За причинами виникнення

· ризик, викликаний невизначеністю майбутнього, тобто тією звичайною невизначеністю, що характерна для функціонування усіх суб’єктів ринку, і, як наслідок цього, складністю у прогнозуванні їх поведінки. Невизначеність майбутнього може бути викликана як невизначеністю у функціонуванні економічної системи самого підприємства або його ближнього оточення (наприклад, партнерів), так й невизначеністю навколишнього середовища (наприклад, економіки країни у цілому);

· ризик, викликаний недостачею інформації для прийняття рішень, що пов’язаний з об’єктивною неможливістю обліку й розгляду усіх параметрів, які необхідні для прийняття виробничо-господарських рішень;

· ризик, що викликаний особистими суб’єктивними факторами групи, що аналізує ризик (їх особистим розумінням аналізованих процесів, рівнем кваліфікації, співвідношенням кількості часу, що потрібний для якісного й всебічного аналізу, та відведеним для цього часом і т. ін.).

3. За ступенем припустимості або величиною ризики класифікують так:

· допустимийризик – це загроза повної втрати прибутку від реалізації того чи іншого проекту або від підприємницької діяльності в цілому. При такому ризику втрати можливі, але їх розмір менш ніж очікуваний прибуток. Отже, такий вид підприємницької діяльності або конкретна угода, не зважаючи на імовірність ризику, зберігає свою доцільність.

· критичний ризик – загроза втрат, що дорівнюють розміру зроблених витрат на здійснення підприємницької діяльності або окремої угоди. При цьому межа критичного ризику відповідає загрозі отримання нульового прибутку, але відшкодовуються зроблені підприємцем матеріальні витрати. Найвища межа критичного ризику – загроза втрат у розмірі повних витрат, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, тобто імовірні втрати очікуваної виручки, а тому підприємцю доведеться відшкодовувати витрати за свій рахунок.

· катастрофічний ризик – це ризик, що характеризується загрозою втрат в розмірі, який дорівнює або перевищує весь майновий стан підприємця.

4. За ступенем правомірності ризики бувають:

· виправдані або правомірні;

· невиправдані або неправомірні ризики.

Для розмежування виправданого й невиправданого ризиків необхідно брати до уваги й те, що межа між ними в різних видах підприємницької діяльності, у різних секторах економіки різна. Так, в області науково-технічного прогресу припустима ймовірність отримання негативного результату на стадії фундаментальних досліджень дорівнює 5-10 %, прикладних наукових розробок 80-90 %, проектно-конструкторських розробок 90-95 %. Разом з тим існують окремі галузі (наприклад, атомна енергетика), де можливість ризику зовсім неприпустима.

5. За ступенем системності виділяють:

· с истематичні ризики – це ризики, притаманні тій чи іншій сфері підприємницької діяльності.

Так, в інвестиційній діяльності систематичний ризик пов’язаний з мінливістю цін на акції певної компанії, що викликана загальноринковими коливаннями цін. Він поєднує ризик зміни відсоткових ставок, ризик падіння загально ринкових цін та ризик інфляції.

Систематичні ризики обов’язково існують в економіці, їх можна передбачити й оцінити, але важко знизити їх ступінь. Таким чином, вони являють собою атрибут діяльності будь-якого господарського суб’єкта.

· несистематичні або специфічні ризики – це ризики, що пов’язані з придбанням підприємницького прибутку від конкретної операції у даній сфері діяльності. Наприклад, несистематичний ризик певної інвестиції не залежить від стану ринку і є специфічним щодо конкретного підприємства. Цей ризик включає в себе галузевий та фінансовий ризики. Несистематичні ризики притаманні конкретній підприємницькій операції або угоди, тому ступінь їх впливу на діяльність підприємства може бути зведений до мінімуму.

6. З можливості страхування ризики діляться на дві групи:

· ризики, які можна страхувати, тобто ймовірна подія або сукупність подій, у випадку настання яких здійснюється страхування. При цьому підприємець може частково перекласти ризик на інші суб’єкти економіки, здійснюючи витрати у вигляді страхових внесків.

· ризики, які не беруть страхувати страхові компанії. Однак, саме прийняття на себе ризиків, що не застраховані, є потенційним джерелом прибутку підприємства. Але якщо втрати від ризику, що застрахований, покриваються за рахунок виплат страхових компаній, то втрати від ризиків, що не застраховані, відшкодовуються з власних коштів підприємства. Основні внутрішні джерела покриття ризиків – це власний капітал підприємства, а також спеціальні резервні фонди.

7. За сферою походження виділяють ризики:

· адміністративно-законодавчі, що виникають у випадку реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності ринкових суб’єктів, а також змін у законодавстві (зростання податкових ставок, заборона заняття окремими видами діяльності ринкових суб’єктів і т.ін.) Ці ризики, як правило, пов’язані з низькою якістю законодавчих актів й несподіваними змінами в законодавстві.

· природно-екологічні – виникають внаслідок залежності людини і в цілому суспільного виробництва від природно – кліматичних умов (наприклад, більша за звичайну кількість опадів може призвести до зниження врожаю сільськогосподарських культур і т. ін.), а також зворотного зв’язку між суспільними виробництвом та навколишнім середовищем (несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров’я людини і т. п.);

· виробничі – пов’язані з виробництвом продукції, товарів та послуг, здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, у процесі якої підприємства можуть зіткнутися з проблемами неадекватного використання сировини, збільшенням собівартості, втрат робочого часу, застосуванням нових методів виробництва.

· Фінансові, що виникають на ринку фінансових ресурсів тобто сукупності кредитного, фінансового й ринку цінних паперів.

Фінансовий ризик – це ризик, що виникає приздійсненніфінансового підприємництва або фінансових угод.

Фінансові ризики зумовлені діями двох груп факторів:

– макроекономічні фактори (зміна політичної і загальноекономічної ситуації, інфляційні процеси та ін.);

– внутрішньофірмові фактори (комерційні й господарські помилки менеджменту і т. ін.).

Фінансові ризики поділяють на два види:

– ризики, зв’язані з купівельною спроможністю грошей,

– ризики, зв’язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

До першого виду фінансових ризиків відносять інфляційні й дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності.

Інфляційний ризик – це ризик того, що при зростанні інфляції грошові доходи знецінюються з точки зору реальної купівельної спроможності швидше, ніж ростуть.

Дефляційний ризик – це ризиктого, що при зростати дефляції відбувається падіння рівня цін - погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів.

Валютні ризики – небезпека валютних втрат, зв’язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої, при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій.

Валютний ризик включає в себе три різновиди:

– економічний ризик;

– ризик перекладу, або трансляційнийризик:

– ризик угод, або операційний ризик.

Ризик ліквідності – ризик, пов’язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну їхньої якості і споживчої вартості.

До другого виду фінансових ризиків відносять інвестиційні ризики, що обумовлені невизначеністю, непередбаченими обставинами в інвестиційній сфері. Інвестиційна діяльність у всіх її формах та видах обтяжена ризиком, ступінь якого посилюється з переходом до ринкової економіки. Зростання ступеня ризику за сучасних умов пов’язане зі зростаючою невизначеністю та швидкими змінами в економічній ситуації в країні в цілому і на інвестиційному ринку зокрема: розширюються пропозиціїдля інвестування приватизованих об’єктів, з’являються нові елементи і фінансові інструменти тощо.

Інвестиційні ризики вміщують в себе такі ризики: ризик упущеної вигоди, ризик зниження доходності, ризик прямих фінансових втрат.

Ризик упущеної вигоди – це ризик настання непрямих (побічних) фінансових збитків (неотримання прибутку) в результаті нездійснення яких-небудь заходів (наприклад, страхування, хеджування, інвестування і т. ін.).

Ризик зниження доходності може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів портфельних інвестицій, вкладів і кредитів.

Портфельні інвестиції пов’язані з формуванням інвестиційного портфелю і являють собою придбання цінних паїв та інших активів. Термін «портфельний» походить від італійського «portofoglio», і означає сукупність цінних паперів, що є в інвестора.

Ризик значення доходності поєднує процентні й кредитні ризики.

До процентних ризиків відносять небезпеку втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами, селінговими компаніями у результаті підвищенняпроцентних ставок, що виплачуються ними по залучених коштах, над ставками з наданих кредитів. До процентних ризиків відносять також ризик втрат, які можуть зазначити інвестори у зв’язку із змінами дивідендів по акціях, процентних ставок на ринку по облігаціях, сертифікатах та інших цінних паперах.

Кредитний ризик – це небезпека несплати позичальником основного боргу й процентів, що призначаються кредитору. До кредитного ризику належить також ризик такої події, коли емітент, що випустив боргові цінні папери стає неспроможним виплатити проценти по них або основну суму боргу.

Кредитний ризик може бути різновидом ризиків прямих фінансових втрат. Ризики прямих фінансових втрат вміщують такі ризики:

– біржовий ризик,

– селективний ризик,

– ризик банкрутства,

– кредитний ризик.

Біржові ризики являють собою небезпеку втрат від біржових угод. До цих ризиків відносяться ризики неплатежів по комерційних винагородах брокерської фірми т. ін.

Селективний ризик (лат selektio-вибір, відбір) – це ризик неправильного вибору варіантів вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування у порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфелю.

Ризик банкрутства являє собою небезпеку в результаті неправильного вибору вкладення капіталу, повної втрати підприємством власного капіталу й нездатності його розрахуватися по взятих на себе зобов’язанням.

Взагалі види інвестиційних ризиків досить різноманітні й чисельні.

· демографічні ризики виникають внаслідок зміни демографічної ситуації. Особливістю їх є те, що вони можуть існувати як у формі самостійних ризиків, так і бути причинами для виникнення інших ризиків (наприклад, зниження, тривалості життя населення може бути наслідком виникнення такого ризику, що пов’язаний з реалізацією продукції підприємств, яке орієнтується на населення похилого віку, і т. ін.);

· соціально-політичні ризики – походження їх базується на можливості виникнення непередбачених ситуацій у випадку зміни державою її політичного курсу, пріоритетних напрямків діяльності уряду, а також можливого введення в дію незапланованих раніше соціальних програм або інших дій, які в основі свого походження мають соціальну сферу (наприклад, страйки, зміни психологічного настрою в суспільстві і т. ін.). Урахування цього виду ризику особливо важливе у країнах з нестійким законодавством, відсутністю традицій та культури підприємництва. Оскільки на політичні ризики підприємство не може безпосередньо впливати, то політичні ризики слід відносити до зовнішніх ризиків.

· і нноваційні ризики, що виникають через невизначеність в інноваційній сфері, починаючи з вироблення інноваційної ідеї, втілення її у продукт або технології і закінчуючи реалізацією продукту на ринку.

Таким чином, інноваційний ризик – це ймовірність втрат, що виникають при вкладенні підприємством засобів у виробництво нових товарів та послуг, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку.

Зарахування інноваційних ризиків, особливо в сучасній підприємницькій діяльності, яка знаходиться на етапі збільшення капіталів для виробництва товарів та послуг, як для існуючих, так і нових.

Інноваційні ризики виникають у таких ситуаціях:

– при впровадженні більш дешевого методу виробництва товару або послуг у порівнянні з існуючими. Такі інвестиції принесуть підприємству тимчасовий надприбуток (до тих пір, поки тільки воно має цю нову технологію). У такій ситуації підприємство зіткнеться лише з одним видом ризику – можливою неправильною оцінкою вироблюваного товару;

– при випуску нового товару або послуг на старому обладнанні. У такому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар або послугу додається ще ризик невідповідності якості товару або послуги у зв’язку з використанням старого обладнання;

– при виробництві нового товару або послуги за допомогою нової техніки й технології. У такій ситуації інноваційний ризик містить в собі: ризик того, що новий товар або послуга може не знайти покупця; ризик невідповідності нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару або послуги; ризик неможливості продажу використовуваного обладнання, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції (у випадку невдачі).

· к омерційні ризики, що виникають у процесі реалізації товарів та послуг, що вироблені або придбані підприємством.

Основні причини комерційних ризиків:

– зниження обсягів реалізації у результаті падіння попиту або споживання товару, що реалізується підприємством, введення обмежень на продаж;

– підвищення закупівельної ціни товару у процесі здійснення підприємницького проекту;

– непередбачене зниження обсягів закупок у порівнянні з наміченим, що зменшує масштаб усієї операції і збільшує витрати на одиницю обсягу реалізованого товару (за рахунок умовно-постійних витрат);

– втрата товару;

– втрата якості товару у процесі обігу (транспортування, зберігання), що призводить до зниження його ціни;

– підвищення витрат обігу в порівнянні з наміченими у результаті виплат штрафів, непередбачених пошлин та відрахувань, що призводить до зниження прибутку підприємства.

Комерційний ризик вміщує в себе:

– ризик, пов’язаний з реалізацією товару (послуг) на ринку;

– ризик, пов’язаний з транспортуванням товару (транспортний);

– ризик, пов’язаний з прийманням товару (послуг) покупцем;

– ризик, пов’язаний з платоспроможністю покупця;

– ризик форс-мажорних обставин.

Ця група ризиків може бути як самостійною (якщо аналізуються ризики комерційного підприємства), так і у складі виробничих ризиків (у випадку, коли комерційні ризики виникають у підприємства, яке займається виробничою діяльністю у процесі її забезпечення, наприклад, реалізація виробленої продукції, постачання підприємства сировиною і матеріалам ін.).

· г еополітичні ризики – ризики глобального характеру (світова міграція робочої сили, виникнення хвороб, що загрожують життю людства і т. ін.).

· т ехнічні ризики – ризики, що визначаються ступенем організації виробництва, проведенням регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки, можливістю проведення ремонту при можливих поломках обладнання власними силами підприємства. Ці ризики виникають тому, що ефективна підприємницька діяльність, як правило, пов`язана із засвоєнням техніки й технології, пошуком резервів підвищення інтенсивності виробництва. Однак впровадження нової техніки й технології призводить до небезпеки технологічних катастроф, що завдають значної шкоди природі, людям, виробництву.

До технічних ризиків відносять ймовірність втрат з причин:

– негативних результатів науково-дослідницьких робот;

– недосягнення запланованих технічних параметрів по результатах конструкторських та технологічних розробок;

– низьких технологічних можливостей виробництва, що не дозволяє засвоїти результати нових розробок;

– виникнення при застосуванні нових технологій і продуктів побічних проблем;

– перебоїв та поломок обладнання.

Технічні ризики відносять до групи внутрішніх, оскільки підприємство або окремий підприємець може на них безпосередньо впливати, і виникнення їх, як правило, залежить від діяльності самого підприємства.

8. В залежності від суб’єкта, що аналізує ризик і приймає рішення про поведінку підприємства у випадку його виникнення виділяють:

· групу ризиків індивідуального рішення, коли аналіз (рішення) проводиться (приймається) однією людиною (директором підприємства, його власником ін.);

· групу ризиків колективного рішення, коли аналіз або рішення приймається групою осіб (рада директорів, група експертів ін.).

9. За можливістю прогнозуванняризики можуть бути класифіковані на:

· ризики, що прогнозуються – це ризики, виникнення яких піддається прогнозу. Цей прогноз може розроблятися за допомогою різних методів, які вивчає наука «прогностика»;

· ризики, що тільки частково прогнозуються (форс-мажорні ризики), – це ризики, що виникають внаслідок здійснення форс-мажорних подій, тобто тих подій або надзвичайних обставин, які не можуть бути повністю передбачені або яких не можна запобігти якимись засобами, що є перешкодою, які не подолаєш (наприклад, стихійні лиха, катастрофи ін.). Їх часткова не прогнозованість виступає наслідком низького ступеня ймовірності при визначенні можливості їх здійснення, що, в свою чергу, є результатом обмеженості інформації та знань людини, які необхідні для побудови прогнозів.

Дата добавления: 2014-11-29