Іменники у кличному відмінку однини

Особливості використання іменників у ділових паперах

Слід пам’ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, гарант, габарит.

Неправильно	Правильно
Анонімка	Анонімний лист
Заліковка	Залікова книжка
Маршрутка	Маршрутне таксі

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо і заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями.

2. Написання іменників на означення статусу, професій, посад, звань (у більшості випадків) у чоловічому роді.

Неправильно	Правильно
Викладачка хімії	Викладач хімії
Лаборантка відділу	Лаборант відділу
Працівниця фірми	Працівник фірми

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються з цим найменуванням лише у чоловічому роді: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

3. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо. Наприклад: До кабінету було запрошено секретарку директора Полякову Л.О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л.О.

4. Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, бібліотекарка, вихованка та ін.

Примітки: Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

5. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо, треба заміняти іменниками у формі множини:

Неправильно	Правильно
Студентство	студенти
Професура	професори
Піхота	піхотинці

6. Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом та місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення:

Неправильно	Правильно
Поштарі	працівники пошти
Заводчани	працівники заводу
Городяни	мешканці міста

У сучасному суспільстві політичні, економічні, культурні відносини мають базуватися на дотриманні мовного етикету. Тому в діловому мовленні важливим є знання етикетних норм, зокрема форм звертань у кличному відмінку.

	I відміна	II відміна	III відміна
-о	іменники твердої групи: дружино, сестро
-ю	іменники пестливої форми: Олю, Катю	мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю
-е	іменники м’якої і мішаної груп: земле, доле, круче	мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре	уживаються переважно в поезії: любове, радосте
		Прізвища прикметникового походження на -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин, -ін, як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаєв, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін. Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Лебедине, Львове
-у		мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, синку, ударнику, погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату
-є	іменники м’якої групи після голосного і апострофа: Маріє, мріє

Дата добавления: 2014-11-29