Основні світоглядні питання та відносини, які мають всесвітнє значення

(за нім. філософом І. Кантом)

Пізнавальні відносини Практичні відносини Ціннісні відносини

(метафізика, тобто (мораль) (релігія) (антропологія)

філософія)

Світогляд в цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині у її нормальному стані, але ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи із серйозними психічними відхиленнями від норми. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, тому що люди по-різному уявляли та уявляють світ і самих себе.

Типологія світогляду - це не просто перерахування його можливих видів, а перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних типів світогляду.

Класифікація світогляду за різними критеріями:

1. За носієм:

– індивідуальний; – колективний;

– груповий; – національний;

- регіональний.

2. За рівнем світобачення та усвідомлення:

- усвідомлений; – неусвідомлений;

- частково усвідомлений; – буденний;

- філософський; – сформований на засадах наукових знань.

3. За історичними епохами:

- архаїчний; – античний;

- середньовічний; – ренесансний;

- світогляд XX ст.

4. За морально-ціннісними орієнтирами:

- егоїстичний; – альтруїстичний;

- гуманістичний; – антигуманний;

- цинічний; – шовіністичний.

5. За будовою:

-цілісний; – фрагментарний;

-внутрішньо злагоджений; – суперечливий.

6. За ступенем адекватності сприйняття дійсності:

- реалістичний; – фантастичний;

- викривлений; – адекватний дійсності.

7. За становленням до визнання існування вищих сутностей:

- релігійний; – скептичний;

- агностичний; – атеїстичний.

Функції світогляду постають такими формами духовного засвоєння світу, як:

- інтегрувати людину у світ;

- надати їй найперших життєвих орієнтирів;

- подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Основні компоненти в структурі світогляду:

1. Пізнавальний компонент. Базується на узагальнених знаннях – повсякденних, професійних, наукових, який представляє конкретно-наукову і універсальну картину світу, систематизуючи і узагальнюючи результати індивідуального і суспільного пізнання, формує стиль мислення того чи іншого суспільства, народу чи епохи.

2. Ціннісно-нормативний компонент. Включає в себе цінності, ідеали, переконання, норми, директивні дії. Основою цього елемента є соціальні норми: моральні, релігійні, правові, естетичні. В них в більшому ступені, ніж в ціннісному має місце наказовий, примусовий характер, тобто вимагаючий поступати певним чином. Норми є тим засобом, який зближує ціннісно-значимі для людини з його практичною поведінкою.

3. Емоційно-вольовий компонент – припускає те, що для реалізації цінностей і норм їх треба освоїти і виробити психічну модель на готовність діяти.

4. Практичний компонент – це реальна готовність людини до певного типу поведінки при тих чи інших обставинах.

Дата добавления: 2014-11-29