Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методи нарахування амортизації основних засобів




Класифікація груп основних засобів та мінімально допустимі строки їх корисного використання

Групи основних засобів Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 — земельні ділянки
група 2 — капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом  
група 3 — будівлі  
споруди  
передавальні пристрої  
група 4 — машини та обладнання  
із них:  
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друкування інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн.  
група 5 — транспортні засоби  
група 6 — інструменти, прилади, інвентар (меблі)  
група 7 — тварини  
група 8 — багаторічні насадження  
група 9 — інші основні засоби  
група 10 — бібліотечні фонди
група 11 — малоцінні необоротні матеріальні активи
група 12 — тимчасові (нетитульні) споруди  
група 13 — природні ресурси
група 14 — інвентарна тара  
група 15 — предмети прокату  
група 16 — довгострокові біологічні активи  

Згідно з п.п. 145.1.5 ПКУ нарахування амортизації основних засобів здійснюється із застосуванням п’яти методів (див. табл. 8.5).

 

Таблиця 8.5

Суть методу Сума амортизації річна Додаткові показники Примітки
       
1. Прямолінійний метод
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів Аріч = АмВ: Т АмВ = ПВ - ЛВ Розмір амортизації залежить тільки від строку використання об'єкта ОЗ. Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку. вартість об’єкта ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації. Недоліки: не враховується моральний знос об'єктів ОЗ та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки використання об’єкта ОЗ)
2. Метод зменшення залишкової вартості
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість Аріч = ЗАЛ (ПВ) х На На = 1 - (ЛВ: ПВ)1/Т Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення. Недоліки: передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ж ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (ЛВ: ПВ)1/Ттакож дорівнюватиме нулю. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби) Аріч = ЗАЛ (ПВ) х На На = (АмВ: Т) х 2 Переваги: протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення. Цей метод дає можливість протягом першої половини корисного строку використання основних засобів відшкодувати до 60 — 70 % їх вартості

Продовження таблиці 8.5

 

       
4. Кумулятивний метод
Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання Аріч = АмВ х ki ki = Кр: Ср Наприклад, для об’єкта основних засобів зі строком служби 5 років кумулятивне число становитиме: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15. Відповідно кумулятивний коефіцієнт кожного року експлуатації об’єкта складе: — у перший рік — 5/15; — у другий рік — 4/15; — у третій рік — 3/15; — у четвертий рік — 2/15; — у п'ятий рік — 1/15. Переваги: 1. У перші роки, коли інтенсивність використання об’єкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості. 2. У перші роки накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта ОЗ, що амортизується. 3. Забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизовуваних об'єктів ОЗ, що припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума амортизації, яка нараховується, у ці роки зменшується. Недоліки: певна трудомісткість
5. Виробничий метод
Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів Аміс = Nміс х На На = АмВ: Nзаг Застосовується для нарахування амортизації об'єктів ОЗ, технічний стан яких залежить від кількості виробленої продукції. Переваги: цей метод дуже а раціональний. Зручно застосовувати при визначенні амортизації автотранспорту залежно від його пробігу, верстатів та будь-якого виробничого обладнання. Недоліки: застосування пов'язане з трудністю визначення виробітку окремих об'єктів ОЗ. Наразі не зовсім зрозуміло, як буде використовуватися цей метод у зв’язку із введенням обов’язкового мінімально допустимого строку амортизації ОЗ

Умовні позначення:

Аріч — річна сума амортизації;

АмВ — вартість, що амортизується;

Аміс — місячна сума амортизації;

Т — строк корисного використання об’єкта;

ПВ — первісна вартість;

ЛВ — ліквідаційна вартість;

ЗАЛ — залишкова вартість;

На — норма амортизації;

kі — кумулятивний коефіцієнт;

Кр — кількість років, що залишилися до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ;

Ср — сума числа років корисного використання об’єкта ОЗ;

Nміс — фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Nзаг — загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство чекає виробити (виконати) з використанням об’єкта ОЗ.

На підприємствах обчислюють значну кількість показників вико­ристання основних фондів. Усі вони поділяються на дві групи: уза­гальнені й часткові.

Узагальненими називають показники, які використовують на всіх рівнях економіки, галузі, підприємства. Розглянемо основні з них.

1. Фондовіддача основних фондів — це відношення обсягу вироб­леної продукції підприємства (Q) до середньорічної вартості основних фондів сер), що показує, який обсяг виробленої продукції припадає на 1 грн. вартості основних фондів, тобто

Фв =

2. Фондомісткість основних фондів — це показник, обернений до фондовіддачі. Він показує, яка вартість основних фондів припадає на 1 грн. виробленої продукції, тобто

Фм = , або Фм = ,

3. Фондоозброєність праці – обчислюється за формулою:

Фо = ,

де Ч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

4. Рентабельність основних фондів — це відношення прибутку, отриманого підприємством за певний період, до середньорічної вар­тості основних фондів підприємства.

Часткові показники застосовують на підприємствах та в цехах і поділяють на показники інтенсивного використання (характеризу­ють вихід продукції за одиницю часу) і екстенсивного (характеризу­ють використання основних фондів протягом певного періоду). Роз­глянемо основні з них.

1. Коефіцієнт змінності роботи устаткування — це відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць устаткування:

Кзм = , або Кзм =

де ФД дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

ФД1 дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 495; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.