КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Філософія
ТЕСТИ 1. Творцем першої філософії людини вважають: 1) Фалеса; 2) Сократа; 3) Піфагора; 4) Аристотеля; 5) Парменіда.
2. Протагор – представник: 1) Софістів; 2) Атомістики; 3) Кініків; 4) Кіренаїків; 5) Перипатетиків.
3. У чому вбачав основу світу Демокріт? 1) вода; 2) вогонь; 3) апейрон; 4) повітря; 5) атом.
4. Прихильники якої філософської позиції вважають, що першооснова світу – духовна, ідеальна? 1) матеріалізм; 2) реалізм; 3) деїзм; 4) ідеалізм; 5) пантеїзм.
5. У чому полягає внесок Коперника у науковий і філософський світогляд? 1) заперечення існування Бога; 2) відкриття Чумацького шляху; 3) геоцентрична будова світу; 4) відкриття фаз Венери; 5) геліоцентрична будова світу.
6. Думку про рух як спосіб існування світу висловив фразою “Все тече, все змінюється”: 1) Платон; 2) Геракліт; 3) Томас Аквінський; 4) Джон Локк; 5) Мартін Лютер.
7. Філософська позиція, що визнає в основі світу одне першоначало, називається: 1) дуалізм; 2) монізм; 3) плюралізм; 4) номіналізм; 5) реалізм.
8. Найзагальніше уявлення про місце людини у світі дає: 1) соціологія; 2) політологія; 3) юриспруденція; 4) естетика; 5) філософія.
9. Суб’єкт пізнання: 1) той, хто пізнає; 2) той, кого пізнають; 3) той, через кого пізнають; 4) той, для кого пізнають; 5) той, з ким пізнають.
10. Об’єкт пізнання: 1) той, хто пізнає; 2) той, кого пізнають; 3) той, через кого пізнають; 4) той, для кого пізнають; 5) той, з ким пізнають.
11. Наука спирається на: 1) віру; 2) розум; 3) інтуїцію; 4) випадок; 5) передбачення. 12. Наука, яка вивчає специфіку і взаємозв’язок методів пізнання називається: 1) метафізика; 2) онтологія; 3) гносеологія;
4) аксіологія; 5) методологія.
13. Засадничими категоріями моральної свідомості є поняття: 1) Бога й диявола; 2) світла й темряви; 3) добра й зла; 4) чоловічого й жіночого; 5) істини й хиби.
14. Індуктивний метод полягає у: 1) перетворенні матеріального у духовне; 2) сходження від загального до одиничного; 3) перетворення духовного в матеріальне; 4) сходженні від одиничного до загального; 5) жоден із варіантів.
15. Дедуктивний метод полягає у: 1) перетворенні матеріального у духовне; 2) сходження від загального до одиничного; 3) перетворення духовного в матеріальне; 4) сходженні від одиничного до загального; 5) жоден із варіантів.
16. Під поняттям “емпірія” розуміють: 1) знання; 2) розум; 3) пам’ять; 4) досвід; 5) відчуття.
17. Філософське вчення про природу: 1) філософське природознавство; 2) натурфілософія; 3) антропологія; 4) соціальна філософія; 5) космологія.
18. Хто з перелічених не є філософом стародавньої Греції? 1) Сократ; 2) Августин; 3) Платон; 4) Анаксимандр; 5) Піфагор.
19. Що таке схоластика? 1) школа Платона; 2) учення про природу; 3) напрям середньовічної філософії; 4) науковий світогляд; 5) галузь педагогіки.
20. Хто не є представником німецької класичної філософії? 1) Кант; 2) Фхте; 3) Шеллінг; 4) Фарадей; 5) Гегель.
21. У перекладі з латини слово “культура” означає: 1) обробіток, плекання, освіта, виховання; 2) мистецтво, прекрасне, краса; 3) істина, справедливість; 4) мудрість навчання; 5) праця, збирання.
22. Історично перший тип світогляду: 1) наука; 2) філософія; 3) мистецтво; 4) релігія; 5) міфологія.
23. Який тип світогляду був характерний для первісного ладу? 1) культура; 2) міфологія; 3) наука; 4) релігія; 5) філософія. 24. Що таке монізм? 1) принцип невтручання Бога у людські справи; 2) учення про монади; 3) ідея одного першопочатку світу; 4) політична доктрина;
5) світогляд однієї людини.
25. Який тип світогляду історично сформувався другим? 1) міфологічний; 2) науковий; 3) філософський; 4) мистецтво; 5) релігійний.
26. Для якого світогляду характерне раціональне пізнання? 1) міфологічного; 2) ірраціонального; 3) релігійного; 4) наукового; 5) мистецького.
27. Працю «Крітон» написав: 1) Сократ; 2) Піфагор; 3) Платон; 4) Аристотель; 5) Гегель.
28. Афоризм «Платон мені друг та істина дорожча» приписують: 1) Гегелю; 2) Демокріту; 3) Аристотелю; 4) Парменіду; 5) Фалесу.
29. Хто такий Левкіп? 1) учитель Сократа; 2) увів у філософію поняття “апейрон”; 3) увів поняття атома та порожнечі; 4) засновник елейської школи; 5) вважав, що першоосновою світу є вода. 30. Вислів “буття є, небуття немає” належить: 1) Парменіду; 2) Сократові; 3) Анаксагору; 4) Зенону; 5) Аристотелю.
31. У Сократа головна тема філософських міркувань – це… 1) проблема першооснови світу; 2) проблема людини; 3) питання про нескінченність космосу; 4) гносеологічні проблеми; 5) онтологічні проблеми.
32. Сократ називає діалектикою: 1) вчення про розвиток світу; 2) суперечку, діалог, у якому роблять спробу знайти істину; 3) поділ тексту на елементарні змістові частини; 4) уміння заводити співрозмовника у глухий кут; 5) навчання філософії.
33. Зенон Елейський був учнем: 1) Ксенофонта; 2) Піфагора; 3) Анаксімена; 4) Сократа; 5) Парменіда.
34. П’ять спростувань істинного руху висунув: 1) Платон; 2) Демокріт; 3) Зенон; 4) Анаксімандр; 5) Епікур.
35. Тенденція до ототожнення мислення та буття характерна для: 1) Фалеса; 2) Демокріта; 3) Парменіда; 4) Діогена; 5) Левкіпа. 36. Геракліт уважав першоосновою світу: 1) воду; 2) апейрон; 3) повітря; 4) рух; 5) вогонь.
37. Аристотель розглядає матерію як: 1) причину речей; 2) пасивний “матеріал буття”; 3) єдине начало світу; 4) активне начало з чітко визначеними характеристиками; 5) сукупність атомів.
38. “Пізнай самого себе” – вихідна теза філософії: 1) Платона; 2) Піфагора; 3) Сократа; 4) Епікура; 5) Фалеса.
39. Гармонія космосу як чисельно-кількісна упорядкованість світу мислиться: 1) Демокрітом; 2) Гераклітом; 3) Аристотелем; 4) Піфагором; 5) Парменідом.
40. Онтологія – це: 1) сукупність філософських текстів із певної проблематики; 2) вчення про людину; 3) вчення про буття; 4) вчення про закони мислення; 5) учення про правильну поведінку людини у світі.
41. Автор праці “Держава”: 1) Аристотель; 2) Платон; 3) Сократ; 4) Піфагор; 5) Епікур. 42. Фалес уважає першоосновою світу: 1) воду; 2) вогонь; 3) апейрон; 4) повітря; 5) воду, вогонь, землю, повітря.
43. Автор учення про “апейрон”: 1) Фалес; 2) Анаксимандр; 3) Кант; 4) Анаксимен; 5) Ксенофонт.
44. Платон був учнем: 1) Аристотеля; 2) Гегеля; 3) Демокріта; 4) Сократа; 5) Анаксімена.
45. Епікур був послідовником: 1) Фіхте; 2) Демокріта; 3) Емпедокла; 4) Сократа; 5) Фалеса.
46. Грецьке слово “атом” латинською перекладали як: 1) найдрібніший; 2) індивідум; 3) елементарний; 4) простий; 5) досконалий.
47. Парменід і Зенон: 1) належали до піфагорійської школи; 2) розробляли атомістичне вчення; 3) були учнями Геракліта; 4) це представники елейської школи; 5) заснували першу філософську школу в Афінах;
48. Анаксімен уважав, що першооснова світу: 1) вода; 2) повітря; 3) апейрон; 4) вогонь; 5) атоми й порожнеча.
49. Автор притчі про печеру: 1) Аристотель; 2) Декарт; 3) Сократ; 4) Платон; 5) Шеллінг.
50. Категорії “можливість” і “дійсність” уводить у філософію... 1) Піфагор; 2) Парменід; 3) Аристотель; 4) Епікур; 5) Демокріт.
51. Взаємодію матерії та ідеї виражав математично: 1) Сократ; 2) Левкіп; 3) Платон; 4) Піфагор; 5) Демокріт.
52. Платон був учителем: 1) Сократа; 2) Демокріта; 3) Аристотеля; 4) Протагора; 5) Фалеса.
53. Фалес, Анаксімен, Анаксімандр жили у: 1) Елеї; 2) Афінах; 3) Спарті; 4) Мілеті; 5) Ефесі. 54. Автор праці “Хто мислить абстрактно?” 1) Гегель; 2) Кант; 3) Платон; 4) Ніцше; 5) Шопенгауер.
55. Хто вважав, що Абсолютна Ідея – першооснова буття? 1) Гегель; 2) Парменід; 3) Ніцше; 4) Сартр; 5) Фуко.
56. “Cogito ergo sum” – теза: 1) Аристотеля; 2) Декарта; 3) Ніцше; 4) Суареса; 5) Платона.
57. Бекон, Гоббс – представники: 1) німецької класичної філософії;
2) емпіризму; 3) ”філософії життя”; 4) екзистенціалізму; 5) об’єктивного ідеалізму.
58. Декарт, Спіноза, Ляйбніц – представники: 1) раціоналізму; 2) матеріалізму; 3) екзистенціалізму; 4) мілетської школи; 5) психоаналізу.
59. Гносеологія – це вчення про: 1) людину; 2) культуру; 3) пізнання; 4) буття; 5) релігію.
60. Аксіологія – це вчення про: 1) цінності; 2) науку; 3) релігію; 4) світ; 5) красу.
61. Апологетика – це період: 1) середньовічної філософії; 2) античної філософії; 3) німецької класичної філософії; 4) філософії епохи Відродження; 5) Ренесансу.
62 Поняття “Категоричний імператив” у філософію впроваджує: 1) Гегель; 2) Фіхте; 3) Ніцше; 4) Сартр; 5) Кант.
63. Демокріт був: 1) екзистенціалістом; 2) пантеїстом; 3) агностиком; 4) атомістом; 5) стоїком.
64. Предметом філософії є: 1) вона не має предмета; 2) взаємозв’язок людини та світу; 3) наука; 4) міфологія; 5) буденний світогляд.
65. Вчення про форму та матерію в античності розробив: 1) Аристотель; 2) Сократ; 3) Піфагор; 4) Парменід; 5) Протагор. 66 Досократівська філософія: 1) космоцентрична; 2) екзистенціалістська; 3) герменевтична; 4) антропоцентрична; 5) геоцентрична.
67. Матеріалісти вважають, що першооснова світу: 1) Бог; 2) вода; 3) матерія; 4) природа; 5) дух.
68. У Сократа філософія: 1) космоцентрична; 2) агностицизм; 3) скептицизм; 4) атомістична; 5) антропоцентрична.
69. Вислів “Вірую, тому що абсурдно” належить: 1) Тертуліану; 2) Канту; 3) Гегелю; 4) Камю; 5) Парменіду.
70. Аврелій Августин представник: 1) німецької класичної філософії; 2) екзистенціалізму; 3) патристики; 4) атомістики; 5) герменевтики.
71. Категоріями “буття-в-собі”, буття-для-себе”, “буття-для-іншого” користується: 1) Декарт; 2) Спіноза; 3) Сартр; 4) Шопенгауер; 5) Гоббс.
72. У етичному вченні поняття “гіпотетичний імператив” використовував: 1) Гегель; 2) Ніцше; 3) Шопенгауер; 4) Кант; 5) Спіноза.
73. Вчення про монади розробив: 1) Епікур; 2) Бекон; 3) Ляйбніц; 4) Фройд; 5) Гегель.
74. Вчення про субстанційний дуалізм розробив: 1) Декарт; 2) Парменід; 3) Аристотель; 4) Ясперс; 5) Шопенгауер.
75. Закони діалектики розробив: 1) Паремнід; 2) Спіноза; 3) Бекон; 4) Гегель; 5) Ніцше.
76. Автор праці “По той бік добра і зла”: 1) Аристотель; 2) Бекон; 3) Ніцше; 4) Дільтей; 5) Бергсон.
77. Категорія “воля до влади” ключова у філософії: 1) Ніцше; 2) Сартра; 3) Гайдеггера; 4) Канта; 5) Гуссерля.
78. Категорія “надлюдина” одна з головних у філософії: 1) Шопенгауера; 2) Канта; 3) Ніцше; 4) Сартра; 5) Камю.
79. Засновник класичного психоаналізу: 1) Гоббс; 2) Фромм; 3) Фройд; 4) Сартр; 5) Шопенгауер.
80. Вчення про архетипи розробив: 1) Бінсвангер; 2) Декарт; 3) Гуссерль; 4) Юнг; 5) Фройд.
81. Автор праці “Екзистенціалізм – це гуманізм”: 1) Камю; 2) Гайдеггер; 3) Ясперс; 4) Сартр; 5) Аббаньяно.
82. Термін “екзистенція” перекладається як: 1) турбота; 2) сутність; 3) страх; 4) існування; 5) проблема. 4) світ; 5) краса.
83. Автор праці “Міф про Сізіфа”: 1) Платон; 2) Аристотель; 3) Камю; 4) Шопенгауер; 5) Ясперс.
84. Вчення про два потяги несвідомого – Ерос і Танатос розробив: 1) Фромм; 2) Ляйбніц; 3) Фройд; 4) Адлер; 5) Юнг.
85 Автор праці “Падіння Заходу”: 1) Гуссерль; 2) Ніцше; 3) Шопенгауер; 4) Дерріда; 5) Шпенглер.
86. Представник “філософії життя” – це: 1) Сартр; 2) Ніцше; 3) Кант; 4) Фройд; 5) Аристотель.
87. Першим європейським нігілістом уважав себе: 1) Ніцше; 2) Кант; 3) Камю; 4) Гегель; 5) Ясперс.
88. Людина приречена на свободу – це вислів: 1) Демокріта; 2) Спінози; 3) Бекона; 4) Гегеля; 5) Сартра.
89. Вчення про біофілію та некрофілію розробляв: 1) Шопенгауер; 2) Ніцше; 3) Фромм; 4) Гуссерль; 5) Камю. 90. Категоріями “буття-в-собі”, буття-для-себе”, “буття-для-іншого” користується: 1) Декарт; 2) Спіноза; 3) Сартр; 4) Шопенгауер; 5) Гоббс.
91. Автор праці “Буття і ніщо”: 1) Кант; 2) Камю; 3) Ясперс; 4) Сартр; 5) Ортега-і-Гассет.
92. Метод тлумачення сновидінь використовують: 1) софісти; 2) схоласти; 3) психоаналітики; 4) екзистенціалісти; 5) матеріалісти.
93. Проблему співвідношення сутності та існування розглядали: 1) екзистенціалісти; 2) психоаналітики; 3) атомісти; 4) досократики; 5) скептики.
94. Автор праці “Добро у вченні гр. Толстого та Ніцше”: 1) Ніцше; 2) Гегель; 3) Толстой; 4) Достоєвський; 5) Шестов.
95. Думку про те, що культура перетворила людину на невротика, висловив: 1) Камю; 2) Фройд; 3) Спіноза; 4) Руссо; 5) Кант. Література Автономова Н.С. К спорам о научности психоанализа //Вопросы философии. – 1991. - № 4. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001. Больнов О.Ф. Философия экзистенциализма. – СПб, 1999. Боннар А. Греческая цивилизация. От Антигоны до Сократа. – М., 1992. Бродецький О., Чорний І.П. Новочасний раціоналізм і післяпросвітницький ірраціоналізм. – Чернівці – 2003. Вільчинський Ю. Освальд Шпенглер: портрет в Ідеях //Філософська думка – 1998. – № 4-6. Гайденко П.П. Эволюция понятия науки (XVII-XVIII вв.). Формирование научных программ Нового времени. – М.,1987. Гайденко П.П. Бытие и разум //Вопросы философии. – 1997. – № 7. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. – М., 1974-1975. Горський В.С. Історія української філософії. – К., 1996. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980. Гуссерль Е. Криза європейського людства і філософія //Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія. – К., 1996. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология //Вопросы философии. – 1992. - №7. Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії XV-XVII ст. – К.,1994. Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. XVII – XVIII ст. – К., 2000. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 1978. Делёз Ж. Ницше и философия. – М., 2003. Делёз Ж. Тайна Ариадны //Вопросы философии. – 1993. – № 4. Иванов А.В., Миронов В.В. Университетские лекции по метафизике. – М., 2004. История философии: Запад-Россия-Восток (книга первая. Философия древности и средневековья) – М., 1995. История философии: Запад-Россия-Восток (книга третья. Философия ХІХ-ХХ вв.). – М.,1999. Кант И. Пролегомены //Соч.: В 6 т. – Т.4. – ч.1. – М., 1965. Кант І. Критика чистого розуму. – К., 2000. Комаров С.В. Метафизика и феноменология: Исторические пролегомены к фундаментальной онтологии сознания. – СПб., 2007. Конев В.А. Философия культуры и парадигмы философского мышления //Философские науки. – 1991. – № 6. Лекторский В.А. О некоторых философских уроках З.Фрейда //Вопросы философии. – 2000. – № 10. Мамардашвілі М. Про філософію (конспект лекцій) //Вісник НАН України. – 2000. – № 2. Мамардашвили М.К. Из краткого введения в философию //Вопросы философии. – 2000. – №12. Мамардашвили М.К. Картезианские размышления. – М., 2001. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей. – М., 1991. Мислителі німецького Романтизму. – Івано-Франківськ, 2003. Ницше Ф. Сочинения: В 2-х т. – М., 1990. Попер К. Відкрите суспільство та його вороги. Том 1. У полоні Платонових чарів. – К., 1994. Платон Государство //Собрание сочинений в 4 т. – Т.3. – М., 1994. Платон Законы //Сочинения в 3 томах. – Т.3. – Ч.2. – М., 1971. Попович М.В. Що таке філософія? //Філософська думка. – 2006. – № 1. Патрушев А.И. Жизнь и драма Фридриха Ницше//Новая и новейшая история. – 1993. – №5. Патрушев А.И Миры и мифы Освальда Шпенглера //Новая и новейшая история. – 1996. – № 3. Попович М. Романтизм як стиль та ідеологія //Філософська думка. – 2004. – № 6. Реали Дж., Антисери Д. Западная философия. Т.1. Античность. – СПб., 1994. Реали Дж., Антисери Д. Западная философия. Т.2. Средневековье. – СПб., 1994. Реали Дж., Антисери Д. Западная философия. Т.3. Новое время. – СПб., 1994. Реали Дж., Антисери Д. Западная философия. Т.4. От романтизма до наших дней. – СПб., 1994. Сартр Ж.П. Буття і ніщо. – К.,2001. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии. – М., 2000. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков. – М., 1984. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1979. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /За ред. І.В.Бичка. – К., 1994. Фромм Э. Ситуация человека - ключ к гуманистическому психоанализу //Проблема человека в западной философии. – М., 1988. Шпенглер О. Закат Европы. – Минск, 1999. Шопенгауэр А. Введение в философию. – Минск, 2000. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. – М., 1993. Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1997. Хайдеггер М. Слова Ницше “Бог мертв” //Вопр. философии. – 1990. – №7. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики //Вопросы философии. – 1989. – №9. – С. 116-133. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991. Юнг К.Г. Очерки по аналитической психологии. – Минск, 2003. Ясперс К. Ницше. Введение в понимание его философии. – СПб, 2004. ЗМІСТ
1. Людиномірність філософського пізнання......... 3
2. Філософія античної Греції.................................. 8
3. Філософія західноєвропейського Середньовіччя та епохи Відродження.......... 26
4. Філософія Нового часу та німецька класична філософія.................... 36
5. Антропологія західноєвропейського романтизму............... 61
6. “Філософія життя”............................................. 71
7. Психоаналітичний вимір людського буття..... 82
8. Проблема людини у філософії екзистенціалізму....................... 104
Тести..................................................................... 120
Література............................................................ 136
Для нотаток
Навчально-методичне видання Козьмук Ярослав Романович Задубрівська Орися Мірчівна
Навчальний посібник
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 1960; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |