Рух – спосіб існування матерії. Саморух

Під рухом матерії розуміють не тільки механічне переміщення тіл в просторі, але і різні взаємодії, а також зміни стану об’єктів, які викликаються цими взаємодіями.

Рух – це взаємне перетворення елементарних часток і розширення Метагалактики, обмін речовин в клітинах організму, обмін продуктами діяльності між людьми в процесі їх соціального життя.

Матерія не може існувати без руху. Кожен матеріальний об’єкт існує тільки тому, що в ньому відтворюються певні типи руху. При їх знищенні об’єкт зупиняє своє існування, переходить в інші об’єкти, які в свою чергу, характеризуються певним набором типів та форм руху.

В повсякденному житті рух часто асоціюється з переміщенням тіл в просторі. А так як одні тіла можуть переміщуватися відносно поверхні Землі, а інші покояться, то повсякденна свідомість протипоставляє 2 стани – спокій та рух і вважає їх рівноправними.

Але це не так:

а) наш дім покоїться відносно поверхні Землі, але він обертається разом із нею в просторі відносно її осі.

б) судячи з цього, спокій – відносний, а рух – абсолютний.

Спокій – це рух, що зберігається, його стійкість.

Спокій розглядається як відносно стійкий стан матеріального світу, який знаходиться у стані незмінності. Характеристика спокою завжди пов’язана з конкретними предметами, які фіксуються нами, які знаходяться у стані незмінності.

Матеріальний об’єкт, який мислиться без руху, без взаємодії, – це об’єкт, який не має структури і властивостей, тобто об’єкт, який не має можливостей проявити своє існування, об’єкт, який не може бути пізнаним.

Джерело руху треба шукати не поза матерією, а в ній самій.

Існує 2 типа руху:

1) рух, коли зберігається якість предмету – збереження, стійкість предмета та його властивостей;

2) рух зі зміною якісного стану предмета – розпад його на частки, руйнування, яке представляє собою нові властивості пов’язані з розвитком.

Процес розвитку – це завжди перехід одної якості в другу, направлене на формування нових систем, нових типів організації, які народжуються із попередніх.

Розвиток має 2 особливості:

1) процеси якісних перетворень, які не виходять за рамки відповідного виду матерії;

2) процеси переходу від одного рівня до іншого.

Класифікація форм руху проводиться за трьома принципами:

1) кожна з форм руху пов’язана з конкретним носієм;

2) всі форми руху матерії пов’язані між собою, але відрізняються по ступені складності. Більш складні форми виникають на базі менш складних;

3) при визначених умовах форми руху матерії переходять один в одного.

Форми руху виходячи з цих принципів:

1) механічна; 2) фізична; 3) хімічна;

4) біологічна; 5) соціальна.

Форми руху перераховані в даній класифікації можна розбити на 3 блоки:

1) нежива природа (механічний, фізичний, хімічний рух);

2) жива природа (біологічний рух);

3) суспільство (соціальний рух).

Основою та початком будь-якого перетворення є саморух матерії, без чого вона була б мертва.

Саморух – це самостійний, раптовий, внутрішній рух, який являється імпульсом різних змін та діяльності.

Саморух речей невід’ємно пов’язаний з рухом придбаним. В нескінченному потоці світового процесу придбаний рух тіл є тільки вираженням та миттю саморуху матерії. В саморусі речей – ключ до їх взаємодії.

4.Простір та час як форми існування матерії.

Простір є форма координації існуючих разом об’єктів стану матерії.

Час – це форма координації змінних об’єктів і їх стану.

Уявлення про час і поняття часу має зміст тільки тоді, коли світ знаходиться в стані руху і розвитку, якщо б матерія була поза рухом, поняття часу не мало б змісту.

Простір – це форма буття, яка характеризує порядок існування і ряду розміщення матеріальних утворень, їх структурність.

Час – це форма буття матерії, яка характеризує взаємодію об’єктів, зміну їх стану, послідовність процесів та їх тривалість.

В повсякденному житті і в практиці поняття часу утворюється завдяки порівнянню процесів руху.

Простір та час – це всезагальні форми існування матерії.

Концепції простору та часу:

► Субстанціальна –розглядає простір та час як особливі сутності, які існують самі по собі. Вони як би арена, на якій знаходяться об’єкти і в якій розвертаються процеси. Подібно тому як арена може існувати і без того, що на ній розміщені відповідні об’єкти, рухаються актори, коли розігрують якусь виставу, так і простір та час можуть існувати незалежно від матеріальних об’єктів та процесів.

► Реляційна. В противагу субстанціальному підходу в історії філософії розвивалася ця концепція простору та часу. Цю концепцію можна трактувати як матеріалістичну, так і ідеалістичну.

З позицій ідеалізму: простір та час – це особливі відношення між об’єктами і процесами і в не їх не існують.

З позицій матеріалізму: простір та час розглядається як форми існування матерії, які не існують без неї.

У простору та часу як форм буття матерії виділяють ряд загальних та специфічних властивостей, які можуть бути представлені наступним чином.

Дата добавления: 2014-11-29