Завдання 8

1 Discĭte, dum vivitis.

2 Victoria gloriam et laetitiam praebet.

3 Inimīci saepe verum dicunt, amīci – numquam.

4 Interdum stultus es.

5 Nemo errat uni sibi, sed dementiam spargit in proxĭmis.

6 Imperitia culpae adnumerātur.

7 Primum vivĕre, deinde philosophāri.

8 Virtus nec erĭpi nec surrĭpi potest unquam, neque incendiō neque naufragiō amittĭtur.

9 Britanni olim frumenta non serēbant.

10 Idem sum, qui eram.

11 Verbum addam.

12 Simulac discordia et rixae inter vos erunt, inimīci et viri mali vobis nocēbunt.

13 Senectus haud procul abest a morte.

14 Vina bibunt homĭnes, animalia cetĕra fontes.

15 Alter frenis eget, alter calcarībus.

16 O dives, dives! Non omni tempŏre vives!

17 Homĭnum nemo vivit fortunātior.

18 Pejōra sunt tecta odia, quam aperta.

19 Omnia mortalium opĕra mortalitāte damnāta sunt; inter peritūra vivīmus.

20 Tuba mirum spargens sonum coget omnes ante thronum.

21 Augustus habuit statūram brevem.

Методичні рекомендації щодо виконання контрольної роботи №1

Загальні рекомендації

1. Ознайомтесь з переліком теоретичних запитань, що винесені програмою для опрацювання в першому семестрі.

2. Не намагайтеся спочатку вивчити граматику, а потім братися за виконання контрольної роботи: курс латинської мови – це більшою мірою практична дисципліна, аніж теоретична; поєднуйте опанування теорією з виконанням практичних завдань.

3. Прочитайте загальну інформацію про латинське дієслово (Verbum). Зверніть особливу увагу (Nota bene!) на форму запису дієслова у словнику, на основи дієслова і на форми, які утворюються від кожної з основ. Цю інформацію потрібно добре засвоїти.

4. Занотуйте список особових закінчень дієслів активного і пасивного станів. Користуйтеся постійно цим списком для виконання контрольної роботи.

5. Прочитайте про утворення:

– інфінітивів теперішнього часу активного і пасивного станів (Infinitivus Praesentis Activi, Infinitivus Praesentis Passivi);

– форм наказового способу теперішнього часу (Imperativus Praesentis),

– часових форм системи інфекта (недоконаного виду): Praesens Indicativi Activi et Passivi, Imperfectum Indicativi Activi et Passivi, Futurum I Indicativi Activi et Passivi.

Занотуйте суфікси, за допомогою яких утворюються вищеперелічені часи.

6. Укладіть таблицю відмінювання дієслів у часах системи інфекта, користуйтеся цією таблицею при виконанні граматичних завдань і при перекладі речень.

7. Укладіть аналогічну таблицю дієслова бути (sum, fui, –, esse). Не забувайте користуватися цією таблицею при виконанні контрольної роботи.

8. Ви готові до виконання завдань 1a), 1b), 1c), 2 і до перекладу речення 1 із 8-го завдання.

9. Прочитайте загальну інформацію про латинський іменник (Nomen substantivum). Зверніть особливу увагу (Nota bene!) на форму запису іменника у словнику. Ви повинні навчитися визначати відміну іменника (declinatio) за його словниковою формою.

10. З’ясуйте, що спільного у системі відмінків (casus) латинської і української мов. Зверніть увагу на особливості синтаксичних функцій відмінків латинської мови у порівнянні з функціями відмінків української мови. Запам’ятайте назви відмінків латинських іменних форм.

11. Прочитайте про першу і другу відміни латинських іменників. Зверніть увагу на правило середнього роду. Закінчення а можливе як у першій, так і у другій відмінах; отже, не забувайте спершу визначати відміну іменника, а лише потім відмінок.

12. Скопіюйте зведену таблицю відмінкових закінчень іменників, постійно користуйтеся цією таблицею при перекладі речень.

13. Ви готові до перекладу речень 2 і 3 із 8-го завдання.

14. Прочитайте загальну інформацію про латинський прикметник (Nomen adjectivum). Зверніть увагу на форму запису прикметника у словнику. Навчіться визначати відміну прикметника за його словниковою формою.

15. Ознайомтеся з відмінюванням латинських займенників (Pronomina): особових (personalia), зворотного (reflexivum), присвійних (possesiva), вказівних (demonstrativa): is, ea, id; ille, illa, illud, а також займенникових прикметників (Adjectiva pronominalia).

16. Ви готові до перекладу речень 4 і 5 із 8-го завдання.

17. Прочитайте про синтаксис пасивної конструкції латинського речення, зверніть увагу на синтаксичну роль відмінку Ablativus, а саме на Ablativus auctoris і Ablativus instrumenti.

Порівняйте два речення: Ager (Nom. sg) ab agricŏlā (Abl. sg) arātur (поле оброблюється землеробом) і Ager (Nom. sg) aquā (Abl. sg) rigātur (поле зрошується водою). Обидва речення мають дієслово-присудок у формі 3-ї особи однини часу Praesens Indicativi Passivi, що можна визначити за особовим закінченням -tur (пасив, 3 ос. одн.) і відсутністю суфіксів (час). У першому з цих речень дія виконуіться істотою, тому перед відповідним іменником стоїть прийменник a (ab) (Ablativus auctoris); у другому реченні – неістотою, тому прийменник відсутній (Ablativus instrumenti).

18. Ви готові до перекладу речень 6 і 7 із 8-го завдання.

19. Прочитайте про дієслова, що утворюються префіксально від дієслова бути (Verba sum-composita).

20. Ви готові до перекладу речення 8 із 8-го завдання.

21. Здобутих знань вам вистачить для перекладу речень 9 – 12 із 8-го завдання.

22. Прочитайте про третю відміну латинських іменників. Зверніть увагу на способи утворення форм Nominativus singularis для іменників цієї відміни. Не забувайте, що основа іменника визначається за відмінком Genetivus singularis, отже, наявна в усіх непрямих відмінках. Nota bene: за правилом середнього роду для іменників середнього роду форма Accusativus завжди відповідає формі Nominativus. Врахуйте основні правила визначення форми Nominativus singularis за формами непрямих відмінків (отже, і шляхи пошуку іменника в словнику):

– якщо основа іменника закінчується на - r, -t, -d, то Nominativus singularis може закінчуватися на -s;

– якщо основа іменника закінчується на - c, -g, то Nominativus singularis закінчується на -x.

23. Ви готові до виконання завдань 5, 6 і до перекладу речень 13 – 15 із 8-го завдання.

24. Прочитайте про утворення ступенів порівняння (Gradus comparationis) латинських прикметників. Зверніть увагу на синтаксичні конструкції речень, що містять прикметники у формах вищого і найвищого ступенів порівняння, зокрема на синтаксичну роль відмінків Ablativus comparationis і Genetivus partitivus.

25. Ви готові до виконання завдання 7 і до перекладу речень 16, 17 із 8-го завдання.

26. Прочитайте про утворення латинських дієприкметників (Participium Praesentis Activi (PPA), Participium Perfecti Passivi (PPP), Participium Futuri Activi (PFA)) і про їх синтаксичні функції. Занотуйте суфікси, за допомогою яких утворюється кожний із дієприкметників. Не забувайте, що Participium Praesentis Activi утворюється від основи інфекта, а Participium Perfecti Passivi і Participium Futuri Activi – від основи супіна.

27. Ви готові до виконання завдань 1e), 3 і до перекладу речень 18 – 20 із 8-го завдання.

28. Прочитайте про способи утворення основи перфекта. Занотуйте парадигму відмінювання дієслів у часі Perfectum Indicativi Activi.

29. Ви готові до виконання завдань 1d), 4 і до перекладу речення 21 із 8-го завдання.

30. Повне виконання контрольної роботи №1 дає вам достатню теоретичну і практичну підготовку для успішного складання заліку.

Рекомендації щодо перекладу речень

1. Перше правило перекладача: щоб перекласти речення, потрібно спершу знайти в ньому дієслово в особовій формі – присудок, правильно його перекласти (тобто, врахувавши особу), потім знайти і перекласти підмет (іменник, субстантивований прикметник або займенник, який має форму називного відмінку того ж самого числа, що й присудок), а вже далі додавати інші члени речення.

Наприклад, треба перекласти речення:

– Magister discipŭlos docet.

Щоб перекласти дієслово docet, у словнику знаходимо: doceo, docui, doctum, ēre 2 – навчати, docet – навчає, адже закінчення -t відповідає третій ос. одн. Підмет речення magister (magister, tri m – вчитель) – іменник другої відміни, вжито у формі Nominativus singularis. Іменник discipŭlos (discipŭlus, i m – учень) другої відміни, вжито у формі Accusativus pluralis – додаток. Таким чином, переклад речення: Вчитель навчає учнів.

– Quō vadis? Дієслово vadis (у словнику: vado, –, –, ĕre 3 – іти) має закінчення 2 ос. одн. -s, перекладаємо: ідеш. Quō – прислівник (adv.): де? куди? Переклад речення: Куди ідеш?

– Littĕras scribo. Дієслово scribo (у словнику: scribo, psi, ptum, ĕre 3 – писати) має закінчення 1 ос. одн. -o, пишу. Іменник littĕras (littĕra, ae f – буква) першої відміни, вжито у формі Accusativus pluralis. Переклад речення: Пишу букви.

– Dum vivĭmus, laborāre debēmus. Дієслова: vivĭmus (у словнику: vivo, vixi, victum, ĕre 3 – жити), debēmus (у словнику: debeo, ui, itum, ēre 2 – мусити) мають закінчення 1 ос. множ. - mus, відповідно, переклад їх у реченні: живемо, мусимо; laborāre (у словнику: labōro, āvi, ātum, āre 1 – писати) – інфінітив (Infinitivus Praesentis activi; закінчення -re). Переклад речення: Доки живемо, мусимо працювати.

2. Прикметник у реченні, як правило, узгоджується з іменником (у роді, відмінку і числі, але зовсім не обов’язково у відміні), тому треба пильнувати за узгодженням.

Наприклад:

– у реченні Cautus metuit foveam lupus (обережний вовк стережеться пастки) прикметник cautus узгоджується з іменником lupus (узгодження прозоре, оскільки обидва слова мають однакове закінчення - us). Порядок слів у латинському реченні: обережний стережеться пастки вовк.

– у реченні Dant saepe parvam magna nubila pluviam (часто великі хмари дають мало дощу) parvam узгоджується з pluviam (однакове закінчення - am), а magna – з nubila (однакове закінчення - a). Порядок слів у латинському реченні: дають часто малий великі хмари дощ.

– у реченні Taciturnitas stulto homĭni pro sapientiā est (У нерозумної людини балакучість замість розуму) stulto узгоджується з homĭni: обидва слова мають форму Dativus singularis чоловічого роду, хоча прикметник stultus, a, um відмінюється у чоловічому роді за другою відміною, а іменник homo, ĭnis m належить до третьої відміни.

Бувають ситуації, коли прикметник субстантивується (отже, не узгоджується з іменником).

Такий прикметник може мати форму чоловічого роду (вживається в однині або множині) або середнього роду (вживається виключно у множині).

Правило: якщо у вашому реченні є не узгоджений з іменником прикметник, що має закінчення - a, то цей прикметник вжито у формі множини середнього роду, проте перекладати треба субстантивованим прикметником або іменником у формі однини середнього роду; прикметник при цьому має збірне значення, e. g. (наприклад): omnia - все.

Наприклад, речення

– Magna di curant, parva neglegunt (Про значне боги піклуються, незначним нехтують)

має два присудки: curant і neglegunt у формі третьої ос. множ. часу Praesens Indicativi Activi; підмет – di (Nominativus pluralis, скорочена форма від dei: deus, i m – бог). Прикметники magna (magnus, a, um) і parva (parvus, a, um), оскільки відмінюються за першою та другою відмінами і мають закінчення - a, можуть бути або жіночого роду (однина), або середнього роду (множина). Єдиний іменник речення чоловічого роду, отже прикметники узгоджуватися з ним не можуть; тому magna і parva – субстантивовані прикметники середнього роду, вжиті у формі Accusativus pluralis.

3. Зверніть увагу на синтаксисис відмінків (див., зокрема, «Додаток»).

Досить часто вам буде траплятися Genetivus partitivus. Іменник, прикметник або займенник, який вжито у формі Genetivus pluralis потенційно може мати два варіанти перекладу, e. g., virōrum (vir, viri m – чоловік) може перекладатися як чоловіків, так і з чоловіків, серед чоловіків: libri virorum (liber, bri m – книга) – книжки чоловіків, але unus virorum (unus, a, um – один) – один із чоловіків.

4. Зверніть увагу на постпозиційну частку - que, яка вживається у значенні сполучника «і»: vive valeque тотожно вислову vive et vale («живи і бувай здоровий», епістолярна формула).

5. Звертайте увагу на дієслівне керування: керування, властиве латинській мові, не обов’язково є тотожним властивому українській мові, e. g., українське дієслово допомагати керує давальним відмінком, а латинське juvāre з тим же значенням – знахідним (Accusativus). Інформація про дієслівне керування надається у словнику. Наприклад, у словниковій статті: «impero, āvi, ātum āre 1 (з Dat) володарювати; наказувати» зазначається, що подане дієслово керує відмінком Dativus.

Рекомендації для окремих варіантів

Варіант 1. 4. soli – займенниковий прикметник. 5. totius – займенниковий прикметник, Romam – «у Рим, до Риму». 13. docto homĭni et erudīto – Dativus commodi. 15. aequō animō – Ablativus modi. 19. qui – «хто».

Варіант 2. 5. tecum – «з тобою».

Варіант 3. 14. у реченні відсутній підмет, relinquis – див. relinquo. 15. differunt – «розрізняються»; studiis, moribus, omni ratiōne – вжито в одному і тому самому відмінку, подумайте, в якому. 17. turpis узгоджується з fuga, а omni – з morte. 18. litterisque: - que – постпозиційна частка. 20. suā узгоджується з luce, а splendentium – із stellārum.

Варіант 4. 8. ipsi – «самі». 11. quae – «яка», узгоджується з hora. 12. adĕris, adĕrunt – verbum sum-compositum, див. ad-sum. 14. auribus – відповідає на запитання «за що?»; Romam – «у Рим, до Риму». 18. volēbat – дієслово volo,

volui, –,velle.

Варіант 5. 4. alter, alterius –займенниковий прикметник. 5. nobiscum – «з нами». 6. lyricōrum – Genetivus partitivus. 7. речення містить конструкцію Nominativus duplex. 11. nostrum – особовий займенник. 15. naturā – Ablativus modi; libertāti – непрямий додаток при student.

Варіант 6. 4. nostra, як і aliena, узгоджуються з vitia. 5. і 11. vobiscum – «з вами»; bona і mala – субстантивовані прикметники зі збірним значенням, malaque: -que – постпозиційна частка. 8. qui – «який, хто». 19. qui – «які, хто».

Варіант 7. 2. vitae, scholae – Dativus commodi. 7. ulli – займенниковий прикметник. 18. cuique – «кожному». 19. quod – «що».

Варіант 8. 5. mi – Vocativus singularis до meus. 12. prodesse, potĕrunt, obĕrunt – verba sum-composita, див. відповідно: prod-sum, possum, ob-sum. 13. homĭnum – Genetivus partitivus; curis – Ablativus separationis. 18. bono consilio – Dativus finalis. 20. volentem, nolentem – неправильні дієслова velle, nolle (див. відповідно: volo, nolo). 21. haec – «це».

Варіант 9. 4. certa, incerta – субстантивовані прикметники зі збірним значенням. 5. qui – «тому хто»; reliquis, sibi – непрямий додаток при imperāre. 7. videor, vidēri – «здаватися», malo – неправильне дієслово malo, malui, –, malle. 8. deest – verbum sum-compositum, див. de-sum; quod – «те що». 11. omnia – субстантивований прикметник зі збірним значенням. 12. potĕrit – verbum sum-compositum, див. possum. 17. optimi, mortalium, altissima – субстантивовані прикметники, mortalium – Genetivus partitivus. 18. cupimusque: - que – постпозиційна частка.

Варіант 10. 10. alii – alii – «одні – інші». 17. bonum, se – Accusativus duplex, se – зворотний займенник. 19. omnia – субстантивований прикметник зі збірним значенням, quae – «що», узгоджується з omnia. 21. omnis – узгоджується з vis.

Варіант 11. 8. generosi animi – Genetivus characteristicus, узгоджене словосполучення. 17. homĭnum – Genetivus partitivus. 19. praesens – узгоджується з quod («те що»).

Варіант 12. 3. jocō – Ablativus modi. 5. aliud, alii – займенниковий прикметник, aliud узгоджується з iter. 17. elephantis pluribus – Dat. plur., непрямий додаток при sufficit («годувати»). 21. quod – «те що».

Варіант 13. 5. qui – «який, той хто». 8. prodesse – verbum sum-compositum, див. prosum; volunt – неправильне дієслово volo, volui, –,velle. 10. abĕrat – verbum sum-compositum, див. absum. 14. immotaeque узгоджується з frondes, - que – постпозиційна частка. 17. quid – «що».18. quod – «те що».

Варіант 14. 8. vestrum – особовий займенник. 10. volēbam – неправильне дієслово volo, volui, –,velle. 14. dant – див. do; vires – див. vis. 18. tutiorque: - que – постпозиційна частка. 20. вжито неправильне дієслово abeo, ii, itum, īre.

Варіант 15. 8. Sabidi – Voc. sg. до Sabidius – Сабідій, чоловіче ім’я; quare – «чому». 15. omnia – субстантивований прикметник зі збірним значенням. 18. quod – «яке». 20. exeuntibus – див. exeo.

Варіант 16. 1. quod – «те що». 8. ulli – займенниковий прикметник. 9. fossaque: - que – постпозиційна частка. 10. ei, eae – вказівний займенник is. 12. prodĕrat, prodest, prodĕrit – verbum sum-compositum, див. prosum. 20. multa – субстантивований прикметник зі збірним значенням; desunt – verbum sum-compositum, див. desum. 21. quod – «яке», узгоджується з verbum.

Варіант 17. 5. linguae Latinae – непрямий додаток при stude; mi – Voc. sg. до meus. 12. eos, ei – вказівний займенник is. 13. речення містить конструкцію Accusativus duplex. 19. adsunt – verbum sum-compositum, див. adsum. 20. речення містить конструкцію Accusativus duplex. 21. bovem – див. bos.

Варіант 18. 6. vere – див. ver. 8. praeterita – субстантивований прикметник зі збірним значенням. 12. qui – «хто»; altĕri – займенниковий прикметник; eam – вказівний займенник is. 13. pedibus – Ablativus limitationis, див. pes. 15. pauci – субстантивований прикметник. 16. qui – «хто, який». 17. deōrum – Genetivus partitivus. 19. his – вказівний займенник hic; qui – «які », te meliōrem - Accusativus duplex. 20. homĭnis, insipientis – Genetivus characteristicus.

Варіант 19. 5. totiusque: -que – постпозиційна частка. 12. dabit – див. do. 17. quae – «які», узгоджується з divitiae. 18. vitam agĕre – жити життя. 19. quem – «якого». 20. quidquid id est – «щоб це не було».

Варіант 20. 5. uni sibi – Dativus commodi; proximis – субстантивований прикметник. 10. qui – «який». 11. addam – див. addo. 13. abest – verbum sum-compositum, див. absum. 15. alter – alter – «один – інший». 16. omni tempŏre – Ablativus temporis. 17. homĭnum – Genetivus partitivus.

Завдання контрольної роботи №2 за другий семестр

1. Перекласти подане словосполучення, провідміняти його в однині та множині.

2. Утворити для поданих дієслів зазначені нижче форми:

a) провідміняти подане дієслово в активному стані часів системи перфекта (Perfectum, Plusquamperfectum, Futurum II), написати переклад для форм 3-ї особи однини;

b) провідміняти подане дієслово у пасивному стані часів системи перфекта (Perfectum, Plusquamperfectum, Futurum II), написати переклад для форм 3-ї особи однини;

c) для поданого дієслова утворити безособові форми: Infinitivi (всі можливі); Participia (Participium Praesentis Activi, Participium Perfecti Passivi, Participium Futuri Activi); Gerundium (форми всіх можливих відмінків), Gerundivum; написати переклад утворених форм;

d) провідміняти подане дієслово в активному стані часів умовного способу (Praesens Conjunctivi Activi, Imperfectum Conjunctivi Activi, Perfectum Conjunctivi Activi, Plusquamperfectum Conjunctivi Activi; написати переклад для форми 3-ї особи однини;

e) провідміняти подане дієслово у пасивному стані часів умовного способу (Praesens Conjunctivi Passivi, Imperfectum Conjunctivi Passivi, Perfectum Conjunctivi Passivi, Plusquamperfectum Conjunctivi Passivi); написати переклад для форми 3-ї особи однини.

3. Визначити дієвідміну і граматичну форму особових форм дієслова (час, спосіб, стан, особу); написати переклад. Відокремити дефісом основу, суфікс, закінчення.

Зразок:

дієслово	час, спосіб, стан	особа, число	дієвідміна	переклад	примітки
vīd-ĕra-mus	Plusquamperf. Ind. Act	1p pl.	II	ми побачили (давно)
munīt-us sit	Perf. Conj. Pass.	3p sg.	IV	був укріплений
vere-bā-ris	Imperf. Ind. Pass.	2p sg.	II	ти боявся	verbum deponens
velle-m	Imperf. Conj. Act.	2p sg.		я хотів (би)	verbum anomale
si-t	Praes. Conj. Act.	3p sg.		нехай буде	verbum esse

4. Визначити дієвідміну і граматичну форму безособових форм дієслова (час, спосіб, стан, відмінок – якщо є); відокремити дефісом основу, суфікс, закінчення.

Зразок:

дієслово	форма, час, спосіб, стан	відмінок	дієвідміна
audīv-isse	Infin. Perf. Act.	–	IV
ornāt-um iri	Infin. Fut. Pass.	–	I
vide-nt-ibus	Partic. Praes. Act.	Abl. pl.	II
capt-o	Partic. Perf. Pass.	Abl. sg.	III

5. Знайти у реченнях 9-го завдання, виписати, назвати і перекласти синтаксичні звороти, логічні присудки яких було зазначено у попередньому завданні.

Зразок:

зворот	назва звороту	переклад
Caesarem audivisse dicunt	Accusativus cum infinitivo	кажуть, що Цезар почув
templum ornatum iri dicitur	Nominativus cum infinitivo	кажуть, що храм буде прикрашено
omnibus videntibus	Ablativus absolutus	коли всі бачать
oppido capto	Ablativus absolutus	коли місто було захоплено

6. Знайти у реченнях 9-го завдання (якщо є), виписати і перекласти зворот Ablativus absolutus без дієприкметника.

Зразок:

Marco Crasso consule – коли консулом був Марк Красс (за консульства Марка Красса).

7. Знайти у реченнях 9-го завдання і виписати всі випадки вживання герундія і герундива; вказати назву віддієслівної форми, відмінок; для герундива зазначити також його функцію (узгоджене означення або іменна частина присудка).

Зразок:

№ речення	віддієслівна форма	назва	відмінок	переклад	іменник, з яким узгоджено герундив/присудок повністю
	scribendi	Gerundium	Gen. sg.	писання (писати)	–
	audienda	Gerundivum	Nom. pl.	які слухають	epigrammata
	agendum	Gerundivum	Nom. sg.	треба діяти (виконувати)	agendum est

8. Знайти у реченнях 9-го завдання і виписати підрядні речення, присудок яких вжито в умовному способі; вказати тип підрядного речення і вид сполучника; написати переклад.

Зразок:

підрядне речення	переклад	тип підрядного речення
Cum Alexander Magnus in India bellum gerĕret	коли Олександр Македонський вів війну (воював) в Індії	підрядне речення часу, cum historicum

9. Перекласти речення, виконавши морфологічний аналіз. Виконати синтаксичний аналіз речень, які виділено курсивом; у цих реченнях виконати морфологічний аналіз тільки тих слів, які є складниками синтаксичних конструкцій.

Зразок:

a) Nunc tantum videmur intellexisse linguam Latinam nobis utilem esse. – Здається, що тільки тепер ми зрозуміли, що латинська мова нам корисна.

Речення має два інфінітивні звороти:

– Nominativus cum infinitivo – videmur intellexisse;

– Accusativus cum infinitivo – linguam Latinam nobis utilem esse, який залежить від intellexisse – логічного присудка першого звороту.

форма слова в тексті	морфологічна характеристика	переклад
videmur	1p pl. Praes. Ind. Act.	здається, що ми
intellexisse	Infin. Perf. Act.	зрозуміли
linguam	I, Acc. sg.	мова
Latinam	I, Acc. sg.	латинська
nobis	Pronomen, Dat. pl.	нам
utilem	III, Acc. sg.	корисна
esse	Infin. Praes. Act	є

b) Cum Caesar ultimo anni die Caninium consulem fecisset, Cicero amico cuidam scripsit: “Caninio consule Romae nihil mali factum esse scito: fuit enim mirae vigilantiae, qui per consulatum somnum non viderit”. – Коли Цезар в останній день року зробив Канінія консулом, Ціцерон написав якомусь другові: «Знай, що за консульства Канінія у Римі не трапилося нічого поганого, адже він був надзвичайно пильним, був таким, хто не бачив сну під час свого консульства».

Речення містить:

– підрядне речення часу: Cum Caesar ultimo anni die Caninium consulem fecisset, сполучник cum historicum;

– зворот Accusativus cum infinitivo: nihil mali factum esse scito;

– зворот Ablativus absolutus без дієприкметника: Caninio consule;

– підрядне означальне речення: qui per consulatum somnum non viderit, присудок якого вжито в умовному способі за правилом узгодження часів.

форма слова в тексті	морфологічна характеристика	переклад
Caesar	III, Nom. sg.	Цезар
ultimo	II, Abl. sg.	(в) останній
anni	II, Gen. sg.	року
die	V, Abl. sg.	день
Caninium	II, Acc. sg.	Канінія
consulem	III, Acc. sg.	консулом
fecisset	3p sg. Plusquamperf. Conj. Act.	зробив
nihil	Pronomen, Acc. sg.	нічого
mali	II, Gen. sg.	поганого
factum esse	Infin. Perf. Pass.	(не) трапилося
scito	Imperat. Fut. Act.	знай
Caninio	II, Abl. sg.	за консульства Канінія
consule	III, Abl. sg.
qui	Pronomen, Nom. sg.	хто (який)
(per) consulatum	IV, Acc. sg.	(під час) консульства
somnum	II, Acc. sg.	сон
(non) viderit	3p sg. Perf. Conj. Act.	(не) бачив

Варіант 1

Завдання 1. ea res sua.

Завдання 2. a) lĕvo, āvi, ātum, āre 1;

b) solvo, solvi, solūtum, ĕre 3;

c) servo, āvi, ātum, āre 1;

d) dormio, īvi, ītum, īre 4;

e) duco, xi, ctum, ĕre 3.

Завдання 3. scribis, scripsĕram, afflixit, faciam, potuĕro, immolāta erit, repertae sunt, pronuntiābat, fiat, pereat, sit, pingĕret, esset, reliquisset, quasīvĕris.

Завдання 4. laborāre, exstingui, reversūrum esse, habuisse, docente, devictis, creāri.

Дата добавления: 2014-11-29