Розділ IV. Пожежна безпека 2 страница

22. Питання: Сформулюйте поняття про вибухонебезпечну зону й зробіть класифікацію вибухонебезпечних зон.

Відповідь: Вибухонебезпечною зоною називається простір у приміщенні чи навколо зовнішньої установки, у якому є присутнім вибухонебезпечне середовище або воно може створюватися внаслідок природних чи виробничих факторів у кількості, що вимагає спеціальних мір у конструкції електроустаткування при його монтажі й експлуатації. Газо-, пароповітряні вибухонебезпечні середовища створюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні – вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22 (визначаються технологами разом з електриками проектної чи експлуатуючої організації). Клас 0 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого періоду (у межах корпусів технологічного устаткування); клас 1 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище може створюватися при нормальній роботі (установка працює відповідно до розрахункових параметрів); клас 2 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище при нормальних умовах експлуатації відсутнє, а якщо виникає, то рідко і продовжується недовго; клас 20 - простір, у якому при нормальній експлуатації вибухонебезпечний пил у виді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для створення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть створюватися пилові шари не передбаченої чи надмірної товщини (звичайно це має місце усередині устаткування); клас 21 - простір, у якому при нормальній експлуатації можлива поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації (простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання, можливої появи пилових шарів); клас 22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у зваженому стані може з'являтися не часто і перебувати недовго або в якому шари вибухо- небезпечного пилу можуть перебувати й утворювати вибухонебезпечні суміші у випадку аварії (простір поблизу устаткування, що утримує пил, здатний звільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення).

23. Питання: Якими є вимоги безпеки до вибухонебезпечних зон і використовуваних у них електричних машин, апаратів, приладів, світильників?

Відповідь: Будинки, спорудження і зовнішні установки, що мають вибухонебезпечні зони, повинні бути забезпечені блискавкозахистом, а також захистом від статичної електрики. Електроустаткування, особливо з частинами, що утворюють іскри при нормальній роботі, а також апарати захисту і керування для освітлювальних мереж рекомендується встановлювати за межами вибухонебезпечних зон. У вибухонебезпечних зонах використовується вибухозахищене електротехнічне устаткування, в якому передбачені конструктивні заходи щодо зниження або усунення можливості запалювання навколишнього вибухонебезпечного середовища при його експлуатації. Вибухозахищене електроустаткування для роботи у вибухонебезпечній суміші повітря з горючими газами або парами ЛЗР (має відповідне нанесене на поверхню маркування) повинне застосовуватися тільки для тих категорій і груп вибухонебезпечних сумішей, для яких виконаний його вибухозахист. У вибухонебезпечних зонах класів 20, 21, 22 необхідно застосовувати електроустаткування, що має вибухозахист, який забезпечує безпеку при роботі у вибухонебезпечній суміші повітря з горючими пилом або волокнами. Встановлено необхідний ступінь захисту від агресивності навколишнього середовища оболонок вибухозахищених електричних машин, апаратів, приладів, а також світильників. У вибухонебезпечних зонах можуть застосовуватися електричні світильники тільки з відповідними рівнем вибухозахисту і ступенем захисту. Кожна електрична машина, установлена у вибухонебезпечній зоні, має бути захищена від нагрівання, що перевищує допустимі рівень температури, і перевантажень. В вибухонебезпечних зонах класів 0, 20 необхідно, а у вибухонебезпечних зонах класів 1, 2, 21, 22 рекомендується використовувати захисне відключення електроустановок. Забороняється застосування неізольованих проводів, а також проводів і кабелів з поліетиленовою ізоляцією (оболонкою) у вибухонебезпечних зонах будь-якого класу.

24. Питання: Сформулюйте поняття про систему запобігання пожежі і систему протипожежного захисту.

Відповідь: Пожежна безпека будь-якого об'єкта забезпечується системами запобігання пожежі і протипожежного захисту. Система запобігання пожежі являє собою комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на виключення умов виникнення пожежі. Система протипожежного захисту - сукупність організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання дії на людей небезпечних факторів пожежі й обмеження матеріальної шкоди від неї. Протипожежний захист забезпечується, наприклад, запобіганням розповсюдженню пожежі за межі вогнища, евакуацією людей, використанням засобів пожежегасіння та засобів пожежної сигналізації.

25. Питання: Сформулюйте поняття про вогнестійкість і межу вогнестійкості.

Відповідь: Вогненестійкістю будівельних конструкцій називається їхня здатність зберігати несучу та огороджуючу функції в умовах пожежі. Межа вогненестійкості будівельної конструкції - це період часу (у годинах) від початку випробування її дією вогню або високої температури до появи однієї з та­ких ознак: а) утворення у конструкції наскрізних тріщин; б) підвищення температури на необігрівальній поверхні конструкції у середньому більше ніж на 160⁰С або у будь-якій точці цієї поверхні більше ніж на 190⁰С у порівнянні з температурою конструкції до випробування; в)втрата конструкцією несучої здатності.

26. Питання: Як класифікуються будівлі та споруди за вогнестійкістю?

Відповідь: Від ступеню займистості та межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій залежить ступінь вогнестійкості будівель та споруд. Усі будівлі та споруди за вогненестійкістю поділяються на вісім ступенів: І, II, III, ІІІа, ІІIб, IV, ІVа, V. Найбільш високі межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій у будівлях та спорудах І ступеню вогнестійкості; у будівлях та спорудах кожного подальшого ступеню вогнестійкості вони нижчі. Спалимі частини будівель та споруд не мають межі вогнестійкості.

27. Питання: Як визначається необхідний ступінь вогнестійкості будівель та споруд?

Відповідь: Потрібний щодо СНиП 2.01.02-85 ступінь вогненестійкості будівель та споруд залежить від їх категорії за вибухопожежною та пожежною небез­пекою виробництва, поверховості та величини допустимої площі підлоги між протипожежними стінами. Це­хи та відділення категорій А і Б дозволяється розташовувати лише у при­міщеннях І та II ступенів вогненестійкості. Будівлі, наприклад, складів цукру при зберіганні його у тарі повинні бути не нижче III, а при безтарному зберіганні - не нижче II ступеня вогнестійкості. Велику кількість сірників допускається зберігати в окремих складах не нижче III ступеня вогнестійкості. Спиртосховища слід розміщувати у заглиблених будівлях II ступеня вогнестійкості. Одноповерхові складські будівлі зі стелажами висотою від 5,5 до 25м слід проектувати II ступеня вогнестійкості з ліхтарями чи витяжни­ми шахтами на покритті для димовидалення.

Особливо небезпечні та небезпечні речовини і матеріали необхідно зберігати у складах І або II ступеня вогнестійкості. Склади особливо не­безпечних речовин та матеріалів рекомендується розміщувати в окремих будівлях. Малонебезпечні речовини та матеріали можна зберігати в при­міщеннях усіх ступенів вогнестійкості (окрім V), безпечні - в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.

Кіоски та ларки, встановлювані у будівлях та спорудах, повинні бу­ти виготовлені з негорючих матеріалів. Ринки допускається розміщувати у будівлях І, II, III, ІІІа ступенів вогнестійкості.

На територіях ринків спеціалізовані магазини з продажу твердих легкозаймистих матеріалів, ЛЗР і ГР (крім харчових продуктів), питоме навантаження яких складає не більше 50 кг/м², допускається розміщати в будівлях не нижче ІІ ступеня вогнестійкості.

28. Питання: Якими є призначення і величини протипожежних розривів між різними будівлями та спорудами?

Відповідь: З метою запобігання розповсюдженню вогню з однієї будівлі на іншу між ними влаштовують протипожежні розриви, величина яких (6, 9, 12, 15,18м) залежить від ступеню вогнестійкості протистоячих будівель, категорії виробництва за вибухонебезпекою та пожежною небезпекою, площі підлоги у них, наявності протистоячих глухих стін. Протипожежні розриви не нормуються: між виробничими будівлями І та II ступенів вогнестійкості, які належать до категорій Г та Д; між виробничими будівлями та споруда­ми III ступеню вогнестійкості незалежно від категорії виробництва за вибухопожеж­ною і пожежною небезпекою, якщо вони мають протистоячі глухі стіни або стіни з отворами, перекритими протипожежними дверима, склоблока­ми чи армованим склом із межею вогнестійкості не менше 0,75 год. Кіос­ки, ларки, тимчасові споруди повинні розміщуватися на відстані не менше 10м від інших будівель та споруд. У деяких випадках будівельні норми та правила можуть передбачати більший протипожежний розрив або допускати розміщення їх біля зовнішніх протипожежних стін без отворів. Кіоски, інвентарні будівлі мобільного типу тощо допускається роз­міщати групами, але не більше 10 у групі та площею не більше 800м². Відстань між групами цих будівель, а також від них до інших споруд слід приймати не менше 15м.

29. Питання: Які існують вимоги до утримання протипожежних розривів між різними об'єктами?

Відповідь: Протипожежні розриви між різними об'єктами не дозволяється ви­користовувати для складування матеріалів, устаткування та пакувальної тари, а також стоянки транспортних засобів і встановлення індивідуальних гаражів. У межах протипожежних розривів, а також на відстані менше 15м від будівель та споруд не допускається розведення вогнищ, спалювання відходів та тари. Не дозволяється складування горючої тари біля вікон торговельних підприємств, житлових, адміністративних та інших будівель. Допускається тимчасове розміщення її на відстані не менше 15м від зов­нішніх стін з отворами.

30. Питання: Які ставляться вимоги до протипожежних стін?

Відповідь: Протипожежна стіна (рис.5) - це вогнетривка конструкція, що перетинає всі поверхи та елементи будівлі.

Рис. 5. Протипожежна стіна (ПС) у будівлях із зовнішніми стінами, виконаними з використанням горючих матеріалів.

Ця стіна спирається на свій фундамент або фундаментну балку та здіймається над покрівлею не менше ніж на 0,6м, якщо хоча б один з еле­ментів горищного або безгорищного покриття, за винятком покрівлі, ви­конаний з горючих матеріалів. Протипожежна стіна у будівлях із зовнішніми стінами, виконаними з використанням горючих матеріалів, повинна перетинати ці стіни та виступати за зовнішню площину їх не ме­нше ніж на 0,3м. Протипожежні стіни можуть не здійматись над покрів­лею та не виступати за зовнішню площину стін будинку (при стрічковому заскленні), якщо всі основні елементи їх виконані з негорючих матеріалів.

31. Питання: Які ставляться вимоги до евакуаційних виходів і проходів у будинках?

Відповідь: У магазинах із площею торговельних залів менше 1000м² сумарна ширина маршів сходових кліток, ширина дверей, коридорів та проходів між технологічним устаткуванням приймається з розрахунку не менше 0,6 м на 100 чол. Причому, ширина шляхів евакуації і дверей повинна бути не менше 1,0 та 0,8м, відповідно. У кіосках і павільйонах ширина дверей приймається не менше, відповідно, 0,6 і 0,8м. Ширина проходів між прилавками, між прилавком і устаткуванням за ним приймається не менше 0,9м. У торговельних залах їдалень, кафе і ресторанів основний прохід, що веде до евакуаційних виходів, приймається завширшки не менше 1,35м. Ширина сходового майданчика повинна бути не менше ширини маршу, а перед входом у ліфт з двостулковими дверима - не менше 1,6м. На майданчиках сходових кліток та у ліфтових холах не можна встановлювати кіоски і ларки. Не допускаються організація торгівлі, розміщення торговельних та гральних автоматів на майданчиках сходових кліток та на інших шляхах евакуації людей. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено, кількість їх з будинків і з кожного поверху будинку повинна бути не менше двох. Ця вимога поширюється на торговельні зали і будинки ринків. На підприємствах торгівлі і громадського харчування в багатьох випадках один евакуаційний вихід призначений для відвідувачів, інший-для обслуговуючого персоналу. Тамбури виходів не можна використовувати для торгівлі і збереження (навіть тимчасового) яких-небудь матеріалів та інвентарю.

32. Питання: Якими є вимоги до евакуаційних виходів із приміщень?

Відповідь: Згідно зі СНиП 2.01.02-85, відстань між найбільш віддале­ними один від одного евакуаційними виходами з приміщення, маючого пе­риметр Р, повинна відповідати вимозі: . Відстань по проходах від найбільш віддаленої точки торговельного залу до виходу на евакуаційну схо­дову клітку або назовні слід приймати не більш 25м. При неможливості виконати цю вимогу евакуаційні виходи розташовують по периметру торговель­ного залу з розрахунку один вихід на 100 чол. Відстань між виходами по­винна бути не більше 50м. У магазинах самообслуговування та універса­мах двері для входу покупців у торговельний зал та виходи з нього необ­хідно влаштовувати у різних кінцях залу. При площі приміщень понад 300м² кількість виходів з них повинна бути, як правило, не менше двох. Така ж кількість виходів передбачається, наприклад, зі складів паперу та ізольованих відсіків цих складів площею більше 100м², із торговельних павільйонів загальною площею більше 60м². Із машинних відділень аміачних холодильних устано­вок площею до 40м² допускається мати один вихід. У приміщеннях з одним евакуаційним виходом допускається перебування одночасно не більше 50 чо­ловік. У торговельних залах та на шляхах евакуації людей не допускається зберігання горючих матеріалів, відходів, упаковок та контейнерів.

33. Питання: Яка допустима місткість торговельних залів магазинів, а також ресторанів, кафе, їдалень?

Відповідь: Місткість торговельних залів для магазинів приймається з розра­хунку не менше 1,35м² на одну людину, місткість залів для відвідувачів ресторанів, кафе, їдалень - з розрахунку не менше 1,4м² на одне посадочне місце.

34. Питання: Який допустимий час евакуації людей з будинків універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе?

Відповідь: Для універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе, розташованих у будівлях І та II ступенів вогнестійкості, необхідний час евакуації людей приймається 6 хв., у будівлях III та IV ступенів вогнестій­кості - 4 хв., V ступеню - 3 хв.

35. Питання: Як визначити фактичний час евакуації людей з будинку?

Відповідь: Для цього необхідно знати довжини ділянок шляху по горизонталі і по сходах та швидкість руху по них людських потоків: 16 м/хв – по горизонталі, 10 м/хв – по сходах униз, 8 м/хв – по сходах нагору.

36. Питання: Якими є вимоги пожежної безпеки до електропроводки в приміщеннях?

Відповідь: Ізоляція повинна надійно захищати як відкриті, так і приховані електро­проводи від впливу навколишнього середовища. Відстань між електро­проводами (кабелями) та трубопроводами встановлюється при паралельній прокладці їх не менше 0,1м, у місцях перетинання - не менше 0,05м. При наявності всередині приміщень трубопроводів з пожежонебезпечними рі­динами ці відстані повинні бути не менше, відповідно, 0,25 та 0,1м. У всіх приміщеннях проводи та кабелі повинні проходити через поверхові пе­рекриття та стіни у трубах. Простір між трубою та кабелем (проводом) щі­льно забивають азбестовою крихтою або іншим негорючим матеріалом заради уникнення проникання вогню та продуктів горіння у суміжні приміщення.

37. Питання: Які наявні вимоги пожежної безпеки до конструкції і розміщення в приміщеннях світильників?

Відповідь: Одним з основних протипожежних заходів при влаштуванні елект­ричного освітлення на підприємствах є правильний вибір освітлю­вального устаткування в залежності від параметрів навколишнього середо­вища. У магазинах по продажу малолітражних балонів із зрідженим газом, по продажу гасу та інших горючих рідин, на складах та у коморах ЛЗР, ГР, нітрофарб і матеріалів на основі полімерів, що виділяють вогненебезпечні та вибухонебезпечні пари, світильники повинні бути у вибухозахисному виконанні. При відсутності електричного освітлення дозволяється корис­туватись тільки вибухобезпечними ручними акумуляторними ліхтарями.

У торговельних та складських приміщеннях з наявністю горючих матеріалів, товарів у горючих упаковках, а також у підсобних приміщеннях та над прилавками промтоварних та книжкових магазинів електричні світильни­ки повинні мати виконання, виключаючи можливість випадіння ламп або їх розпечених осколків на горючі матеріали. Відстань від світильників з лампами розжарювання до горючих матеріалів, включаючи будівельні конструкції, приймається залежно від їхньої номінальної потужності: 0,5, 0,8 та 1,0м при потужності, відповідно, 100, 300 та 500Вт. Інші види світильни­ків повинні розміщатися на відстані не менше 0,2м і 0,1м від будівель­них конструкцій, виконаних з горючих матеріалів груп горючості, відповідно, Г3, Г4 і Г1, Г2 та не менше 0,5м - від горючих товарів та тари, що знаходяться у магазинах та складських приміщеннях, а також у кіосках та павільйонах. Для зовнішнього освітлення необхідно використовувати світильники у бризкозахищеному виконанні (наприклад, типу СПО-30). Переносні світиль­ники повинні мати скляні ковпачки, захищені сіткою. У світильниках ава­рійного та евакуаційного освітлення застосовують, як правило, лампи роз­жарювання.

38. Питання: Які існують вимоги пожежної безпеки до систем водяного, парового, повітряного опалення приміщень?

Відповідь: При водяному та паровому опаленні перевага віддасться нагрівальним приладам з глад­кими поверхнями, оскільки на них осідає мало пилу і його легко віддаляти. У приміщеннях з виробництвом категорій А, Б, В та зі значним пилоутворенням установка таких опалювальних приладів обов'язкова. У місцях перетинання спалимих конструкцій труби опалення з температурою теплоносія вище 100⁰С слід укладати у гільзи з негорючих матеріалів. Можна влаштовувати також переділки товщиною 0,1 або 0,05м, відповідно, при паровому або водяному опаленні. Відстань теплопроводів та нагрівальних приладів з температурою теплоносія вище 100°С від горючих конструкцій будівель має бути не менше 0,1м. Сумісна прокладка або перетинання в одному каналі трубопроводів опалення з гарячою водою чи паром та трубопроводів з горючими і вибухонебезпечними газами та ЛЗР не допускається. У приміщеннях складів категорій А, Б, В, у коморах та місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади повинні мати на відстані не менше 0,1м огороджуючі екрани з негорючих матеріалів. Повітряне калориферне центральне опалення безпечне в експлуатації, оскільки підігрівання повітря здійснюється у спеціальних пристроях - калориферах, що розміщуються в ізольованих приміщеннях. Відстань між калорифером та будівельними конструкціями з горючих матеріалів повинна бути не менше 1,5м при електричному або вогневому підігріванні повітря та не менше 0,1м при використанні у якості теплоносія води чи пари.

39. Питання: Якими є причини пожежної небезпеки вентиляційних установок, методи і засоби її усунення?

Відповідь: Пожежна небезпека вентиляційних установок, що вилучають з приміщень пари, гази та пил, зумовлена можливістю утворення у повітроводах пожежо- та вибухонебезпечних сумішей. Джерелами запалювання горючих речовин або вибухонебезпечних сумішей можуть бути: загоряння ізоляції або іскріння в електродвигуні вентилятора, розряди статичної електрики та ін. Пожежна безпека вентиляційних установок може бути забезпечена виключенням утворення пожежо- та вибухонебезпечних сумішей, виникнення джерел запалювання та попередженням можливості розповсюдження пожежі повітроводами. Повітря, яке містить вибухонебезпечні відходи та пил, слід піддавати очищенню до надходження у вентилятор за допомогою фільтрів та пиловідділювачів. У приміщеннях з виробництвом категорій А і Б, в яких можливе виділення у великих кількостях вибухонебезпечних па­рів та газів або горючого пилу, повинна передбачатись аварійна витяжна вентиляція з восьмикратним обміном повітря. Для виключення утворення та накопичення статичної електрики необхідно заземлювати металеві повітроводи, устаткування припливних та витяжних установок, а також підтримувати відносну вологість повітря у межах 75%. Захист від розповсюдження полум'я у вентиляційних установках досягається за допомогою вогнеперешкод, швидкодіючих заслонок, шиберів, відсікачів, водних завіс. Повітроводи, по яких переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари та пил, не повинні знаходитись в каналах під підлогою та в підвальних приміщеннях. Не допускається використовувати припливно-витяжні повітроводи та канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок та кип'ятильників, а також відведення газів, пилу, пари та інших речовин, які при зміщуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух. Горючі матеріали чи негорючі матеріали в горючій упаковці повинні знаходитись на відстані не менше 0,5м від повітроводів та іншого вентиляційного устаткування. Не можна випалювати жирові відкладання та інші горючі речовини, що накопичились у витяжних зонтах та повітро­водах.

40. Питання: Якими є заходи пожежної безпеки при використанні побутових кондиціонерів?

Відповідь: У випадках використання побутових кондиціонерів, у радіусі 1,5м від кожного з них не повинно бути горючих конструкцій та матеріалів. У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках кожен апарат повинен бути захищений зверху негорючим козирком, виступаючим за його габарити не менше ніж на 0,15м. Не дозволяється встановлювати побутові кондиціонери у приміщеннях категорій А та Б.

41. Питання: Які ставляться вимоги пожежної безпеки при експлуатації газового устаткування?

Відповідь: При експлуатації газового устаткування передбачаються заходи, виключаючі небезпеку пожеж. Газові плити необхідно встановлювати біля стін з негорючих матеріалів на відстані від них не менше 0,06м або стін, захищених негорючими теплоізоляційними матері­алами (штукатуркою, покрівельною сталлю на негорючому теплоізоляцій­ному матеріалі завтовшки не менше 3 мм), на відстані від них не менше 0,07м. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1м з кожного боку та на 0,8м зверху. Відстань від плити до неізольованої стіни (перегородки) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1м. Проточ­ні водонагрівачі встановлюють на обштукатурених, або ізольованих негорючими матеріалами стінах (перегородках) на відстані від них не менше 0,03 м. При цьому ізоляція повинна виступати за габари­ти корпусу водонагрівника не менше ніж на 0,1м. Газові опалювальні кот­ли, опалювальні апарати, ємкісні газові водонагрівачі, газобалонні установки слід встанов­лювати згідно вимогам ДБН В. 2.5.20-2001 і Правилам безпеки систем газопостачання України. Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів розміщують не ближче 0,2м від газових апаратів.

42. Питання: Які наявні вимоги пожежної безпеки до промислової каналізації?

Відповідь: Промислова каналізація повинна мати гідравлічні затвори (шар во­ди не менше 0,25м) для відвернення розповсюдження вогню під час поже­жі. Не допускається, навіть в аварійних ситуаціях, скидати (зливати) у каналі­заційну мережу стоки, які містять ЛЗР та ГР, а також речовини (наприклад, негашене вапно або карбід кальцію), взаємодіючі з водою з виділенням теплоти або вибухонебезпечних газів.

43. Питання: Як забезпечується пожежна безпека вогневих робіт?

Відповідь: Підвищену пожежну небезпеку створюють електро- і газозварю­вальні, газорізальні та інші вогневі роботи, які проводяться на підприємст­вах. Для проведення таких робіт на тимчасових місцях керівник підприєм­ства або структурного підрозділу оформляє наряд-допуск, який повинен бути погоджений з керівником ДПД. У наряді-допуску зазначаються вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинне бути забезпечене місце проведення вогневих робіт. Такі роботи можуть викону­ватись тільки після вжиття заходів, що виключають можливість виник­нення пожежі. Відповідний контроль здійснюють члени ДПД. Після закін­чення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку примі­щення (дільниці, установки, території), повинна забезпечити перевірку стану об'єкта упродовж двох наступних годин. Після приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна осо­ба роблять відповідні позначки у наряді-допуску.

Не допускається проведення вогневих робіт на свіжопофарбованих конструкціях та виробах, а також на елементах будівель, виготовлених з легких металевих конструкцій з горючими утеплюва­чами. Паяльні лампи та інші джерела відкритого вогню не можна викорис­товувати для відігрівання замерзлих труб. Забороняється здійснювати вогневі роботи під час знаходження людей у торговельних та обідніх залах, а також на території відкритих ринків.

44. Питання: Які вогнегасні засоби використовуються для припинення процесів горіння?

Відповідь: Речовини та матеріали, за до­помогою яких досягається припинення процесів горіння, називаються вогнегасними засобами. Найбільш розповсюдженими з них є: вода у рідкому та пароподібному стані, різні піни, вуглекислий газ, пісок, хімічні сполуки у вигляді порошкових та емульсійних сумішей.

Вода здатна відбирати у речовини, що горить, теплоту, подрібню­вати та забивати полум'я, ускладнювати доступ атмосферного повітря до осередку горіння. Однак має вона і ряд негативних властивостей. Так, вода є добрим провідником електричного струму, що зумовлює небезпеку ура­ження ним людей при використанні її для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою. При попаданні води на карбід кальцію створю­ється пожежо- та вибухонебезпечний газ - ацетилен, а при попаданні її на не­гашене вапно виділяється значна кількість теплоти, під дією якої можуть спалахнути горючі матеріали, що знаходяться близько. Гасіння пожеж парою найбільш ефективне у закритих, недостатньо вентильованих приміщеннях об'ємом до 500м³. При цьому використовують як перегріту, так і вологу насичену пару.

Як вогнегасні засоби широко використовують хімічну або повіт­ряно-механічну піни, що містять бульбашки, відповідно, вуглекислого газу або повітря. Вогнегасну дію піни засновано на тому, що вона охолоджує верхній, найбільш нагрітий шар речовини, що горить, та ізолює її від атмосферного повітря. Її застосо­вують для гасіння рідин та твердих речовин, що загорілися, а також для захисту їх від нагрівання та спалахування. Піни непридатні для гасіння пожеж в електроустановках, що знаходяться під напругою, а хімічна піна, крім того, - для гасіння тих речовин (натрій, калій, сірковуглець та ін.), з якими вона вступає у реакцію взаємодії.

Для гасіння вогню використовують вуглекислоту, яка не проводить електричний струм та не підтримує горіння. При гасінні пожежі вуглекис­лий газ створює навкруги осередку горіння зону зі зниженим вмістом кис­ню, завдяки чому високотемпературні процеси в ньому припиняються. Вуглекислотою не можна гасити етиловий спирт, у якому вона розчиняється, та хімічні сполуки, здатні піддаватись термічній деструкції без доступу повітря (терміт, целулоїд).

Для ліквідації осередків горіння, що не піддаються гасінню водою та деякими іншими вогнегасними засобами, застосовують спеціальні порошки (ПСБ-3, Пирант-АН, Пирант-А, П-2АП). Гасіння пожежі порошками досягається завдяки вогнеперешкодженню, сповільненню екзотермічних реакцій, охолодженню поверхні речовини, що горить, та ізоляції її від атмосферного повітря в'язкими плівками.

45. Питання: Якими є вимоги до водогінної мережі для зовнішнього гасіння пожежі?

Відповідь: Протипожежне водопостачання підприємств забезпечується мережею протипожежного водогону, який об'єднується з господарчо-питним або виробничим водопроводом. Мережі водогону улаштовуються, як правило, кільцевими. Тупикові водогони можуть мати довжину не більше 200м. Забір води з підземної водогінної мережі для зовнішнього гасіння пожежі здійснюється через пожежні гідранти, встановлювані у колодязях. Пожежні гідранти розташовують вздовж доріг на відстані не більше 2,5м від краю проїжджої части­ни, не далі 20м та не ближче 5м від стін будівлі. На відстані менше 5м від пожежного гідранта забороняється стоянка автотранспорту. Показник гідранта повинен бути світловим або флуоресцентним з нанесенням літерного індексу ПГ, цифрових значень відстані в метрах від показника до гідранта та внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.

Дата добавления: 2014-11-29