Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Використання термінів «посадова особа» та «службова особа» в чинному законодавстві




Державні службовці - соціальна група, яка складається з фізичних осіб, що здійснюють певні спеціально необхідні функції і виконують завдання відповідних органів. Тобто вказані особи зайняті одним із основних видів цілеспрямованої суспільнокорисної діяльності людини - професійною публічною службою.

Поряд з цим слід зазначити, що під словом служба" приховується термін з багатьма значеннями, Під „службою" можна розуміти, зокрема, і вид діяльності людей (як різновид праці), і явище, й організаційно-правову форму самостійного державного органу або окремого типу чи виду державної служби (наприклад, Служба безпеки, військова служба, міліцейська служба, дипломатична служба, державна спеціалізована служба тощо). В релігійному аспекті служба" також має декілька значень (християнська, мусульманська, іудейська, святкова тощо). В даній роботі термін „служба" вживається в розумінні одного із видів оплатної суспільне корисної професійної діяльності, яка полягає в управлінні, обслуговуванні управління чи в іншому інтелектуальному соціально-культурному обслуговуванні людей,

Сам термін „публічна служба" не використовуєть­ся вітчизняним законодавцем, проте набув поширення в юридичній науці. За словами Ю.Н. Старілова, вказаний термін є загальним і охоплює такі види служби, як державна та служба в органах місцевого самоврядну-вання. Осіб, які проходять такі види служби, автор пропонує називати терміном „службовці публічних установ", тобто особи, що знаходяться на публічній службі чи на службі в юридичних осіб публічного права. Таким чином публічна служба включає в себе професійну діяльність по виконанню повноважень різних суб'єктів публічного права: органів державної влади, органів місцевого самоврядування, публічних об'єднань, фондів, установ та організацій.1

В юридичній літературі поняття „державна служба" в широкому розумінні зводиться до виконання службовцями своїх обов'язків в державних організаціях: в органах державної влади, на підприємствах, установах, в інших організаціях. В свою чергу, державна служба у вузькому значенні полягає у виконанні службовцями своїх обов'язків тільки в державних органах.

Вказане поняття вперше було легалізовано Законом України „Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. Відповідно до ст. 1 даного Закону, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Таким чином, згідно діючого законодавства, державна служба розглядається у вузькому розумінні, тобто як служба в державних органах та їх апараті.

На даний час можна вести мову про існування юридично оформленого цілісного інституту публічної служби, що охоплює державну службу і службу в органах місцевого самоврядування.

З огляду на вищенаведене, для державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування спільним буде поняття „службовець", в його загальноприйнятому розумінні як особи, яка проходить певний вид служби (державної чи комунальної).

Терміни „робітник" і „службовець" протягом тривалого часу вживалися трудовим законодавством щодо осіб, які виконували обумовлену трудовим договором роботу на підприємствах, в установах та організаціях. За словами О. Кульбашної, в умовах застосування Пращ переважно на засобах виробництва пжавної власності таке розмежування найбільш повно відображало конкретний зміст праці, яка поділялася на фізичну і розумову. Якщо у виробничому процесі працівник брав участь, як його матеріальний компонент, при відсутності якого процес обривається, то така праця за свої змістом була фізичною, а працівник визнавався робітником. Якщо ж функція працівника зводилась до того, щоб створювати, проектувати виробничий процес або цикл, налагоджувати і настроювати систему машин, здійснювати контроль за процесом виробництва, що завершується без його безпосередньої участі, то згаданий працівник вважався таким, що займався розумовою працею, і визнавався службовцем.

Законом Української РСР „Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки" від 20 березня 1991 р. запроваджений термін „працівник". В.1. Прокопенко розглядає вказаний термін як заміну усталених термінів „робітник" і „службовець". На думку О.І. Сушинського, новий термін „працівник" доцільно розглядати не як заміну зазначених двох термінів, а як родовий, який вказує на будь-яку людину,

Кульбашна О. Співвідношення понять „службовець" і „державний службовець" у законодавстві України //Право України. - 1999. - №4. - С 97-98.

Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки: Закон України від 20 березня 1991 р, // Відомості Верховної Ради Української РСР - 1991. - №23. -Ст.267.

Прокопенко В.І. Трудове право. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. -^.

що заробляє власною працею. В такому розумінні термін „службовець" позначає окремий вид працівників.1

Специфіка праці службових осіб, як зазначає Д.Н. Бахрах, полягає в тому, що вони: а) забезпечують умови для матеріального і духовного виробництва, але самі при цьому матеріальних цінностей не створюють; б) володіють особливим предметом праці - інформацією, яка водночас виступає засобом впливу на тих, ким управляють (кого обслуговують); в) впливають на лю­дей, обслуговують їх; г) як правило, зайняті розумовою працею; д)працюють за винагороду, одержують заробітну плату; е) обіймають посади в державних, громадських, приватних або інших організаціях, працюють на професійній основі; є) працюють в „чужих інтересах", тобто виконують волю тих, „кому вони підпорядковані й хто оплачує їх роботу",2

Розкриття змісту поняття „службова особа" вимагає дослідження його співвідношення з поняттям „посадова особа", оскільки обидва поняття використо­вуються в чинному законодавстві без їх чіткого розмежування, що, в свою чергу, створює проблеми у правозастосовчій практиці.

До 90-х років минулого століття у вітчизняному законодавстві вживався термін „службова особа". Таким же терміном оперувала і правова наука, а дослідження поняття „посадова особа" проводилося у звуженому обсязі - лише у межах державної служби. Вперше у законодавстві поняття „посадова особа" з'явилося з прийняттям Закону України „Про державну службу" від 16 грудня 1993 року і поступово набуло широкого вжитку у правових актах.

Проте законодавче закріплення цього поняття не вирішило проблему його розмежування із поняттям службова особа". Прийнятий 11 липня 1995 року Закон України „Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб"1 вніс зміни тільки до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів та Кодексу про адміністративні правопорушення стосовно використання терміна „посадова особа" замість „службова особа". Що стосується інших нормативних актів, то це питання так і залишилось не врегульованим.

Не вирішило проблеми співвідношення вказаних понять і прийняття Конституції України, яка поряд з терміном „службова особа" у ст.ст. 19, 40 та ст. 56 використовує і термін „посадова особа".

Як зазначає російський науковець Ю.Н. Старілов, розвиток поняття „посадова особа" та встановлення її правового статусу характеризується двома протилеж­ними підходами. З однієї сторони, це спроби розширеного тлумачення цього поняття, коли посадовою особою пропонується розглядати кожного державного службовця, що займає будь-яку посаду в органах державного апарату. З іншої сторони, посадовими особами визнавалися тільки керівники, що мають у своєму підпорядкуванні інших працівників. Разом з тим, в обох випадках дослідники виходили з того, що посадовою особою може вважатися представник тільки державних органів і громадських організацій. 1

Складність у розкритті змісту вказаних понять та встановлення критеріїв для їх розмежування зумов­люється, зокрема, й існуванням різних галузевих підходів до їх визначення.

Так, стаття 164 Кримінального кодексу України від 28 грудня 1960 року в редакції Закону України №282 /95 ВР від 11 липня 1995 року, посадовими особами визначала осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційнорозпоряд-чих або адміністративногосподарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноважен­ням.

Чинний Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року в Примітці до ст. 364 аналогічну дефініцію використовує для визначення поняття „службова особа". З огляду на це можна зробити висновок, що в кримінальному законодавстві зазначені терміни використовуються, як тотожні.

У сфері трудового права до посадових осіб відносять, як правило, три категорії службовців:

працівники, наділені державновладними повноваженнями;

- керівники;

Старилов Ю.Н. Служебное право. Учебник. Изд-во БЕК, М., 1996. -

- спеціалісти та інші службовці, наділені правом здійснювати юридично значимі дії.

Таким чином підсумовуючи вищенаведене необхідно зазначити, що Конституція України та сформовані галузі права по різному визначають та характеризують дані категорії беручи за основу власні критерії, які для них виступають визначальними.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 849; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.