Оборона повинна бути протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибокоешелонованою, готовою до тривалого ведення бою

МЕХАНІЗОВАНЕ ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ.

Розділ II

Оборона — вид бою, що застосовується з метою відбиття наступу переважаючих сил противника, нанесення йому значних втрат, утримання займаних позицій і створення умов для переходу в рішучий наступ. Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною протистояти зброї масового ураження, масованим атакам піхоти і танків, ударам авіації і вогню артилерії противника, діям його повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних груп.

Активність оборони полягає в утриманні ініціативи бою у своїх руках, постійному нав'язуванні противнику своєї волі, мистецьким маневром сил і засобів із глибини.

Вона повинна утримувати противника в напрузі, ставлячи перед ним все нові і нові несподівані завдання, які належить йому вирішувати.

Стійкість оборони досягається вмілим інженерним обладнанням місцевості і всіляким використанням її захисних властивостей, стійкістю, завзятістю і активністю військ при

веденні оборонного бою.

Мета оборони може бути досягнутою, якщо кожен солдат буде завзято утримувати свою вогневу позицію під будь-яким вогнем противника, якщо він буде вміло, холоднокровно використовувати свою зброю, а якщо противнику вдасться ввірватися на позицію, то рішуче знищити його в рукопашній сутичці.

Успіх оборони досягається витримкою, стійкістю і завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, особливо танків, умілим використанням місцевості, її інженерним обладнанням і ретельним маскуванням, мистецькою організацією системи вогню, твердим керуванням підрозділами й умінням тривалий час діяти на зараженій місцевості.

Механізоване відділення, використовуючи вигідні умови місцевості і її інженерне обладнання, у взаємодії із сусідніми відділеннями, а також з підрозділами інших родів військ здатне відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому ураження і міцно утримувати займану позицію.

Відділення в обороні займає позицію 50—100 м по фронту з таким розрахунком, щоб мати можливість вогнем разом із сусідніми відділеннями знищувати противника перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу. В обороні кожен солдат, який уміло використовує свою зброю і стоїть на смерть, може знищити велику кількість солдатів противника, а також його наступаючі танки й інші броньовані машини.

На позиції відділення стрільці, кулеметники і гранатометники розташовуються так, щоб вони не спостерігалися противником і разом з тим усі підступи до позиції відділення і на флангах знаходилися під дійсним, особливо фланговим вогнем, а загородження і природні перешкоди добре проглядалися і прострілювалися.

Оборона повинна забезпечувати можливість маневру вогнем на загрозливий напрямок, і ведення його вночі, а також в інших умовах обмеженої видимості.

Проміжки між позиціями відділень в опорному пункті взводу– до 50 м. Вони повинні бути під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

Успіх, як правило, супроводжує ті підрозділи, які уміло використовують місцевість, ретельно і продумано організовують оборону, найбільш повно здійснюють інженерне обладнання.

Але вартувало командиру підрозділу, що обороняється, випустити з поля свого зору один з перерахованих вище критеріїв міцності оборони, як підрозділ втрачав перевагу перед наступаючим противником, яким він володів ще до початку бою.

Організація бойових дій в обороні складається з ряду заходів: з'ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, підготовки підрозділу до бою, постановки бойових завдань, організації розвідки, взаємодії, зв'язку, бойового і матеріального забезпечення, заходів охорони і питань, що забезпечують підтримку постійної бойової готовності.

В умовах безпосереднього зіткнення із противником командиру відділення доведеться потай, з різних точок, суворо дотримуючись заходів маскування, вивчити місцевість перед позицією відділення.

У результаті проведеної роботи з вивчення місцевості командир механізованого відділення визначає ймовірні дії противника, які ділянки місцевості необхідно особливо надійно прикрити вогнем, які ділянки перед позицією відділення необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню, де краще розташувати кулемет, гранатомет, стрільців і БМП (БТР).

Після цього командир механізованого відділення вивчає місця розташування ротних кулеметів, гармат, танків і інших вогневих засобів, що розташовуються на позиції відділення, в її глибині або на флангах оборони відділення і їх завдання.

Уточнивши розташування і завдання вогневих засобів старшого начальника, командир механізованого відділення отримує можливість правильно організувати систему вогню свого відділення, для того щоб надійно прикрити особливо небезпечний напрямок можливої дії противника й одночасно не залишити не обстріляною жодної ділянки перед позицією відділення і на фланзі.

У результаті проведеної роботи командир відділення отримує можливість визначити найбільш доцільні основну і запасну позиції для кулемета, гранатомета, БМП (БТР) і стрільців.

На закінчення проведеної роботи командир механізованого відділення ставить бойові завдання. Він повинен поставити завдання кожному солдату відділення, в якому вказує його місце на позиції відділення, сектор обстрілу (основний і додатковий), місце для укриття і час на обладнання своєї вогневої позиції.

При постановці бойових завдань особовому складу командир відділення повинен вказати: орієнтири, відомості про противника, завдання взводу, відділення і сусідів, вогневу позицію БМП (БТР); місця кулеметнику, гранатометнику і стрільцям, їх основний і додатковий сектори обстрілу, порядок ведення вогню при висуванні і переході противника в атаку; обсяг і порядок проведення інженерних робіт з дооблаштування позиції, сигнали оповіщення і порядок дій по них, своє місцезнаходження і заступника.

В обороні кожен солдат відділення зобов'язаний знати, де знаходиться противник, що він робить, чи є свої війська попереду, сигнали, встановлені командиром, коли варто відкривати вогонь самостійно і за командою командира відділення, де сусіди і куди вони ведуть вогонь, місце командира відділення і взводу, пункт боєпостачання і приховані шляхи до них, а також де розташовано батальйонний медичний пункт.

Одночасно з постановкою завдань особовому складу командир відділення негайно організовує взаємодію між вогневими засобами відділення, сусідами і засобами посилення, по знищенню противника на далеких підступах досягнення автоматичного вогню відділення, перед переднім краєм, при обході противником позиції відділення.

Організовуючи взаємодію, командир відділення вказує систему загороджень перед позицією відділення, організованих старшим начальником, сигнали оповіщення про появу піхоти і танків, сигнали відкриття і припинення зосередженого і іншого видів вогню, способи цілевказання, а потім вказує порядок дій відділення по сигналах оповіщення про атомну і хімічну небезпеку, про повітряний напад і про застосування противником запалювальних засобів.

Організовуючи бойове забезпечення оборони, командир відділення дає вказівки з протидії розвідці противника. Для цієї мети залучаються всі наявні вогневі засоби відділення. Завдання полягає в тому, щоб вчасно знайти розвідку і відбити її спроби розвідати нашу оборону, а поодиноких солдатів і дрібні групи противника брати в полон для отримання даних про його наміри.

Коли противник веде розвідку великими силами, командир відділення доповідає про це командиру взводу, оцінює противника, що з'явився, визначає до нього відстань, розподіляє вогневі засоби по цілях і з дозволу командира взводу відкриває вогонь із усіх засобів, знищуючи його. Якщо противнику вдалося досягти раптовості, відділення негайно відкриває вогонь із всіх видів зброї, і відразу командир доповідає про свої дії командиру взводу.

Командир відділення, управляючи вогнем, подає команди кулемету і іншим вогневим засобам на зосередження вогню по найбільш загрозливих групах противника. Якщо командир і особовий склад відділення знають способи протидії розвідці противника, пильно несуть службу в обороні, противник не зможе домогтися успіху, які б хитрощі він не застосовував.

Основне завдання механізованого відділення в цілому і кожного солдата зокрема в оборонному бою­ — не допустити оволодіння противником займаної позиції.

В окремих випадках противник перед наступом у глибину нашої оборони може викинути десант для захоплення найбільш важливих об'єктів або з диверсійною метою. Тому ми і говоримо, що оборона повинна бути протидесантною. Досвід Великої Вітчизняної війни і післявоєнних навчань вчить, що знищення десанту доцільно починати, коли десант знаходиться в повітрі. Поряд зі спеціальними зенітними засобами не остання роль належить у цей момент стрілецькій зброї.

Якщо противнику вдалося викинутися, або висадитися, то механізований підрозділ повинен знищити його ще до зосередження. У випадку його зосередження командир механізованого підрозділу повинен негайно прийняти рішення на його атаку і знищення в районі, де десант тепер знаходиться, або на марші до району виконання свого завдання. Атака повинна по можливості бути раптовою і обов'язково стрімкою та рішучою, добре, якщо вона буде підтримана танками. Завдання командира — використовувати всі наявні в його розпорядженні сили і засоби для знищення десанту.

На закінчення командир визначає терміни підготовки позиції відділення і вказує місце пункту бойового постачання і батальйонного медичного пункту. Організовуючи бойове забезпечення, командир відділення вказує встановлені старшим начальником норми витрат боєприпасів і порядок їх поповнення.

Після цього відділення приступає до риття і маскування окопів, а також розчищення місцевості для поліпшення умов спостереження і ведення вогню.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником БМП (БТР) займає вогневу позицію в місці, що забезпечує скритне її розташування і своїм вогнем прикриває особовий склад відділення при виконанні ним робіт з інженерного обладнання позиції.

Організовуючи інженерне обладнання позиції відділення і її маскування, командир дає кожному солдату добове завдання з риття окопу і ходу сполучення, розчищення сектору обстрілу і спостереження і вказує, де і які матеріали повинні бути отримані для виконання інженерних робіт.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником для обладнання траншеї може бути використана розпорядженням старшого начальника інженерна техніка, а окоп для БМП (БТР) може бути підготовлений вибуховим способом.

На позиції відділення спочатку риються одиночні окопи і вогневі позиції для БМП (БТР), потім одиночні окопи з'єднуються в окоп на відділення, що доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті підсилюються одягом крутості. Для особового складу обладнуються перекрита щілина, а для боєприпасів риються ніші.

Невміло обладнаний окоп замість укриття може виявитися пасткою. У ньому воїн не знайде простору для маневру вогнем, а коли доведеться перейти в контратаку, він може утруднити швидкий вихід його з окопу.

Якщо траншея вирита землерийною машиною, командир відділення організовує її дооблаштування.

Коли інженерні роботи проводяться в умовах безпосереднього зіткнення з противником, вони проводяться вручну, при цьому велику частину роботи варто проводити в нічний час, а в районах, що не проглядаються з боку противника, при ретельному дотриманні заходів щодо маскування, і вдень. При цьому загальною вимогою для особового складу підрозділів є суворе дотримання маскування завжди і в усьому. Інакше кажучи, не допускати демаскування навіть на короткий час, інакше противник, знайшовши один об'єкт і знаючи тактику наших підрозділів, може розкрити їх бойовий порядок і систему вогню.

Якщо перед вогневою позицією є чагарник або високий густий бур'ян, то необхідно для кращого огляду і обстрілу зробити розчищення. Розчищення варто робити так, щоб воно не було помітним для противника і не демаскувало позицію відділення.

Не можна від вогневої позиції вирубувати просіки в напрямку противника. Просіка демаскує вогневу позицію і місця вогневих засобів, отже, навіть при відмінному обладнанні і маскуванні позиція втратить свою цінність.

Рекомендується частково вирубувати дрібний чагарник, підчищати (обрубувати) на великих деревах і кущах гілки, що низько звисають і заважають обстрілу і спостереженню. Зрубаний чагарник і відрубані з дерев гілки найкраще рівномірно розкидати по землі; вони будуть утрудняти просування піхоти противника, а головне перешкодять їй безшумно наблизитися до вогневої позиції відділення вночі.

Для риття окопу однієї сили недостатньо, хоча вона і відігрує важливу роль. Малою лопатою доводиться працювати лежачи, з коліна, сидячи. Це залежить від обстановки, умов, у яких ведуться окопні роботи. При обладнанні окопу можуть застосовуватися сокира, саперна лопата, лом і інший шанцевий інструмент. Весь цей інструмент солдат повинний добре знати і вміти ним користуватися.

Недарма говориться: окоп - твоя фортеця, солдат. І це дійсно так. Сучасний бій насичений різними засобами ураження. Тому, окопатися в бою — це не значить ухилитися від бою, перечекати небезпеку, а навпаки, зберегти себе для бою, для підвищення своєї бойової активності.

Вести успішно бій із противником, особливо проти танків, можна тільки з добре укріплених позицій. Отже, завдання командира відділення домагатися безперервного поліпшення позиції відділення. Крім основної позиції кожен солдат відділення повинний обладнати запасну і хибну позиції. З однієї позиції солдат не повинен довго вести вогонь, її в бою треба змінювати, інакше солдат буде виявлений і знищений противником.

Солдати відділення зобов'язані виявляти постійну пильність і готовність негайно застосувати свою зброю, особливо якщо солдат призначений спостерігачем. Противник ніколи не повиннен застати його несподівано. Особлива пильність повинна виявлятися вночі, у сутінках і в тумані. Це найбільш сприятливі моменти для раптового наступу противника.

Умови заняття механізованим відділенням позиції в обороні можуть бути наступними: перехід до оборони в ході наступального бою; під вогнем противника, в умовах безпосереднього зіткнення з ним; при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в тилу бойових порядків наших військ.

Позиція — це ділянка місцевості, на якій відділення веде оборонний бій.

Місце для позиції відділення вказує командир взводу, тим часом командир відділення повинен уміти тактично грамотно розташувати окопи на позиції відділення. Визначаючи місце позиції, командир повинен постійно пам'ятати, що вона повинна відповідати наступним вимогам:

розташовуватися на місцевості, що забезпечує хороший огляд і обстріл місцевості, що лежить попереду і надійне укриття від спостереження і вогню противника; проходити по рубежах природних протипіхотних і протитанкових перешкод, забезпечувати надійний захист від вражаючих факторів ядерної зброї; не виділятися на навколишній місцевості, чим утруднити ведення вогню по позиції.

Найбільш сприятливою умовою для заняття відділенням позиції, що відповідає перерахованим вище вимогам, є завчасне заняття оборони поза зіткненням із противником. Однак у ході бою противник може змусити перейти до оборони на досягнутому рубежі, що зовсім не відповідає вимогам для оборонної позиції відділення. У цих умовах відділення у взаємодії із сусідами повинне з боєм захопити вигідний рубіж і перейти до його оборони; якщо ж виконання цьго завдання виявляється не під силу відділенню і сусідам, то за наказом старшого начальника відділення під прикриттям вогню, у взаємодії із сусідами може відійти на вигідний у тактичному відношенні рубіж і організувати на ньому міцну оборону.

Однією з умов постійної бойової готовності відділення в обороні, його стійкості є знання противника. Чим більше будемо знати про противника, тим легше буде боротися з ним. Якщо дані про противника неточні, засновані на випадкових, непродуманих, несистематизованих даних, то задум бою не буде відповідати успішному веденню оборони.

Величезне значення розвідки підтверджується досвідом Великої Вітчизняної війни. Добре організована розвідка дозволяла фронтовикам виконувати бойове завдання з меншою витратою сил, тобто воювати не числом, а умінням. І, навпаки, відсутність розвідки, або погана її організація нерідко служили причиною невдач у бою. Розвідка тільки тоді призводить до бажаних результатів, коли її дані своєчасні, точні, а завдання, поставлені перед нею, доведені до кінця.

Дані, які базуються лише на поверхневих спостереженнях, або отримані тільки з одного джерела- ненадійні. Такі дані легко можуть ввести в оману, тому їх треба споставляти з даними, отриманими з інших джерел.

Способів ведення розвідки багато.

Розвідка ведеться боєм, спостереженням, підслуховуванням, пошуком, засідками, допитом полонених, аерофотозніманням і іншими способами.

Командир механізованого відділення самостійно веде розвідку спостереженням і підслуховуванням.

Спостереження - це спосіб наземної тактичної розвідки, що забезпечує командиру отримання даних про поводження, наміри, характер дій, сили і засоби противника. Спостереження і підслуховування здійснюється безупинно в будь-який час доби.

Незалежно від умов переходу відділення до оборони командир, ще до організації оборони, призначає спостерігача, вказує йому сектор спостереження, 3—5 орієнтирів, розташовує його в 5—8 м від себе з таким розрахунком, щоб чути його доповіді про результати спостереження.

Основним засобом того, хто обороняється, для ураження противника, є організований вогонь усіх видів.

Тому, щоб не бути захопленим зненацька і не втратити тих переваг, якими володіє той, хто обороняється перед тим, хто наступає до початку бою, командир механізованого відділення при переході до оборони в першу чергу організовує спостереження і систему вогню.

Механізоване відділення в обороні займає позицію, що складається з окопів для особового складу і БМП (БТР). Завдання відділення - у взаємодії із сусідами вогнем знищити противника, що атакує, і завзято утримувати займану позицію.

Успішні дії механізованого відділення в обороні досягаються умілим використанням місцевості, інженерним обладнанням і маскуванням позиції, мистецькою організацією системи вогню, витримкою, стійкістю і завзятістю особового складу.

Система вогню відділення повинна забезпечувати можливість ведення флангового, косоприцільного, перехресного і зосередженого вогню перед фронтом, в проміжках із сусідами.

При створенні оборони командир відділення повинен так організувати систему вогню, щоб вона забезпечувала ведення кругової оборони, а при використанні захисних і маскуючих властивостей місцевості, а також й інженерних споруджень

підвищувала живучість вогневих засобів відділення.

Усім вогневим засобам повинні призначатися, крім основних, запасні вогневі позиції з метою їхнього переміщення і зосередження вогню в потрібному напрямку.

Ураження цілей механізоване відділення здійснює вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем. Вогонь по напрямку може бути фронтальним (спрямованим до фронту цілі), фланговим (спрямованим у фланг цілі), перехресним (що ведеться з двох і більше напрямків по одній цілі), косоприцільним і кинджальним.

Фронтальний вогонь ведеться перпендикулярно до фронту цілі. Він найбільш ефективний при обстрілі глибоко ешелонованої цілі і менш результативний при стрільбі по розосередженій цілі, наприклад що наступає.

Фланговий вогонь - вогонь, спрямований у фланг цілі, він, як правило, найбільш часто використовується при стрільбі автоматичної зброї (особливо кулеметів) по цепу піхоти противника, що наступає.

Перехресний вогонь - це вогонь, що ведеться по одній цілі з двох і більше напрямків. Він може об’єднати будь-які види вогню: фронтальний і фланговий, фронтальний і косоприцільний. Перехресний - найбільш діючий вогонь, особливо при раптовому його застосуванні, він може зробити сильний психологічний вплив і нанести противнику великі втрати.

Косоприцільний вогонь ведеться під гострим кутом до фронту цілі. Під косим напрямком вогню стосовно фронту цілі зменшуються видимі проміжки між солдатами цепу, що наступає і ураженість цепу стає більшою.

Кинджальний вогонь ведеться з кулемета або автомата, відкривається він з малих дистанцій раптово в одному визначеному напрямку.

Дата добавления: 2014-11-29