Електротравма

Електротравма - ураження організму людини, яке спричи­нене дією електричного струму і характеризується загальними і місцевими змінами в органах і тканинах.

Електричний струм спричиняє термічне, механічне і хіміч­не ушкодження тканин. Термічна дія виражається в появі неспе­цифічних опіків і специфічних міток (знаків) струму на шкірі. Останні мають вигляд цяток або кратероподібних ум'ятин жовто-сірого кольору діаметром до 1-3 см з валикоподібно стовщеними краями без ознак запалення (гіперемії, набряку шкіри, болю).

Існує чотири ступені електротравми:

I - судомне скорочення м'язів без знепритомненням, постраждалий переляканий, блідий, судорожно кричить;

II - судомне скорочення м'язів із втратою і швидким відновленням свідомості, блідість шкіри, різкий переляк, крик про допомогу, самостійне звільнення від дії струму неможливе;

ІІІ - судомне скорочення м'язів із знепритомненням, дихання утруднене, тони серця глухі, брадикардія або фібриляція шлуночків, голосові зв'язки спазмовані, постраждалий не може кричати навіть після опритомнення;

ІV - клінічна смерть з асистолією або фібриляцією шлуночків, на фоні судом миттєвий різкий видих, зупинка дихання.

Перша медична допомога

Вимкнути рубильник, або відвести від постраждалого провід за допомогою сухої палиці, дошки та ін.

Якщо ураження сталося від високовольтної мережі, то підходити до постраждалого треба маленькими кроками, щоб уникнути потрапляння під «крокову напругу».

При непритомності (відсутність дихання, пульсації на магістральних судинах) приступають до серцево-легеневої реанімації.

Після надання першої медичної допомоги постраждалого направити до лікувальної установи.

8 ГОСТРІ ОТРУЄННЯ. УКУСИ ЗМІЙ ТА КОМАХ

8.1 Гостре отруєння

Гостре отруєння - патологічний процес, при потраплянні із навколишнього середовища в організм людини різних речовин у кількості, яка спричиняє порушення біохімічного обміну з наступними важкими розладами діяльності усіх систем та органів. Тяжкість отруєння залежить від загально­го стану організму і стану окремих функціональних систем; хіміч­них, фізичних, фармакологічних властивостей самої речовини; її концентрації; швидкості і шляхів введення та виведення дози; ме­таболізму, хімічного перетворення та токсичності продуктів, що утворилися в ході цих процесів.

У отруєнні можна виділити кілька періодів:

- прихований - від моменту потрапляння токсичної речови­ни в організм до появи перших ознак отруєння;

- період наростання клінічних проявів - від виникнення пер­ших ознак до розвитку типової картини отруєння;

- період відновлення - поступове зменшення ознак отруєння і поліпшення загального стану хворого.

8.1.1 Вплив токсинів на організм

Ураження центральної і периферичної нервової системи. Психоневрологічні розлади можуть проявлятися головним болем, симетричним ураженням черепних нервів, менінгеальним синдромом, судомами, паралічами і поліневритами, порушенням свідомості, яке в легких випадках обмежується оглушенням або психомоторним збудженням та галюцинаціями, а в більш тяжких випадках - розвитком коматозного стану.

Ураження серця і судин. Розвиток гострої недостатності кровообігу при отруєннях пов'язаний із прямою токсичною дією отруйної речовини на міокард, зниженням об'єму циркулюючої крові, зміною тонусу і проникності судин, збудженням з наступним пригніченням (або первинним пригніченням) судинорухового центру. Залежно від виду отруйної речовини частота скорочень серця може різко збільшуватись (атропін, адреналін, нікотин) або сповільнюватись (фосфорорганічні сполуки, похідні опію, барбітурати), артеріальний тиск - підвищуватись (СО, свинець, адреналін) або знижуватись (анілінові барвники, резерпін, нітрити).

Ураження органів дихання. Недостатність дихання розвивається при будь-якому гострому отруєнні. Воно може бути зумовлене різними причинами, основні з яких такі:

- порушення прохідності дихальних шляхів у результаті западання кореня язика, набряку гортані, заповнення бронхів слизовим секретом, попадання в дихальні шляхи сторонніх тіл або вмісту шлунка;

- пряма пригнічувальна дія отруйної речовини на дихальний центр і параліч дихальних м'язів;

- набряк легенів, гостра пневмонія, гнійний трахеобронхіт.

Вплив на систему крові. Деякі отруєння супроводжуються значними змінами з боку еритроцитів (гемоліз), лейкоцитів та інших клітинних елементів крові, різкими зрушеннями білкового складу крові (отруєння кислотами, СО, метгемоглобінотворними речовинами та ін.).

Ураження органів травлення спостерігається практично при всіх отруєннях деструктивними рідинами, тяжкими металами та органічними сполуками. Проявляється блюванням, симптомами гастроентериту, гострої дистрофії печінки, кровотечами із стравоходу і шлунка.

Ураження нирок. Гостра недостатність нирок, що проявляється зменшенням, а потім відсутністю сечі, може спостерігатись як ізольовано, так і в поєднанні з ушкодженням інших органів і систем. Найчастіше до неї приєднується недостатність печінки. Іноді може розвиватись токсична нефропатія.

8.1.2 Діагноз гострого отруєння і перша допомога

Діагноз гострого отруєння обґрунтовується даними анамнезу та клініко-лабораторних досліджень.

При огляді хворого можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок. Так, при отруєнні НСN колір їх багрово-червоний, метгемоглобінотворними речовинами – різко ціанотичний із сірим відтінком тощо.

Першу медичну допомогу при гострих отруєннях треба надавати на місці, інакше стан постраждалого погіршуватиметься від триваючого токсичного впливу отруйної речовини.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях

- припинення надходження токсичної речовини в організм: при інгаляційному шляху отруєння - виведення постраждалого з ураженої атмосфери; при потраплянні речовини всередину (пероральний шлях) - промивання шлунка; при ураженні шкіри - обмивання уражених ділянок розчином антидоту або водою;

- забезпечення життєво важливих функцій дихання і крово­обігу;

- проведення специфічної антидотної терапії;

- проведення симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримання тих функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння.

Вирішальне значення має якомога скоріше вилучення зі шлунково-кишкового тракту отрути, яка ще не всмокталася у організм людини.

Це найкраще досягається промиванням шлунку (зондовим або беззондовим методом) та викликанням блювання.

Промивання шлунку повинно здійснюватись достатньо великою кількістю води (8-10 л) і тривати до з'явлення чистих промивних вод та зникнення запаху НХР. Промивання шлунку за допомогою зонду проводиться медичними працівниками. У порядку самодопомоги, взаємодопомоги та одночасному ураженні великої кількості людей проводиться беззондове промивання шлунку. Ураженому дають випити 3-4 склянки теплої води, а потім викликають блювання шляхом подразнення кореня язика. При необхідності - повторюють.

Одразу після промивання шлунку доцільно вживання адсорбентів - речовин, які поглинають отруту. Найкращим адсорбентом є активоване вугілля (деревне вугілля, карболен). Такі ж властивості, але у менш вираженому ступені, мають біла глина та палена магнезія. Остання має також проносну дію та нейтралізує кислоти.

Для видалення з кишечнику адсорбованої отрути разом з адсорбентом або після його вживання дається солеве проносне (при отруєнні рідинами припікаючої дії - протипоказане).

Для затримки всмоктування та захисту слизової шлунку від НХР подразнюючої та припікаючої дії (кислоти, луги) застосову­ють обволікаючі засоби, яєчний білок, білкову воду (1-3 яєчні білки на 0,5-1,0 л води), молоко, слизові відвари, рідкий крохмаль, олію.

Білкововмісні обволікаючі засоби використовують при отру­єнні солями важких металів.

При отруєнні речовинами, які добре розчиняються у жирах (фосфор, анілін), використання масла та молока як обволікаючих засобів - протипоказане.

Антидотна терапія. Проводиться з використанням фізико-хімічних і фізіологічних антидотів.

8.1.3 Найбільш поширені небезпечні хімічні речовини.

Хлор

Застосовується для хлорування води, отримання пластмас, інсектицидів, розчинників, дезінфікуючих, вибілюючих, миючих засобів, у металургії - для хлоруючого обпалення руд кольорових металів тощо.

Добре розчиняється у воді. Щільність пари - 2,5. При випа­ровуванні на повітрі утворює з водяною парою туман, який скла­дається з молекул соляної кислоти та хлору. Має добру проникну спроможність. Заражує ємності з водою. Хлор взаємодіє з киснем, що при нагріванні та при світлі може супроводжуватися вибухом. Можуть виникати пожежі, в результаті яких в осередку уражен­ня утворюється фосген.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан в осередку - у вигляді пари, рідше - крапельно-рідинний. Заражена хмара зміщується за напрямком вітру, розповсюджу­ється у низинах, нижніх поверхах будівель.

Перша медична допомога:

- промити очі водою;

- надіти протигаз (ГП-5, В, В8, М, БКФ) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- обробити уражені ділянки шкіри розчином мила;

- негайна евакуація із осередку лежачи.

Санітарна обробка, як правило, не проводиться. Знезараження території проводиться гашеним вапном, лужними розчинами.

Аміак

Застосовується для виробництва азотної кислоти, нітрату та сульфату амонія, сечовини, мінеральних добрив та соди у органіч­ному синтезі.

Безбарвний газ із задушливим запахом (поріг сприйняття 0,037 мг/л) та їдким смаком. Щільність пари - 0,59. При взаємо­дії з вологою повітря утворює нашатирний спирт, який характе­ризується виразно лужними властивостями. У суміші з киснем вибухає. При горінні утворює воду та вільний азот, можливе окиснення до окисів азоту. При взаємодії з метаном утворює синильну кислоту.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан в осередку - газ, аерозоль. Заражена хмара розповсюджуєть­ся у верхніх шарах атмосфери.

Вражаюча токсодоза - 15 мг.хв/л, смертельна - 100 мг.хв/л, гранично допустима концентрація (ГДК) аміаку у повітрі вироб­ничих приміщень - 20 мг/м3.

Перша медична допомога:

- якщо протигаз не надітий, рясно промивають очі водою або 0,5-1,0% розчином алюмінієво-калієвого галуну;

- надіти протигаз (КД, КД8, М) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 5% розчином лимонної кислоти;

- при потраплянні краплин на шкіру обмити великою кіль­кістю води;

- забезпечити спокій;

- евакуювати лежачи, незалежно від стану, у напрямку, який перпендикулярний напрямку вітру.

Санітарна обробка не проводиться. Знезараження території робиться великою кількістю води. Можуть використовуватись промислові відходи кислотного характеру.

Ацетон

Застосовується як розчинник, як вихідний матеріал для от­римання інших хімічних сполук. Безбарвна, летка рідина, яка легко спалахує.

Смертельна доза при надходженні усередину організму - 50 г. ГДК 200 мг/м3.

Перша медична допомога:

- надіти протигаз (А, А8) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- за наявності крапель на шкірі - прибрати їх мильним роз­чином;

- вивести (винести) ураженого за межі осередку.

При тривалому контакті - захист шкіри (рукавички, фарту­хи з проти проникним покриттям).

Бензин

Суміш різних вуглеводнів жирного (90-95%) та ароматично­го (5-10%) ряду. Рідина з характерним запахом, яка легко спа­лахує.

Перша медична допомога:

- надіти протигаз (А, А8) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- за наявності крапель на шкірі - прибрати їх мильним роз­чином;

- вивести (винести) ураженого за межі осередку.

При тривалому контакті - захист шкіри (рукавички, фарту­хи з проти проникним покриттям).

Бензол

Отруєння можливі при використанні бензину як моторного пального у гаражах, на бензозаправних та бензозмішувальних станціях. Важкі отруєння спостерігаються при очищенні цистерн та баків на нафтоперегінних виробництвах, при наливанні та очи­щенні нафтоналивних суден.

Осередок ураження нестійкий, швидкодіючий. Агрегатний стан - крапельно-рідинний, аерозоль, у вигляді пари. При пожежах можливе утворення без кисневої атмосфери.

Особливо небезпечним є етилований бензин. Вражаюча ток­содоза - 198 мг.хв/л.

Перша медична допомога:

- надіти протигаз (А, А8, М, БКФ) або ватно-марлеву пов'язку, яка змочена 2% розчином питної соди;

- за наявності крапель на шкірі - прибрати їх мильним роз­чином;

- вивести (винести) ураженого за межі осередку.

При тривалому контакті - захист шкіри (рукавички, фарту­хи з проти проникним покриттям).

Проводиться санітарна обробка всіх уражених - миття під душем теплою водою з милом.

8.2 Отруєння кислотами

Найчастіше спостерігаються отруєння хлороводневою (соляною), сірчаною, азотною, фосфорною, оцтовою, щавлевою і фтороводневою кислотами.

Випаровування концентрованих мінеральних кислот уражає слизові оболонки очей, носа, глотки (сухість, біль) та можливо - шкіру. Через подразнення слизових оболонок гортані та бронхів можливі відчуття стискання в грудях, болючий і сухий кашель, задишка, може бути бронхоспазм, а в деяких випадках - набряк гортані з асфіксією. Через кілька годин може розвинутись токсичний набряк легенів.

Кислота, прийнята всередину, спричиняє опік слизової оболонки порожнини рота і шкіри навколо нього. Слизова оболонка глотки набрякає, на ній утворюються ерозії. Дихання стає утрудненим, голос - хриплим. Виділяється багато слини, часто забарвленої кров'ю. Потрапляючи в шлунок, кислота спричиняє блювання. Блювотні маси іржавого кольору через наявність у них гематиту нерідко мають домішку чистої крові.

При потраплянні кислоти в бронхи смерть настає миттєво. В результаті отруєння кислотою можлива перфорація стравоходу і шлунка з наступним розвитком медіастиніту і перитоніту.

Перша медична допомога

- антидот - магнію окис (10- 20 г);

- білкова вода (4 г яєчного білка на 1 л води);

- некип'ячене молоко;

- мильна вода (10 г мила на 1 л води).

Не можна застосовувати натрію гідрокарбонату.

При отруєнні щавлевою кислотою внутрішньовенно вводять один із препаратів кальцію (глюконат, лактат, карбонат, хлорид). Некип'ячене молоко також містить багато солей кальцію, які при взаємодії із щавлевою кислотою утворюють нерозчинний кальцію оксалат, що може спричинити закупорку ниркових канальців і призвести до розвитку гострої недостатності нирок. Тому паралельно із введенням препаратів кальцію треба вводити багато рідини.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

8.3 Отруєння лугами

Ці отруєння спричиняються каустичною содою, гашеним вапном, концентрованим розчином аміаку, гідроксидом калію та ін.

Коли луг потрапляє в організм, руйнується слизова оболонка і омилюється жирова клітковина. Смертельна доза для дорослої людини - 7-8 г лугу, прийнятого всередину.

Характеризується болем у надчеревній ділянці, опіком слизової оболонки і шкіри навколо рота, кров'янистим блюванням, проносом із домішкою крові. Якщо хворий не гине у перші години, надалі можуть виникати перфорації стінки шлунка з розвитком перитоніту, тяжкі рубцеві звуження стравоходу.

Перша медична допомога

- 2-3 столові ложки оцту, розведені у 150-200 мл води;

- розчини лимонної і винної кислот (1-2 чайні ложки у 200 мл води). Якщо хворий у коматозному стані, то промивання шлунка цими розчинами роблять після інтубації трахеї. Як протидію можна застосовувати яєчний білок, некип'ячене молоко, олію. У перші години після отруєння потрібна інтенсивна терапія, спрямована на усунення шоку, больового синдрому та корекцію кислотно-лужного стану.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

8.4 Отруєння фосфорорганічними сполуками

Часто трапляються отруєння фосфорорганічними інсекти­цидами, які попадають в організм людини через травний канал, шкіру, дихальні шляхи.

При тяжкому отруєнні дуже швидко настає смерть в результаті набряку легень.

При легкому і середньому отруєнні спостерігаються нудота, блювання, біль у животі, головний біль, запаморочення, пітливість, різке звуження зіниць, неспокій, брадикардія, підвищення температури тіла.

Тяжкість стану поступово наростає: виникає утруднене дихання внаслідок виділення великої кількості бронхіального секрету; розвивається набряк легенів; з'являються судоми.

Перша медична допомога

Введення внутрішньовенно специфічного антидоту - атропі­ну сульфату - до появи ознак атропінізації (розширення зіниць, зменшення салівації і бронхореї, сухість слизових оболонок, збільшення частоти серцевих скорочень, почервоніння шкіри обличчя). Паралельно проводять інтенсивну терапію набряку легенів і гіпоксії.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

8.5 Отруєння етиловим спиртом

Смертельна доза етилового спирту - 5-10 г/кг. Клініка визначається токсичною дією самого етанолу та його метаболіту-ацетальдегіду. У клінічній картині отруєння етиловим спиртом виділяють періоди ейфорії, збудження і кому. Остання має три ступені тяжкості. Ейфорія і збудження характеризуються надмірною балакучістю, гіперемією шкіри, порушенням координації рухів. У міру наростання тяжкості отруєння з'являються апатія, адинамія, блювання, артеріальна гіпотензія, тахікардія, ціаноз шкіри, зниження температури тіла, порушення дихання.

Перша медична допомога:

- промивання шлунка;

- форсований діурез;

- внутрішньовенно 10 % розчин глюкози, 4,5 % розчин натрію гідрокарбонату, вітаміни групи В;

- оксигенотерапія.

Тяжкі випадки - штучна вентиляція легенів; застосування за­собів, що стабілізують гемодинаміку.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

8.6 Отруєння метиловим спиртом

Смертельна доза при вживанні всередину - 60-100 мл. При метаболізмі метилового спирту утворюються високотоксичні формальдегід і мурашина кислота.

Симптоми: раннє порушення зору, виражений ціаноз шкіри, задишка, ознаки набряку головного мозку.

Перша медична допомога

Специфічним антидотом при отруєнні метиловим спиртом є етиловий спирт, який зв'язує алкогольдегідрогеназу, що перешкоджає утилізації метилового спирту і утворенню його метаболітів. В усьому іншому невідкладні заходи не відрізняються від тих, що здійснюються при отруєнні етиловим спиртом.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

8.7 Отруєння барбітуратами

Виникають внаслідок нещасного випадку або спроби самогубства. Смертельна доза - від 4 до 8 г (залежно від токсичності препарату).

Симптоми: сонливість, нерозбірливість мови, відсутність блювотного рефлексу, рідке дихання, звуженням зіниць. У міру наростання отруєння пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується, з'являється дихання типу Чейна - Стокса з переходом у часте поверхове. У тяжких випадках настає зупинка дихання.

Перша медична допомога:

- забезпечення і підтримання прохідності дихальних шляхів;

- туалет трахео бронхіального дерева;

- штучна вентиляція легенів;

- оксигенотерапія, обов'язкове промивання шлунка.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

8.8 Укуси змій та комах

8.8.1 Укуси змій

Серед великої кількості видів отруйних змій треба виділи­ти гадюку. Отрута гадюки має нейрон - і кардіотоксичну, а також антикоагуляційну дію, ушкоджує стінку кровоносних судин та еритроцити.

Симптоми: відчуття страху і три­воги, гострий біль, набряк, гіперемія і крововиливи у місці укусу.

У міру наростання інтоксикації з'являються нудота, блювання, головний біль, різка слабкість, колько подібний біль у животі, понос, ангіоневротичний набряк обличчя. Найсерйознішими симптомами є артеріаль­на гіпотензія, судоми, знепритомлення.

Перша медична допомога:

- відсмоктування отрути губами (якщо немає ушкоджень слизової оболонки порожнини рота);

- знеболювання, іммобілізація кінцівки;

- введення проти блювотних та антигістамінних препараті;

- вливання дезінтоксикаційних розчинів;

- за показаннями - введення проти отрутної сироватки.

Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

8.8.2 Укуси бджіл, ос

Для більшості людей укуси бджіл і ос не становлять небезпе­ки.

Для осіб, сенсибілізованих до отрути бджіл та ос, смертельним може виявитись і одне ужалення. Особливу небезпеку становлять навіть одиничні ужалення в області голови, шиї, порожнини рота і глотки. Бджолина отрута містить гістамін, мурашину кислоту та інші речовини, які можуть спричиняти алергічні реакції.

Симптоми: гострий біль, печія, свербіж, почервонін­ня шкіри і набряк у місці ужалення, запаморочення, посилене по­товиділення, тахікардія, загальна слабкість, утруднене дихання.

Перша медична допомога

- видалити жало;

- на місце жалення накласти холодний компрес або лід;

Треба ввести знеболюючі засоби, а коли є підозра на алергічну реакцію - підшкірно 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідро хлориду і повний комплекс десенсибілізуючої терапії.

8.8.3 Отруєння отруйними грибами

Отруєння виникають при випадковому вживанні в їжу отруйних грибів і носять, як правило, сезонний характер.

Отруєння мухомором

Інкубаційний період триває 0,5-3 години, після чого раптово з'являються нудота, блювота, водянистий понос, рясне потовиділення, гіперсалівація, сльозотеча. Виникає бурхлива перистальтика, буркотіння кишечнику. Порушення з боку центральної нервової системи характеризуються сплутаністю свідомості, галюцинаціями, маренням. Зіниці звужені, зір порушений. Дихання утруднене, гучне, свистячі та вологі хрипи. Брадикардія, гіпотонія. У важких випадках приєднуються симптоми дегідратації.

Перша медична допомога. Специфічним антагоністом є атропін.

Отруєння блідою поганкою

Токсини, що утримуються в блідій поганці, не руйнуються при термічній обробці і висушуванні.

Виділяють 3 ступеня тяжкості перебігу захворювання:

1. - Легкий - характеризується помірним гастроентеритом, легкою гепатопатією.

2. - Середній - характеризується вираженим гастроентеритом й токсичною гепатопатією.

3. - Важкий (50% випадків) - характеризується важкими гастроентеритами, гепатопатією, нефропатією з переходом у гостру ниркову недостатність.

Три періоди отруєння блідою поганкою:

1. - Інкубаційний період триває від 6 до 24-30 годин.

2. - Період гострого гастроентериту. Захворювання починається раптово, на тлі повного благополуччя, і проявляється болем в животі переймоподібного характеру, блювотою, профузним поносом із домішкою слизу, спрагою, слабкістю. У результаті тривалої діареї може настати загальна дегідратація організму з розвитком гострої серцево-судинної недостатності.

3.- Період ураження паренхіматозних органів починається 3-4-го дня після отруєння. З'являється жовтяниця, темніє сеча та знебарвлюється кал, печінка стає болючою, збільшеною в розмірах, розвивається клініка гострої ниркової і печінкової недостатності, стан хворого прогресивно погіршується.

Перша медична допомога. Специфічних антидотів при отруєнні блідою поганкою немає. Лікування складається з патогенетичної і симптоматичної терапії.

8.9 Харчові токсикоінфекції

Харчові токсикоінфекції - гострі, короткочасні захворювання, викликані умовно-патогенними бактеріями, здатними продукувати екзотоксини поза організмом людини (в продуктах харчування).

При стафілококових отруєннях інкубаційний період триває від 2 до 4 годин (іноді скорочується до 30 хвилин і рідко подовжується до 6 годин). Початок бурхливий - з'являються нудота, багаторазова і болюча блювота, рідкі переймоподібні болі в епігастрії, часто приєднуються болі у суглобах, У момент початку захворювання діарея може бути відсутньою (у 50% випадків) або з'являється пізніше. Випорожнення рідке, не часте, без патологічних домішок. Температура тіла нормальна або субфебрильна.

Симптоми: слабкість, блідість, запаморочення, гіпотензія, іноді судоми м'язів. Усі ці явища короткочасні, звичайно через 1-2 доби настають поліпшення і видужання. Перебіг хвороби порівняно легкий.

Перша медична допомога:

- для видалення токсинів, що не всмокталися, використовується промивання шлунка водою або слабким розчином соди (2-4%) до чистих промивних вод.

- призначається сольове проносне.

- проводиться масивна інфузійна і дегідратаційна терапія.

- симптоматична терапія.

Ботулізм - отруєння токсинами бактерій ботулізму, що протікає із симптомами важкого ураження нервової системи.

Джерела хвороби:

- гриби (мариновані, іноді солоні);

- в'ялена риба, рідше - м'ясо, ковбаси, шинка домашнього консервування (анаеробне середовище).

Хворий на ботулізм не заразний.

Інкубаційний період коливається в межах 6-24 годин, але може подовжуватися до 6-10 днів. Чим він коротший, тим важче протікає захворювання і гірший прогноз.

Початок хвороби: характерні помірні динамічні розлади і нудота, блювота, біль в животі, нечастий пронос, випорожнення без патологічних домішок.

За характером перебігу виділяють важку, средньоважку і легку форми.

Важка форма. Інкубаційний період - 12-36 годин.

З'являється слабкість, виражені очні симптоми: діплопія, іноді косоокість, двосторонній птоз повік, ослаблення зору, з поєднанням із сухістю у роті, утрудненням ковтання, спрагою, сиплістю голосу, невиразністю мови ("каша в роті"), головним болем, запамороченням. Температура тіла підвищена.

Виникають ознаки розвитку розладів дихання: відчуття браку повітря, стиснення і тяжкості в грудях, іноді болю в області серця, неможливість глибокого вдиху. Потім приєднуються парез м'якого піднебіння, кашель, може розвитися аспіраційна пневмонія, можлива поява симптомів ток­сичного міокардиту.

Середньоважка форма. Інкубаційний період - 36-48 годин.

Відзначається незначною виразністю перелічених вище ознак: очна симптоматика помірна, слабкість менша, однак мають місце утруднення при ковтанні, осиплість голосу, спрага, метеоризм, запори. Температура тіла нормальна або трохи підвищена. Типово більш повільне наростання патологічних симптомів і більш швидкий зворотний їх розвиток.

Легка форма. Інкубаційний період - 5-6 діб.

Дана форма далеко не завжди може бути виявлена, унаслідок пізнього звернен­ня хворого за допомогою, слабкої симптоматики і тривалого інкубаційного періоду.

Перша медична допомога:

- промивання шлунка 2% розчином гідрокарбонату натрію і за допомогою сифонних клізм.

- уводиться специфічна антиботулінічна сироватка.

9 КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА СТИХІЙНИХ ЛИХ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДОТРИМАННЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ ПРИ ЇХ ЛІКВІДАЦІЇ

Стихійне лихо - це явище природи, яке виникає раптово і призводить до різкого порушення нормальної діяльності населен­ня, ураження та загибелі людей, знищення матеріальних цінно­стей.

Кожне стихійне лихо має свою фізичну сутність, свої, тіль­ки йому властиві, причини виникнення, рушійні сили, характер і стадії розвитку та особливості впливу на навколишнє середови­ще. В той же час стихійному лиху властиві загальні риси: вели­кий просторовий розмах, значний вплив на навколишнє середовище, сильний психологічний вплив на людину та ін. Знання причин виникнення і характеру стихійного лиха дозволяє завчасно здійснювати заходи щодо запобігання важких наслідків деяких з них або ослабити силу їх руйнівної дії. В багатьох випадках цьому будуть сприяти адекватна поведінка людей під час стихійного лиха та конкретне виконання заходів щодо ліквідації наслідків рятувальними формуваннями.

Своєчасна інформація про мож­ливість виникнення або про початок стихійного лиха та його ха­рактер дозволяє своєчасно вжити заходів щодо збереження жит тя людей. Найчастішими стихійними лихами, дія яких виникає раптово і відбувається миттєво, є землетруси, повені, урагани та селі.

Дата добавления: 2014-11-29