Розрахунок ставки капіталізації

Вибір величини доходу, який буде капіталізований

Аналіз фінансової звітності

Основні етапи застосування методу

Практичне застосування методу капіталізації доходу передбачає наступні основні етапи:

1. Аналіз фінансової звітності, її нормалізація і трансформація (при необхідності).

2. Вибір величини доходу, який буде капіталізована.

3. Розрахунок адекватної ставки капіталізації.

4. Визначення попередньої величини вартості.

5. Проведення поправок на наявність нефункціонуючих активів (якщо такі є).

6. Проведення поправок на контрольний або неконтрольний характер оцінюваної частки, а також на недолік ліквідності (якщо вони необхідні).

Основними документами для аналізу фінансової звітності підприємства в цілях оцінки є балансовий звіт і звіт про фінансові результати і їхнє використання. Для цілей оцінки діючого підприємства бажана наявність цих документів за останні три роки. Оцінювачу також необхідно вказати в звіті, чи пройшли вказані фінансові звіти аудиторську перевірку.

При аналізі фінансових звітів підприємства оцінювач повинен в обов'язковому порядку провести їхню нормалізацію, тобто зробити поправки на різні надзвичайні і одноразові статті як балансу, так і звіту про фінансові результати і їхнє використання, які не носили регулярного характеру в минулій діяльності підприємства і навряд чи будуть повторюватися в майбутньому.

Прикладами надзвичайної і одноразової статі можуть бути наступними:

· доходи або збитки від продажу активів, особливо в тих випадках, коли компанія не може постійно продавати такі активи;

· доходи або збитки від продажу частини підприємства;

· надходження по різних видах страхування;

· надходження від задоволення судових позовів;

· наслідки страйків або тривалих перерв в роботі;

· наслідки аномальних коливань цін.

Даний етап фактично має на увазі вибір періоду поточної виробничої діяльності, результати якої будуть капіталізовані. Оцінювач може вибирати між декількома варіантами:

· доход останнього звітного року;

· доход першого прогнозного року;

· середня величина доходу за декілька останніх звітних років (3-5 років).

Як величину, що капіталізується, може виступати або чистий доход після сплати податків, або доход до сплати податків, або величина грошового потоку.

В більшості випадків на практиці як величину, що капіталізується, вибирається доход останнього звітного року.

Ставка капіталізації для підприємства звичайно виводиться із ставки дисконту шляхом вирахування очікуваних середньорічних темпів зростання доходу або грошового потоку (залежно від того, яка величина капіталізується). Відповідно для одного і того ж підприємства ставу капіталізації звичайно нижче, ніж ставка дисконту.

З математичної точки зору ставу капіталізації - це дільник, який застосовується для перетворення величини доходу або грошового потоку за один період часу в показник вартості.

Отже, щоб визначити адекватну ставку капіталізації, потрібно спочатку розрахувати відповідну ставку дисконту, використовуючи наступні можливі методики. Існують різні методики визначення ставки дисконту, найпоширенішими з яких є:

· модель оцінки капітальних активів;

· метод кумулятивної побудови;

· модель середньовзваженної вартості капіталу.

Цінова модель капітальних активів (CAPM: Capital Assets Price Model). Використання даної моделі найбільш поширене в умовах стабільної ринкової економіки за наявності достатньо великого числа даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства.

Модель використовує істотним чином показник ризику конкретної фірми, який формалізується введенням показника . Цей показник влаштований таким чином, що , якщо активи компанії цілком безризикові (випадок скільки бажаний, так же рідкий). Показник рівний нулю, наприклад, для казначейських облігацій США. (Декларовано також, що облігації внутрішньої державної позики в Україні також мають нульовий ступінь ризику). Показник , якщо активи даного підприємства так же ризикові, що і середні по ринку всіх підприємств країни. Якщо для конкретного підприємства маємо: 0<< <1, то це підприємство менш ризикове в порівнянні з середнім по ринку, якщо >1, то підприємство має великий ступінь ризику.

Розрахункова формула моделі має вигляд

де

- показник прибутковості (віддача) для безризикового вкладення капіталу,

СМ - середній по ринку показник прибутковості

- фактор ризику.

Виникає питання: як визначити показник для даного підприємства? Єдиний розумний спосіб - це використання даних минулих років. За порівняльними даними прибутковості аналізованого підприємства і середньої ринкової прибутковості будується відповідна прямолінійна регресійна залежність, яка відображає кореляцію прибутковості підприємства і середньої ринкової прибутковості. Регресивний коефіцієнт цієї залежності служить основою для оцінки - фактора. В передових західних країнах для орієнтації потенційних інвесторів друкують довідники, що містять показник для більшості крупних фірм.

Приклад. Підприємство АВС є відносно стабільною компанією з величиною . Величина процентної ставки безризикового вкладення капіталу рівна 6%, а середня по фондовому ринку - 9%. Згідно цінової моделі капітальних активів вартість капіталу компанії рівна:

.

Кумулятивний підхід має певну схожість з САРМ (модель оцінки капітальних активів). В обох випадках за базу розрахунків береться ставка доходу по безризикових цінних паперах, до якої додається додатковий доход, пов'язаний з ризиком інвестування в даний вид цінних паперів. Потім вносяться поправки (у бік збільшення або зменшення) на дію кількісних і якісних факторів ризику, пов'язаних із специфікою даної компанії.

Приведені нижче дані дозволяють отримати уявлення про залежність між величиною ставок доходу і рівнем ризику, пов'язаного з тими або іншими інвестиціями. З їхньою допомогою може бути проілюстрована концепція кумулятивного зростання ставок доходу під час переходу від менш ризикованих (безризикових) до більш ризикованих інвестиціям/

Розрахунок вартості власного капіталу згідно кумулятивного підходу проводиться в два етапи:

· визначення відповідної безризикової ставки доходу;

· оцінка величини відповідної премії за ризик інвестування в дану компанію.

При відомій ставці дисконту ставу капіталізації визначається в загальному вигляді по наступній формулі:

R=d-g

де R - ставка капіталізації; d - ставка дисконту; g - довгострокові темпи зростання доходу або грошового потоку.

Останні етапи застосування методу капіталізації доходу є нескладними операціями.

Попередня величина вартості розраховується по формулі, що приводилася

I:R=V.

Для проведення поправок на нефункціонуючі активи потрібна оцінка їхньої ринкової вартості відповідно до ухвалених методів для конкретного виду активів (нерухомість, машини і устаткування і т.і.).

Що стосується поправок на контрольний або неконтрольний характер оцінюваної частки, а також на недолік ліквідності, то порядок їхнього застосування детально розглядається нижче.

Дата добавления: 2014-11-29