Протипожежна безпека

Кошторис цехових витрат.

Цехові витрати визначаються на основі кошториса цехових витрат. Кошторис цехових витрат складається за наступною формою.

Кошторис цехових витрат.

Таблиця №49

№ з/р	Найменування витрат	Сума, грн.
	Утримання цехового персоналу
	Утримання будівлі
	Амортизація будівлі
	Поточний ремонт будівлі
	Витрати на раціоналізацію та винахідливість
	Інші витрати
	Всього

1. Витрати на утримання цехового персоналу складається з річного фонду оплати і відрахувань на заробітну плату керівників, спеціалістів, службовців.

2. Витрати на утримання будівлі визначаються у розмірі одного відсотка вартості будівлі.

Вартість будівлі визначається за наступною формулою:

грн.

де Vб – обсяг будівлі;

Вб – ціна м³ будівлі

Обсяг будівлі визначається за формулою:

Vб = l × b × h, м³

1 – довжина будівлі:

b – ширина будівлі:

h – висота будівлі:

3. Амортизація будівлі визначається за формулою:

грн.

де На – норма амортизації будівлі

4. Витрати на поточний ремонт будівлі визначається у розмірі

50 – 70% амортизації будівлі:

5. Витрати на раціоналізацію та винахідливість визначаються за формулою 110 гривень на списочного працівника.

6. Інші витрати визначаються у розмірі 5% суми вищеперелічених витрат:

6.5 Розрахунок капітальних вкладень

Капітальні вкладення – це грошові кошти, які використовують на будівництво цеху.

Капітальні вкладення розраховуються у наступні послідовності:

1. Визначаємо вартість будівлі:

2. Вартість споруд визначається у розмірі 15% вартості будівлі:

3. Вартість передавальних пристроїв визначається у розмірі 5% від вартості будівлі:

4.Вартість обладнання визначається за таблицею 47:

5.Вартість інструментів визначається у розмірі 550 грн на одного робітника:

6. Вартість господарського інвентарю визначається у розмірі 340 грн на одного робітника:

7. Інші основні фонди визначаються у розмірі 5% від суми вище перелічених основних фондів:

Вартість фондів зводимо у наступну таблицю:

Основні фонди

Таблиця №50

№з/р	Найменування основних фондів	Вартість, грн	Структура, %
	Будівля
	Споруди
	Передавальні пристрої
	Обладнання
	Інструмент
	Господарський інвентар
	Інші фонди
	Всього

8.Інші капітальні вкладення визначаються у розмірі 5% від вартості основних фондів без урахування вартості будівлі.

9.Капітальні вкладення в основне виробництво визначаються як сума вартості основних фондів без урахування вартості будівлі та іншими капітальними вкладеннями.

10.Капітальні вкладення у допоміжне виробництво визначається у розмірі 40% від капітальних вкладень в основне виробництво.

11. Визначення капітальних вкладень в реконструкцію дільниці.

6.6 Калькуляція собівартості продукції

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки у ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Собівартість продукції визначається згідно калькуляції собівартості. Калькуляція собівартості складається за наступною формою:

Калькуляція собівартості продукції

Таблиця № 51

№ з/р	Найменування витрат	Витрати грн
на 1м³	на випуск
	Сировина і матеріали
	Паливо і енергія на технологічні цілі
	Заробітна плата робітників
	Нарахування на заробітну плату
	Витрати на утримання і експлуатацію обладнання
	Цехові витрати
	Загальнозаводські витрати
	Виробнича собівартість
	Позавиробничі витрати
	Повна собівартість
	Прибуток
	Оптова ціна
	Податок на додану вартість
	Оптова ціна з податком на додану вартість

1. Сировина і матеріали визначаються за підсумком таблиці 1 “Сировина та матеріали”.

Транспортні витрати складають 10% вартості матеріалів

2. Витрати на паливо і енергію складаються з витрат на:

електроенергію,

пару,

стиснуте повітря.

Витрати на електроенергію визначається за формулою

де Р_ел – річна витрата електроенергії

Ц – ціна кВт/год електроенергії

Витрати на пару визначаються за формулою:

де Рп – річна витрата пари

Ц – ціна однієї тони пари

Витрати на стиснення повітря визначаються за формулою.

де Рст.п. – річна витрата стиснутого повітря:

Ц – ціна одного м³ повітря

3. Заробітна плата робітників складаються з річного фонду оплати основних і допоміжних робітників (приймаємо з таблиці 42)

4. Нарахування на заробітну плату складається з нарахувань на соціальні потреби робітників (приймаємо з таблиці 42)

5. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання визначаються за таблицею №48 (кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання).

6. Цехові витрати визначаються за таблицею № 49(кошторис цехових витрат)

7. Загальнозаводські витрати визначаються у розмірі 80 – 90% від основної заробітної плати робітників:(приймаємо з таблиці 42)

8. Виробнича собівартість складається з суми вищеперелічених статей витрат:

9. Позавиробничі витрати визначаються у розмірі 1-3% виробничої собівартості:

10. Повна собівартість складається з виробничої собівартості і позавиробничих витрат:

11. Прибуток визначається у розмірі10-20% повної собівартості

12. Оптова ціна складається з повної собівартості і прибутку:

13. Податок на додану вартість визначається у розмірі 20% оптової ціни:

14. Оптова ціна з податком на додану вартість складається з оптової ціни і податка на додану вартість

6.7 Розрахунок основних техніко-економічних показників

До основних техніко-економічних показників відносять:

- прибуток

- рівень рентабельності продукції

- рівень рентабельності виробництва

- строк окупності капітальних вкладень

- коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень

Прибуток– це та частина виручки, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Види прибутку:

Прибуток від реалізації – який визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.

Балансовий прибуток – включає в себе, крім прибутку від реалізації продукції, прибуток від іншої реалізації та позареалізаційний прибуток.

Прибуток від іншої реалізації включає в себе прибуток від реалізації продукції або послуг непромислових господарств, що перебувають на балансі підприємства, доходи від продажу товарно-матеріальних цінностей, які не брали участі у виробництві.

Позареалізаційний прибуток включає прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань.

Чистий прибуток – це та частина прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку.

Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток платника, який оподатковується за ставками, затвердженими законодавством.

З чистого прибутку підприємства сплачуються борги та проценти за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання (виплати власникам, акціонерам, персоналу за результати роботи) та фонд нагромадження (використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду).

Можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменьшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон’юнктури ринку, проводити організаційно-управлінські реорганізації тощо.

Рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Прибуток визначається за наступною формулою:

П = (Ц – С) × Ррік грн.

де Ц – ціна одного м³ продукції:

С – собівартість одного м³ продукції:

Ррік – річна продуктивність:

Рівень рентабельності продукції визначається за наступною формулою:

де П – прибуток:

С – собівартість продукції:

Рівень рентабельності виробництва визначається за наступною формулою:

де ОФ – вартість основних фондів

ОС – норматив оборотних коштів

Норматив оборотних коштів визначається за наступною формулою:

де В_мат – вартість матеріалів:

Н_зап – норма запасу матеріалів на добу

Строк окупності визначається за наступною формулою:

де К – капітальні вкладення:

П – прибуток:

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень визначається за наступною формулою:

Фондовіддача характеризує зєм доброякісної продукції з однієї гривні якісної продукції та визначається за формулою:

де Р_п – випуск продукції у вартісному виразі

Фондомісткість,яка є оберненим показником до фондовіддачі та обчислюється за формулою:

Фондоозброєність праці характеризує вартість основних фондів, яка припадає на одного робітника і обчислюється за формулою:

Економічний ефект від виробництва товарів народного споживання визначається за формулою:

Е_тнс = (Ц_тнс - С_тнс) ×ГП_тнс

Техніко-економічні показники зводимо у наступну таблицю.

Техніко-економічні показники

Таблиця №51

№ з/р	Найменування показника	Одиниця виміру	Розмір
до реконструк-ції	після реконст- рукції
	Випуск продукції - у натуральному вигляді - у грошовому виразі	м³ грн
	Чисельність працюючих у тому числі - робітників - керівників - спеціалістів - службовців	осіб осіб осіб осіб осіб
	Фонд оплати працівників у тому числі робітників	грн. грн
	Середньомісячна заробітна плата - основних робітників - допоміжних робітників	грн грн
	Собівартість одного м³ продукції	грн
	Прибуток за рік	грн
	Рівень рентабельності продукції	%
	Рівень рентабельності виробництва	%
	Строк окупності	рік
	Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень
	Фондовіддача	грн./грн
	Фондоємкість	грн./грн
	Фондоозброєність	грн./ос
	Економічний ефект від виробництва

7 ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

7.1 Техніка безпеки, промислова санітарія, протипожежна безпека

Виробництво збірних залізобетонних конструкцій та виробів складається з основних технологічних операцій, виконання яких пов’язано з безпечністю обслуговування, підвищеною запиленістю повітря робочої зони, підвищеною напругою в електричній мережі.

Техніка безпеки під час розвантаження та складування цементу.

Для постачання цементу на виробництво використовують спеціальні автомобілі або вагони-цементовози та криті вагони. Безпечність під розвантаження цементу забезпечується комплексом технічних заходів.

Під час розвантаження цистерн верхній люк відкривається тільки під час відсутнього тиску в резервуарі, який визначається за манометром.

Заходи по електробезпечності при роботі пневморозвантажувача передбачають: заземлення електродвигунів, застосування тільки коліброваних плавких вставок, освітлення розвантажувального вагону переносними освітлювачами з напругою не більше 12В.

Для зберігання цементу використовують силосні та бункерні склади, які, як правило, розміщенні повздовж залізничних шляхів. Верхня частина силосу огороджена за усіма параметрами. Висота огородження не менше 1м зі суцільною металевою обшивкою до низу огородження на висоту 0,15м. Кришка люка має ущільнення та закривається на замок. Для рихлення та рівномірної видачі цементу дно силосу оснащується аераційними сводообрушийними пристроями. Стиснуте повітря очищується від вологи та мастила. Показники рівню цементу та джерело струму захищенні заземленням. Рукавні фільтри, застосовані для очищення повітря, яке витісняється з силосу, обладнують площадками, з котрих їх обслуговують. Під час ремонту та очищення силосу передбачають заходи сигналізації та зв’язку.

Забороняється відкривати кришки нижніх та бокових люків та входити в силос при наявності в ньому козирків та шару цементу, який перевищує 0,5мм.

Пневматичний метод транспортування цементу, який здійснюється за допомогою ерліфтів, допомагає звільнитися від розпилення та утрати цементу при перевантаженні. Заходи для безпечної роботи передбачають: металеве огородження муфти та вала пневмогвинтової помпи; герметичність приймальних улаштувань, цементопроводів,зусилля яке прикладається до органів управління не перевищує 60Н; застосування пристроїв для аварійного відключення пневморозвантажувачей з установкою їх через кожні 20м по всій трасі цементопровода.

З’єднання на трубах цементопроводів періодично перевіряється на щільність, цементопровід заземлений для відводу статичної електрики.

Забороняється при роботі пневмосистеми відкривати оглядові люки, проводити огляд обладнання, яке знаходиться під тиском, виключати подачу повітря шляхом перегибів гнучких шлангів. Вентиляція в складі цементу забезпечує можливу припустиму концентрацію цементного пилу, не більше 6мг/м³.

Техніка безпеки під час розвантаження та складування заповнювачів.

Розвантаження заповнювачів з вагонів-хоперів здійснюється в приймальні бункера складу через розвантажувальні люки.

Пульт управління приймального устрою обладнують телефонним, звуковим та світовим зв’язком та сигналізацією.

Перед початком розвантаження перевіряють надійність кріплення до вагонів бортів. Безпечність закривання люків забезпечуються люкопідйомником пневматичної дії. Для запобігання падіння людини приймальні бункера перекриті зверху металевими гратами з чарункамими розміром 20х20см.

Для зменшення запилованості на складах під час розвантаження та транспортування заповнювача застосоване крім аспираційних систем зволоження матеріалу, при цьому вологість щебеня не повинна перебільшувати 2%, піску - 6%. Для відводу води, яка стікає, влаштована каналізаційні лотки.

Максимальна висота штабеля заповнювачем – не більше 12м. Забороняється робота на конвеєрі з неправильно установленою стрічкою, знаходження людини зверху штабеля.

Склади оснащені системою автоматичного управління та контролю за розвантаженням заповнювачів.

Відкривання дверей вагонів здійснюється робочим „ на себе ”, а зачиняється - „ від себе ”. Під час відкривання днища вагонів робочі знаходяться в стороні від напряму висипання вантажу. Робочі повинні мати засоби індивідуального захисту: для захисту нігчоботи юфтєві, а також гумові; для захисту органів зору - захисні окуляри, закриту напівмаску; для захисту рук - брезентові рукавиці; для захисту органів дихання - респіратор; для захисту голови - каску „будівельник”.

Техніка безпеки при експлуатації бункерів.

На заводі по виробництву ЗБК і виробів існують приймальні і витратні бункери. Обслуговування здійснюється робітниками не молодше 18 років, які пройшли первинний інструктаж на робочому місті.

При експлуатації бункерів слід додержуватися таких вимог:

1. Бункера повинні мати захисні грати.

2. Навісні вібратори повинні бути надійно закріплені та захищені від попадання вологи. Невиконання цього може привести до електротравмотизму.

3. Бункера не повинні мати дефекти, через які матеріал може висипатися з бункерів.

4. Освітлення бункерів повинне бути огородженим.

5. При завантаженні матеріалів робочий надбункерного відділення повинен працювати в респіраторі.

6. Вихідні отвори бункерів повинні бути обладнанні шиберами.

7. Бункера повинні бути зовні покриті звукоізолюючими матеріалами для зниження шуму.

8. Проходи та підходи до бункерів не повинні бути заставлені сторонніми предметами.

Техніка безпеки при приготуванні бетонної суміші.

До роботи на БЗВ допускаються люди, які пройшли медичне освідомлення, спеціальне навчання та інструктаж на робочому місці.

Моторист повинен:

- дотримуватися правил ТБ та електробезпеки і не виконувати розпорядження суперечні цим правилам;

- перед початком роботи продивитися змінний журнал або вислухати зауваження по приводу роботи механізмів та обладнання. У випадку виявлення несправності повідомити майстра для прийняття необхідних дій;

- оглянути робоче місце, перевірити налагодження усіх вузлів, оглянути лопасті бетонозмішувача, кінцеві вимикачі;

- привести до порядку спецодяг та засоби індивідуального захисту;

- перевіряти заземлення змішувача;

Забороняється: виконувати ремонт при працюючому змішувачі, а також відкривати кришку бетонозмішувача під час його роботи;

- залишати без догляду бетонозмішувач увімкненим;

По закінченню зміни слід виконувати очищення змішувача згідно технічним правилам приготування і чистки змішувача.

При повній автоматизації забезпечуються програмні управління та контроль усіма технологічними процесами з центрального діспечерського пульту.

Техніка безпеки при зберіганні та заготовці арматурної сталі.

Арматурна сталь на закритих складах зберігається на стелажах висотою не більше 1,5м, проходи між ними - не менше 1м.

Під час різання арматури тягнучі ролики, шестерні та правильні барабани закривають глухими кожухами та щитами.

Для захисту від шуму на гідравлічні пристрої встановлюють шумозахисні кожухи.

Ділянки виконання електрозварювальних робіт відкритою дугою огороджуються шляхом улаштування щитів, ширм на висоту до 2,5м від рівня підлоги.

Збірку здійснюють на спеціальних кондукторах, які перевірені на міцність та стійкість. Арматурні каркаси та сітки масою більше 50кг піднімають та переміщують за допомогою крану.

Електрозварювальні роботи проводять в спеціальних шлемах та окулярах, щитках з захисними світофільтрами. Рукавиці застосовують однопальцеві з прокладками з токобезпроводної тканини.

Техніка безпеки при експлуатації форм

Робітники повинні мати спецодяг, рукавиці, захисні окуляри.

При застосуванні ручної чистки форм робітник повинен користуватися пневмоскребком, не направляючи його в сторону, де працюють люди. Чистку здійснювати при витяжній вентиляції.

При електромеханічній чистці необхідно дотримуватися заходів по електробезпеці, а також виконувати роботи на спеціальному стенді.

По закінченні роботи робочий повинен дотримуватися особистої гігієни (чистка спецодягу).

Застосоване для змащення обладнання працює під тиском не менше 0,3 МПа, а тому перед початком експлуатації випробується гідравлічним тиском, яке перевищує робоче в 1,5 рази. На постах нанесення мастил вогнебезпечні роботи не здійснюються, приміщення та місця розташування ємності з мастилом обладнуються засобами пожежотушіння.

Підлога цеху повинна бути виконана з незпалимого матеріалу.

Заборонено: експлуатація металевих форм із зіпсованими бортами, замками; ходіння по змащеній поверхні форм, паління та користування відкритим вогнем.

Техніка безпеки під час укладання та ущільнення бетонної суміші.

Безпечна робота машин для укладання бетонної суміші забезпечується:

- огородженням рухомих частин;

- установкою на рейковому шляху упорів з кінцевим вимикачем для обмеження руху бетоноукладача;

- покриттям дна бункеру, до якого кріплять вібратори, мінераловатними плитами для зниження шуму;

- віброізоляцією бункера, майданчика обслуговування та сидіння оператора бетоноукладача;

- застосуванням захисного заземлення (занулювання) металевих частин;

- використанням дистанційних пультів управління.

Заборонено:

- чистити, змащувати та ремонтувати машини під час їх роботи;

- переміщувати машини, коли в їх зоні дії знаходяться люди;

- запускати та зупиняти машину без попередньої подачі звукового сигналу.

Заходи по захисту від шкідливої дії вібрації передбачають:

- установку віброплощадок на пружні опори;

- застосування віброізолюючих фундаментів;

- улаштування робочих місць навколо віброплощадок у вигляді віброізолюючих настилів;

- робітники повинні використовувати вітрозахисне взуття (напівсапоги юфтєві на віброгасящій підошві) та вітрозахисні рукавиці.

Техніка безпеки при експлуатації теплових установок.

Для забезпечення безпечної роботи передбачено:

- огородження паророзподільних улаштувань;

- установку площадок з огородженням з торців камер для роботи стропальників;

- установку з'ємних або постійних металевих дробин для спуску робочих в камери;

- прокладку паропроводів в закритих каналах та теплоізоляцію їх на відкритих ділянках;

- тиск пари, яка підводиться до ямних камер, не більше 0,2 МПа, а надмірного пароповітряного середовища – 0,3кПа;

- запобігання утрати пари крізь нещільність, яка утворюється кришкою та стінкою камери, застосуванням гідравлічного або піщаного затвору;

- обшивку нижньої сторони кришки металевими листами товщиною 1,5-2 мм для зниження паропроникненості;

- піднімання кришок після виведення з камер пароповітряної суміші та при температурі в них нижче 35^оС.

Експлуатацію теплових установ виконує пропарщик, який повинен:

- пройти медичне обслуговування, інструктаж на робочому місці;

- пройти навчання за спеціальністю;

- привести до порядку робочий одяг, працювати в легкому забутті забороняється;

- виконувати роботу тільки в спецодязі та в рукавицях;

- не виконувати будь-який ремонт самому;

- поблизу нагрівальних приладів, електроприладів не повинно бути небезпечних речовин;

- бути уважним і обережним при замірі температури в камерах, стендах, термоформах;

- перед закриванням кришок камер необхідно переконатися в тому, що в них немає робочих. Забороняється подавати пару в камери, де несправні водяні або піщано-водяні затвори;

- при експлуатації теплових установ знати правила ТБ;

- користуватися тільки полагодженим інструментом.

Техніка безпеки при експлуатації вантажопідйомних механізмів у цеху.

Експлуатація вантажопідйомних механізмів у цеху здійснюється крановщиками, стропальниками.

Для безпечної експлуатації крану необхідно:

- знати улаштування, призначення усіх механізмів крану;

- ознайомитися з записами в журналі та оглянути кран;

- перевірити роботу усіх механізмів, надійність кріплення вантажу;

- перевірити наявність ящику для піску, змащення;

- подавати сигнал при наближенні з вантажем до людей, при переміщенні вантажу на малій висоті;

- не допускати знаходження людей під перемішувальним вантажем.

Заборонено:

- піднімання та транспортування вантажу вагою вище граничної;

- піднімання людей, кисневих балонів;

- встановлювати вантаж на проходах, біля дверей.

Піднімання вантажу виконувати при віддаленні людей на безпечну відстань

Техніка безпеки при складуванні залізобетонних виробів.

Стропальник повинен знати схеми складування залізобетонних виробів та на робочому місці повинен мати схему складування виробів. Складувати вироби дозволяється тільки на прокладки, товщина яких вказана на схемі, і дотримуватися розміщення їх по вертикалі одна проти одної.

При складування ЗБВ забезпечувати проїзди по території складу.

Знати вагу піднімаємого залізобетонного виробу, з цією метою використовувати у своїй праці відповідні вантажозахватні улаштування (стропи, траверси) і правильно їх обв'язувати відповідно з правилами строповки.

При переміщенні і складуванні довгомірних виробів до конструкції прив'язується стропувальна мотузка, за допомогою якої виріб утримується стропальником від повернення.

При складуванні або вивантаженні виробів і установки їх у штабеля стропальник повинен користуватися дробиною, яка допомагає йому піднятися на штабель.

Вироби повинні складуватися та зберігатися по марках та видах конструкції окремо у штабелях, а вироби, не розраховані на зберігання у горизонтальному положенні, повинні зберігатися в касетах.

Забраковані вироби, не прийняті ВТК, повинні бути складовані і зберігатися окремо.

Заходи по запобіганню запилованості та загазованості в цеху.

1. При розвантаженні та транспортуванні на склад заповнювачі зволожуються.

2. При розвантаженні та транспортуванні цементу необхідно перевірити герметичність цементоводів, шнеків, роботи осаджувальних камер, мати індивідуальні засоби захисту (респіратори, противогази)

3. Оператори БЗВ мають індивідуальні засоби захисту. У відділенні працює притяжно-витяжна вентиляція.

4. Для зменшення виділення пари під час теплового процесу необхідно використовувати на камерах піщані або водяні затвори

5. Чистка та змащення форм здійснюється на окремому посту під зонтом, де працює вентиляція.

6. Електродугове зварювання арматурних каркасів, закладних деталей, виробів виконується на зварювальних постах з вмиканням вентиляції.

7. Для запобігання попадання холодних потоків в цех, і утворення конденсату, в зимових умовах повинні працювати калорифери, за допомогою яких при відкриванні дверей створюється теплова завіса.

8. При обрізанні попередньонапружених стержнів, електродуговій різці необхідно використовувати витяжну вентиляцію.

Промсанітарія.

Будівлі і споруди, які мають виробництва з високою пожежною небезпекою або виділяють шкідливі речовини у оточуюче середовище, розташовують з підвітряної сторони по відношенню до інших будівель.

Тротуари і пішоходці доріжки, площадки підприємства, які забезпечує рух людей до місця виробництва робіт, прокладають по найбільш коротким маршрутам з найменшою кількістю пересічень з автомобільними і залізничними шляхами.

Відстань від прохідних пунктів до входів у побутові приміщення основних цехів не повинно перевищувати 800м. Площа підприємства озеленюється.

На кожному промисловому підприємстві передбачаються будівлі і приміщення для адміністративно - управлінського апарату, громадських організацій, а також для санітарно - побутового і культурного обслуговування робочих: гардеробні для зберігання домашнього і робочого одягу, санвузли, умивальні, душеві, кімнати особистої гігієни жінок, медичні пункти, а також буфети та їдальні.

Пожежна безпека - це такий стан об’єкту, при якому з встановленою правдоподібністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі і впливання на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Техніка безпеки виробництва робіт тісно пов’язана з протипожежними заходами.

На будівництві часто використовують горючі і легко займисті матеріали (лісоматеріали, бензин, лаки), при необережному ставленні з якими може виникнути пожежа. Причиною пожежі можуть бути: несправна електропроводка, недбайливе ставлення з електричними приладами, куріння у заборонених місцях. Для запобігання пожежі на підприємстві необхідно дотримуватися протипожежних правил.

Пожежна безпека забезпечується:

- системою запобігання пожежі;

- системою протипожежного захисту;

- організаційно-техничними заходами;

- навчанням робітників правилам пожежної безпеки;

- розробкою інструкцій про порядок роботи з пожежонебезпечними матеріалами;

- застосуванням заходів наглядної агітації.

Дата добавления: 2014-11-29