Функції конфліктів

Позитивні:

- інноваційна – сприяє розвитку суспільства через трансформацію сталих форм, руйнуванню нежиттєздатних структур;

- інтегративна – об’єднання людей, виникнення інтересу до співпраці;

- комунікативна – пошук компромісу, взаємопристосування;

- зняття психологічної напруги;

- сигналізування про осередки соціальної напруги.

Негативні:

- дестабілізуюча – порушення єдності, стабільності в окремих сферах, спільнотах, колективах;

- дезінтегруюча - послаблення соціальних зв’язків в суспільстві;

- надлишково-витратна - під час конфлікту втрачається час, грошові засоби, здоров’я, психологічна напруга.

5.4. Представники сучасної конфліктології (Л.Козер, Т. Парсонс та ін.)

Вперше термін «соціологія конфлікту» застосував німецький соціолог Г.Зіммель, який вважав, що конфлікт – це універсальне явище, засіб розвитку суспільства, а безконфліктне суспільство недієздатне.

Т. Парсонс трактував конфлікт як соціальну аномалію, фактор, що дезорганізовує та дестабілізує життя. Тому головне завдання суспільства полягає в попередженні конфліктів і підтриманні безконфліктних відносин між його елементами.

Американський соціолог Л. Козер у праці «Функції соціального конфлікту» обґрунтував ідею позитивної функції соціального конфлікту, який є своєрідним клапаном системи, з допомогою якого суспільство пристосовується до нових умов. Він виділив внутрішні і зовнішні конфлікти, виокремлюючи в них соціально-позитивні і деконструктивні. Л. Козер трактував конфлікт як боротьбу за цінності і претензії на певний статус, владу і ресурси. Ця боротьба ведеться з ціллю нейтралізації, заподіяння шкоди або знищення суперника.

Німецький соціолог Р. Дарендорф створив теорію «конфліктної моделі суспільства» і розглядав конфлікт як всюдисущий, оскільки кожне суспільство спирається на примушенні одних його елементів іншими. Сам конфлікт у своєму розвитку долає три стадії:

1. Формування груп з власними інтересами та готовністю до самозахисту;

2. Організація груп в угрупування, усвідомлення ними власних інтересів;

3. Безпосереднє зіткнення соціальних груп, класів, націй, партій.

Американський соціолог К.-Е. Боулдінг у своїй праці «Конфлікт та захист: загальна теорія» розглядає конфлікт як несумісність власних позицій сторін та намагання випередити одна одну в своїх цілях.

Полеміка між представниками різних соціологічних теорій соціального конфлікту в 60-х рр. ХХ ст. привела до формування 2-х протилежних шкіл:

- конфліктна школа;

- «школа консенсусу».

Основні ідеї сучасних конфліктологічних концепцій:

- Соціальне життя мотивоване інтересами, розходженнями в інтересах людей, соціальних груп, але це необов’язково повинно приводити до ворожості і напруги в суспільстві;

- В ході розвитку суспільства і відповідно інтересів його груп може виникнути розходження між ними і існуючим порядком;

- Ця незадоволеність і напруга викликає певні дії з боку влади, направленість дій залежить від типу суспільства (придушення, блокування інтересів тощо);

- В демократичних суспільствах вироблені механізми вирішення соціальних конфліктів шляхом переговорів, реформування суспільства, зміни правлячої еліти на виборах, під час парламентської боротьби та іншими цивілізованими методами. При цьому суспільство не порушується, а розвивається і удосконалюється.

Питання для самоконтролю:

1. Чим конфлікт в широкому значенні відрізняється від конфлікту в вузькому значенні?

2. Яким чином суспільство реагує на появу глобального конфлікту?

3. При якій умові конфлікти можуть мати позитивні функції, а при якій негативні?

4. Чи може суспільство прожити без конфліктів?

5. Про що свідчить поява конфлікту?

6. Які шляхи виходу з конфлікту є більш поширеними і чому?

7. Хто з соціологів вбачав позитивність від розгортання в суспільстві конфліктів?

8. Який конфлікт більш складний: міжособистісний чи міжгруповий?

9. Чи може регіональний конфлікт перерости в глобальний? Наведіть приклади.

Дата добавления: 2014-11-29