Причин, що провокують неблагополуччя сімей та напрями соціальної роботи з ними 2 страница

- соціальні зв’язки: спілкування дитини з оточенням поза сім’єю (однолітки, сусіди); наявність друзів;

- емоційний стан дитини: чи може дитина стримувати свої емоції та поведінку;стосунки дитини з іншими людьми; уміння зосереджуватися; неспокій та страхи [2].

Оцінювання потреб сім’ї здійснюється на підставі аналізу таких показників:

- стан матеріального забезпечення сім’ї: рівень доходів, забезпечення елементарних потреб (харчування, необхідний одяг та взуття, побутові речі тощо); отримання соціальної допомоги (субсидії, соціальні виплати, матеріальна та гуманітарна допомоги тощо);

- житлові умови: умови водопостачання, опалювання, електропостачання, вологість житла тощо; характеристика житлового приміщення (наявність місця для всіх членів сім’ї, для навчання та відпочинку дітей тощо); забезпечення техніки безпеки в приміщенні; наявність господарства, земельної ділянки;

- працевлаштування та зайнятість батьків, інших членів сім’ї;

- здоров’я: рівень здоров’я повнолітніх членів сім’ї (хронічні хвороби, періодичність захворювань); інвалідність; наявність залежності (алкогольна, наркотична, токсична тощо);

- стосунки між членами сім’ї: наявність конфліктів, проблем емоційного стану тощо;

- рівень батьківських умінь, що стосується уміння спілкуватися з дітьми (в т.ч. яким чином і скільки батьки проводять часу з дитиною); виховувати дітей (в т.ч. узгодженість обох батьків щодо виховного впливу на дитину, методи підтримки дисципліни, методи покарання); доглядати за дитиною.

Під час збору інформації про сім’ю, яка опинилася у складних життєвих обставинах, проведення бесід та спостереження спеціалістам слід звертати увагу на певні фактори ризику, що провокують сімейне неблагополуччя. Нижче наведені індикатори «ризикових» обставин сімей з дітьми, розроблені за результатами практичного впровадження Програми надання послуг сім’ям з дітьми молодшого віку у Черкаській та Київських областях, що була реалізована за підтримки Програми «Родина для дитини» Холт Інтернешенел (2006–2007 рр.) [2].

1) Сімейний стан: неповна сім’я (мати/батько-одиначка); батьки розлучені або не живуть разом; смерть одного із членів родини; сім’я багатодітна; дитина не рідна (усиновлення, опікунство); приналежність до соціальних меншин; батьки неповнолітні; мачуха/відчим; вагітність.

2) Матеріальне забезпечення: погані житлові умови; багато людей проживають у одному приміщенні; бездомність; бідність/фінансова неспроможність; проблеми з харчуванням; безробіття/низькооплачувана робота; брак необхідних речей.

3) Емоційні стосунки: прояви некерованого гніву; депресія (на час оцінки); низька самооцінка; інфантильність; відсутність взаєморозуміння між членами сім’ї; відсутність підтримки з боку родичів та знайомих.

4) Здоров’я: психічні розлади; фізичні розлади; хронічні захворювання.

5) Освіта та розвиток: обмежена освіта; нездатність до навчання; мовні проблеми; затримка розвитку.

6) Насильство: насильство вдома (триває в даний час або мало місце в минулому); дитина зазнає фізичного та морального насильства; дитина зазнає сексуального насильства; дорослий є жертвою сексуального насильства; дорослий – жертва насильства над дитиною; дорослий зазнає насильства у сім’ї.

7) Асоціальні прояви батьків, інших членів сім’ї: алкоголізм або наркоманія; досвід виховання у сім’ї алкоголіків або наркоманів; притягнення до кримінальної відповідальності (у минулому); перебування під слідством або у місцях позбавлення волі; позбавлення батьківських прав стосовно старшої дитини (дітей); у сім’ї є діти, які виховуються у інтернатних закладах.

Збір інформації про сім’ю спрямований не лише на оцінювання проблем і потреб родини, але й на виявлення наявних ресурсів, сильних сторін сім’ї, що сприяє формуванню у сім’ї внутрішніх мотивацій щодо розв’язання складних життєвих проблем. Поряд із ресурсами сім’ї мають бути визначені її потреби, причому під час роботи щодо їхнього виявлення спеціалісту необхідно використовувати принцип «проблемного мислення» (див. тему 2).

Результатом вивчення сім’ї (оцінювання потреб) є висновок про стан справ у сім’ї, основні проблеми і тенденції, що їй властиві, характер стосунків як між членами сім’ї, так і з її оточенням. Також за результатами комплексного обстеження оформляться оцінка потреб сім’ї, що зберігається у особовій справі і використовується при проведенні поточного оцінювання.

Планування соціального супроводу. Під час проведення оцінювання ситуації і потреб сім’ї та її окремих членів соціальний працівник інформує членів сім’ї про необхідність розробки плану співпраці. При цьому важливо визначити пріоритети діяльності, адже більшість проблем мають багатосторонній характер. Важливо, щоб члени сім’ї брали активну участь у визначенні пріоритетів, тобто тих завдань, які слід вирішити в першу чергу.

Розглянемо одну із методик, що дозволяє виробити у членів сім’ї навички формулювання завдань соціального супроводу і визначення їх пріоритетності [7, с. 80]. Соціальний працівник має запропонувати членам сім’ї назвати дії, які, на їхню думку, необхідно здійснити для вирішення складних життєвих обставин. Далі розроблений перелік потрібно розкласти у порядку пріоритетності: на початку йдуть завдання, що потрібно здійснити протягом місяця, далі – за півроку, потім – за рік.

Доволі часто під час планування соціального супроводу цілі членів сім’ї і соціального працівника щодо подальшої роботи не співпадають. У такому випадку, перед тим, як визначати пріоритети і завдання соціальної роботи, потрібно узгодити мету подальшої співпраці: виділити спільні складові і домовитися з членами сім’ї щодо необхідності досягнення конкретних завдань і порядку їхнього здійснення.

О.Кочубей і Н.Умарова пропонують соціальному працівнику під час узгодження і корекції мети і завдань соціального супроводу сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, дотримуватися певної послідовності, «етапів формулювання цілей »:

1) налагодити контакт з сім’єю;

2) повідомити про завдання зустрічі;

3) скласти перелік того, що необхідно сім’ї;

4) допомогти сім’ї сформулювати завдання;

5) допомогти переформулювати потреби сім’ї у дії щодо їхньої реалізації (за необхідності);

6) сформулювати загальну мету взаємодії;

7) допомогти сім’ї визначити пріоритетні завдання [7, с.81].

Досягнення позитивних результатів у вирішенні завдань соціального супроводу, що були сформовані під час спільного обговорення, передбачає виконання ряду послідовних дій, що документуються у плані соціального супроводу.

План соціального супроводу визначає: мету, очікувані результати, перелік необхідних заходів/дій, їх виконавців, терміни виконання та перегляду результатів і є обов’язковим документом особової справи сім’ї, яка перебуває під соціальним супроводом. При плануванні заходів встановлюється термін проведення поточного оцінювання ефективності надання соціальних послуг. План узгоджується та підписується усіма повнолітніми членами сім’ї, які братимуть участь у його реалізації, та соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід.

Під час реалізації соціального супроводу можлива зміна як пріоритетів соціальної роботи, так і потреб сім’ї. Соціальний працівник спільно з членами сім’ї не рідше одного разу на місяць проводить аналіз плану соціального супроводу. У випадку виникнення обставин, що потребують термінового вирішення, аналіз планової роботи здійснюється за потреби. За результатами перегляду, у разі необхідності, проводиться корекція плану.

З досвіду практичної роботи з неблагополучними сім’ями Представництва благодійної організації «Надія та житло для дітей» в Україні перший план соціального супроводу має бути короткотерміновим – на один або два місяці. У такому випадку соціальний працівник може оцінити наскільки сім’я готова брати на себе відповідальність і дотримуватися певних правил і термінів. Заплановані дії (заходи) мають бути конкретними і реальними (наприклад, підмести та помити підлогу, скопати город тощо). Слід починати роботу з маленьких, досяжних цілей, які є реальними і зрозумілими для сім’ї [4, с. 58].

Договір про здійснення соціального супроводу. Після завершення діагностики, визначення проблем і потреб сім’ї, розробки стратегії і плану співпраці між членами сім’ї і соціальним працівником, має бути укладений договір про здійснення соціального супроводу. Договір визначає права і обов’язки кожної із сторін та їхню відповідальність за виконання запланованих дій (заходів) і має бути підписаним усіма учасниками процесу соціального супроводу.

Договір має включати такі пункти:

- мета й завдання співпраці;

- скорочений опис ситуації та потреб сім’ї;

- перелік дій, необхідних для досягнення запланованої мети й завдань;

- обов’язки, що покладаються на сторони, які беруть участь у роботі (соціальний працівник, клієнт і члени сім’ї, інші особи з відповідних служб);

- терміни виконання окремих заходів, загальний запланований термін співпраці;

- дата укладання договору;

- дата можливого перегляду договору;

- умови розірвання договору;

- додаткові умови.

Договір підписується у двох екземплярах. Один зберігається в особовій справі у центрі соціальних служб, другий знаходиться у сім’ї.

Порядком здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, підписання договору між членами родини і соціальним працівником передбачено на початку соціального супроводу, до проведення комплексного обстеження сім’ї. Проте, оскільки в тексті договору має бути враховано завдання співпраці і відповідальність сторін за їх виконання, такий порядок є недоцільним. Договір має бути розроблений і підписаний після проведення комплексного оцінювання потреб і ресурсів сім’ї та планування соціального супроводу.

Як і план соціального супроводу, так і договір про його реалізацію, мають обговорюватися спільно і членами сім’ї, що забезпечує розуміння сутності і правил взаємодії з боку клієнтів. У тих випадках, коли соціальні працівники відповідально готують цей документ, члени сім’ї зазвичай добре розуміють свої безпосередні обов’язки та мають бажання взаємодіяти із соціальним працівником.

Реалізація плану соціального супроводу. Після того, як план сформовано, починається його реалізація. У цьому процесі беруть участь обидві зацікавлені сторони (соціальна служба і сім’я). Особливе значення для клієнта на цьому етапі має ситуація успіху. Враховуючи ці обставини, соціальний працівник має планувати роботу таким чином, щоб надати кожному із членів сім’ї можливість пережити радість досягнення мети, повірити в себе.

Зміст методів та засобів, що реалізуються під час соціального супроводу, послідовність їхнього виконання соціальної допомоги залежить від конкретного випадку, потреб та ресурсів сім’ї. На цьому етапі соціальний працівник налагоджує зв’язки між сім’єю та іншими місцевими службами й установами, що надають допомогу сім’ї. Він інформує ці служби про потреби сім’ї, а членів сім’ї, в свою чергу, – про види допомоги та послуги, що надають відповідні служби.

Соціальний супровід сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, передбачає:

- надання комплексної індивідуальної соціальної допомоги сім’ї, залежно від індивідуальних потреб і ресурсів.

- соціальне виховання, що включає створення умов та проведення заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння знань, соціального досвіду, формування соціально-позитивних ціннісних орієнтацій;

- психологічну, соціальну та юридичну підтримку;

- представництво інтересів сім’ї в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях різних форм власності щодо сприяння у вирішенні складних життєвих обставин;

- збереження, підтримку і захист здоров’я членів сім’ї, сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті їх внутрішнього потенціалу тощо.

Різні види та форми соціальної роботи реалізуються під час соціального супроводу залежно від життєвих обставин та ресурсів сім’ї.

Термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально для кожної сім’ї, але не має перевищувати шести місяців, відповідно до Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах. У разі необхідності, за рішенням дорадчого органу термін здійснення супроводу може бути продовжено до одного року. Якщо сім’я відмовляється від винесення питання щодо продовження терміну соціального супроводу на розгляд дорадчого органу, то він може бути продовжений рішенням центру соціальних служб.

Соціальний супровід сімей, які потребують соціальної підтримки, має бути спрямований на:

- навчання членів сім’ї дотриманню і реалізації прав людини і прав членів сім’ї, захисту прав своєї сім’ї у суспільстві;

- формування у членів сім’ї життєвих сімейних умінь та навичок, які дозволяють їм без сторонньої допомоги захищати свої права і, на цій основі, – створювати самостійно умови для свого особистого розвитку і розвитку сім’ї в цілому;

- формування у сім’ї здорового сімейного способу життя через включення у кращі стосунки, діяльність, спілкування;

- відновлення сімейних стосунків і збереження цілісності сім’ї [10].

Основною складовою соціальної допомоги сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, є соціальне навчання, що передбачає навчання членів сім’ї умінням і навичкам, які необхідні їм як для вирішення наявних проблем, так і для попередження їх появи. Зміст соціального навчання – це педагогічно-адаптований соціальний досвід розв’язання сімейних проблем [7, 9].

Соціальне навчання членів родини новим соціальним навичкам має вирішальне значення у процесі зміни поведінки сім’ї, її соціальних установок. До соціальних проблем, розв’язання яких потребує формування умінь і навичок у членів сім’ї, можна віднести: забезпечення гігієни місця проживання; догляд за дітьми; виховання дітей; працевлаштування; оформлення документів; позбавлення від залежності (алкогольна тощо); вміння вирішувати власні проблеми.

У практиці соціально-педагогічної роботи використовується покрокова стратегія роботи з клієнтом, спрямована на оволодіння новими навичками:

1) моделювання: яким чином даний вид діяльності виконується іншими, яких умов потрібно дотримуватися;

2) власний досвід: чи є у клієнта досвід виконання даного виду діяльності, наскільки ці спроби були вдалими?

3) опис: клієнт має описати яким чином він буде діяти (як будеш робити?);

4) практика: клієнт має практично продемонструвати навички (як ти робиш?);

5) опис: клієнт має пояснити що він робив, що отримав у результаті;

6) практика: запровадження нового навику у повсякденній діяльності (щоденно);

7) оцінка: зворотній зв’язок з клієнтом – позитивна підтримка спеціалістом опанування клієнтом новими життєвими навичками [7, с. 88].

Оскільки неблагополуччя сім’ї проявляється у різних сферах життєдіяльності, соціальному працівнику потрібно використовувати різні підходи у роботі з різними сім’ями. Наприклад, матеріальне неблагополуччя сім’ї може бути вирішене шляхом працевлаштування членів сім’ї, оформленням пільг, субсидій, інвалідності, матеріальної допомоги у кризовій ситуації тощо. Неблагополуччя, пов’язане з проблемами здоров’я, може потребувати діагностики і лікування хвороб дітей і дорослих, набуття навичок здорового способу життя, профілактики хвороб, наркологічної допомоги. Неблагополуччя в сфері духовного і морального здоров’я може потребувати вирішення проблем алкогольної залежності, перегляду ціннісних орієнтацій членів сім’ї тощо. Неблагополуччя в сфері виховання дітей можливо подолати шляхом надання педагогічної, психологічної, логопедичної, психотерапевтичної допомоги дітям, юридичної допомоги дорослим членам сім’ї. Неблагополуччя в сфері внутрішніх та зовнішніх комунікацій сім’ї можна подолати шляхом відновлення чи побудови нових соціальних зв’язків, сприяння у вирішенні конфліктів тощо.

Завершення соціального супроводу. Термін соціального супроводу сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, визначається індивідуально і регламентується договором.

Нормативно визначені такі підстави припинення соціального супроводу:

- подолання сім’єю складної життєвої ситуації;

- відмови сім’ї від допомоги, якщо це не загрожує іншим особам;

- переїзду сім’ї (суб’єкт, який здійснює соціальний супровід, повинен повідомити відповідний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за новим місцем проживання (перебування) цієї сім’ї, якщо воно відоме).

Завершення соціального супроводу сім’ї передбачає проведення заключного оцінювання результатів соціального супроводу що демонструє рівень досягнення запланованих завдань. В процесі оцінювання мають бути отримані відповіді на такі питання:

- чи реалізовано завдання, які була визначені планом соціального супроводу?

- які досягнення отримані?

- чи може сім’я в подальшому самостійно вирішувати життєві проблеми?

- наявність зовнішніх і внутрішніх ресурсів сім’ї;

- чи висловлює сім’я потребу у подальшій допомозі? [7, с. 92].

Показниками позитивного результату соціального супроводу сім’ї є:

- повне виконання зобов’язань сторін, які були зафіксовані в договорі та плані соціального супроводу;

- захист законних прав та інтересів дітей;

- повне чи часткове вирішення життєвих проблем сім’ї, що знімає загрозу передачі дитини до інтернатного закладу;

- підвищення соціальної обізнаності членів сім’ї, їх спроможності самостійно орієнтуватися у сфері надання послуг;

- здатність сім’ї самостійно вирішувати свої проблеми [11, с.117].

Після завершення соціального супроводу сім’я інформується про можливі способи соціальної підтримки, якими вона може скористатися в майбутньому.Питання щодо продовження терміну соціального супроводу сім’ї або його дострокового припинення розглядається на засіданні дорадчого органу. Якщо сім’ї відмовляється від соціального супроводу, або ж є підстави до його дострокового завершення, проте є загроза погіршення стану дитини у сім’ї, центр соціальних служб інформує відповідну службу у справах дітей для вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів дитини. У разі виявлення під час соціального супроводу фактів загрози життю та здоров’ю членів сім’ї, соціальний працівник негайно інформує про це відповідний орган внутрішніх справ з метою вжиття заходів щодо припинення насильства.Завершення соціального супроводу є досить важливим етапом, оскільки неналежна увага може спровокувати рецидив – сім’я поступово втратить напрацьовані надбання і навички і знову опиниться у ситуації з якою самостійно не зможе впоратися. Це пов’язано насамперед з тим, що у разі встановлення довірливих стосунків між сім’єю і соціальним працівником члени родини прив’язуються до спеціаліста, а тому можуть сприйняти припинення соціального супроводу як свого роду зраду. Деякі сім’ї можуть відчувати страх залишитися без сторонньої підтримки, внаслідок чого спробують маніпулювати соціальним працівником або шантажувати його вчинками, які змусять фахівця знову взяти сім’ю під соціальний супровід сім’ї [4]. З практичного досвіду соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, Представництва благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні одним з можливих сценаріїв завершення роботи із сім’єю є переведення її на моніторинг. Моніторинг передбачає зменшення рівня втручання соціального працівника в життя сім’ї і кількості візитів, надання сім’ї повної самостійності у вирішенні тих чи інших питань. Разом з цим сім’я повинна знати, що при потребі вона може звернутися до соціального працівника. Але якщо фахівець переконаний, що сім’я може самостійно вирішити ту чи іншу проблему, він повинен звести свою роль до мінімуму.

Питання та завдання до теми:

1. Пояснити умови розподілу сімей з дітьми за рівнем соціальної адаптації (за Харченко С.Я.).

2. Дати характеристику несприятливих умов або складних життєвих обставин, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей у сім’ї.

3. Визначити можливі варіанти щодо подальшої роботи з сім’єю за результатами соціального інспектування (висновок за результатамисоціального інспектування).

4. Описати етапи роботи з клієнтом, спрямованої на оволодіння новими навичками. Навести приклад.

5. Варіанти завершення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Література до теми:

1. Аналітичний звіт: Моніторинг соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. – К.: Держсоцслужба, 2006. – 136 с.

2. Впровадження програми надання соціальних послуг сім’ям з дітьми раннього та дошкільного віку, які опинилися у складних життєвих обставинах: Методичні рекомендації. – К.: «Р.К.Майсетр-принт», 2008. – 196 с.

3. Громадська думка: Дослідження. Аналіз. Висновки. – К.: ДЦССМ, 2003. – 125 с.

4. Зберегти сім’ю, соціальна робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах / [автори-упорядники: Мороз О.М., Постолюк Г.І., Семигіна Т.В., Шепіленко О.С.]. – К.: ЕКМО, 2008. – 160 с.

5. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод. комплекс / [за заг. ред. І.Д.Звєрєва, Ж.В.Петрочко]. – К.: Фенікс, 2007. – 528 с.

6. Козубовська Г. В., Керецман В. Ю., Товканець Г. В. Роль і функції соціально-психологічної служби в роботі з сім’єю. – Ужгород: Ужду, 1998. – 170 с.

7. Кочубей А., Умарова Н. Визит в семью, или практика работы с семьями: Учебное пособие. – Псков: ПОИПКРО, 2002. – 118 с.

8. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів / [за ред. А.Й.Капської, І.М.Пінчук, С.В.Толстоухової]. – К., 2000. – 260 с.

9. Соціальна педагогіка: Підручник / [за ред. проф. А. Й. Капської]. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 412 с.

10. Соціальні служби родині: Розвиток нових підходів в Україні / [за ред. І.М.Григи, Т.В.Семигіної]. – К.: ДЦССМ, 2003. – 86 с.

11. Соціальний супровід сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах: Методичний посібник. / [І. Д. Звєрєва та ін.]. – К.: Держсоцслужба, 2006. – 104 с.

12. Социология социально-дезадаптированной семьи. – СПб.: Директ, 2007. – 384 с.

13. Технології роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді: Методичний посібник / [С. В. Толстоухова, О.О. Яременко, О. В. Вакуленко та ін.]. – К.: ДЦССМ, Державний ін.-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 88 с.

14. Трубавіна І.М. Соціальний супровід неблагополучної сім’ї. Науково-методичні матеріали. – К.: ДЦССМ, 2003. – 86 с.

15. Харченко С.Я., Краснова Н.П., Харченко Л.П. Соціально-педагогічні технології: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 552 с.

Дата добавления: 2014-11-29