), °С			понад 4
Швидкість руху повітря (V), м/сек	до 3	до 9	понад 9
Перепад атмосферного тиску, гПа	до 4	до 8	понад 8
Відносна вологість, %	40–70		понад 90

Таблиця 4

Медична класифікація погоди за В.Ф.Овчаровою і спіавт.

Характеристика погоди з медичної точки зору	Характеристика синоптичної ситуації
Стійка індиферентна	Малорухомий антициклон, без атмосферних фронтів
Нестійка з переходом індиферентної у “спастичний” тип	Руйнування антициклону. Наближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.
“Спастичного” типу	Встановлення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску. Проходження холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного.
Нестійка “спастичного” типу з елементами погоди “гіпоксичног” типу	Віддалення холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного. Наближення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску. Наближення теплого фронту або фронту окклюзії по типу теплого.
“Гіпоксичного типу”	Віддалення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску, проходження теплого фронту або фронту акклюзії по типу теплого.
Нестійка “гіпоксичного” типу з елементами погоди “спастичного” типу	Встановлення циклону, улоговини, сідловини, безградієнтної області зниженого тиску. Віддалення теплого фронту окклюзії по типу теплого. Приближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.
Перехід погоди “спастич-ного” типу у стійку індиферентну	Стаціонування антициклону слідом за холодним фронтом. Формування місцевого антициклону.

Таблиця 5

Ступінь мінливості погоди (за В.І.Русаковою)

Погода	Індекс мінливості
Дуже стійка	до 25
Стійка	25¾30
Мінлива	30¾50
Дуже мінлива	понад 50

Таблиця 6

.

ТЕМА №7. МЕТОДИКА ГІГІЕНІЧНОЇ ОЦІНКИ ГРУНТУ ЗА ДАНИМИ САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛІЗУ

.

Методика санітарного обстеження ділянки та відбору проб ґрунту

Санітарне обстеження земельної ділянки включає:

– визначення призначення ділянки (територія лікарні, дитячих закладів, шкіл, промислових підприємств, об'єктів знешкодження відходів комунально-побутового, виробничого, будівельного походження тощо);

– візуальне обстеження території ділянки, визначення характеру, розміщення (віддаленості) джерел забруднення ґрунту, рельєфу місцевості, напряму стоку метеорних вод по відношенню до цих джерел, напрямку руху ґрунтових вод;

– визначення механічного складу ґрунту (пісок, супісь, суглинок, чорнозем);

– визначення місць відбору проб ґрунту для аналізу: ділянки біля джерела забруднення і контрольної ділянки завідомо чистого ґрунту (на віддаленні від цього джерела).

Показники санітарного стану ґрунту

Група показників	Показники
Санітарно-фізичні	Механічний склад, коефіцієнт фільтрації, повітропроникність, вологопроникність, капілярність, вологоємність, загальна та гігроскопічна вологість
Фізико-хімічні	Активна реакція (рН), ємність поглинання, сума поглинутих основ
Показники хімічної безпеки:
- хімічні речовини природного походження	Фоновий вміст валових та рухомих форм макро- та мікроелементів незабрудненого ґрунту
- хімічні речовини антропогенного походження (показники забруднення ґрунту ЕХР)	Залишкові кількості пестицидів, валовий вміст важких металів та миш’яку, вміст рухомих форм важких металів, вміст нафти та нафтопродуктів, вміст сірчаних сполук, вміст канцерогенних речовин (бенз(а)пірену) тощо
Показники епідемічної безпеки:
- санітарно-хімічні	Загальний органічний азот, санітарне число Хлєбнікова, азот аміаку, азот нітритів, азот нітратів, органічний вуглець, хлориди, окисність ґрунту
- санітарно-мікробіологічні	Загальне число ґрунтових мікроорганізмів, мікробне число, титр бактерій групи кишкової палички (колі-титр), титр анаеробів (перфрингенс-титр), патогенні бактерії та віруси
- санітарно-гельмінтологічні	Число яєць гельмінтів
- санітарно-ентомологічні	Число личинок та лялечок мух
Показники радіаційної безпеки	Активність ґрунту
Показники самоочищення ґрунту	Титр та індекс термофільних бактерій

Проби відбираються “методом конверту” на прямокутних чи квадратних ділянках розміром 10х20 чи більше метрів. У кожній з п’яти точок “конверта” відбирають 1 кг ґрунту на глибину 20 см. З відібраних зразків готують середню пробу масою 1 кг.

До відібраної проби заповнюють супровідний бланк, у якому вказують: місце, адресу і призначення земельної ділянки, тип ґрунту, рельєф, рівень стояння ґрунтових вод, мету і об’єм аналізу, результати досліджень, виконаних на місці, дату і час відбору, погодні умови попередніх 4-5 днів, ким відібрана проба, його підпис. Проби упаковують у скляний закритий посуд, поліетиленові мішечки.

Усі показники поділяються на прямі (дозволяють безпосередньо за результатами лабораторного дослідження проби ґрунту оцінити рівень його забруднення та ступінь небезпечності для здоров'я населення (Додаток 1) та непрямі (дозволяють зробити висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість шляхом порівняння результатів лабораторного аналізу досліджуваного ґрунту і контрольного чистого ґрунту того ж типу, відібраного з незабруднених територій).

Санітарне число Хлєбнікова – співвідношення азоту гумусу (суто ґрунтової органічної речовини) до загального органічного азоту (складається з азоту гумусу та азоту сторонніх для ґрунту органічних речовин, що його забруднюють). Якщо ґрунт чистий, то санітарне число Хлєбнікова дорівнює 0,98-1.

Колі-титр ґрунту – мінімальна кількість ґрунту у грамах, в якій міститься одна бактерія групи кишкової палички.

Титр анаеробів (перфрінгенс-титр) ґрунту – мінімальна кількість відходів у грамах, в якій міститься одна анаеробна клостридія.

Мікробне число ґрунту – це кількість мікроорганізмів в 1 грамі ґрунту, що виросли на 1,5% м’ясо-пептонному агарі при температурі 37°С за 24 години.

Крім того, як показники санітарного стану грунту можна використовувати дані про вміст СО₂.та сполук азоту.

Оцінка санітарного стану грунту за вмістом СО₂ (у об.%) проводиться на підставі наступних критеріїв:

· 0,38 – 0,80 – чистий грунт;

· 1,20 – 2,80 – мало забруднений грунт;

· 4,10 – 6,50 – забруднений грунт;

· 14,50 – 18,00 – сильно забруднений грунт.

Оцінка санітарного стану грунту за вмістом сполук азоту проводиться на підставі таких критеріїв (показники незабрудненого грунту): загальний вміст азоту – 68 мг/100 г; аміак – 57мг/100 г; азотна кислота – 126 мг/100 г.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТУ

Визначення механічного складу грунту

Визначення механічного складу грунту проводиться за допомогою набору сит Кнопа з отворами 0,3; 1,0; 2,0; 4,0 та 7,0 мм. Повітряно–сухий грунт у кількості 200–300 г просіюють через кожне сито, отримані при цьому порції зважують і розраховують їх відсотки у зіставленні до загальної маси грунту, що була взята для просіювання

Визначення об’єму пор грунту (пористості)

В циліндр на 50 мл наливають 25 мл води. В інший сухий циліндр насипають 25 см3 сухого грунту, який потім пересипають у циліндр з водою. Різниця між загальною сумою взятих об’ємів води та грунту і отриманим об’ємом суміші складає об’єм пор, який виражають у відсотках.
Визначення водопроникності грунту.

У скляну трубку заввишки 35 см, діаметром 3–4 см, що має дві мітки на висоті 20 і 24 см, насипають грунт до мітки 20 см. Зверху наливають 4 см води і підтримують її

рівень до появи першої краплі, що пройшла крізь шар ґрунту.

Водопроникність визначають як час проходження води через шар грунту.

Визначення капілярності грунту.

Скляну трубку висотою 40 см, діаметром 2 см, дно якої закрите полотном, наповнюють повітряно–сухим грунтом, занурюють нижній край у воду на 0,5 см. Фіксують час і відмічають рівень піднімання води у трубці у см. через кожні 30 хвилин.

Швидкість, з якою вода піднімається в грунті характеризує його капілярніст ь

ЕТАПИ НОРМУВАННЯ ЕКЗОГЕННИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У ГРУНТ

1 ет ап – вивчення фізико–хімічних властивостей екзогенної хімічної речовини (ЕХР) та її стабільності у ґрунті, тобто часу, за який руйнуються 50%(Т50) та 99% (Т99) речовини, речовини, що розглядаються;

2 ет ап – обгрунтування обсягу експериментальних досліджень та орієнтовних порогових концентрацій з кожного показника шкідливості за допомогою математичного моделювання;

3 ет ап – лабораторний експеримент з обгрунтування порогових концентрацій за органолептичним, загальносанітарним, фітоакумуляційним, міграційно-водним, міграційно–повітряним таоксикологічним показниками шкідливості;

4 етап – визначення величин гранично допустимого рівня внесення (ГДРВ) та безпечної залишкової кількості (БЗК) для хімічних речовин конкретних грунтово–кліматичних умов;

5 етап – вивчення впливу грунту, що забруднений ЕХР, на стан здоров’я населення з метою здійснення корекції гігієнічних нормативів, що існують.

Показники шкідливості ґрунту

Органолептичний показник шкідливості грунту характеризує ступінь зміни харчової цінності продуктів рослинного походження, а також запаху атмосферного повітря, смаку, кольору та запаху води і харчових продуктів в екстремальних умовах експерименту.

Загальносанітарний показник шкідливості грунту визначає вплив ЕХР на процес самоочищення грунту та його біологічну активність.

Фітоакумуляційний або транслокаційний показник шкідливості грунту характеризує здатність ЕХР, що нормують, переходити з грунту через кореневу систему у рослини та накопичуватися у зеленій масі та плодах.

Міграційно–водний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в поверхневі та підземні води.

Міграційно–повітряний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в атмосферне повітря.

Токсикологічний показник шкідливості грунту характеризує ступінь токсичності ЕХР, що вивчають, для організмів теплокровних експериментальних при комплексному або поєднаному її надходженні з водою, їжею, повітрям, через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів тощо.

Додаток 1

Класифікація ґрунтів за механічним складом (за М.А.Качинським)

Назва ґрунтів за механічним складом	Вміст частинок, %
Глинистих частинок діаметром менше 0,01 мм	Пісчаних частинок діаметром більше 0,01 мм
Важко глинисті	більше 80	менше 20
Глинисті	від 80 до 50	від 20 до 50
важко суглинисті	від 50 до 40	від 50 до 60
середньо суглинисті	від 40 до 30	від 60 до 70
легко суглинисті	від 30 до 20	від 70 до 80
Супіщані	від 20 до 10	від 80 до 90
Піщані	від 10 до 5	від 90 до 95
Пухко піщані	менше 5	більше 95

Додаток 2

Шкала оцінки санітарного стану ґрунту *

Ступінь небезпечності	Ступінь забруднення	Показники епідемічної безпеки	Показник забруднення ЕХР –– кратність перевищення ГДК	Показник радіаційної безпеки –– активність ґрунту	Показник самоочи- щення –– титр термофілів
Колі-титр	Титр анаеробів	Число яєць гельмінтів в 1 кг	Число личинок і лялечок мух на 0,25 м^2	Санітарне число Хлєбнікова
Безпечний	Чистий	1,0 і вище	0,1 і вище			0,98-1,0	< 1	Природній рівень	0,01-0,001
Відносно безпечний	Слабо забруднений	1,0-0,01	0,1-0,01	До 10	Одиничні екземпляри	0,86-0,98	1-10	Перевищення природного рівня в 1,5 рази	0,001-0,00002
Небезпечний	Забруднений	0,01-0,001	0,01-0,0001	11-100	10-25	0,70-0,86	11-100	Перевищення природного рівня в 2 рази	0,00002 -0,00001
Надзвичайно небезпечний	Сильно забруднений	0,001 і нижче	0,0001 і нижче	Більше	і більше	<0,70	>100	Перевищення природного рівня в 3 рази	<0,00001

Схема гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту

Дата добавления: 2014-11-29