Тема 2. Філософія Античності

Ідеалізм – протилежний матеріалізму філософський напрям, який признає первинність духу, свідомості і розглядає матерію, природу як щось вторинне. Це неправильне, перекручене уявлення про світ має свої гносеологічні і класові коріння. Гносеологічні коріння ідеалізму проявляються в абсолютизації, перебільшенні окремих моментів пізнання.Можливість такого перебільшення обумовлена складністю, суперечливістю пізнавального процесу. Для того щоб проникнути у глибину речей, людина створює абстракції, поняття, з допомогою яких властивості предметів мисляться в загальному виді, у відриві від самих предметів. Тому неважко перетворити ці загальні поняття в щось абсолютно самостійне, зробити їх основою природних явищ. Іншим гносеологічним корінням ідеалізму є помилкове тлумачення того факту, що предмети і явища об'єктивного світу відображаються в свідомості в суб'єктивній, ідеальній формі. Відображаючись в голові людини, вони становляться часткою його внутрішнього світу. Перебільшуючи момент суб'єктивності нашого знання і ігнорує те, що воно є відображенням дійсності. Ідеалізм ототожнює зовнішній світ з внутрішнім світом людини, а матеріальні предмети і явища – з його відчуттями та переживаннями.

Психофізичний дуалізм – теорія про співвідношення розуму і тіла, яка вважає, що розум це один вид субстанції, а тіло – другий.

Основне питання філософії. Поняття матеріалізму і ідеалізму.

«Велике основне питання всієї, в особливості новітньої, філософії, – підкреслював
Ф. Енгельс, – є питання про відношення мислення до буття». Важливіший його зміст складає альтернатива «...що є первинним – дух чи природа...»

В залежності від того, як філософи розуміли дане співвідношення, що приймали за первинне, визначальне, вони склали два протилежні напрями. Позиція, згідно якій світ пояснюється, виходячи з духу, свідомості отримала назву ідеалізму: в ряді моментів він перекликається з релігією. Філософи, які брали за основу світорозуміння природу, матерію, об'єктивну реальність, існуючу незалежно від людської свідомості, належали до різноманітних шкіл матеріалізму, схожа по своїм установам до науки.

Для усвідомлення світоглядної значущості, полярності «матеріальне-духовне» знадобилися століття філософського розвитку.

Питання про відношення свідомості і буття не знаходяться в одному ряду з багаточисельними конкретними філософськими питаннями, а носить інший характер. Може бути, що це зовсім не питання, а більше смислова направленість, орієнтированість філософської думки.

2 сторони основного питання філософії:

1) субстанціональна, яка відповідає на питання, що первинне?

- матерія, природа; – свідомість, дух.

2) гносеологічна, яка відповідає на питання, чи спроможна свідомість людини правильно відображати світ та пізнавати його.

Значення основного питання філософії:

1) це початковий принцип всякого світогляду;

2) це чіткий критерій для об'єктивної оцінки змісту філософських систем.

З теорії тіла і духу:

1. Ідеалізм – теорія про співвідношення розуму і тіла, яка вважає, що все в світі є або розумом, або ідеями про розум.

2. Матеріалізм – теорія про співвідношення розуму і тіла, яка вважає, що все в світі є матерія.

Соціальними коріннями ідеалізму є відокремлення духовної праці від матеріальної та класове розшарування суспільства. Розумова праця перетворилась в привілею панівних класів, в зв'язку з чим виникло уявлення про його визначну ролі в суспільстві.

Матеріалізм (лат. Materialis – речовий) – протилежний ідеалізму філософський напрям, який признає первинність матерії, природи, об'єктивної реальності і розглядає свідомість як властивість матерії. В якості вчення, узагальнюючого досягнення природничих і суспільних наук, матеріалізм протистоїть релігії і містиці. Матеріалізм, як правило, був світоглядом передових, революційних класів, зацікавлених в суспільному і науковому прогресі. Для матеріалізму характерна орієнтація на методи науки, віра в прогрес пізнання, розуміння природи і суспільства так, як вони існують самі по собі. В історії розвитку матеріалізму можна виділити два етапи – домарксистський матеріалізм і марксистський матеріалізм. Домарксистський матеріалізм розглядав природу в основному як сукупність тіл, марксизм бачить в ній складну систему процесів, які якісно розрізняються, але взаємозв'язані між собою.

План

1. Поняття Античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості.

2. Розвиток ідей у натурфілософських («фізичних») школах Стародавньої Греції.

3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії.

Дата добавления: 2014-11-29