Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, штами мікроорганізмів, комп'ютерні програми тощо. 4 страница




 

На основі рішення про реєстрацію авторського права на твір відомості про реєстрацію заносяться до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права (чи до Державного реєстру договорів). Департамент обов’язково публікує в офіційному бюлетені відомості про реєстрацію.

 

 

3. Способи підтвердження авторства. Закон „ Про авторське право...”

 

передбачає презумпцію авторства, тобто автором вважається особа, зазначена як автор на оригіналі чи екземплярі твору. Це правило стосується як авторства на твір, що носить одиничний характер, так і на твори, видані масовим тиражем, як на твір, написаний одним автором, так і на енциклопедії, довідники тощо, створені на основі співдружності багатьох авторів.

 

Цивільний кодекс України передбачає, що „ особа, що має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом” [ ст.437, п.2] (відомості про спеціальний знак авторського права розглядався в лекції 3).

 

Окрім використання презумпції авторства і спеціального знаку автор може указати в своєму творі на наявність певних майнових або немайнових прав, що належать йому як автору. Зробити це можна двома шляхами:

 

1) указати на екземплярі твору, що всі права захищені законодавством про авторські права;

2) указати на екземплярі твору ті найбільш важливі для автора

 

права, що виникли в зв’язку з створенням твору.

 

Коло майнових і немайнових прав автора визначене Законом „ Про авторське право...”[ Ст.15] і Цивільним кодексом України [ст.424].

 

Дані права автора на практиці найчастіше реалізуються шляхом зазначення на екземплярі твору тексту наступного змісту: „ будь-яке використання твору або окремих його частин з комерційною метою (передрукування та інше) не дозволено або допускається лише за згоди автора”. Перелік випадків використання твору без згоди автора (цитати, ілюстрації, відтворення в каталогах) приведений в Законі „ Про авторське право...” [ ст.21] і допускається з обов’язковим згадуванням імені автора. Подібне ж право „ вимагати зазначення свого імені в зв’ язку використанням твору, якщо це практично можливо”, закріплене і в Цивільному кодексі України і є одним із немайнових прав автора [ст.438]. В якості приклада реалізації даного права зустрічаємо в друкованих ЗМІ приблизно таку інформацію: „ при наступному використанні вміщеної в газеті інформації посилання на газету обов’ язкове”.

4. Винагорода за використання твору. Одна з трьох необхідних умов авторського договору – визначення авторської винагороди за використання твору (інші дві умови – зазначені майнові права, що передаються і термін дії договору). Конституція України гарантує свободу творчості і захист інтелектуальної власності громадянина, а також його право на результати творчої діяльності [ст. 54]. До таких результатів, безумовно належить і розмір авторської винагороди, що визначає як рівень оцінки твору з боку суспільства, так і рівень життя самого автора.

На належності автору майнових прав на твір базується і право автора вимагати винагороди за використання твору. Право автора на винагороду за використання його твору зафіксоване і в Цивільному кодексі України

 

[ ст.445].

Закон „ Про авторське право...” визначає наступні форми винагород:

 

· одноразовий (паушальний) платіж;

 

· роялті (відрахування за кожний проданий екземпляр або за кожне використання твору);

 

· комбіновані платежі [ ст.15, п.5].

 

Розміри і порядок виплати авторської винагороди фіксуються в авторському договорі. При цьому ставки авторської винагороди не повинні бути нижчими, ніж ставки, передбачені в Постанові №72.

 

Наприклад, за публічне виконання літературної п’єси для дітей в прозі роялті (нараховується як % від суми валового збору, що надходить від продажу білетів або від загальної суми витрат на проведення заходу, під час якого використовується твір) дорівнює 8%, з них 4% - автору п’єси, 1% - режисеру – постановнику, 3% - художнику-сценографу і художнику по костюмам; опера –

 

11%, балет – 12,5% та інше.

 

Загальновідомо, що саме термін роялті зазвичай пов’язують з платежами за використання інтелектуальної власності. Роялті – це періодична виплата ліцензійної винагороди в розмірі та з інтервалом, передбаченими ліцензійною угодою. Ліцензійні виплати можуть здійснюватись: як відрахування від вартості творів за ліцензією продукції; у формі відсотків від суми обігу щодо продажів або від суми прибутку; як збір від одиниці виготовлюваної за ліцензією продукції. Ставка роялті морже нараховуватися від різних розрахункових баз. В свою чергу, паушальний платіж надається як разова винагорода за використання об’єкту інтелектуальної власності, незалежно від отримання користувачем економічного ефекту від такого використання.

 

На практиці досить широко використовується метод визначення суми роялті від об’ємів продажу об’єкту авторського права. Припустимо, що автор підписав ліцензійний договір на один рік і надав право ліцензіату (ліцензіат – це сторона – учасниця ліцензійного договору, яка отримала дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності на умовах, визначених за взаємною домовленістю сторін з урахуванням вимог законодавства [19, ст.1109, с.1]) на видання 1000 екземплярів його книги за ціною 15 грн. за примірник, при цьому автор розраховував отримати за це 5% від вартості кожного примірника. В нашому прикладі сума річного роялті (ціна ліцензії) розраховується за формулою: Cr = Vr x Z x R, в якій

 

Cr – сума роялті;

 

Vr – очікуваний об’єм реалізації твору Z – ціна одиниці екземпляра твору;

R – ставка роялті.

 

Таким чином, сума роялті за вказаний період (один рік) буде становити 750

 

грн. = 1000 екз. * 15 грн. *5%.

 

Термін роялті в українському законодавстві окрім авторського права вживається і в законодавстві про оподаткування, де його включають до валових доходів платників податків.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 334; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.