Пожежовибухонебезпека 1 страница

ВСТУП

Людина та її здоров’я – найбільша цінність держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини, як у середовищі її мешкання, так і у середовищі її праці.

Згідно з Конституцією України, забезпечення життя та здоров’я людини є обов’язком держави. З цією метою та на виконання вимог конвенції ООН «Про сталий людський розвиток», а також відповідно до Законів України: «Про цивільну оборону України», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», Положення про функціональну підсистему «Освіта і наука України» від 17 січня 2002р. №27 у вищих навчальних закладах України передбачається вивчення студентами нормативної дисципліни «Цивільна оборона» за програмою, затвердженою Наказом МОНУ від 20 червня 1995р. №182/200.

Головними завданнями підготовки фахівців з питань цивільної оборони є:

· навчити студентів діяти у надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час; вміти прогнозувати масштаби надзвичайних ситуацій і запобігати їх виникненню; визначати засоби і методи захисту людей; організовувати і проводити рятувальні та інші невідкладні роботи в осередках ураження при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих; організовувати заходи з підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання;

· дати необхідні знання та сформувати вміння щодо організації та управління системою заходів цивільної оборони на об’єктах господарювання у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій, організації роботи керівного та командно-керівного складу невоєнізованих формувань і служб цивільної оборони відповідно до одержаної у вищому навчальному закладі спеціальності.

Як нормативна навчальна дисципліна «Цивільна оборона» - це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка формує поняттєво-категорійний, нормативний і методологічний апарат, необхідний для вивчення охорони праці, захисту навколишнього середовища, безпеки життєдіяльності, які вивчають конкретні небезпеки і методи захисту від них.

Підготовка студентів у рамках цієї навчальної дисципліни містить теоретичні питання, спрямовані передусім на формування світогляду, вироблення ідеології поведінки і забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних процесів. Завдяки цій дисципліні майбутній фахівець має опанувати філософією безпеки соціосистем, вміти будувати логічне дерево подій, визначати існуючі проблеми безпеки, оцінювати їх, запобігати та ліквідовувати їх наслідки.

Цивільна оборона – це дисципліна, що навчає основам захисту особистості, суспільства, держави, людства. Спеціаліст, який досконало освоїв предмет «Цивільна оборона», здатний грамотно діяти в умовах надзвичайних ситуацій, захищаючи життя та здоров’я людей, матеріальні цінності та навколишнє середовище.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

У мирний час стихійні лиха, аварії і катастрофи завдають великих людських втрат, збитків економіці і навколишньому середовищу. На території України розміщено велику кількість потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО). Це підприємства нафтової, газової, хімічної промисловостей, підприємства, які застосовують і виготовляють сильнодіючі, радіоактивні, пожежо- і вибухонебезпечні речовини. Техногенна небезпека в сучасних умовах є найбільш характерною і значною за питомою вагою серед загального кола випадків. Аварії на шахтах, нафто - та газопроводах, катастрофа на ЧАЕС – підтвердження цьому.

Враховуючи, що на території України можливі як техногенні, так і природні надзвичайні ситуації, то з метою запобігання та усунення їх можливих наслідків створена і діє система захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Тому стає зрозумілим велике значення, яке набуває система цивільного захисту сьогодні. Адже науково-технічний прогрес, з одного боку, покращує життя людей, а з іншого – підвищує ризик виникнення аварій і катастроф, тому формуванням цивільного захисту все частіше доводиться ліквідовувати їх наслідки.

Надзвичайні ситуації останнього часу об’єктивно довели необхідність докорінних змін у призначенні цивільного захисту, формах його функціонування та забезпечення.

У посібнику розглянуто завдання і організацію цивільної оборони (ЦО) та єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДС), визначені чинники небезпеки, описано приклади радіаційної та хімічної розвідки і організації захисту населення, що дає можливість студентам, а також керівникам, інженерно-технічним працівникам отримати необхідні знання з найважливіших питань цивільної оборони в сучасних умовах.

Розділ 1 Організація цивільної оборони в сучасних умовах

1.1 Роль та місце цивільної оборони в системі забезпечення життєдіяльності населення

Техногенне, екологічне та природне становище України рік від року стає складнішим, зростає його негативний вплив на населення та навколишнє середовище. Тому, з набуттям Україною незалежності, враховуючи досвід розвинутих країн, було розпочато законодавче оформлення цивільної оборони як державної системи органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. [1]

У процесі розробки Закону України «Про Цивільну оборону України» та «Положення про ЦО України» основна увага зверталася на досягнення наступних напрямків:

· Закон та Положення повинні враховувати світовий досвід побудови та здійснення Заходів ЦО і наявною мірою відповідати Женевській (1949р.) Конвенції та Амманській (1994р.) Декларації по цивільному захисту.

· Відповідність системи захисту населення від наслідків НС до умов, потреб і можливостей держави;

· Відповідність організаційної структури створюваної системи до конституційної побудови державної виконавчої влади і прийнятого законодавства України з питань оборони, державної безпеки та надзвичайного стану;

· Забезпечення високої реальної готовності органів управління, сил ЦО до дій за призначенням та високої ефективності цих дій.

У преамбулі закону проголошено: «Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізацій цього права від Кабінету Міністрів України, міністрів та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування». [1].

«Держава як гарант цього права створює систему ЦО, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій та катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру». [1].

Тобто, держава не тільки проголошує право населення на захист свого життя і здоров’я в умовах НС, але і гарантує це право, створюючи загальну систему захисту населення, систему цивільної оборони.

1.2 Система цивільної оборони

Систему цивільної оборони складають:

· Органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС.

· Органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

· Сили і засоби, призначенні для виконання завдань ЦО.

· Фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС.

· Системи зв’язку оповіщення та інформаційного забезпечення.

· Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦО.

· Курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО.

· Служби ЦО. [1].

1.3 Завдання цивільної оборони

У статті 2 Закону «Про ЦО України» зазначено, що заходи ЦО поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завданнями ЦО України є:

· Попередження НС техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків.

· Оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирні та воєнні часи та постійне інформування його про наявну обстановку.

· Захист населення від аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження.

· Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

· Створення системи аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у НС мирного і воєнного часу.

· Підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в НС.

1.4 Сили цивільної оборони

Силами цивільної оборони є:

· Війська ЦО.

· Спеціалізовані формування ЦО.

· Невоєнізовані формування ЦО.

Війська ЦО підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦО.

Війська ЦО виконують завдання щодо попередження та ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру відповідно до законів України «Про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Збройні сили України».

Комплектування військ ЦО здійснюється на підставі закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», а також за контрактом.

Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у томі числі й поза межами України у встановленому законодавством порядку можуть створюватися спеціалізовані формування, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру.

Застосування спеціалізованих формувань для дій за призначенням здійснюється згідно з Положенням про ЦО України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Комплектування спеціалізованих формувань ЦО здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у НС.

До спеціалізованих формувань та аварійних служб міністерств та відомств відносяться:

· Пошуково-рятувальні формування (гірничорятувальні, газорятувальні, водолазно-рятувальні та інші).

· Формування та служби протипожежної охорони.

· Служба охорони громадянського порядку.

· Державна служба медицини катастроф.

Невоєнізовані формування ЦО створюється в областях, районах, містах Києва та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До невоєнізованих формувань ЦО зараховується працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньої та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Питання для самоконтролю

1 Дайте визначення ЦО України.

2 Завдання ЦО.

3 Що складає систему ЦО.

Розділ 2 Визначення чинників небезпеки

техногенного, природного, соціально-політичного

та військового характеру

2.1 Надзвичайні ситуації. Їх класифікація

Відповідь на питання: «Які фактори та чинники потрібно досліджувати?» неможлива без чіткої класифікації надзвичайних ситуацій, які є наслідком сукупності виняткових обставин, що склалися у відповідній зоні в результаті надзвичайної події техногенного, природного, екологічного, соціального та воєнного характеру, а також під впливом можливих надзвичайних умов.

Таким чином, згідно з Законом України «Про Цивільну оборону України»:

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежою, застосуванням засобів ураження, які призвели чи можуть призвести до людських та матеріальних втрат.

Вона є наслідком надзвичайної події і можливих надзвичайних умов.

Надзвичайна подія – подія техногенного, природного, антропогенного та воєнного характеру, яка полягає в різкому відхиленні від норм процесів та явищ, що відбуваються, і має значний негативний вплив на життєдіяльність людини, функціонування економіки, соціальну сферу і природне середовище, але фактичні показники негативних наслідків надзвичайної події не досягають порогових значень показників ознак надзвичайної ситуації.

Надзвичайні умови – характерні риси загальної обстановки, що склалася у відповідній зоні (на об’єкті, у регіоні тощо.) у результаті надзвичайної події та інших одночасно діючих посилюючих та стабілізуючих факторів, у тому числі місцевих особливостей.

Стихійне лихо –явище природи, що викликає катастрофічні наслідки і характеризується раптовим порушенням нормальних умов життя і діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель і споруд, знищенням матеріальних цінностей.

Аварія – надзвичайна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті чи території загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будинків, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому середовищу.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких і трагічних наслідків.

НС залежно від типів і видів надзвичайних подій, що лежать в основі, класифікуються на:

· НС техногенного характеру.

· НС природного характеру.

· НС соціально-політичного характеру.

· НС воєнного характеру.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптові руйнування споруд і будинків, аварії на інженерних системах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водяних ресурсів і біосфери.

Деякі джерела окремо зазначають клас надзвичайних ситуацій екологічного характеру. З погляду можливого поширення таке уособлення доречне.

Надзвичайні ситуації екологічного характеру – обстановка на певній території або акваторії, яка призвела до гострих несприятливих змін у середовищі проживання людей і, як правило, до масової загибелі живих організмів.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру: пов’язані з противоправними діями терористичного й антиконституційного напрямку: здійснення чи реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об’єктів ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку і телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) або знищення судна, установлення вибухових пристроїв у громадських місцях, розкрадання зброї.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру: пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або сучасних звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення в результаті руйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних та токсичних речовин і відходів нафтопродуктів, вибухових речовин, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 368 за масштабом поширення та залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, НС класифікується як:

· державного,

· регіонального,

· місцевого,

· об’єктового рівня.

Для визначення рівня НС встановлюються такі критерії (див. Примітку).

2.2 Визначення небезпечних чинників надзвичайної ситуації техногенного характеру

Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптові руйнування споруд і будинків, аварій на інженерних системах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

Радіаційна небезпека.

Радіаційний вплив, причиною якого можуть бути окремі виробництва, об’єкти і матеріали, є одним із найбільш небезпечних техногенних факторів, які мають негативний вплив на умови життя населення і навколишнє середовище. В Україні до об’єктів, що потенційно можуть стати джерелом радіаційної небезпеки, належать у першу чергу, атомні електростанції (4 АЄС мають 13 енергоблоків), підприємства з видобутку і переробки уранових руд, сховища відпрацьованого ядерного палива і радіоактивних відходів, дослідницькі ядерні реактори, а також джерела іонізуючого випромінювання (понад 5000), що використовуються в промисловості, медицині, виробництві і науково-дослідній роботі, та радіоаційнонебезпечні об’єкти на територіях сусідніх країн. [5.11].

Примітка. Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному із значень

критеріїв

Критерії   Рівні НС	Територія	Обсяг технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС	Кількість загиблих, особи	Кількість постраждалих, особи	Більш як на 3 доби порушено нормальні умови життєдіяльності, особи	Збитки постраждалих в мінімальних розмірах зарплати(МРЗП) на час НС	Розмір заподіяних (очікуваних) збитків в МРЗП
Державний	1 Яка поширилась або може поширитись на територію інших держав. 2 Територія 2-х чи більше областей.	Обсяги перевищують можливості цих регіонів, але не менш 1% від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів.	Понад 10   Понад 5	Понад 300   Понад 100	Понад 50000   Понад 10000	Більше 25000	Більше
Регіональний	2 чи більше районів	Обсяги перевищують можливості цих районів, але не менш 1% від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів.	3-5	50-100	1000-10000	Більше 5000	Більше 15000
Місцевий	Вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта	Обсяги перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта	1-2	20-50	100-1000	Більше 500	Більше 2000
Об’єктовий	Не підпадає під названі вище визначення

Хімічна небезпека

Безпека функціонування хімічно небезпечних об’єктів (ХНО) залежать від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, характеру технологічного процесу конструкції та надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів та засобів автоматизації, ефективності засобів протиаварійного захисту тощо.

Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезень сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) у значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів проти аварійного захисту.

Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується в виробничій діяльності більше 300 тис. тон небезпечних хімічних речовин (НХР).

У народному господарстві України діє понад 1,5 тис. вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів (ВПНО), на яких зосереджено близько 13 млн т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин (ВПНР).

Переважна кількість ВПНО розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто –і газопереробні, коксохімічні, металургійні та інші машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафто- і газопромисли, вугільні шахти, у тому числі надкатегорійні за метаном та з вугільного пилу.

Гідродинамічна небезпека

До основних чинників гідродинамічної небезпеки в Україні відносяться водосховища, греблі, дамби, шлюзи та інші гідроспоруди. В Україні налічується 63119 річок, 1160 водосховищ, понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів, 10 великих водоводів. [5].

Небезпека на транспорті

Транспортний комплекс України включає об’єднання, підприємства, установи та організації автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, міського електротранспорту, трубопроводи загального користування.

Небезпека систем життєзабезпечення

У житлово-комунальному господарстві нині функціонує близько 5 тис. підприємств і організацій, експлуатується майже 25% основних засобів, задіяних в економіці держави, зайнято 5% населення країни [5].

Сьогодні житловий фонд України всіх форм власності складає близько 10,4 млн. будинків загальною площею понад 1,0 млрд кв.м.

Централізованим водопостачанням забезпечили понад 70% населення України, системами каналізації -95% міст і 57% селищ міського типу, близько 80% теплової енергії, а це -72 млн Гкал, що виробляється підприємствами комунальної енергетики, відпускається населенню та суб’єктам бюджетної сфери.

2.3 Визначення небезпечних чинників надзвичайної ситуації природного характеру

Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водяних ресурсів і біосфери.

Геологічна небезпека

Тільки протягом 6 років, з 1997 року по 2002 рік, на території України виникло понад 100 НС геологічного характеру [11]. Найбільша кількість припадає на 1998 рік, коли було зафіксовано 42 НС геологічного характеру.

Геологічна небезпека пов’язана з процесами, які відбуваються в земній корі (землетруси, виверження вулканів).

Гідрометеорологічна небезпека

Пов’язана з процесами, які відбуваються на поверхні землі та в атмосфері (повені, цунамі, сильні вітри, лавини, надмірні опади, засуха, град, похолодання та інші).

Екстремальні природні явища стають стихійним лихом тоді, коли вони впливають на населення та діяльність людини. Серед природних чинників саме гідрометеорологічні умови у своїй безперервній зміні постійно впливають на життєдіяльність населення та господарську діяльність.

Україна за своїми фізико - географічними умовами в масштабах Земної кулі не відноситься до територій з дуже високим ризиком виникнення стихійних лих, проте щорічно в нашій країні виникає близько 300 НС, спричинених природними чинниками. Збитки від них становлять 90% від суми збитків внаслідок НС природного та техногенного характеру.

Надзвичайні ситуації в природних екосистемах

На території України більше 10 млн га займають ліси і торфовища. Особливої уваги заслуговують випадки пожеж у природних екологічних систем, які досягли рівня НС. За видами вони розподілялись на лісові пожежі, пожежі на торфовищах та на хлібних масивах.

Небезпека медико-біологічного характеру (епідемії, епіфітотії, епізоотії)

Більшість НС медико-біологічного характеру припадає на отруєння та на інфекційну захворюваність населення, інфекційну захворюваність тварин та ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками.

2.4 Соціально-політична небезпека

Створення і розвиток людиною техносфери призвели до накопичення великої потенційної небезпеки, яка може катастрофічно реалізуватись як при ненавмисних впливах людей, так і при навмисних терористичних актах і диверсіях. Вплив тероризму на рівень техногенної безпеки опосередкований злочинною дією (здійснення вибуху, підпалу або інших дій) та спрямований на руйнування чи пошкодження підприємств, споруд, шляхів і засобів зв’язку, об’єктів життєзабезпечення населення.

Терористичний акт може виступати у формі вибуху, підпалу, застосування чи загрози застосування ядерних вибухових пристроїв, радіоактивних, хімічних, біологічних, вибухових, токсичних, сильнодіючих отруйних речовин чи інших об’єктів.

Використання об’єктів техносфери для досягнення головних цілей терористичних угруповань (фізичне усунення політичних опонентів, дестабілізація діяльності правоохоронних органів та збройних сил, привернення уваги до певних політичних угруповань, соціальних, релігійних, економічних проблем) визначається вразливістю потенційно небезпечних об’єктів до зовнішніх впливів, а також їх наближеністю до місць проживання чи перебування населення, що спрощує реалізацію терористичних актів та ускладнює їх усунення правоохоронними органами та відповідними службами.

Впливовим фактором підвищення ризику терористичних проявів у всьому світі є високий рівень матеріальної та технічної оснащеності терористів, а також нестандартність їх мислення та здатність жертвувати власним життям задля досягнення поставлених цілей.

Рівень безпеки терористичного акту чи диверсії на потенційно небезпечному об’єкті визначається важкістю можливих наслідків й імовірністю здійснення. Перша складова залежить як від ступеня небезпеки об’єкта і характеристик селитебної та ландшафтно-рекреаційної території, що його оточує, так і від характеристик самого терористичного акту (способу та засобів його здійснення, місця і числа використаних вибухових пристроїв тощо)

Активність терористів у районі розташування потенційно небезпечного об’єкта визначаються наявністю в ньому конфліктів класового, міжетнічного і міжконфесійного характеру, а також сепаратизмом. Таким чином, активність прояву тероризму є похідною від довготривалих умов нестабільності соціально-політичної обстановки не тільки в районі розміщення об’єкта, а в країні в цілому.

Стратегією зменшення імовірності реалізації терористичних актів в Україні повинна стати цілеспрямована політика з підвищенням рівня фізичного захисту потенційно небезпечних об’єктів на фоні здійснення міжнародного співробітництва в галузі боротьби з міжнародним тероризмом.

2.5 Сильнодіючі отруйні речовини (небезпечні хімічні речовини), основні характеристики

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), або небезпечні хімічні речовини (НХР) – це такі хімічні речовини або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації (ГДК) безпосередньо чи опосередковано може призвести до загибелі, гострого чи хронічного захворювання або отруєння і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується в виробничій діяльності більше 300 тис т. НХР, у тому числі – близько 10 тис т. хлору, понад 190 тис т. аміаку. Взагалі в Україні використовується близько 39 СДОР (ХНР).

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

І-ий ступінь – 69 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3,0 тис. людей);

ІІ-ий ступінь - 42 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 0,3 до 3,0 тис. людей);

Дата добавления: 2014-11-29