Методичні рекомендації щодо вивчення теми. Основні терміни та поняття

План вивчення

Основні терміни та поняття

Гуманізм (від лат. humanus — людяний, людський) — ідейний напрям культури доби Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від обмежень схоластики.

Культура - історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. Культура "вживається для характеристики певних історичних епох (наприклад, "антична культура"), конкретних суспільств, народностей і націй (культура майя), а також специфічних сфер діяльності або життя (наприклад, культура праці, політична культура, художня культура); в більш вузькому сенсі - сфера духовного життя людей. Включає в себе предметні результати діяльності людей (машини, споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми моралі і права і т.д.), а також людські сили і здібності, реалізовані в діяльності (знання, уміння, навички, рівень інтелекту, морального і естетичного розвитку, світогляд, способи і форми спілкування людей). Духовна і матеріальна культури знаходяться в органічній єдності.

Мистецтво — 1) художня творчість у цілому — література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-вжиткове мистецтво, музика, танець, театр, кіно та інші види діяльності людини, об´єднувані як художньо-образні форми відображення дійсності; спосіб виявлення творчого потенціалу особистості та задоволення її естетичних потреб; 2) у вузькому значенні — образотворче мистецтво; 3) високий ступінь виявлення майстерності в будь-якій сфері діяльності.

1. Поняття культури, предмет історії української культури.

2. Методологія дослідження, принципи аналізу, структура та функції культури.

3. Концепції розвитку культури. (СРС)

4. Основні етапи розвитку світової та української культури. (СРС)

5. Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів. (СРС)

1. Приступаючи до вивчення першого питання, спочатку треба визначитись з самим поняттям «культура». Різні підручники та книги пропонують нам безліч тлумачень цього поняття. Термін «культура» виник в епоху Античності, у Давньому Римі. Латинською мовою означав оброблення, освіту, розвиток. Спочатку цей термін використовувався для визначення процесу обробки ґрунту. Давні греки розуміли його як свою відмінність від «варварських» народів.

У середньовіччі культурою вважали прагнення ідеалу, бездоганності

релігійної - у Європі, особистої - на Сході. У Новий час цей термін стали вживати, визначаючи ступені виховання, освіти, інтелекту, спроможність

дотримання норм етики та етикету, сукупність художньої та творчої діяльності. У Новітній час до нього також додали стиль, метод та рівень досконалості, які досягаються в опануванні тієї чи іншою галуззю знання чи діяльності, вміння, процес творення й розподілу матеріальних та духовних цінностей, їх використання.

З цього випливає, що поняття «культура» неоднозначне, полісемантичне,

багатозмістовне. Проте завжди воно стосується людини, її діяльності, змін у

природних об’єктах під впливом людини. Тобто культура (у початковому

значенні - «оброблене») відрізняється від «натури», від природного, «дикого».

Тому цим терміном можна назвати все те, що відрізняє людину від інших

біологічних істот, штучний світ, створений людиною, - від природного.

Повторюючи вдома матеріал лекції, обов’язково запам’ятайте визначення поняття «культура», його етимологію (походження) та структуру. Також зверніть увагу, що історію української культури вивчає не лише спеціальна дисципліна, а й такі науки, як «Історія України» та «Культурологія». До останньої входить такий розділ, як «Історична культурологія», в рамках якого й вивчаються різноманітні національні культури, в тому числі, й українська.

Зверніть увагу, що кожна наука має свій об’єкт та предмет.

· об’єкт - це частина реальності, на яку спрямоване пізнання тої чи іншої науки,

· предмет – це особливості, закономірності, зв’язки, внутрішні протиріччя та впливи, що характерні для об’єкта.

Якщо говорити про об’єкт історії української культури, то він, як то кажуть, «говорить сам за себе». Що ж до предмета, то зупинимось на ньому докладніше. Історія української культури вивчає матеріальні та духовні цінності українського етносу на різних етапах його розвитку, які були втілені в різноманітних мистецьких, наукових, правових, політичних, суспільних,

філософських, етичних надбаннях, справили визначальний вплив на

світосприйняття, вдачу, спосіб життя, суспільну та політичну діяльності,

виробництво та міжкультурну комунікацію українців.

Предметом історії української культури є цілісний процес створення пам'яток духовної та матеріальної культури, що включає вивчення самих цих

пам’яток як культурних явищ, історичних умов їх створення та вплив на подальший розвиток культури.

Пам'ятки розглядаються в історичній послідовності як цілісне явище, а

також за регіональними ознаками, враховуються взаємозв'язки з культурними

досягненнями інших народів, оскільки жодний етнос, народ, нація не може

розвиватися в ізоляції, поза загальним історичним процесом.

Історія культури вивчає та аналізує пам'ятки духовної культури, зафіксовані усною формою: казки, міфи, легенди, билини, пісні, думи, прислів'я, приказки, анекдоти, де фіксуються історичні події, мудрість народу, узагальнюються явища і зберігаються для прийдешніх поколінь. Праукраїнці та їх нащадки залишили у спадок незліченну кількість об’єктів матеріальної культури, які посіли гідне місце у скарбниці світового мистецтва. Це пам'ятки зарубинецької, трипільської, черняхівської, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять комплекси містобудівництва, ділової та побутової архітектури, хатнє начиння, одяг, сільськогосподарський та ремісничий реманент, твори декоративно-ужиткового мистецтва та ін.

Кожний народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов’яни,

зокрема праукраїнці, залишили їх чимало. Це літописи «Повість минулих літ»,

Галицько-Волинський, Густинський, козацькі літописи, філософські, наукові,

економічні, політичні твори, першодруки, пам’ятки літератури — від славетних

«Слово про закон і благодать» Іларіона, «Слово о полку Ігоревім» до книг,

написаних сучасними майстрами поезії, прози, драматургії.

Українська земля багата на мистецькі пам’ятки: мозаїки і фрески Софії

Київської, Спаса на Берестові, парсунні портрети, твори народних майстрів,

художників сьогодення та ін.

Історія української культури вивчає традиції, свята, обряди, релігії і

вірування українського народу.

Предмет історії української культури охоплює конкретні способи та

результати діяльності українців у духовній і матеріальній сфері.

2. Розглядаючи друге питання, майте на увазі, що задачі вивчення історії української культури полягають у наступному:

· З’ясувати, яким чином попередні культурні етапи вплинули на формування сучасної української культури та національної самосвідомості;

· Простежити витоки української культури та її зв’язки з іншими типами культур;

· При цьому уникнути як національної замкненості, так і ігнорування національних особливостей української культури.

Отже, необхідно підібрати й адекватні поставленим задачам методи дослідження, про які Ви дізнаєтесь на лекції.

Друге питання дає розуміння того, якими способами вчені досліджують культуру, з яких елементів складається культура та яку роль вона відіграє в суспільстві, які виконує функції. Хоча цей матеріал може здатися дуже загалним та таким, що має суто теоретичне значення, але, тим не менш, без знання методів та принципів дослідження неможливо здійснити всебічний аналіз предмету науки, розглянути його аспекти за чіткою логікою. Отже, знання методів та принципів дослідження необхідне для адекватної реалізації поставлених перед нами задач: розглянути явища української культури в їх цілісності, концептуалізувати свої знання.

Не менш важливим є й вивчення функцій культури, що відкриває нам шлях до усвідомлення ролі цього явища в розвитку людства, причин, за якимим майбутнім фахівцям будь-якої спеціалізації необхідно вивчати культуру. Виділяють такі функції культури:

· Людинотворча (гуманістична) – культура формує людську особистість, специфічну для кожного суспільства;

· пізнавальна (гносеологічна) – культура концентрує в собі накопичені знання про світ, створюючи умови для його подальшого пізнання;

· регулятивна – регулює поведінку людей у всіх сферах життя, спирається на мораль та право;

· акумулятивна (трансляційна) – накопичує, зберігає та передає людський досвід від покоління до покоління;

· ціннісна (аксіологічна) – культура формує у людини ціннісні потреби та орієнтації, за якими визначається ступінь культурності особистості;

· комунікативна – налагоджує зв’язки між індивідами та соціальними групами, здійснює взаємопроникнення різних культур;

· компенсаторна – культура забезпечує духовну та психологічну розрядку, відволікає людину від повсякденних проблем;

· виховна – культура синтезує в цілісну форму всі складові внутрішнього світу особистості.

Всі ці функції необхідно запам’ятати та вміти ілюструвати їх застосування в реальному житті на конкретних прикладах.

В літературі Ви можете зустріти й інші функції культури або іншу назву наведених вище функцій (наприклад, «оціночна», «спілкувальна», «інтегративна» тощо). Можна використовувати й іншу типологію функцій, аніж наводиться на лекціях. У такому випадку необхідно в усних відповідях або письмових роботах вказувати джерело інформації (автора та назву підручника, посібника або іншого наукового видання).

Завдання для самостійної роботи студентів

Завдання № 1 (Питання № 3 Теми1). Розкрити основні концепції розвитку світової культури.

Приступаючи до виконання цього завдання, майте на увазі, що воно оформлюється письмово в зошитах у вигляді таблиці, до якої слід включити: прізвища мислителів, які досліджували світовий культурний процес, роки їхнього життя, основні положення їхніх концепцій (ідеї, принципи дослідження культури та уявлення про культурний процес в цілому).

Орієнтиром в цій роботі може слугувати методичний посібник О.В.Маркова, де наводяться основні представники культурологічної думки – дослідники культурного процесу (А. Тойнбі, О. Шпенглер, В.Данилевський та інші).

Обсяг роботи залежить від кількості обраних для аналізу вчених та від докладності занотованого матеріалу. Але, зазвичай, на одну концепцію виділяється половина сторінки. Кількість занотованих концепцій повинна бути не менше чотирьох.

Завдання № 2 (Питання № 4 Теми 1). Основні етапи розвитку світової та української культури.

В результаті виконання цього завдання необхідно скласти таблиці періодизації світової та вітчизняної культури, заклавши такі параметри: хронологічні рамки періоду розвитку культури, назва періоду, особливості розвитку культури в цей період.

Матеріал для виконання завдання Ви знайдете на зазначених сторінках у рекомендованій навчальній літературі, список якої наводиться в кінці даної теми. Можна також використовувати й додаткову літературу.

Після того, як таблиця періодизації буде складена, необхідно запам’ятати етапи розвитку вітчизняної та світової культури, а також порівняти, чи співпадають вони. Також слід запам’ятати основні особливості усіх етапів розвитку культури. На семінарському занятті буде проводитись обговорення проблеми тотожності/відмінності етапів та специфічних рис розвитку світової та вітчизняної культур.

Обсяг роботи жорстко не регламентується. Орієнтиром у цьому питанні Вам повинні слугувати рекомендації, наведені для попереднього завдання (не менше, ніж по пів-сторінки рукописного тексту на один період).

Завдання № 3 (Питання № 5 Теми 1). Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів.

У процесі виконання цього завдання необхідно розглянути матеріал за підручником або науковою літературою; законспектувати із зазначенням прізвищ вчених, які досліджували українську культуру, років їх життя, назви їх праць з історії української культури та основних ідей, викладених у цих працях.

Власне, це завдання за структурою тотожне завданню № 1, з тією різницею, що у першому завданні виписуються та аналізуються концепції світової культури, а тут – концепції походження української культури. Отже, алгоритм виконання та обсяг роботи відповідають першому завданню.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте специфіку об’єкта та предмета дисципліни «Історія української культури».

2. У чому користь вивчення історії української культури для майбутніх економістів?

3. Чи можна вважати, що дисципліна «Історія української культури» є частиною науки культурології? Чому?

4. Розкрийте етимологію поняття «культура».

5. Чи можлива діяльність людини поза культурою? Поясніть.

6. Дайте визначення поняттю «культура».

7. Чому в кінці 19 ст. серед вчених виникає цікавість до культури? Що стало наслідком цієї цікавості?

8. Які аспекти української культури ми будемо вивчати?

9. Назвіть та охарактеризуйте основні методи дослідження культури.

10. Які принципи дослідження культури Ви знаєте?

11. Дайте визначення поняттям «духовна культура» та «матеріальна культура».

12. Назвіть джерела вивчення духовної та матеріальної культури.

13. Розкрийте основні функції культури.

Дата добавления: 2014-11-29