Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Напрями соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, відповідно до рівня соціальної адаптації сім’ї




Тип сім’ї Рівень соціальної адаптованості Напрями роботи з сім’єю
1) Благополучна сім’я Члени родини за допомогою власних ресурсів вирішують складні життєві обставини Інформування щодо можливості самостійного вирішення певних проблем: психологічних, педагогічних, юридичних
2) Сім’ї соціального ризику Сім’я потребує сторонньої допомоги щодо вирішення певних проблем, проте високий рівень мотивації щодо їхнього вирішення Консультаційна та інформаційна допомога щодо вирішення окремих проблем, які сім’я не може вирішити самостійно
3) «Пасивні» сім’ї Сім’я не визнає наявність проблем, або не вбачає за необхідність їх розв’язувати, не готова до взаємодії і соціального супроводу, хоча має власні ресурси Налагодження взаємодії, визначення сім’єю наявності проблем, мотивація (примус – як один із елементів мотивації) Соціальний супровід  
4) Неблагополучна сім’я Сім’я не може вирішити комплекс СЖО, немає або не вміє використовувати власні ресурси, не вбачає потреби у зміні життєвих обставин Мотивації щодо зміни життєвих обставин (примус – як один із елементів мотивації). Соціальний супровід.
5) Асоціальна сім’я Сім’я веде асоціальний спосіб життя, що сприймається членами сім’ї як норма, немає розуміння і потреби у зміні стилю життя Зовнішній примус, мотивація до усвідомлення необхідності змінити стиль життя. Соціальний супровід, за умови формування необхідності зміни і готовності до співпраці

 

Запропонована модель включена у програму тренінгу для соціальних працівників «Робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах».

Проблеми та потреби сімей, які потребують соціальної допомоги.Моніторинг здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, центрами соціальних служб (2006 р.) демонструє основні проблеми сімей, які потребують соціальної допомоги. Умовно їх можна розділити на три групи:

· матеріальні труднощі внаслідок безробіття, відсутність житла, необхідність оформлення лікування, матеріальної допомоги пільговим категоріям сімей. Особливо гостро ця проблема постає для багатодітних сімей, одиноких матерів, сімей, в яких виховуються діти-інваліди, для людей, що втратили працездатність за хворобою, випускників інтернатів, малозабезпечених родин тощо.

· юридичні проблеми, які є проявом елементарного незнання своїх прав, невмінні спілкуватися з представниками органів державної влади, психологічної незахищеності, брак коштів на відновлення документів таких, як прописка, паспорт, свідоцтво про народження, та оформлення документів на опікунство, захист майнових прав когось із дорослих клієнтів, захист прав дитини при розлученні батьків, оформлення аліментів. Специфічною проблемою в цьому контексті є проблема отримання українського громадянства клієнтами центрів для Південного регіону, що тягне за собою відсутність необхідних документів для отримання житла, роботи тощо.



· психологічні проблеми (з приводу труднощів перехідного віку, при повторному шлюбі одного з батьків, у разі гіперконтролю з боку батьків, потреби у спілкуванні, насильства з боку одного з членів родини, бездоглядності дитини або де діти під опікою тощо) [1].

Завдяки проведеному соціологічному дослідженню виявлені основні проблеми, з якими стикаються сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах: матеріальні проблеми; відсутність житла або погані житлові умови, відсутність одного з батьків у сім’ї, безробіття, наркотична або алкогольна залежність одного із батьків, конфлікт між батьками та дітьми, інвалідність одного із членів родини, конфлікт між батьками, психічна хвороба когось із членів сім’ї, насильство у сім’ї тощо [1].

Сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, можуть бути класифіковані залежно від несприятливих умов або складних життєвих обставин, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей:

· соціально-демографічні – неповні, багатодітні, сім’ї, що перебувають у процесі розлучення тощо;

· матеріально-побутові – малозабезпечені, сім’ї, де є безробітні, тощо;

· медико-соціальні – сім’ї де є інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі тощо;

· психологічні і соціально-педагогічні – сім’ї, де простежуються недобра психологічна атмосфера, емоційно-конфліктні взаємини, педагогічна некомпетентність батьків тощо;

· соціально-правові – сім’ї, де простежуються криміногенні прояви способу життя, є раніше засуджені тощо [7].

Спектр перелічених чинників кризових ситуацій в родинах охоплює різні аспекти життєдіяльності. Часто неблагополуччя родини може провокувати й одна кризова проблема – алкоголізм, безробіття, малозабезпеченість тощо. Але, як правило, складні життєві обставини сім’ї відображають комплекс проблем. Наприклад, безробіття батьків спричиняє малозабезпеченість сім’ї, що, у свою чергу, провокує пияцтво, пияцтво призводить до сварки, безвідповідального батьківства, а це негативно впливає на поведінку дітей у цій сім’ї. Тобто, причиною неблагополуччя стало безробіття, а наслідком, на підставі чого проявилося це неблагополуччя, – асоціальна поведінка дитини.

Або, скажімо, алкоголізм батьків став причиною низького матеріального стану, проявів насилля, виникнення конфліктів між батьками та дітьми, асоціальної поведінки дітей. У даній ситуації причиною неблагополуччя є алкоголізм, а наслідком і зовнішнім проявом неблагополуччя – асоціальна поведінка дитини.

Кожна сім’я, яка опинилася у складних життєвих обставинах, має причину або комплекс причин, які спричиняють певні зовнішні прояви неблагополуччя. На рис. 6.1 представлено причини та зовнішні прояви неблагополуччя сімей.

Кожний із наведених факторів сімейного неблагополуччя може бути присутнім у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах. Як правило, таких кризових чинників кілька, вони пов’язані між собою: інвалідність – безробіття – малозабезпеченість; безробіття – алкогольна залежність – конфлікти в сім’ї тощо. Кожна сім’я намагається вирішити проблеми, що виникають, власними силами, використовуючи внутрішні резерви. Наприклад, у випадку, якщо один із батьків не працює або має алкогольну залежність, то негативний вплив цих факторів на життєдіяльність родини нівелюється позитивним впливом іншого члена подружжя.

Але виникає момент, коли внутрішніх резервів сім’ї не вистачає щоб впоратися з негативними проявами. Відносини у таких сім’ях мають характерні особливості, які можуть розглядатися як індикатори кризового стану родини:

- конфлікти в сім’ї між подружжям;

- конфлікт між батьками та дітьми;

- асоціальна поведінка дітей, бродяжництво;

- моральне та фізичне насилля в сім’ї;

- безвідповідальне батьківство.

 

Рис. 6.1. Причини та зовнішні прояви неблагополуччя сімей

 

Саме зовнішні прояви, як наслідки сімейних негараздів, стають причинами звернень клієнтів до спеціалізованих служб, є причиною занесення таких сімей до банку даних як неблагополучних, які потребують соціальної допомоги.

Ефективне надання соціальної допомоги можливе за умови розмежування причин, що провокують сімейне неблагополуччя, та ознак, зовнішніх проявів (індикаторів), що є підставою до соціального інспектування родини. Іноді сім’ї, які самостійно звертаються за допомогою до центрів соціальних служб, не завжди можуть визначити чинники, що провокують кризові ситуації.

Намагання ліквідувати зовнішні прояви неблагополуччя сім’ї без ліквідації внутрішніх чинників, що їх спричиняють, не може дати позитивного результату. Саме на виявлення внутрішніх причин формування безвідповідального батьківства, появу умов, що спричиняють асоціальну поведінку дітей, вихід їх на вулицю, має бути спрямована діяльність щодо профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності.

Перелічені ознаки є зовнішніми проявами сімейного неблагополуччя. Соціальна робота, спрямована на покращення цих параметрів, без усунення внутрішніх чинників, що їх провокують, не дає позитивного результату. Завданням планування і реалізації соціального супроводу є виявлення комплексу чинників сімейного неблагополуччя і пошуки шліхів для сім’ї у вирішенні саме тих проблем, з якими вона не може впоратися самостійно.

 

Форми надання соціальної допомоги сім’ям.Залежно від життєвих обставин та потреб, соціальну роботу із сім’ями прийнято визначати за такими напрямами діяльності:

· екстрені дії, спрямовані на виживання родини (термінова соціальна допомога, надання притулку, негайне вилучення з родини дітей, що зазнають жорстокого ставлення, перебувають у небезпеці чи залишені без піклування батьків);

· діяльність, спрямована на підтримку стабільності родини;

· заходи, спрямовані на соціальний розвиток родини та її членів.

Соціальна підтримка сімей, що здійснюється у формі соціального супроводу, передбачає надання комплексу соціальних послуг та використання різних форм, методів соціальної роботи, спрямованість та комбінування яких визначається потребами та ресурсами кожної конкретної родини.

Соціальні послуги, що надаються сім’ям. У процесі соціального супроводу, відповідно до потреб і ресурсів, кожній сім’ї, або окремим її членам спеціалісти центрів соціальних служб надають різнопланові соціальні послуги.

Закон України «Про соціальні послуги» розрізняє такі види соціальних послуг: соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, соціально-побутові, інформаційні послуги, послуги з працевлаштування, послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями (стаття 5). Потреби сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначають змістове наповнення кожного із напрямів соціальної роботи та умови їхнього впровадження.

Соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м’яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання й доставка медикаментів тощо.

Такі послуги доцільні, коли в родині є дуже хворі дорослі. Якщо хвороба тимчасова – соціальні робітники повинні допомогти сім’ї пережити цей важкий період, забезпечити належне утримання та виховання дітей, збереження сім’ї. При цьому необхідно прийняти рішення служби про соціальний супровід сім’ї, підготувати план соціального супроводу, в якому розподілити роботу щодо допомоги сім’ї між різними організаціями: представники відділів соціального забезпечення можуть надавати допомогу хворим, працівники дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров’я – надавати послуги сім’ї, соціальні працівники надавати соціально-педагогічні, інформаційні та інші види послуг.

Якщо хвороба дорослих має тривалий характер, дітей (дитину) необхідно передати під тимчасову опіку в сім’ю родичів чи іншу сім’ю, де за ними буде здійснюватися належний догляд та виховання. Передавати дітей у притулок чи інтернат можна тільки в особливих випадках, коли діти мають тяжкі захворювання чи педагогічну занедбаність.

Соціально-побутові послуги можуть бути складовою соціального супроводу чи кризового втручання.

Результатомсоціально-побутових послуг буде отримання необхідної допомоги членами сім’ї, у першу чергу, дітьми, забезпечення її (сім’ї) функціонування при важкій хворобі дорослих членів сім’ї.

Соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтересів і потреб сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій.

Порядок надання державної матеріальної допомоги сім’ям з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, визначається Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян за рахунок власних коштів можуть надавати додаткові види допомоги і встановлювати доплати до державної допомоги сім’ям з дітьми.

У ході надання соціально-економічних послуг сім’ї соціальний працівник чи інший фахівець, що здійснює соціальну роботу по відношенню до сім’ї з дітьми, що опинилася у складних обставинах, допомагає сім’ї оформити необхідні документи та отримати матеріальну допомогу, яка повинна виплачуватися цій сім’ї відповідно до законів. Причому завданням соціального працівника є допомога, формування вмінь вирішувати проблеми самостійно, а не безпосередньо оформляти необхідні документи. Клієнт повинен зробити це самостійно, у такому випадку він не тільки одержує гроші, субсидію чи інші форми допомоги, а й отримає навички самостійного вирішення проблем сім’ї через різні заклади й установи.

Результатомнадання матеріальних послуг є отримання:

· грошей чи інших форм матеріальної допомоги;

· інформації щодо видів допомоги різним категоріям сімей;

· знань щодо органів, які вирішують проблеми матеріальної допомоги;

· навичок спілкування з представниками державних установ і громадських організацій задля розв’язання проблем своєї сім’ї.

Соціально-психологічні послуги передбачають надання консультацій з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад.

Психологічні консультації можуть надавати лише психологи, які мають достатню професійну компетенцію, щоб надавати послуги сім’ї з дітьми. Такі послуги надаються за окресленими стандартами щодо надання психологічної допомоги. Одним з видів психологічної допомоги є кризове втручання.

Результатисоціально-психологічних послуг визначаються на основі діагностування початкового стану клієнта, кваліфікацією психолога та адекватними технологіями.

Соціально-педагогічні послуги спрямовані на виявлення та сприяння розвиткові різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організацію індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб.

Соціально-педагогічні послуги широко використовуються в практиці соціальної роботи з сім’ями з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах. Вони можуть бути адресовані, насамперед, дітям із цих сімей. Надаючи соціально-педагогічні послуги сім’ї, можна домогтися таких прогнозованих результатів:

- підвищення самооцінки дітей шляхом досягнення успіхів у різнобічних справах, що не пов’язані з сім’єю і навчанням – участь у спортивних змаганнях, художній самодіяльності, творчій діяльності та ін.;

- позбавлення дітей від постійного перебування в негативній обстановці в сім’ї шляхом організації активного дозвілля;

- прищеплення навичок організації позитивного дозвілля. Для того, щоб змінити стиль життя сім’ї та окремих її членів, необхідно, щоб вони уміли проводити вільний час, тому всі заходи щодо організації дозвілля мають бути корисними для всіх членів сім’ї.

Одним із найбільш ефективних видів соціально-педагогічних послуг є створення групи взаємної підтримки (допомоги), які дозволяють клієнтам набути навички позитивного спілкування, пропонують шляхи вирішення власних проблем з урахуванням досвіду інших, створюють атмосферу взаємної підтримки, надають допомогу для самодопомоги.

- допомога дітям у покращенні успішності в навчанні – цей аспект допомоги є дуже важливим тому, що шкільні проблеми в кризових сім’ях дуже часто стають причиною конфліктів між батьками й дітьми, а інколи прояв психологічного і фізичного насильства над дітьми.

Підвищення успішності в навчанні може дати дітям із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, можливість у майбутньому здобути престижну професію, стати конкурентоспроможною особистістю на ринку праці й мати пристойні доходи та комфортне життя.

Соціально-педагогічні послуги можуть бути надані не тільки суб’єктами соціальної роботи, а й закладами дозвілля, громадськими організаціями, зацікавленими особами.

Соціально-медичні послуги забезпечують консультації щодо запобігання появі та розвиткові можливих органічних розладів в особи, збереження, підтримка й охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів.

Змістом соціально-медичних послуг є, в першу чергу, надання медичних консультацій з питань збереження і зміцнення здоров’я, формування ідеології здорового способу життя й подолання шкідливих звичок, формування сексуальної культури і навичок захищених статевих відносин, профілактика ВІЛ/СНІДу та інших інфекційних захворювань.

Соціально-медичні послуги можуть надавати як професійні медики, так і підготовлені працівники, включаючи й волонтерів. Саме при наданні соціально-медичних послуг особливо ефективним є метод надання послуг за принципом «рівний – рівному».

Результатом соціально-медичних послуг є набуття клієнтами – всіма членами сім’ї, й особливо дітьми, – знань, умінь і навичок стосовно підтримки, збереження та зміцнення здоров’я, подолання шкідливих звичок.

Юридичні послуги передбачають надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння, при необхідності, застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій стосовно певної особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо).

Надавати юридичні послуги можуть професійні юристи, державні службовці різних установ, що мають достатню компетенцію щодо вирішення проблем сім’ї, працівники соціальної сфери, що мають підготовку з питань юриспруденції.

Працівники організацій – суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, що опинилися в складних життєвих обставинах, можуть представляти інтереси сімей, а особливо дітей із таких сімей, на засіданні судів, здійснювати захист їхніх прав та інтересів в інших організаціях і установах.

Результатом надання юридичних послуг є отримання необхідної інформації щодо окремих норм законодавчих актів з питань, які цікавлять клієнта, описання реальних шляхів досягнення виконання закону, а також допомога клієнтам у проходженні цього шляху.

Послуги з працевлаштування це допомога у наданні інформації у пошуках роботи, сприяння у працевлаштуванні та здійснення соціального супроводу працевлаштованої особи.

Послуги з працевлаштування надає соціальна служба разом із центрами зайнятості, молодіжними біржами праці, іншими установами, що здійснюють допомогу в працевлаштуванні, безпосередньо роботодавцями.

Ця послуга по відношенню до дорослих членів сім’ї носить традиційний характер. Специфічною вона стає при працевлаштування неповнолітніх дітей та молоді із сімей, що потрапили в складні життєві обставини. У таких випадках проблема не лише у процесі працевлаштування, а й при допомозі клієнту здобути навички працівника: навчитися виконувати режим трудового дня, адекватно реагувати на зауваження роботодавця чи керівника, відповідально ставитися до доручень тощо.

Результатомнадання послуг із працевлаштування є отримання клієнтами роботи, яка допоможе вирішити економічні проблеми сім’ї, конкретному клієнту – отримати певний соціальний статус, стати повноправним членом суспільства, підвищити особистісну самооцінку.

Послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями – комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість.

Цей вид соціальних послуг надається, як правило, дітям у спеціалізованих державних закладах або службах, що створені громадськими організаціями й об’єднаннями.

Результатами послуг з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями є соціалізація дітей з вадами розвитку, їхня професійна орієнтація, освіта і зайнятість у межах фізичних та психологічних можливостей клієнта.

Інформаційні послуги передбачають надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); впровадження нових тенденцій розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

Інформаційні послуги є помірною складовою у наданні соціальної допомоги сім’ям з дітьми, що потратили в складні життєві обставини.

Інформаційні послуги здійснюються за кількома напрямами:

1. Інформація про існування та координати тих закладів, які можуть надати послуги сім’ям з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не в змозі їх подолати самостійно. Ця інформація адресована безпосередньо отримувачам послуг і розміщується в доступних місцях: у медичних, освітніх закладах, організаціях соціального захисту, засобах масової інформації, на різноманітних рекламних носіях.

Суб’єктами поширення інформації про можливість надання послуг мають бути також працівники соціальної сфери: вчителі, лікарі, юристи, міліціонери та інші спеціалісти, які, з одного боку, мають надавати інформацію про сім’ї, які потрапили в складні обставини і не можуть їх подолати самостійно, з іншого боку, можуть переадресовувати сім’ї в соціальні служби для безпосереднього отримання послуг. Джерелом інформації для працівників соціальної сфери можуть бути державні документи національного, регіонального і місцевого рівнів, спеціально розроблені інформаційні бюлетені, виступи представників соціальних служб на професійних зборах тощо.

У результаті отримання даної інформації сім’ї – носії проблем, знають, до кого слід звертатися для вирішення своїх проблем.

Спеціалісти соціальної сфери знають, кому направляти інформацію про сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не в змозі їх долати самостійно, для вирішення їхніх проблем, а також – куди спрямовувати сім’ї для отримання соціальної допомоги.

2. Окремим видом інформації є інформація для дітей із сімей, які мають невирішені проблемі. Для дітей необхідна інформація про місця, де їм та їхнім сім’ям може бути надана допомога, перелік послуг, які надаються, та ро. Така інформація може бути розміщена в місцях скупчення дітей: на дитячих і спортивних майданчиках, у позашкільних закладах, школах, комп’ютерних клубах, кінотеатрах. Місця розміщення інформації для дітей залежить від розмірів поселення і наявності тих чи інших закладів.

Внаслідок проведення такої інформаційної кампанії діти, які проживають у сім’ях з невирішеними проблемами, зможуть звернутися до служб, які допоможуть їм, а, значить – і їхнім сім’ям. З іншого боку, в усіх дітей з’явиться впевненість у тому, що якщо в них трапиться біда, їм допоможуть, вони знають, до кого звернутися, щоб їм допомогли.

Основні види соціальних послуг, що надаються сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, конкретизуються найчастіше за такими ознаками:

· надання прямої матеріальної допомоги;

· психолого-педагогічна робота з родиною;

· сприяння поліпшенню матеріального становища родини;

· сприяння навчанню та розвитку дитини;

· сприяння захисту здоров’я та оздоровлення дитини;

· представництво та захист прав дитини;

· сприяння відновленню та налагодженню контактів між батьками та дітьми, соціальним оточенням.

Аналіз процесу надання соціальних послуг дозволяє виокремити такі форми соціальної роботи із сім’єю:

1) індивідуальна робота з кожним членом родини;

2) спільна робота з усіма членами родини;

3) групова робота, що виходить за межі родини.

Індивідуальна робота спрямована на формування в окремих членів родини позитивного досвіду ставлення один до одного.

Вона включає в себе індивідуальні бесіди, консультації, практичні заняття спрямовані на:

- формування доброзичливих стосунків між членами сім’ї;

- розуміння труднощів інших членів родини;

- переконання у необхідності взаємопідтримки;

- прищеплення індивідуальних навичок відновлення добрих стосунків;

- формування навичок позитивного сімейного життя: планування сімейного бюджету, ведення домашнього господарства, організації дозвілля;

- надання знань і умінь кожному члену родини щодо можливості організувати взаємодію з державними органами, іншими зовнішніми установами;

- розвиток самоповаги, відчуття власної значимості, відновлення (набуття) пристойного соціального статусу.

У результаті індивідуальної роботи кожний член сім’ї може визначити свої особисті проблеми і навчитися їх вирішувати.

Спільна робота з усією родиною базується на використанні методів сімейної терапії, які слугують налагодженню внутрішньосімейних відносин. Однією із ефективних форм сімейної терапії є спільне обговорення проблем і конфліктів (сімейні конференції), які сприяють налагодженню контактів між членами родини, виявленню найбільш розповсюджених, але неконструктивних моделей взаємостосунків, які часто стають джерелом конфлікту. Аналіз хибної поведінки за участі всіх членів сім’ї дає можливість оприлюднити помилки внутрішньосімейного спілкування, спільно знайти альтернативні засоби, замінити неконструктивні прояви конструктивними.

У роботі з усією родиною важливо цілеспрямовано починати з тих проблем, від яких вона страждає у першу чергу (або такими вони вважаються оточенням), і домогтися усвідомлення основних причин, що стали причиною проблем.

У результаті всі члени сім’ї усвідомлюють свої помилки в повсякденному сімейному житті, навчаються конструктивним формам спілкування, приходять до визначення головної проблеми сім’ї і шляхів її подолання. Ці результати підвищують самооцінку кожного члена сім’ї.

Групова робота доцільна тоді, коли ситуація в родині характеризується соціальною ізоляцією (що виникає досить часто), і від того в сім’ї панує низька самооцінка її членів, острах неприйняття суспільством. У ході групової роботи з іншими сім’ями окремі члени здобувають досвід налагодження контактів і спілкування з іншими людьми. У такий спосіб можна боротися із соціальною ізоляцією.

На практиці, в межах співпраці з місцевими державними і громадськими організаціями соціального спрямування здійснюються такі види групової роботи, як, наприклад, жіноче свято або дитячі свята. Пропонуються також заняття в невеликих групах. До видів робіт, що виходять за межі родини, відносяться також організація канікул, дозвілля, інші спільні заходи для всієї родини.

Ефективною формою групової роботи є групи взаємодопомоги сімей, які мають спільні соціальні проблеми. На своїх засіданнях сім’ї діляться набутим досвідом подолання проблем і криз, навчають один одного за принципом «рівний – рівному». У результаті групової роботи членів різних родин, сім’ї отримають досвід подолання проблемних ситуацій, установлення соціальних контактів.

Робота з дітьми із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, є як індивідуальною, так і груповою. Діти беруть участь у сімейних конференціях. З метою організації змістовного дозвілля, підтримки талантів молоді, надбання позитивного досвіду організації дозвілля соціальні служби направляють дітей у гуртки та секції за інтересами за місцем проживання дітей.

Аналіз практичної роботи центрів соціальних служб з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, дозволяє виділити окремі категорії сімей, які потребують соціальної допомоги та визначити пріоритетні напрями роботи з ними [3]..

Таблиця 6.2.





Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 3453; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.145.183.43
Генерация страницы за: 0.188 сек.