Баланси міжнародних розрахунків

Регулювання ступеня конвертованості валютного курсу (валютний контроль) - цілеспрямоване проведення комплексу мір з метою корекції курсу національної валюти. Якщо така корекція спрямована на зниження обмінного курсу, курсова політика називається політикою девальвації. Якщо метою курсової політики є підвищення обмінного курсу, то вона називається політикою ревальвації.

Світова валютна система продовжує розвиватися відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах. Щонайкраще вона виконує свої функції за умови функціонування конвертованих валют.

Національна валютна система встановлює принципи організації і регулювання валютних відносин усередині окремої країни. Вона є частиною грошової системи даної країни, але відносно самостійна і має право виходу за національні кордони. У кожній країні особливості такої системи визначаються рівнем розвитку економіки і зовнішньоекономічних зв'язків. Елементами національної валютної системи є:

o національна валютна одиниця;

o режим валютного курсу;

o умови зворотності валюти;

o система валютного ринку і ринку золота;

o порядок міжнародних розрахунків держави;

o склад і система управління золотовалютними резервами країни;

o статус національних установ, які регулюють валютні відносини держави.

Регіональна валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн. Наприклад, щоб протистояти гегемонії долара в світовій валютній системі в березні 1979 року була створена регіональна Європейська валютна система. Елементи регіональної валютної системи визначаються умовами відповідної угоди.

Валютна система припускає розробку і реалізацію валютної політики.

У залежності від цілей і задач можна розглядати поточну (оперативне регулювання валютно-ринкової кон’юнктури) і довгострокову (довгострокові заходи з послідовних змін валютного механізму) валютну політику.

Структурна валютна політика проводиться у формі валютних реформ, спрямованих на удосконалювання принципів взаємодії всіх країн, і, як правило, супроводжується боротьбою за зміцнення положення окремих валют і досягнення привілею. Кінцеві цілі валютної політики національної валютної системи є стратегічні цілі монетарної політики в цілому – ріст зайнятості і виробництва ВВП, стабілізація цін. Крім загальномонетарних цілей валютна політика має специфічні цілі, що реалізуються в основному у валютній сфері (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Цілі валютної політики

Арсенал елементів валютної політики може при цьому здобувати дисконтну або девізну форми. Найбільш ефективним методом проведення валютної політики є політика девізів, коли держава впливає на курс національної валюти шляхом купівлі і продажу іноземних валют. Вона виявляється в різних формах. Політика девізів є прогресивною формою валютної політики, таких як валютна інтервенція, диверсифікованість валютних резервів, валютні обмеження, валютний контроль.

Валютна інтервенція - процес втручання в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу центральним банком іноземної валюти. Особливістю такої форми є: відносна великомасштабність, короткочасність застосування, здійснення за рахунок офіційних золотовалютних резервів і короткострокових валютних кредитів. В даний час використовується поряд з інтервенцією валют в одній окремій державі і колективна валютна інтервенція центральних банків у ряді країн.

Диверсифікованість валютних резервів - це різновид девізної політики, який спрямований на регулювання структури валютних резервів шляхом включення в їхній склад різних валют. Дана форма дозволяє запобігти втратам і забезпечити ритмічність міжнародних розрахунків. Для досягнення цієї мети здійснюється продаж нестабільних валют, активізується покупка більш стійких валют.

Валютні обмеження - міри і правила, які встановлені державою в законодавчому або адміністративному порядку. Умовою застосування є хронічний і великий дефіцит платіжних балансів. Обмеження можуть бути у виді

ü вимоги часткового продажу експортного виторгу центральному банкові за офіційним курсом;

ü ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам;

ü заборони на ввіз або вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів;

ü регулювання іноземних інвестицій, трансферту прибутку, зовнішніх позик і кредитів.

З розвитком зовнішньоекономічних відносин велика роль у здійснення валютних операцій приділяється балансам міжнародних розрахунків.

Платіжний баланс займає центральне місце в балансах міжнародних розрахунків.

Основні розходження між розрахунковими і платіжними балансами визначаються переважно розвитком міжнародних кредитних відносин.

Таблиця 8.1

Дата добавления: 2014-11-29