Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Загрузка...

Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Модуль 1. соціальний супровід клієнтів як технологія соціальної роботи




Тема1. Аналіз змісту поняття «соціальний супровід»

Індивідуальна робота з клієнтом, яка передбачає надання допомоги у розв’язанні психологічних, міжособистісних, соціальних проблем на основі вивчення індивідуальних потреб і можливостей особистості, є широко застосовуваним і ефективним методом соціальної роботи. У процесі такої взаємодії соціальний працівник вибудовує схему надання клієнту соціальної допомоги, в першу чергу, враховуючи його індивідуальні особливості і потреби. Персоніфікація соціальної підтримки в кожному конкретному випадку дозволяє використовувати наявні резерви, комплексно і ефективно вирішувати проблеми клієнта.

Як у методичній літературі, так і в практиці однією із поширених форм індивідуальної соціальної роботи з клієнтом є «ведення випадку» або «робота з випадком» [13, 14], що досить широко використовується в практиці соціальної роботи різних країн (care management – у Великій Британії, casework – у США). В Росії використовуються поняття «работа с индивидуальным случаем» [1]. В Україні соціальна робота, спрямована на вирішення індивідуальних потреб клієнта, визначена у нормативних документах терміном «соціальний супровід», хоча паралельно у різних виданнях використовуються також терміни «ведення випадку», «соціальне супроводження».

Можна сказати, що терміни «ведення випадку», «соціальний супровід», «соціальне супроводження» відображають суть єдиної моделі соціальної роботи, що, безперечно, враховується як науковцями, так і соціальними працівниками-практиками.

Термін «соціальний супровід» в Україні вперше було запроваджено у 1998 році під час проведення соціального експерименту з створення інституту прийомної сім’ї. Технологія роботи з сім’єю, яка бере на виховання дитину-сироту, що по суті реалізується у формі соціального супроводу, була опублікована у 1999 році Українським інститутом соціальних досліджень (з 2005 року – Державний інститут розвитку сім’ї та молоді) [7]. Розробка технології соціального супроводу прийомної сім’ї будувалася на основних положеннях моделі «ведення випадку», що передбачає здійснення послідовних дій: оцінку конкретної ситуації, визначення першочергових потреб, розробку послідовного плану діяльності, надання соціальної допомоги, періодичну оцінку ефективності надання послуг, корекцію плану подальшої діяльності, з урахуванням результатів оцінювання.

У 2006 році в новій редакції Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (наказ Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту від 31 жовтня 2006 р. № 3685) введено новий термін «соціальне супроводження». Він визначає методику та принципи надання соціальної підтримки сім’ям, які взяли на виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування [8]. Використання даного терміну, на думку юристів, які візували документ, є більш вдалим лінгвістичним аналогом соціального супроводу.



Протягом 2005–2010 років методика соціального супроводу як форма надання соціальних послуг окремим клієнтам і сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, знайшла широке використання у практиці діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді [6, 7, 10, 15, 16].

Зміст терміну «соціальний супровід» як виду індивідуальної соціальної роботи розкривається у Законах України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» (від 21 червня 2001 р. № 2558-ІІІ) та «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (від 13 січня 2005 року № 2342-IV) [2, 3]. Відповідно до закону: соціальний супровід – вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

Відповідно до наведеного тлумачення, завданнями соціального супроводу є: подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу клієнтів. Означені завдання реалізуються через такі форми: соціальна опіка, соціальна допомога, соціальний патронаж. У цьому контексті супровід визначається не як окремий вид соціальної роботи, а як складова певних технологічних підходів. Проте запропоноване і нормативно закріплене формулювання терміну «соціальний супровід» через три інші види соціальної роботи – опіку, допомогу і патронаж, не розкриває як його особливостей, так і специфіки реалізації даного виду соціальної роботи, що потребує деталізації.

У нормативних документах [8, 9], що стосуються діяльності центрів соціальних служб з різними категоріями сімей та клієнтів, наведено формулювання поняття «соціальний супровід», враховуючи конкретні особливості і потреби надання соціальної підтримки. Зокрема, відповідно до Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (наказ Мінсім’ямолодьспорту 23.09.2009 № 3357), поняття «Соціальне супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу» – тлумачиться як робота, що передбачає здійснення фахівцем (або групою фахівців) центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді заходів, спрямованих на забезпечення належних умов функціонування прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, зокрема надання соціальних послуг [8].

У свою чергу, у Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах (наказ Мінсім’ямолодьспорту 25.04.2008 № 1795) міститься таке визначення: соціальний супровід є формою соціальної підтримки та передбачає надання конкретній особі чи сім’ї комплексу соціальних послуг. Мета соціального супроводу – подолання життєвих труднощів, мінімізація негативних наслідків чи навіть повне розв’язання проблем сім’ї або особи [9].

Наведені визначення термінів мають ряд розбіжностей і водночас демонструють відсутність єдиного підходу до опису сутності технології соціального супроводу. Все це спонукає до вирішення проблеми: це вид соціальної роботи, форма соціальної підтримки чи комплекс соціальних послуг?

Не можна обійти той факт, що науково-методичні та навчальні посібники містять також різні трактування терміну «соціальний супровід».

Так, соціальний супровід сім’ї(заІ.Д.Зверєвою, О.В.Безпалько) –цевид соціальної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності сімей, дітей і молоді, шляхом надання необхідних соціальних послуг, допомоги та здійснення відповідних заходів. Його здійснює соціальний працівник, діяльність якого спрямована на підтримку сім’ї в різних видах її життєдіяльності, формуванні здатності сім’ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім’ям з метою розв’яза­ння різних проблем [5]. Сутність індивідуальної роботи з сім’єю розглядається через комплексну діяльність із залученням різних видів соціальної роботи: соціальні послуги, соціальна допомога, а також реалізацію заходів. Завданням соціального супроводу передбачається зовнішня підтримка сім’ї, спрямована на формування умов самостійного вирішення членами родини сімейних проблем.

Соціально-педагогічний супровід неблагополучних сімей (за І. Трубавіною) – це довготривала, різноманітна допомога різним типам неблагополучних сімей, спрямована на створення умов для усунення причин неблагополуччя (чи їх можливої компенсації), форсування процесу формування здатності сім’ї самотужки розв’язувати свої проблеми, долати труднощі, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний і виховний потенціал, права в суспільстві, корекцію і покращення внутрішньосімейних стосунків сім’ї із мікро- і макросередовищем [18].

Соціальний супровід (за Комаровою Н.М., Пєшою І.В.) – це діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей-вихованців у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Причому завданнями соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей [16, с.59].

Наведені визначення несуть у собі різні підходи щодо характеристики соціального супроводу: або через окремі форми соціальної роботи, або відповідно до завдань, що мають бути вирішеними. Щоб сформулювати визначення поняття «соціальний супровід» як специфічного виду соціальної роботи, необхідно проаналізувати мету, завдання, принципи такої діяльності, що є цілком можливим за умови узагальнення теоретичних та практичних підходів.

Можливо, зокрема говорити про соціальний супровід, як вид комплексної соціальної підтримки, який надається окремим клієнтам та сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Здійснюється соціальний супровід спеціалістами районних та міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також спеціалізованими закладами. Складна життєва ситуація – ситуація, яка суб’єктивно сприймається особою як складна особисто для неї або такою, що об’єктивно порушує її нормальну життєдіяльність (інвалідність, сирітство, безробіття тощо) [17, с.77].

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» складні життєві обставини – обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (стаття 1) [3].

Термін «складні життєві обставини», визначений даним Законом, вміщує широкий перелік життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність особи: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв’язку зі старістю або станом здоров’я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо.

Поряд з тим у Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах (наказ Мінсім’ямолодьспорту 25.04.2008 № 1795), що визначає практичні механізми реалізації соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, перелік складних життєвих обставин дещо обмежений. Зокрема, об’єктами соціального супроводу визначено:

- сім’ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного або обох з членів сім’ї, перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім’ї, складними стосунками в сім’ї тощо;

- сім’ї, в яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- одинокі матері чи батьки (у тому числі неповнолітні), яким потрібна підтримка;

- сім’ї, члени яких є випускниками інтернатних закладів;

- сім’ї, члени яких перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань;

- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за потреби), та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є випускниками інтернатних закладів;

- матері (у тому числі неповнолітні), які мали або мають намір відмовитися від новонароджених дітей;

- молоді особи, які перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах та повернулися з них, або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань.

Як бачимо, простежується невідповідність між нормативною термінологією та критеріями, які визначають сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, і є об’єктом діяльності центрів соціальних служб для молоді. Це дозволяє окреслити завдання соціального супроводу осіб та сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Такими можна назвати: надання своєчасної допомоги, здійснення комплексу заходів, спрямованих на вихід сім’ї або особи зі складних життєвих обставин, наслідки яких вона не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів та можливостей, створення умов для самостійного розв’язання та подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу сім’ї або особи, яка опинилася у складних життєвих обставинах [9].

Враховуючи спрямування соціальної роботи з сім’єю на забезпечення безпечних і гармонійних умов розвитку і виховання дитини у ній, можна розкрити зміст поняття «сім’я з дітьми, яка перебуває у складних життєвих обставинах», яка виступає об’єктом діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді завдяки реалізації саме виховної функції.

Сім’я з дітьми, яка опинилася у складних життєвих обставинах це така сім’я, яка втратила свої виховні можливості у зв’язку з виникненням складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім’ї, негативно впливають на життя та розвиток дитини, причому наслідки цих обставин сім’я не може подолати самостійно.

Виходячи із такого визначення терміну, завданням соціальної підтримки таких сімей є відновлення в ній здатності здійснювати саме виховну функцію, забезпечувати умови розвитку та виховання дитини у сім’ї.

Механізми реалізації соціального супроводу окремих категорій сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, в Україні визначаються наказами міністерств:

1) Порядок здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах (наказ Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді від 25.04.2008 № 1795);

2) Порядок взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу і контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково (наказ Державного департаменту виконання покарань, Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді від 04.12.2008 № 1159/15850);

3) Заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей (Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки України, Міністерства у справах сім’ї, дітей та молоді України, Державного департаменту виконання покарань, Міністерство праці та соціальної політики України від 23.11.2007 № 740/1030/4154/321/614а);

4) Порядок взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та управлінь (відділів) освіти щодо підготовки до самостійного життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа учнів старших та випускних класів інтернатних закладів і шкіл соціальної реабілітації (Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України від 28.09.2007 № 3455/853).

Соціальний супровід перелічених категорій осіб та сімей здійснюється з метою подолання життєвих труднощів, мінімізації негативних наслідків чи навіть повного розв’язання проблем сім’ї або особи і може передбачати:

- здійснення соціальної допомоги, надання соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру самих проблем;

- соціальне виховання, що включає створення умов та проведення форм роботи, спрямованих на оволодіння і засвоєння загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування соціально-позитивних ціннісних орієнтацій;

- психологічну, соціальну та юридичну підтримку, призначенням якої є надання професійної посередницької допомоги у розв'язанні різноманітних проблем;

- консультування, у процесі якого виявляються основні напрями подолання складних життєвих обставин;

- збереження, підтримку і захист здоров'я сім'ї чи особи, сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті їх внутрішнього потенціалу тощо [9].

Ще однією категорією сімей, які перебувають під соціальним супроводом (соціальним супроводженням) є сім’ї, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (від 13 січня 2005 року № 2342-IV), об’єктами соціального супроводу є:

- діти, які перебувають на вихованні у сім’ях опікунів, піклувальників;

- прийомні діти – вихованці прийомних сімей;

- діти-вихованці дитячих будинків сімейного типу;

- особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Соціальний супровід може здійснюватися також і стосовно усиновленої дитини, якщо ця діяльність не порушує таємницю усиновлення і виконується за згодою або на прохання усиновлювача або дитини (стаття 15) [2].

Завдання соціального супроводу сімей, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, охоплюють різні аспекти життя дітей: сприяють адаптації дитини в новій сім’ї, створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, забезпечення оптимальних умов життя дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та захист їх прав.

До речі, у практиці декларативне визначення потреби надання соціально підтримки усім сім’ям, які беруть на виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, впроваджується частково.

Під соціальним супроводом перебувають також прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Соціальна робота з сім’ями, які виховують дітей-сиріт, у першу чергу, спрямована на вирішення проблемних питань життя та розвитку саме вихованців. Проте, враховуючи потребу забезпечення нормальних умов сімейного оточення дітей, робота проводиться і з батьками, і з біологічними дітьми, а за потреби із іншими членами родини та соціальним оточенням. Комплексність соціальної роботи з такими сім’ями визначається терміном «соціальний супровід прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу», на противагу «соціальному супроводу прийомної дитини/дитини-вихованця у сім’ї».

Механізм соціальної підтримки таких сімей визначено у Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу [8]. Об’єктами соціального супроводу є: прийомні діти; діти-вихованці дитячого будинку сімейного типу; прийомні батьки; батьки-вихователі; рідні діти прийомних батьків та батьків-вихователів; інші особи (члени сім’ї), які спільно проживають з прийомними батьками, батьками-вихователями.

Метою соціального супроводу є створення належних умов для забезпечення індивідуальних потреб кожної прийомної дитини та дитини-вихованця у її розвитку та вихованні. Змістові складові спрямовані, в першу чергу, на:

- створення та підтримку позитивного соціально-психологічного клімату в сім’ї;

- адаптацію дитини в нових умовах;

- підтримку контактів дитини з її біологічними родичами;

- підготовку дитини до виходу з прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, в тому числі і до самостійного життя.

Соціальний супровід сімей опікунів/піклувальників та сімей усиновителів здійснюється за умови, якщо батьки не виконують належним чином обов’язки опікунів або усиновителів. У такому випадку сім’я розглядається як така, що опинилася у складних життєвих обставинах, і робота з нею проводиться у згідно з Порядком здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молодісімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах [9].

Суб’єктом соціального супроводу виступають центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Що стосується технології соціального супроводу, то це така модель соціально-педагогічної роботи, коли соціальний працівник відповідає не лише за організацію, а й за надання необхідних послуг клієнтові, які можуть бути реалізовані різними установами. Соціальний працівник виступає в ролі соціального менеджера: організовує надання соціальної допомоги та здійснює координацію її надання різними спеціалістами, установами та організаціями.

Це свідчить про те, що соціальний супровід передбачає роботу спеціаліста на двох рівнях:

1) контактний, при якому відбувається безпосередня взаємодія соціального працівника з клієнтом;

2) організаційний або опосередкований, коли взаємодія відбувається у системі: соціальний працівник – організації – клієнт [15].

При веденні індивідуального випадку, соціальний працівник виступає у ролі соціального менеджера, який виконує низку різних функцій, зокрема:

- оцінюючу – вияв конкретних потреб клієнтів та ресурсів;

- допоміжну – забезпечення послуг клієнтам, які не здатні самостійно вирішувати свої проблеми;

- організаційну – об’єднання зусиль різних установ і фахівців з метою задоволення потреб клієнтів та забезпечення якості послуг;

- освітньо-виховну – забезпечення необхідними знаннями і отримання необхідних навичок;

- консультативну – наділення клієнтів інформацією про ресурси, які є і про допомогу іншим фахівцям щодо вибору найефективнішого методу допомоги;

- посередницьку – направляти клієнтів у відповідні установи і до конкретних фахівців;

- координаційну – координація процесу допомоги, яка надається різними установами та фахівцями;

- адвокатську – захист прав та інтересів клієнта;

- адміністративну – здійснення діяльності щодо планування заходів, наданню допомоги клієнтам і оцінки її ефективності;

- аналітичну – збір та аналіз інформації, яка необхідна для прийняття рішень [7].

Це, у свою чергу, потребує, щоб соціальний працівник мав комплексну теоретичну підготовку та володів практичними уміннями, які дозволяють йому розумітися на великій кількості випадків, виконувати конкретну практичну діяльність, а також мати певний банк методів щодо надання соціальної допомоги та підтримки.

Виходячи із вищезазначеного, можна коротко підсумувати інформацію щодо характеристики складових процесу соціального супроводу:

1) суб’єкт соціальної роботи – спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

2) об’єкт – окрема особа або сім’я, які опинилися у складних життєвих обставинах. Причому, потрібно зауважити, що не усі клієнти або сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, мають перебувати під супроводом, а лише ті із них, що мають комплексну проблему і не можуть самостійно її вирішити! Більш точне формулювання об’єкта соціального супроводу є таким: окрема особа (клієнт) або сім’я, які опинилися у складних життєвих обставинах і потребують соціальної підтримки;

3) мета реалізації соціального супроводу – створити умови для виходу сім’ї або особи зі складних життєвих обставин, наслідки яких вона не в змозі подолати самостійно;

4) завдання, що вирішуються під час реалізації даної технології і дозволяють досягнути передбаченої мети, мають включати:

- соціальну підтримку клієнта або сім’ї у вирішенні проблем, які вони не мають змоги самостійно розв’язати;

- організацію самодопомоги – вміння клієнта самостійно вирішувати проблемні життєві обставини, ефективно використовувати внутрішні та зовнішні ресурси

- залучення та ефективне використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів клієнта або сім’ї.

Соціальний супровід з боку соціального працівника виступає як комплексна соціальна допомога клієнту, що планується на підставі індивідуального діагностування потреб і ресурсів клієнта і здійснюється на підставі активної взаємодії працівника і клієнта. Завдання соціального супроводу – створення умов, за яких клієнт має змогу самостійно вирішувати власні життєві проблеми.

Наведені вище міркування дозволяють здійснити уточнення терміну. Соціальний супровід – це вид соціальної роботи з особою або сім’єю, які опинилися в складних життєвих обставинах, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно, що передбачає надання комплексної індивідуальної соціальної допомоги. Завдання соціального супроводу – створення умов для сім’ї або особі для самостійного подолання складних життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу.





Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 2051; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.196.126.39
Генерация страницы за: 0.014 сек.